Skip to main content

8

Sloka 8

Текст

Verš

на̄хам̇ татга̄дмі йаджама̄на-хавір віта̄не
ш́чйотад-ґгр̣та-плутам адан хута-бгун̇-мукгена
йад бра̄хман̣асйа мукгаташ́ чарато ’нуґга̄сам̇
тушт̣асйа майй авахітаір ніджа-карма-па̄каіх̣
nāhaṁ tathādmi yajamāna-havir vitāne
ścyotad-ghṛta-plutam adan huta-bhuṅ-mukhena
yad brāhmaṇasya mukhataś carato ’nughāsaṁ
tuṣṭasya mayy avahitair nija-karma-pākaiḥ

Послівний переклад

Synonyma

на  —  не; ахам  —  Я; татга̄  —  з іншого боку; адмі  —  їм; йаджама̄на  —  офірувальником; хавіх̣  —  підношення; віта̄не  —  в жертовне вогнище; ш́чйотат  —  узливання; ґгр̣та  —  пряжене масло; плутам  —  змішане; адан  —  з’їдаючи; хута-бгук  —  жертовне вогнище; мукгена  —  ротом; йат  —  як; бра̄хман̣асйа  —  брахмани; мукгатах̣  —  з рота; чаратах̣  —  діючи; ануґга̄сам  —  їжа; тушт̣асйа  —  задоволеного; майі  —  Мені; авахітаіх̣  —  підношеннями; ніджа  —  власних; карма  —  дій; па̄каіх̣  —  наслідками.

na — ne; aham — Já; tathā — na druhou stranu; admi — jím; yajamāna — vykonavatelem oběti; haviḥ — obětiny; vitāne — do obětního ohně; ścyotat — lité; ghṛta — ghí; plutam — smíšené; adan — pojídající; huta-bhuk — obětní oheň; mukhena — ústy; yat — jako; brāhmaṇasya — brāhmaṇy; mukhataḥ — z úst; carataḥ — který jedná; anughāsam — sousta; tuṣṭasya — uspokojeného; mayi — Mně; avahitaiḥ — obětoval; nija — vlastní; karma — činnosti; pākaiḥ — výsledky.

Переклад

Překlad

Підношення, які офірують Мені в жертовному вогнищі, що є одним з Моїх ротів, не дають Мені такої насолоди, як облиті пряженим маслом ласощі, офіровані ротам брахманів, які присвятили Мені плоди своїх дій і завжди задовольняються Моїм прасадом.

Nepochutnám si tolik na obětinách nabízených vykonavateli obětí do obětního ohně, který představuje jedna z Mých úst, jako na lahůdkách plných ghí, jež jsou obětovány do úst brāhmaṇů, kteří Mi odevzdávají výsledky svých činností a jsou vždy spokojeni s Mým prasādam.

Коментар

Význam

ПОЯСНЕННЯ: Відданий Господа, вайшнава, не бере нічого, не офірувавши цього спочатку Господу. Всі плоди своєї діяльності вайшнава офірує Господу, і тому він також ніколи не їсть того, що не було офіроване Господу. Господь також черпає насолоду в тому, що всі піднесені Йому страви віддає вайшнавам. З цього вірша зрозуміло, що Господь їсть через жертовне вогнище і рот брахмани. Для задоволення Господа в жертовне вогнище офірують найрізноманітніші дари: зерно, масло тощо. Господь приймає всі дари, які приносять Йому брахмани та віддані. В інших місцях священних писань сказано, що Господь приймає також усі підношення, якими частують брахманів та вайшнавів. Однак тут зазначено, що найбільшу насолоду дають Господу саме ті дари, які підносять вустам брахманів та вайшнавів. Найліпшу ілюстрацію цього принципу ми бачимо в житті Адвайти Прабгу, в його стосунках із Харідасою Тгакурою. Хоча Харідаса народився в мусульманській родині, Адвайту Прабгу підніс йому першу тацю прасаду зі священного вогняного жертвопринесення. Харідаса Тгакура повідомив Адвайті Прабгу, що він народився в мусульманській родині, і запитав, чому Адвайта Прабгу підносить першу тацю мусульманину, а не піднесеному брахмані. З великого смирення Харідаса Тгакура представлявся недостойним мусульманином, але Адвайта Прабгу, досвідчений відданий, визнав його за істинного брахману. Адвайта Прабгу відповів, що, підносячи першу тацю Харідасі Тгакурі, він отримує таке саме благо, яке отримав би, нагодувавши сто тисяч брахманів. З цього всього випливає, що ліпше нагодувати одного брахману чи вайшнаву, ніж виконати сотні тисяч вогнених жертвопринесень. Тому писання проголошують, що за цієї епохи є тільки один метод духовного розвитку    —    повторювати святе ім’я Бога (харер на̄ма) і намагатися задовольнити вайшнаву.

Oddaný Pána neboli vaiṣṇava nepřijme nic, aniž by to obětoval Pánu. Jelikož vaiṣṇava odevzdává Pánovi výsledky všech svých činností, neochutná žádné jídlo, které nebylo nejprve obětováno Jemu. Pán zase velice rád vkládá všechnu potravu, která Mu byla obětována, do úst vaiṣṇavy. Tento verš říká, že Pán jí prostřednictvím obětního ohně a úst brāhmaṇů. Při oběti se Pánovi nabízí pro Jeho uspokojení mnoho různých věcí — obilí, ghí atd. Pán přijímá tyto obětiny od brāhmaṇů a oddaných a na jiném místě je uvedeno, že přijímá také vše, co brāhmaṇové a vaiṣṇavové dostanou k jídlu. Zde je však řečeno, že oběti do úst brāhmaṇů a vaiṣṇavů Pán přijímá dokonce s ještě větší chutí. Nejlepší takový příklad nalézáme v životě Advaity Prabhua při Jeho jednání s Haridāsem Ṭhākurem. I když se Haridāsa narodil v muslimské rodině, Advaita Prabhu mu po vykonání posvátného obřadu ohněm nabídl první porci prasādam. Haridāsa Ṭhākura Ho upozornil, že pochází z muslimské rodiny, a zeptal se, proč Advaita Prabhu nabízí první porci muslimovi, místo aby ji nabídl pokročilému brāhmaṇovi. Haridāsa se pokorně vydával za nízkého muslima, ale Advaita Prabhu ho jako zkušený oddaný přijal za skutečného brāhmaṇu. Advaita Prabhu prohlásil, že když nabídl první porci Haridāsovi Ṭhākurovi, získal tím stejný prospěch, jako kdyby nakrmil sto tisíc brāhmaṇů. Z toho plyne, že nasytit jednoho brāhmaṇu nebo vaiṣṇavu je lepší než vykonat statisíce obětí. V tomto věku platí, že harer nāma — zpívat svaté jméno Boha — a uspokojovat vaiṣṇavu jsou jediné způsoby, jak dospět na úroveň duchovního života.