ПОЯСНЕННЯ: Велике значення тут має слово а̄др̣тах̣. Воно свідчить, що Відура мав природний потяг до трансцендентного послання Верховного Бога-Особи і ніколи не міг вдосталь наслухатися розповідей про Господа. Він хотів слухати й слухати, щоб знову й знову поринати в потоки благословень, що їх проливають ці трансцендентні оповіді.

ПОЯСНЕННЯ: «Шрімад-Бгаґаватам» повен трансцендентних оповідей про Бога-Особу та Його чистих відданих. В абсолютному світі нема якісної відмінності між Верховним Господом і Його чистим відданим. Тому слухати про Господа і слухати про вдачу та дії чистого відданого    —    це одна й та сама діяльність, бо дає один результат    —    допомагає розвиватися у відданому служінні.

ПОЯСНЕННЯ: Шукачі трансцендентного знання присвячують себе суворим аскезам, йдучи в науку до істинного духовного вчителя і слухаючи від нього Веди. Вони повинні слухати не тільки про діяння Господа, а й про трансцендентні якості відданих, що в своїх серцях повсякчасно думають про лотосові стопи Господа. Чистий відданий Господа не може відірватися від лотосових стіп Господа навіть на мить. Немає сумніву, що Господь завжди перебуває в серці всіх живих істот, але вони, поринувши в ілюзію матеріальної енерґії, майже не здогадуються про це. Натомість віддані усвідомлюють присутність Господа і тому завше бачать у своєму серці Його лотосові стопи. Ці чисті віддані гідні такої самої шани, як Господь, мало того, Господь радить шанувати їх більше, ніж Його Самого. Поклоніння відданому криє в собі більшу силу, ніж поклоніння Господу. Тому учні трансцендентної науки повинні слухати про чистих відданих з вуст таких самих Господніх відданих, тому що ніхто не може пояснити діяння Господа чи Його відданих, якщо він сам не є чистий відданий.

ПОЯСНЕННЯ: Варто відзначити в цьому вірші слова сахасра-ш́іршн̣ах̣. Словами сахасра-ш́іршн̣ах̣ іменують того, хто володіє різноманітними енерґіями, вершить численні подвиги і має дивовижний розум. Такими якостями володіє тільки Бог-Особа, Шрі Крішна, і ніхто інший. Бог-Особа часом з задоволенням обідав у Відури вдома, а після того, відпочиваючи, клав Свої лотосові стопи на коліна Відури. Сама думка про те, як дивовижно пощастило Відурі, надихала Майтрею. Його волосся стало дибки і він у великому захваті став розповідати про Бога-Особу.

ПОЯСНЕННЯ: Синівський обов’язок    —    не тільки приймати батька як годувальника, який вдовольняє всі його потреби, але й служити йому, коли трохи вб’ється у силу. Це закон, який діє у творінні, починаючи з часів Брахми. Батьківський обов’язок    —    ростити сина, поки він вб’ється в силу, а коли син виріс, то вже його обов’язок    —    служити батькові.

ПОЯСНЕННЯ: Брахма отримав ведичне знання безпосередньо від Бога-Особи, і кожен, хто виконує доручені йому обов’язки в лінії учнівської спадкоємності, що бере початок від Брахми, неодмінно вкриє себе славою в цьому житті й досягне спасіння в наступному. Учнівська спадкоємність, яка починається від Брахми, має назву Брахма-сампрадая. Ось особи, через яких передавалося знання в цій спадкоємності: Брахма, Нарада, В’яса, Мадгва Муні (Пурнапраґ’я), Падманабга, Нріхарі, Мадгава, Акшобг’я, Джаятіртга, Ґ’янасіндгу, Даянідгі, Від’янідгі, Раджендра, Джаядгарма, Пурушоттама, Брахман’ятіртга, В’ясатітрга, Лакшміпаті, Мадгавендра Пурі, Ішвара Пурі, Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Сварупа Дамодара разом із Шрі Рупою Ґосвамі та іншими, Шрі Раґгунатга даса Ґосвамі, Крішнадаса Ґосвамі, Нароттама даса Тгакура, Вішванатга Чакраватрі, Джаґаннатга даса Бабаджі, Бгактівінода Тгакура, Ґауракішора даса Бабаджі, Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті, А.Ч. Бгактіведанта Свамі.

Учнівська спадкоємність, яка починається від Брахми, духовна за своєю природою, тимчасом родовід, що починається від Ману, має матеріальну природу. Однак в обох призначення одне    —    привести людей до висот свідомості Крішни.

ПОЯСНЕННЯ: Батька й сина завжди пов’язують піднесені стосунки. Батько природно бажає синові всього добра і завжди готовий допомогти йому на життєвому шляху. Однак незважаючи на всі батькові добрі бажання, іноді син, зловживаючи своєю незалежністю, збивається на манівці. Кожна жива істота, від найменшої до найбільшої, володіє певною незалежністю і свободою вибору. Якщо син щиро воліє діяти за вказівками батька, це вдесять разів збільшує батькове бажання якнайліпше вчити й провадити сина. Стосунки, які демонструють Брахма і Ману,    —    це ідеал стосунків між батьком і сином. Як батько, так і син наділені всіма достоїнствами і показують гідний приклад, який повинні наслідувати всі люди. Ману, як син, щиро попрохав батька, Брахму, вчити його, а батько, сповнений ведичної мудрості, з великою радістю став його настановляти. Якщо люди будуть старанно наслідувати приклад прабатька всього людства, стосунки між батьками й синами стануть досконалі.

ПОЯСНЕННЯ: Коли чотири попередні сини Брахми    —    мудреці Санака, Санатана, Санандана і Санат-кумара    —    відмовилися коритися своєму батькові, Брахмі було дуже прикро і його гнів проявився в образі Рудри. Брахма не забув цього випадку, і тому слухняність Ману Сваямбгуви дуже втішила його. Коли четверо мудреців не послухались батькових наказів, вони, на матеріальний погляд, вчинили дуже негарно, але за їхнім непослухом стояли вищі наміри, і це врятувало їх від наслідків такого вчинку. Однак усі, хто порушує батьківську волю з матеріальних міркувань, безперечно, муситимуть зазнати за це кари. Покора Ману батькові теж спиралася на матеріальні міркування, але вона свідчила про його свободу від заздрості. Отже, звичайні люди в матеріальному світі зобов’язані наслідувати приклад Ману.

ПОЯСНЕННЯ: Тут ясно вказано, для якої мети Брахма призначив матеріальне творіння. Кожна людина повинна зачинати хороших дітей в лоні своєї дружини, здійснюючи це як жертвопринесення і акт поклоніння у відданому служінні Верховному Богові-Особі. У «Вішну Пурані» (3.8.9) сказано:

«Верховному Богові-Особі, Вішну, поклоняються належно дотримуючись засад варни та ашрами. Жити згідно з засадами варнашрами    —    це єдиний спосіб вдовольнити Господа».

Кінцева мета людського життя полягає в тому, щоб поклонятися Вішну. Ті, хто вирішив скористатися поблажками щодо задоволення чуттів в одруженому житті, повинні також взяти на себе відповідальність за те, щоб задовольняти Верховного Бога-Особу, і перша сходинка на цьому шляху    —    це система варнашрама-дгарми. Варнашрама-дгарма являє собою гармонійну суспільну систему, призначену допомагти людям проґресувати в поклонінні Вішну. Проте якщо людина безпосередньо береться до відданого служіння Верховному Богові-Особі, приписи варнашрама-дгарми для неї можуть бути зайві. Інші сини Брахми, Кумари, безпосередньо взялися до відданого служіння, і тому не мали потреби дотримуватися засад варнашрама-дгарми.

ПОЯСНЕННЯ: Вся система управління суспільством влаштована таким чином, щоб вести людей назад додому, до Бога. Брахма    —    це представник Верховного Бога-Особи, а Ману    —    представник Брахми. А всі інші царі на різних планетах всесвіту    —    це представники Ману. Кодекс законів для цілого людства має назву «Ману-самхіта». Це писання скеровує людей присвячувати всі свої дії на трансцендентне служіння Господу. Тому кожен цар поивнен усвідомлювати, що до його адміністративних обов’язків входить не тільки збирати податки, але також особисто піклуватися про те, щоб усі піддані вчилися поклонятися Вішну. Всі піддані повинні навчитися поклонятися Вішну і виконувати віддане служіння владиці чуттів, Хрішікеші. Живі істоти призначені не для того, щоб задовольняти свої матеріальні чуття, а для того щоб задовольняти чуття Хрішікеші, Верховного Бога-Особи. І довершена адміністративна система призначена для тої самої мети. Той, хто знає цей секрет, який відкриває тут сам Брахма, є досконалим правителем. Натомість той, хто цього не знає, не гідний зватися правителем. Якщо правитель держави навчає підданих відданого служіння Господу, він виконує свій обов’язок і тим самим звільняє себе від відповідальності за них. Якщо ж він не виконує цього відповідального обов’язку, який на нього покладено, його карає найвища влада всесвіту. У виконанні адмінстративних обов’язків уникнути цієї відповідальності неможливо.

ПОЯСНЕННЯ: Брахму наділено повноваженннями верховного правителя усесвіту, але сам він теж вповноважує Ману та інших правителів виконувати обов’язки нагляду за матеріальним космосом. Проте весь космічний прояв призначений для задоволення Верховного Бога-Особи. Брахма знає, як задовольнити Господа, і так само це відомо послідовникам Брахми, які беруть участь у виконанні його задуму. Господа можна задовольнити відданим служінням, що має в собі дев’ять елементів: слухати про Господа, оспівувати Його славу і т .ін. Виконувати реґламентоване віддане служіння Господу    —    це найліпше, що людина може зробити для самої себе, а хто нехтує відданим служінням, той не дбає про свої власні інтереси. Кожен прагне задовольнити свої чуття, але над чуттями стоїть розум, над розумом    —    інтелект, над інтелектом    —    індивідуальна душа, а над індивідуальною душею    —    Наддуша. Проте вище навіть за Наддушу, стоїть Верховний Бог-Особа, вішну-таттва. Первинний Господь і причина всіх причин    —    це Шрі Крішна. Найдосконаліша форма діяльності живої істоти полягає в тому, щоб своїм служінням вдовольняти трансцендентні чуття Господа Крішни, що Його називають також Джанарданою.

ПОЯСНЕННЯ: Згадані в цьому вірші глибокі води    —    це океан Ґарбгодака, що заповнює половину всесвіту.

ПОЯСНЕННЯ: Як вважає Джіва Ґосвамі, описані тут події сталися за різних епох. Даний опис стосується епохи Швета-вараха, але також у цій главі будуть змальовані події епохи Чакшуша.

ПОЯСНЕННЯ: Іноді віддані Господа, Його довірені слуги, виконуючи свої обов’язки, не можуть дібрати розуму, як їм діяти, але це ніколи не охолоджує їхнього завзяття. Вони повністю довіряються Господу, і Він усуває з їхнього шляху всі перешкоди, допомогаючи їм виконати свій обов’язок.

ПОЯСНЕННЯ: Брахма    —    найвища з усіх істот всесвіту, але й він ніколи не бачив такого створіння. Виходячи з цього, він міг зробити висновок, що дивовижний вепр    —    втілення Вішну. Якості втілення Бога такі надзвичайні, що можуть спантеличити навіть Брахму.

ПОЯСНЕННЯ: Як можна зрозуміти з цих слів, пагорби та гори також мають голос, тому що вони також живі істоти. Гучність голосу істоти пропорційна розмірам її матеріального тіла. Поки Брахма роздумував, чи не Господь втілився в образі вепра, Господь підтвердив Брахмині здогади, оглушливо заревівши Своїм дивовижним голосом.

ПОЯСНЕННЯ: Брахма та інші мудрі брахмани, що пізнали Верховного Бога-Особу, радіють, коли Господь з’являється в будь-якому зі Своїх численних втілень. Поява дивовижного і велетенського, наче гора, втілення Вішну в образі вепра не злякало їх, хоча громове ревіння Господа розлунювало всіма сторонами всесвіту, як відкрита погроза всім демонам, що кидають виклик Його вищій владі над усім сущим.

ПОЯСНЕННЯ: Велике значення має в цьому вірші слово ма̄йа̄майа. Ма̄йа̄ означає «милість», «особливе знання», а також «ілюзія». Отже, Господь Вепр вміщує в Собі все: Він милостивий, сповнений всього знання, і разом з тим Він вводить в ілюзію. На ревіння Господа, втіленого в образі вепра, великі мудреці на планетах Джаналока, Таполока і Сат’ялока відгукнулися ведичними гімнами. На тих планетах живуть найінтелектуальніші і найправедніші живі істоти, отож, коли вони почули надзвичайний голос вепра, вони зрозуміли, що він може належати тільки Господу, і нікому іншому. Тому вони відгукнулися ведичними гімнами, підносячи до Господа молитви. Земля була ще занурена в океанські глибини, але коли жителі вищих планет почули Господній рик, вони зраділи, зрозумівши, що Господь прийшов врятувати Землю. Дуже втішені, Брахма та всі інші мудреці, як то Бгріґу, інші Брахмині сини та вчені брахмани, всі разом стали прославляти Господа трансцендентними звуками ведичних гімнів. Найважливіший з усіх гімнів    —    цей вірш із «Бріхан-нарадія Пурани»: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

ПОЯСНЕННЯ: Господь у будь-якому образі трансцендентний і сповнений знання та милосердя. Господь усуває всю матеріальну скверну, тому що в Його образі втілене все ведичне знання. Всі Веди поклоняються трансцендентному образу Господа. Серед ведичних мантр є молитви, в яких віддані прохають Господа усунути сліпуче сяйво, що прикриває істинне лице Господа. Про це йдеться в «Ішопанішаді». Господь не має матеріальної форми, але Веди дають змогу пізнати Його справжню форму. Веди називають Господнім подихом, який вдихнув Брахма, перший учень ведичної науки. Господь Вепр з’явився з Брахминої ніздрі з його подихом, і тому це Господнє втілення являє Собою уособлення Вед. Прославляючи втілення Господа в образі вепра, мудреці на вищих планетах співали первісні ведичні гімни. Правильно читає ведичні мантри той, хто оспівує славу Господа. Задоволений цим співом ведичних мантр, Господь заревів іще раз, щоб втішити Своїх чистих відданих, і ввійшов у воду, маючи намір врятувати занурену в воду Землю.

ПОЯСНЕННЯ: Підносячи до Господа молитви, віддані прославляють Його трансцендентні діяння. У цьому вірші змальовано деякі з трансцендентних ознак Господа Вепра. З цих віршів можна зробити висновок, що, коли жителі трьох вищих планетних систем підносили Господу молитви, Його тіло збільшилося й закрило все небо аж до найвищої планети, Брахмалоки, чи Сат’ялоки. У «Брахма-самхіті» сказано, що очі Господа    —    це сонце й місяць, тому не дивно, що навіть погляд Господа осявав небо, наче сонце чи місяць. Господа названо тут махідграх̣, тобто «велика гора» або «опора землі». Іншими словами, Господнє тіло було таке саме велике й туге, як Гімалаї, бо інакше як би Він зміг втримати на Своїх білих іклах цілу Землю? Поет Джаядева, великий відданий Господа, оспівав це звершення у своїх молитвах до різних втілень Господа:

«Хвала, хвала Господу Кешаві [Крішні], що з’явився в образі вепра! Він підняв Землю Своїми іклами, схожими на плями на місяці».

ПОЯСНЕННЯ: Ми повинні завжди пам’ятати, що, хоча тіло кабана матеріальне, Господня форма кабана була вільна від матеріальної скверни. Звичайний кабан неспроможний прибрати велетенської форми, що закриває собою все небо аж до Сат’ялоки. Його тіло завжди й за будь-яких обставин трансцендентне, тому прибираючи образу вепра Він просто розважається. Його тіло    —    уособлення всіх Вед і тому трансцендентне. Однак через те що Він прибрав подобу вепра, Він став шукати Землю нюхом, як звичайний кабан. Господь може досконало зіграти роль будь-якої живої істоти. Велетенська подоба вепра наганяла великий жах на всіх невідданих, але чистих відданих Господа вона зовсім не лякала. Навпаки, Господь Вепр так ласкаво поглядав на Своїх відданих, що всі вони відчували трансцендентне щастя.

ПОЯСНЕННЯ: Навіть велетенський океан був стурбований, коли в нього впало схоже на гору тіло трансцендентного вепра. Здавалось, що океан злякався так, немовби над ним нависла смерть.

ПОЯСНЕННЯ: Іноді слово раса̄йа̄м тлумачать як назву найнижчої планетної системи, Расатали, але тут, на думку Вішванатги Чакраварті Тгакури, це слово має інше значення. Земля на сім рівнів вища за інші планетні системи, як оце Тала, Атала, Талатала, Вітала, Расатала і Патала. Тому Земля не може перебувати в області планетної системи Расатала. У «Вішну-дгармі» сказано:

Отже, Господь знайшов Землю на дні океану Ґарбгодака, де планети спочивають після руйнації світу вкінці Брахминого дня.

ПОЯСНЕННЯ: Згідно з Шрілою Джівою Ґосвамі, у ведичних писаннях ідеться про два втілення Господа Варахи (Вепра): після потопу в епоху Чакшуша і після потопу в епоху Сваямбгува. Це втілення вепра, за яке йдеться тут, сходило після всесвітнього знищення в епоху Сваямбгуви, коли всі планети, за винятком найвищих (Джана, Махар та Сат’я), занурилися в води потопу. Прихід цього втілення вепра могли спостерігати жителя згаданих вище планет. Шріла Вішванатга Чакраварті вважає, що мудрець Майтрея об’єднав у своїй розповіді події з обох епох, за яких Господь приходив у подобі вепра, і описав Відурі два втілення відразу.

ПОЯСНЕННЯ: Господь на Своє бажання може з’явитися в будь-якій подобі, але Він завжди й за будь-яких обставин залишається причиною всіх причин. Його тіло трансцендентне, і тому Він завжди Верховний Бог-Особа, невідмінний від Маха-Вішну, що лежить у Причиновому океані. Із пор волосся на Його тілі народжуються незліченні всесвіти, і тому Його трансцендентне тіло уособлює всі Веди. Він насолоджується плодами всіх жертвопринесень. Він непереможний Верховний Бог-Особа. Якщо Він прибрав подобу вепра, щоб підняти Землю, це аж ніяк не означає, що Він перестав бути Верховним Господом. Таке переконання мудреців та інших великих особистостей, як оце Брахми і решти жителів вищих планетних систем.

ПОЯСНЕННЯ: Серед лиходіїв є категорія грішникав, яких «Бгаґавад-ґіта» називає веда-ваді. Це так звані вірні послідовники Вед. Вони не вірять у Господні втілення взагалі, не кажучи вже про Його втілення в образі божественного вепра. Поклоніння різним формам чи втіленням Господа вони характеризують як антропоморфізм. «Шрімад-Бгаґаватам» зараховує таких людей до грішників, а «Бгаґавад-ґіта» (7.15) їх називає не лише грішниками, але також дурнями і найницішими з людей. Згідно з «Бгаґавад-ґітою», через їхню атеїстичну природу ілюзія відібрала в них знання. Такі пропащі душі неспроможні побачити втілення Господа в образі велетенського вепра. Так звані вірні послідовники Вед, котрі кепкують із вічних форм Господа, повинні звернути увагу на слова «Шрімад-Бгаґаватам», де сказано, що ці втілення суть уособлені Веди. І шкіра Господа Вепра, і Його очі, і пори волосся на Його тілі описано тут як різні частини Вед. Отже, Господь    —    це уособлення ведичних гімнів, і насамперед мантри Ґаятрі.

ПОЯСНЕННЯ: Веда-ваді обстоюють, що немає нічого вищого за Веди і за згадані там жертвопринесення. Нещодавно у своїй громаді вони запровадили закон, згідно з яким вони повинні щодня відправляти жертвопринесення. Задля цього вони просто запалюють невеличке багаття і приносять йому в жертву все, що їм спаде на думку, не дбаючи про визначені у Ведах суворі правила жертвопринесення. Як видно з ведичних приписів, для жертвопринесення потрібен цілий ряд різних таць, як оце срак, срува, бархіс, чатур-хотра, іда, чамаса, прашітра, ґраха та аґні-хотра. Неможливо отримати плоди жертвопринесення, якщо не дотримуватися ретельно всіх його правил. За цієї епохи практично немає умов для того, щоб виконувати жертвопринесення згідно з усіма приписами. Тому писання не рекомендують за епохи Калі таких жертвопринесення, чітко зазначаючи, що за цієї епохи треба виконувати тільки санкіртана-яґ’ю, і ніякі інші яґ’ї. Втілення Верховного Господа називають Яґ’єшварою, тому людина, яка не шанує Господні втілення, не може досконало виконувати жертвопринесення. Іншими словами, суть усіх жертвопринесень полягає в тому, щоб віддатися під притулок Господа і служити Йому. Це стає цілком зрозумілим із цих віршів. Різні жертовні таці відповідають різним частинам Господнього тіла. В Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» виразно сказано, що люди повинні виконувати санкіртана-яґ’ю для задовольнення Господа, який за цієї епохи втілився як Шрі Чайтан’я Махапрабгу. Це обов’язкова умова для того, щоб досягнути результату яґ’ї.

ПОЯСНЕННЯ: Існує сім традиційних яґій які виконують усі послідовники ведичного канону. Це аґніштома, ат’яґніштома, уктга, шодаші, ваджапея, атіратра і аптор’яма. Кожен, хто реґулярно виконує ці яґ’ї, як вважають, перебуває в товаристві Господа. Але кожен, хто встановив стосунки з Господом за допомогою відданого служіння, уже виконав усі різновиди яґій.

ПОЯСНЕННЯ: Для того, щоб іти шляхом бгакті, чи відданого служіння Господу, відданий повинен звільнитися від усіх матеріальних бажань і очиститися від усієї матеріальної скверни. Цю свободу від матеріальних бажань називають вайраґ’єю, або відреченістю. Той, хто виконує віддане служіння Господу згідно з реґулівними засадами, само собою звільняється від матеріальних бажань. В такому очищеному стані розуму людина спроможна збагнути Бога-Особу. Бог-Особа, перебуваючи в серці кожного, навчає відданого науки чистого відданого служіння, допомагаючи йому врешті-решт досягнути Господнього товариства. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта» (10.10):

«Тим, хто з вірою та любов’ю повсякчасно виконує віддане служіння Господу, Господь неодмінно дає розум, за допомогою якого вони можуть врешті-решт прийти до Нього».

Людина повинна приборкати свій розум, а для цього треба виконувати ведичні ритуали та різноманітні жертвопринесення. Остаточна мета усіх цих обрядів    —    досягнути бгакті, відданого служіння Господу. Без бгакті неможливо пізнати Верховного Бога-Особу. Всі ведичні ритуали та жертвопринесення призначені для того, щоб за їхньою допомогою поклонятися первинному Богові-Особі чи Його незліченним поширенням, Вішну.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш прославляє Землю, якій настільки пощастило, що її особисто підняв Сам Господь. Мудреці захоплюються красою Землі, порівнюючи її до лотосової квітки в хоботі слона. Як обрамлений листям лотос вбирає око своєю красою, так і Земля з її прекрасними горами зачаровувала погляд, спочиваючи на іклах Господа Вепра.

ПОЯСНЕННЯ: Тут варто відзначити слово вібграмах̣. Вібграмах̣ означає «ілюзія», а також «краса». Коли вершину великої гори огортають хмари, вони немовби спираються на неї і виглядають дуже привабливо. Так само й Господь не мав потреби підтримувати Землю на Своїх іклах, але коли Він тримає Землю, стає красивішою вона і стає прекраснішим Господь завдяки присутності Своїх чистих відданих на Землі. Хоча Господь    —    це трансцендентне втілення ведичних гімнів, коли Він неначе тримає Землю, Він стає ще прекрасніший.

ПОЯСНЕННЯ: Так званий закон всесвітнього тяжіння, який підтримує планети в космосі, визначено тут як енерґію Господа. Господь вкладає цю енерґію в Землю так само, як досвідчений жрець-брахмана силою ведичних мантр розводить вогонь у дощечках арані. Завдяки цьому світ стає придатним для життя, даючи притулок рухомим і нерухомим створінням. Зумовлені душі, які населяють матеріальний світ, потрапляють у лоно матері Землі так само, як сім’я, що криє в собі зародок майбутньої дитини, потрапляє в материнську утробу. Про те, що живих істот зачинає Господь, як батько, в утробі матері Землі, йдеться в «Бгаґавад-ґіті» (14.4). Зумовлені душі дуже прив’язуються до своєї рідної землі, де вони з’явилися на світ, але не знають, хто їхній батько. Мати неспроможна привести на світ дитину сама, без батька. Так само матеріальна природа неспроможна породити живі створіння, без дотику верховного батька, Верховного Бога-Особи. «Шрімад-Бгаґаватам» вчить нас схилятися не лише перед матір’ю, але й перед Батьком, Верховним Господом, тому що тільки Батько запліднює матір всіма енерґіями, потрібними, щоб підтримувати життя всіх рухомих і нерухомих живих істот.

ПОЯСНЕННЯ: Коли вчені роблять якийсь винахід, що вражає уяву загальної маси неосвічених людей, пересічна людина, нічтоже сумняшеся, називає це наукове досягнення чудом. Але обізнану людину не здивувати жодними науковими відкриттями. Вона знає, що всі заслуги належать особі, яка створила чудовий мозок науковця. Дивовижна діяльність матеріальної природи також вражає людей, і вони з усією шаною схиляються перед проявленим космосом. Однак людина, яка розвинула свідомість Крішни і має глибше знання, чудово розуміє, що за проявленим космосом стоїть інтелект Крішни. Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті» (9.10): майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣ сӯйате са-чара̄чарам. Якщо Крішна здатний орудувати дивовижним космічним проявом, то немає нічого дивного в тому, що Він може прибрати подоби велетенського вепра і врятувати Землю з-під водяної товщі. Тому відданого не пантеличить поява Господа в образі дивовижного вепра. Відданий знає, що Своїми енерґіями, незбагненними для найвидатніших учених, Господь здатний вершити куди більші чудеса.

ПОЯСНЕННЯ: Тіло кабана вважають нечистим, але не слід думати, що втілення в образі кабана, в якому з’явився Господь, також нечисте. Ця форма Господа втілює в собі всі Веди і є цілковито трансцендентна. Жителі Джана-, Тапо- і Сат’ялоки    —    найбільш праведні істоти в матеріальному світі, але ці планети перебувають усе ще в матеріальному світі, і тому там також багато проявів матеріальної скверни. Тому, коли краплини води з Господнього загривку оббризкали жителів цих вищих планет, вони відчули, як очистилися. Вода Ґанґи чиста тому, що стікає з Господніх стіп, але вода, яка стікає зі стіп Господа, не відрізняється від води, яка стікає з волосся на загривку Господа Вепра. І одна, і друга вода абсолютна і трансцендентна.

ПОЯСНЕННЯ: Умоглядні мислителі, які хочуть пізнати межі Безмежного, явно не при повному розумі. Усіх їх засліплює блиск зовнішніх енерґій Господа. Найліпше, що вони можуть зробити,    —    це впокоритися Господу, визнавши Його незбагненність. Завдяки цьому вони можуть здобути безпричинну милість Господа. Ці молитви підносять жителі вищих планет, а саме Джана-, Тапо- і Сат’ялоки, а вони володіють куди розвиненішим інтелектом і більшою могутністю, ніж люди.

Варто відзначити в цьому вірші слова віш́вам̇ самастам. Існує світ матеріальний і світ духовний. Мудреці в своїй молтивах кажуть: «Обидва світи зачаровані Твоїми різноманітними енерґіями. Жителі духовного світу занурені в любовне служіння Тобі, забуваючи, хто вони і навіть хто Ти, а жителі матеріального світу занурені в гонитву за матеріальними чуттєвими насолодами і тому забувають про Тебе. Ніхто не здатний пізнати Тебе, тому що Ти безмежний. Розумніше буде навіть не пробувати пізнати Тебе за допомогою надмірних умоглядних мудрувань. Ліпше милостиво благослови нас, щоб ми змогли поклонятися й служити Тобі з безкорисливою відданістю».

ПОЯСНЕННЯ: Завдяки незбагненній енерґії Господа Земля стала триматися на поверхні води. Господь всемогутній і тому здатний підтримувати велетенські планети і на воді, і в повітрі, як тільки забажає. Крихітний людський мозок неспроможний збагнути, як діють Господні енерґії. Людина може давати туманні пояснення про закони, які лежать в основі таких явищ, але крихітний людський мозок нездатний справді проникнути в суть Господніх діянь. Тому Господні дії називають несповідимими. Та однак послідовники схильної до філософії жаби намагаються якось тлумачити їх, користаючись своєю уявою.

ПОЯСНЕННЯ: Бог-Особа Господь Вішну у Своїх незліченних втіленнях сходить на матеріальні планети тільки з власної волі, щоб досягнути Своїх певних цілей, а після того повертається до Своєї обителі. Коли Господь сходить, Його називають аватара, бо слово авата̄ра означає «той, хто сходить». Ні Господь, ні Його супутники-віддані, що сходять на Землю, не належать до числа звичайних живих істот, як оце ми.

ПОЯСНЕННЯ: З’являючись у Своїх різноманітних втіленнях, Господь вершить Свої діяння і залишає після Себе перекази, що так само трансцендентні, як і Він Сам. Нам усім подобається слухати цікаві історії, але більшість з них або не дарують слухачеві ніякого блага, або взагалі не варті того, щоб їх слухати, з огляду на їхню нижчу матеріальну природу. Всі живі істоти    —    духовні душі і належать до вищої природи, тому жодні матеріальні речі не можуть дарувати їм якого-небудь блага. Отож людина розумна повинна сама слухати описи Господніх діянь і розповідати про них іншим, бо такі оповіді звільняють від страждань матеріального життя. Провляючи безпричинну милість, Господь приходить на Землю і залишає після Себе оповіді про Свої сповнені милості діяння, щоб віддані отримали від них трансцендентне благо.

ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (10.10), чистим відданим Господь дарує розум, за допомогою якого вони можуть досягнути найвищої досконалості. Тут підтверджено, що чистий відданий, який повсякчасо занурений у любовне служіння Господу, отримує все знання, потрібне для того, щоб прийти до Верховного Бога-Особи. Такий відданий не бачить жодної іншої вагомої мети, крім служіння Господу. Якщо людина вірно служить Господу, вона ніколи не знатиме розчарування, тому що Господь особисто піклується про духовний ріст Свого відданого. Господь перебуває в серці кожної істоти і, знаючи мотиви відданого, влаштовує все потрібне для його розвитку. Іншими словами, псевдовідданий, який прагне матеріальних здобутків, не може досягнути найвищої досконалості, бо Господь знає сховані в його серці мотиви. Треба лише стати щирим у своїх намірах, і тоді Господь надасть усієї можливої допомоги.

ПОЯСНЕННЯ: Розповіді про діяння Бога-Особи    —    немов невпинний потік нектару. Ніхто не може відмовитися пити цей нектар, за винятком істот, нижчих за людей. Віддане служіння Господу    —    це найвища мета життя кожної людини, а починається воно з того, що людина слухає про трансцендентні діяння Бога-Особи. Тільки тварина, або людина, яка живе не ліпше за тварину, може залишитися байдужою до трансцендентного послання Господа. У світі є сила-силенна всіляких романів та історичних повістей, але, на відміну від повістей і оповідей про Бога-Особу, жодна з цих книжок нездатна зменшити тягар матеріальних страждань. Тому кожен, хто має серйозний намір піднятися над матеріальним буттям, повинен оспівувати трансцендентні діяння Бога-Особи і слухати про них. Без цього істота не гідна зватися людиною.