ВІРШ 6
Text 6
Текст
Texto
па̄да-мӯлам̇ на мун̃чаті
мукта-сарва-паріклеш́ах̣
па̄нтгах̣ сва-ш́аран̣ам̇ йатга̄
pāda-mūlaṁ na muñcati
mukta-sarva-parikleśaḥ
pānthaḥ sva-śaraṇaṁ yathā
Послівний переклад
Palabra por palabra
дгаута-а̄тма̄ — чиє серце очищене; пурушах̣ — жива істота; кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа; па̄да-мӯлам — притулок лотосових стіп ; на — ніколи ; мун̃чаті — покидає; мукта — звільнений; сарва — від усіх; паріклеш́ах̣ — злигоднів; па̄нтгах̣ — мандрівник; сва-ш́аран̣ам — у рідній оселі; йатга̄ — наче.
dhauta-ātmā — cuyo corazón se ha limpiado; puruṣaḥ — el ser viviente; kṛṣṇa — la Suprema Personalidad Dios; pāda-mūlam — el refugio de los pies de loto; na — nunca; muñcati — abandona; mukta — liberado; sarva — todos; parikleśaḥ — de todos los sufrimientos de la vida; pānthaḥ — el viajero; sva-śaraṇam — en su propia morada; yathā — como si fuera.
Переклад
Traducción
Чистий відданий Господа, серце якого вже очищене відданим служінням, ніколи не покидає лотосових стіп Господа Крішни, бо в їхньому притулку він знаходить цілковите вдоволення, як мандрівник, що після тяжкої подорожі повернувся додому.
Un devoto puro del Señor, cuyo corazón se ha limpiado una vez con el proceso del servicio devocional, nunca abandona los pies de loto del Señor Kṛṣṇa, pues estos lo satisfacen por completo, tal como un viajero se siente satisfecho en el hogar después de un viaje difícil.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Серце того, хто не став чистим відданим Господа, не очищене до кінця. Натомість, очистившись до кінця, людина вже ніколи не покидає відданого служіння Господеві. У цьому відданому служінні (наприклад, проповідуючи «Шрімад-Бгаґаватам», як з наказу Брахмаджі робив Нарада) представник Господа часами наражається на різні так звані труднощі. Так трапилося з Господом Ніт’янандою, коли Він рятував дві падші душі, Джаґая та Мадгая, і також з Господом Ісусом Христом , якого розіп’яли невіруючі . Однак віддані у своїй проповіді радо зустрічають ці труднощі, якими вони тяжкими не здаються, тому що відчувають трансцендентну насолоду, що походить із задоволення Господа. Прахлада Махараджа, незважаючи на тяжкі страждання, і на мить не забув лотосових стіп Господа. Серце чистого відданого Господа настільки очищене, що він не покине притулку Господа Крішни ні за яких обставин. Служіння такого відданого цілковито безкорисливе. Як ґ’яні, що розвивають знання, так і йоґи, що виконують фізичні вправи, кінець кінцем покидають свою практику, але відданий Господа ніколи не покидає служити Господеві, вірний наказу свого духовного вчителя. Чисті віддані, як-от Нарада та Ніт’янанда Прабгу, вважають наказ духовного вчителя за свою життєдайну силу. Вони не турбуються щодо свого майбутнього. Вони вважають волю духовного вчителя за найголовніше з усього, пам’ятаючи, що ці вказівки походять від вищого авторитета, представника Господа, чи Самого Господа.
Aquel que no es devoto puro del Supremo Señor Kṛṣṇa, no se encuentra completamente limpio de corazón. Pero una persona perfectamente limpia, nunca abandona el servicio devocional del Señor. A veces, al desempeñar ese servicio devocional tal como se lo ordenó Brahmājī a Nārada en la prédica del Śrīmad-Bhāgavatam, un representante del Señor dedicado a predicar se encuentra con supuestas dificultades de diversas clases. Esto lo exhibió el Señor Nityānanda cuando redimió a las dos almas caídas Jagāi y Mādhāi, y, en forma similar, el Señor Jesucristo fue crucificado por los incrédulos. Pero los devotos sufren muy gustosamente esas dificultades cuando predican, debido a que en esas actividades, si bien aparentemente son muy severas, los devotos del Señor sienten placer trascendental, pues el Señor queda satisfecho con ello. Prahlāda Mahārāja sufrió mucho, pero aun así jamás olvidó los pies de loto del Señor. Ello se debe a que un devoto puro del Señor se encuentra tan puro de corazón, que no puede abandonar el refugio del Señor Kṛṣṇa bajo ninguna circunstancia. En ese servicio no hay intereses personales. El progreso del cultivo de conocimiento que realizan los jñānīs o la gimnasia corporal que realizan los yogīs, son finalmente abandonados por sus respectivos ejecutores, pero un devoto del Señor no puede abandonar el servicio que le presta al Señor, pues él recibe órdenes de su maestro espiritual. Los devotos puros tales como Nārada y Nityānanda Prabhu aceptan y ejecutan la orden del maestro espiritual como si fuera el sustento de la vida. A ellos no les importa lo que resulte del futuro de sus vidas. Ellos toman el asunto muy en serio, pues la orden proviene de la autoridad superior, del representante del Señor o del propio Señor.
Наведене у вірші порівняння дуже вдале. Сподіваючись розбагатіти, людина іноді пускається з дому в далекі мандри, і їй нерідко доводиться поневірятись по лісах, морях та горах. Зрозуміло, що по чужих краях мандрівникові доводиться долати чимало труднощів, але щойно він з любов’ю згадує свою сім’ю, турботи відступають від нього. А коли він повертається додому, він забуває всі злигодні своєї подорожі.
El ejemplo que se da aquí es muy apropiado. Un viajero abandona el hogar para buscar riquezas en lugares muy lejanos, algunas veces en el bosque, algunas veces sobre el océano, y algunas veces sobre las cimas de las colinas. Cuando el viajero se encuentra en esos lugares desconocidos, ciertamente que se le presentan muchos inconvenientes. Pero todos esos inconvenientes de inmediato se mitigan, tan pronto como recuerda el sentimiento de su afecto familiar, y, en cuanto regresa al hogar, olvida todos esos inconvenientes que encontró en la vía.
Чистого відданого пов’язують з Господом саме такі родинні стосунки, і тому він непохитний у виконанні свого обов’язку, поєднаний з Господом тісними любовними узами.
Un devoto puro del Señor posee precisamente un nexo familiar con el Señor, y, por lo tanto, nada lo disuade de desempeñar su deber con un nexo afectuoso y pleno con el Señor.