ВІРШ 42
Text 42
Текст
Text
ка̄лах̣ свабга̄вах̣ сад-асан-манаш́ ча
дравйам̇ віка̄ро ґун̣а індрійа̄н̣і
віра̄т̣ свара̄т̣ стга̄сну чарішн̣у бгӯмнах̣
kālaḥ svabhāvaḥ sad-asan-manaś ca
dravyaṁ vikāro guṇa indriyāṇi
virāṭ svarāṭ sthāsnu cariṣṇu bhūmnaḥ
Послівний переклад
Synonyms
а̄дйах̣ — перше; авата̄рах̣ — втілення; пурушах̣ — Каранарнавашаї Вішну; парасйа — Господа; ка̄лах̣ — час; свабга̄вах̣ — простір ; сат — наслідок ; асат — причина; манах̣ — розум; ча — також; дравйам — елементи; віка̄рах̣ — матеріальне его; ґун̣ах̣ — якості природи; індрійа̄н̣і — чуття; віра̄т̣ — усе тіло; свара̄т̣ — Ґарбгодакашаї Вішну; стга̄сну — нерухомі; чарішн̣у — рухомі; бгӯмнах̣ — Верховного Господа.
ādyaḥ — first; avatāraḥ — incarnation; puruṣaḥ — Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu; parasya — of the Lord; kālaḥ — time; svabhāvaḥ — space; sat — result; asat — cause; manaḥ — mind; ca — also; dravyam — elements; vikāraḥ — material ego; guṇaḥ — modes of nature; indriyāṇi — senses; virāṭ — the complete whole body; svarāṭ — Garbhodakaśāyī Viṣṇu; sthāsnu — immovable; cariṣṇu — movable; bhūmnaḥ — of the Supreme Lord.
Переклад
Translation
Каранарнавашаї Вішну — це перше втілення Верховного Господа, Він — повелитель вічного часу, простору, причин і наслідків, розуму, елементів, матеріального его, ґун природи , чуттів , всесвітньої форми Господа , Ґарбгодакашаї Вішну, а також усієї сукупности живих істот, рухомих та нерухомих.
Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu is the first incarnation of the Supreme Lord, and He is the master of eternal time, space, cause and effects, mind, the elements, the material ego, the modes of nature, the senses, the universal form of the Lord, Garbhodakaśāyī Viṣṇu, and the sum total of all living beings, both moving and nonmoving.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Тут уже неодноразово було сказано, що матеріальне творіння не є вічне. Матеріальне творіння — це просто минущий прояв матеріальної енерґії Всемогутнього Бога. Цей матеріальний прояв потрібний для того, щоб дати шанс зумовленим душам, які не бажають спілкуватися з Господом у стосунках любовного трансцендентного служіння. Зумовленим душам не вільно входити до царства свободи духовного буття, тому що в глибині серця вони не бажають служити. Навпаки, вони прагнуть насолоджуватись, удаючи з себе богів. За своєю природою живі істоти — вічні слуги Господа, але деякі з них, надуживши своєї незалежности, не бажають служити. Тому їм дано можливість насолоджуватись матеріальною природою, що її називають майа, тобто ілюзія. Її називають ілюзією тому, що живі істоти в кігтях майі насправді не насолоджуються, хоча в омані майі гадають, що насолоджуються. Такі оманені живі істоти час від часу отримують нагоду позбутись спотвореної свідомости лжеповелителів матеріальної природи. Наприклад, Веди вчать їх про їхні вічні стосунки з Верховним Господом Крішною (ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйах̣).
Отже, тимчасове матеріальне творіння — це прояв матеріальної енерґії Господа, і щоб керувати цією виставою, Верховний Господь втілюється в образі Каранарнавашаї Вішну, так само як уряд на деякий час уповноважує війта керувати округою. Каранодакашаї Вішну проявляє матеріальне творіння, поглянувши на Свою матеріальну енерґію (са аікшата). У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» ми вже почасти пояснили це в поясненні до вірша джаґр̣хе паурушам̇ рӯпам... Одна ява в ілюзорній виставі матеріального творіння називається калпа, і, як ми вже говорили, кожної калпи відбувається нове творення. Втілившись у всесвіті, Господь дією Своїх енерґій проявляє всі складові творіння: час, простір, причини, наслідки, розум, грубі та тонкі елементи, три типи їхніх природних взаємодій (добро, страсть та невігластво), а тоді чуття і їхню основу, велетенську всесвітню форму в образі другого втілення пуруші — Ґарбгодакашаї Вішну, а також усіх рухомих і нерухомих живих істот, що виходять з другого втілення пуруші. Зрештою, усі ці твірні елементи і саме творіння є не що інше, як прояв енерґій Верховного Господа. Немає нічого непідвладного Верховній Істоті. Перше втілення в матеріальному світі, Каранарнавашаї Вішну, це довершена частка відначального Бога-Особи, Шрі Крішни, описаного в «Брахма-самхіті» (5.48):
That the material creation is not permanent has been discussed many times hereinbefore. The material creation is but a temporary exhibition of the material energy of the Almighty God. This material manifestation is necessary to give a chance to the conditioned souls who are unwilling to associate with the Lord in the relationship of loving transcendental service. Such unwilling conditioned souls are not allowed to enter into the liberated life of spiritual existence because at heart they are not willing to serve. Instead, they want to enjoy themselves as imitation Gods. The living entities are constitutionally eternal servitors of the Lord, but some of them, because of misusing their independence, do not wish to serve; therefore they are allowed to enjoy the material nature, which is called māyā, or illusion. It is called illusion because the living beings under the clutches of māyā are not factually enjoyers, although they think that they are, being illusioned by māyā. Such illusioned living entities are given a chance at intervals to rectify their perverted mentality of becoming false masters of the material nature, and they are imparted lessons from the Vedas about their eternal relationship with the Supreme Lord Kṛṣṇa (vedaiś ca sarvair aham eva vedyaḥ). So the temporary creation of the material manifestation is an exhibition of the material energy of the Lord, and to manage the whole show the Supreme Lord incarnates Himself as the Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu just as a magistrate is deputed by the government to manage affairs temporarily. This Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu causes the manifestation of material creation by looking over His material energy (sa aikṣata). In the first volume of this book we have already discussed to some extent the explanation of the verse jagṛhe pauruṣaṁ rūpam. The duration of the illusory play of material creation is called a kalpa, and we have already discussed the creation’s taking place in kalpa after kalpa. By His incarnation and the activities of His potencies, the complete ingredients of creation, namely time, space, cause, result, mind, the gross and subtle elements and their interactional modes of nature — goodness, passion and ignorance — and then the senses and their reservoir source, the gigantic universal form as the second incarnation Garbhodakaśāyī Viṣṇu, and all living beings, both moving and standing, which come out of the second incarnation, all became manifested. Ultimately, all these creative elements and the creation itself are but manifestations of the Supreme Lord’s potencies; nothing is independent of the control of the Supreme Being. This first incarnation in the material creation, namely Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu, is the plenary part of the original Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa, described in the Brahma-saṁhitā (5.48) as follows:
джіванті лома-віладжа̄ джаґад-ан̣д̣а-на̄тга̄х̣
вішн̣ур маха̄н са іха йасйа кала̄-віш́ешо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
jīvanti loma-vilajā jagad-aṇḍa-nāthāḥ
viṣṇur mahān sa iha yasya kalā-viśeṣo
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi
Уся безліч усесвітів існує лише протягом одного віддиху Маха-Вішну, тобто Каранарнавашаї Вішну, що є тільки довершена частка Ґовінди, відначального Бога-Особи, Господа Крішни.
All the innumerable universes are maintained only during the breathing period of Mahā-Viṣṇu, or Kāraṇārṇavaśāyī Viṣṇu, who is only a plenary part of Govinda, the original Personality of Godhead Lord Kṛṣṇa.