ВІРШ 20
Text 20
Текст
Text
апраджа̄на̄м̇ йа а̄ш́рама̄х̣
антас трі-локйа̄с тв апаро
ґр̣ха-медго ’бр̣хад-вратах̣
aprajānāṁ ya āśramāḥ
antas tri-lokyās tv aparo
gṛha-medho ’bṛhad-vrataḥ
Послівний переклад
Synonyms
па̄да̄х̣ трайах̣ — космос трьох чвертей Господньої енерґії; бахіх̣ — розміщений поза; ча — і для всіх; а̄сан — були; апраджа̄на̄м — тих, що не мають народжуватися знову; йе — ті; а̄ш́рама̄х̣ — життєвий рівень ; антах̣ — всередині ; трі - локйа̄х̣ — трьох світів; ту — але; апарах̣ — інші; ґр̣ха-медгах̣ — прив’язані до родинного життя; абр̣хат-вратах̣ — не дотримуючись суворо обітниці целібату.
pādāḥ trayaḥ — the cosmos of three fourths of the Lord’s energy; bahiḥ — thus situated beyond; ca — and for all; āsan — were; aprajānām — of those who are not meant for rebirth; ye — those; āśramāḥ — status of life; antaḥ — within; tri-lokyāḥ — of the three worlds; tu — but; aparaḥ — others; gṛha-medhaḥ — attached to family life; abṛhat-vrataḥ — without strictly following a vow of celibacy.
Переклад
Translation
Духовний світ, що становить три чверті Господньої енерґії, розміщений поза матеріальним світом і призначений для тих, хто ніколи не народжуватиметься знову. Натомість інші, що прив’язані до сімейного життя і не дотримуються обітниць безшлюбности, змушені жити в межах трьох матеріальних світів.
The spiritual world, which consists of three fourths of the Lord’s energy, is situated beyond this material world, and it is especially meant for those who will never be reborn. Others, who are attached to family life and who do not strictly follow celibacy vows, must live within the three material worlds.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш « Шрімад - Бгаґаватам » вказує на мету, яка вивінчує життя у суспільстві варнашрама-дгарми (санатана-дгарми). Найвище благо, яке можна дарувати людині, — це виховати в ній байдужість до статевого життя, адже саме статеві стосунки змушують зумовлену живу істоту знову і знову народжуватись у матеріальному світі. Суспільство, у якому люди не стримують статевого потягу, — це суспільство четвертого сорту, тому що в такому середовищі душа позбавлена можливости вирватися з клітки матеріального тіла. Народження, старість, хвороби і смерть мають стосунок до матеріального тіла — вони не мають нічого спільного з духовною душею. Але доки в людині заохочують плотську прив’язаність до чуттєвого задоволення, доти індивідуальна духовна душа змушена залишатись у коловороті народження і смерти у різних матеріальних тілах, що їх порівнюють до одягу, приреченого на зношення.
The climax of the system of varṇāśrama-dharma, or sanātana-dharma, is clearly expressed here in this particular verse of Śrīmad-Bhāgavatam. The highest benefit that can be awarded to a human being is to train him to be detached from sex life, particularly because it is only due to sex indulgence that the conditioned life of material existence continues birth after birth. Human civilization in which there is no control of sex life is a fourth-class civilization because in such an atmosphere there is no liberation of the soul encaged in the material body. Birth, death, old age and disease are related to the material body, and they have nothing to do with the spirit soul. But as long as the bodily attachment for sensual enjoyment is encouraged, the individual spirit soul is forced to continue the repetition of birth and death on account of the material body, which is compared to garments subjected to the law of deterioration.
Щоб дарувати людям найвище благо людського життя, послідовників системи варнашрами вже з рівня брахмачарі навчають утримуватись від статевого життя. Життя брахмачарі призначене виховувати в учнів цілковите утримання від сексу. Юнакам, що не пізнали смаку статевого життя, неважко дотримуватись обітниці безшлюбности, а хто утвердився в цьому, тому дуже легко йти далі до рівня найвищої досконалости і досягнути царства, яке складають три чверті Господньої енерґії. Як ми вже пояснювали, у космосі, який складають три чверті Господньої енерґії, немає ні смерти, ні страху, і там душа живе блаженним життям у щасті і знанні. Домогосподарю, прив’язаному до сімейного життя, неважко буде відмовитись від статевих втіх, якщо раніше його навчено жити як брахмачарі. Писання радять домогосподарю на схилі п’ятдесяти років піти з дому (пан̃чаш́ордгвам̇ ванам̇ враджет) і оселитись у лісі. Тоді, цілковито звільнившись від сімейних прив’язаностей, він може зректися світу і стати санн’ясі, повністю присвятивши себе служінню Господеві. Будь-яка форма релігії, що вчить своїх послідовників дотримуватись обітниці целібату, сприятлива для людини, тому що покласти край жалюгідному існуванню в матеріальному світі можуть тільки ті, кого виховано в такому дусі. Принципи досягнення нірвани, які дав Господь Будда, також покликані звільнити людей від стражденного існування в матерії. Цей метод у його найвищій формі радить даний вірш «Шрімад- Бгаґаватам», даючи ясно зрозуміти найвищий ступінь досконалости, хоча у своїй основі методи буддистів, послідовників Шанкари і вайшнав не відрізняються один від одного. Щоб послідовники будь-якої з цих течій могли піднятись на найвищий рівень досконалости — звільнитись від народження і смерти, неспокою і страху, — їм заборонено порушувати обітницю безшлюбности.
In order to award the highest benefit of human life, the varṇāśrama system trains the follower to adopt the vow of celibacy beginning from the order of brahmacārī. The brahmacārī life is for students who are educated to follow strictly the vow of celibacy. Youngsters who have had no taste of sex life can easily follow the vow of celibacy, and once fixed in the principle of such a life, one can very easily continue to the highest perfectional stage, attaining the kingdom of the three-fourths energy of the Lord. It is already explained that in the cosmos of three-fourths energy of the Lord there is neither death nor fear, and one is full of the blissful life of happiness and knowledge. A householder attached to family life can easily give up such a life of sex indulgence if he has been trained in the principles of the life of a brahmacārī. A householder is recommended to quit home at the end of fifty years (pañcaśordhvaṁ vanaṁ vrajet) and live a life in the forest; then, being fully detached from family affection, he may accept the order of renunciation as a sannyāsī fully engaged in the service of the Lord. Any form of religious principles in which the followers are trained to pursue the vow of celibacy is good for the human being because only those who are trained in that way can end the miserable life of material existence. The principles of nirvāṇa, as recommended by Lord Buddha, are also meant for ending the miserable life of material existence. And this process, in the highest degree, is recommended here in the Śrīmad-Bhāgavatam, with clear perception of ideal perfection, although basically there is no difference between the process of Buddhists, Śaṅkarites and Vaiṣṇavites. For promotion to the highest status of perfection, namely freedom from birth and death, anxiety and fearfulness, not one of these processes allows the follower to break the vow of celibacy.
Домогосподарі та всі, хто свідомо порушує обітницю безшлюбности, не можуть увійти у царство безсмертя. Доброчесні домогосподарі, впалі йоґи чи впалі трансценденталісти можуть піднятись до вищих планет у матеріальному світі (що становить одну чверть Господньої енерґії), але їм не вдасться вступити у царство безсмертя. Абр̣хад-врата — це ті, що зламали обітницю безшлюбности. Ванапрастги, що покинули сімейне життя, і санн’ясі, що зреклися світу, не можуть ламати обітницю безшлюбности, якщо хочуть досягнути успіху на своєму шляху. Брахмачарі, ванапрастги і санн’ясі — це ті, хто не збирається народжуватися знову (апраджа), і насолода сексом не для них, ні вочевидь, ні потай. Якщо хтось падає з духовного шляху, він матиме можливість знову народитись людиною в порядній сім’ї вчених брахман або заможних торговців і знову спробувати піднятись. Але найліпше — досягнути найвищої досконалости безсмертя, щойно одержано людське тіло, інакше все життя людини буде змарноване. Господь Чайтан’я ставив Своїм послідовникам дуже суворі вимоги щодо целібату. Один з Його особистих супутників, Чгота Харідаса, порушив целібат, і Господь за це суворо його покарав. Отже, якщо трансценденталіст прагне піднятись до царства свободи від матеріальних страждань, для нього свідомо насолоджуватись статевим життям — гірше за самогубство, а надто коли він склав обітницю зречення. Секс після відречення — найпотворніше явище в релігійному житті, і таку заблукалу людину може врятувати тільки випадок, звівши її з чистим відданим.
The householders and persons who have deliberately broken the vow of celibacy cannot enter into the kingdom of deathlessness. The pious householders or the fallen yogīs or the fallen transcendentalists can be promoted to the higher planets within the material world (one fourth of the energy of the Lord), but they will fail to enter into the kingdom of deathlessness. Abṛhad-vratas are those who have broken the vow of celibacy. The vānaprasthas, or those retired from family life, and the sannyāsīs, or the renounced persons, cannot break the vow of celibacy if they want success in the process. The brahmacārīs, vānaprasthas and sannyāsīs do not intend to take rebirth (apraja), nor are they meant for secretly indulging in sex life. Such a falldown by the spiritualist may be compensated by another chance for human life in good families of learned brāhmaṇas or of rich merchants for another term of elevation, but the best thing is to attain the highest perfection of deathlessness as soon as the human form of life is attained; otherwise the whole policy of human life will prove to be a total failure. Lord Caitanya was very strict in advising His followers in this matter of celibacy. One of His personal attendants, Choṭa Haridāsa, was severely punished by Lord Caitanya because of his failure to observe the vow of celibacy. For a transcendentalist, therefore, who at all wants to be promoted to the kingdom beyond material miseries, it is worse than suicide to deliberately indulge in sex life, especially in the renounced order of life. Sex life in the renounced order of life is the most perverted form of religious life, and such a misguided person can only be saved if, by chance, he meets a pure devotee.