ВІРШ 17
Text 17
Текст
Texto
бахіш́ ча пратапатй асау
евам̇ віра̄джам̇ пратапам̇с
тапатй антар бахіх̣ пума̄н
bahiś ca pratapaty asau
evaṁ virājaṁ pratapaṁs
tapaty antar bahiḥ pumān
Послівний переклад
Palabra por palabra
сва-дгішн̣йам — сяйво; пратапан — поширенням; пра̄н̣ах̣ — життєва енерґія; бахіх̣ — зовнішньо; ча — також; пратапаті — освітлює; асау — сонце; евам — так само; віра̄джам — всесвітня форма; пратапан — поширенням; тапаті — вдихає життя; антах̣—внутрішньо; бахіх̣—зовнішньо; пума̄н — Верховна Особа.
sva-dhiṣṇyam — radiación; pratapan — por expansión; prāṇaḥ — energía viviente; bahiḥ — externa; ca — también; pratapati — iluminado; asau — el Sol; evam — de la misma manera; virājam — la forma universal; pratapan — por expansión de; tapati — anima; antaḥ — internamente; bahiḥ — externamente; pumān — la Personalidad Suprema.
Переклад
Traducción
Поширюючи своє проміння, сонце освітлює все у світі зсередини і ззовні. Так само Верховний Бог-Особа, поширюючи Себе у всесвітню форму, зсередини і ззовні підтримує у творінні все суще.
El Sol ilumina, tanto interna como externamente, mediante la expansión de su radiación; en forma similar, la Suprema Personalidad de Dios, mediante la expansión de Su forma universal, mantiene todo en la creación, tanto interna como externamente.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш з’ясовує природу всесвітньої форми Господа, або Його безособистісного аспекту, що має назву брахмаджйоті, порівнюючи цей аспект до сонячного проміння. Сонячне світло розходиться всім всесвітом, проте джерелом цього світла є планета Сонце, або божество Сур’я-нараяна. Так само Верховний Бог-Особа Господь Крішна — джерело безособистісного сяйва брахмаджйоті, безособистісного аспекту Господа. Це підтверджує і «Бгаґавад-ґіта» (14.27). Отже, всесвітня форма Господа — це уявний образ Його безособистісної форми, натомість відначальна форма Господа — це дворука форма Ш’ямасундари, що грає на Своїй вічній флейті . Сімдесят п’ять відсотків проміння, що виходить з Господа, припадає на духовне небо (тріпад-вібгуті), а весь простір матеріальних всесвітів охоплює лише двадцять п’ять відсотків Його сяйва. Це також засвідчено й пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (10.42). Тому сімдесят п’ять відсотків сяйва, що його випромінює Господь, називають Його внутрішньою енерґією, а решту двадцять п’ять — зовнішньою енерґією Господа. Живі істоти, що населяють і духовний, і матеріальний світ, належать до Його межової енерґії (татастга-шакті) і на власне бажання можуть існувати або в Його зовнішній, або в Його внутрішній енерґії. Тих, що живуть у духовній енерґії Господа, називають звільнені душі, а тих, що перебувають у Його зовнішній енерґії, — зумовлені душі. Ми можемо хоча б у загальному оцінити кількість населення духовного світу порівняно до кількости живих істот, які перебувають у зовнішній енерґії, і легко прийти до висновку, що звільнених душ набагато більше, ніж зумовлених.
La forma universal del Señor, o el aspecto impersonal del Señor conocido como brahmajyoti, se explica aquí claramente y se le compara a la radiación del Sol. La luz solar puede que se expanda por todo el universo, pero la fuente de la luz solar, es decir, el planeta Sol, o la deidad conocida como Sūrya-nārāyaṇa, es la base de esa radiación. En forma similar, la Suprema Personalidad de Dios, el Señor Kṛṣṇa, es la base de la radiación brahmajyoti impersonal, o el aspecto impersonal del Señor. Eso se confirma en el Bhagavad-gītā (14.27). Así que la forma universal del Señor es una imaginación secundaria de la forma impersonal del Señor, y la forma primaria del Señor es Śyāmasundara, con dos manos, tocando Su flauta eterna. El setenta y cinco por ciento de la radiación expansiva del Señor se manifiesta en el cielo espiritual (tripāda-vibhūti), y el veinticinco por ciento de Su radiación personal comprende la expansión entera de los universos materiales. Eso también se explica y se declara en el Bhagavad-gītā (10.42). Así pues, la expansión del setenta y cinco por ciento de Su radiación se denomina Su energía interna, mientras que la expansión del veinticinco por ciento se denomina energía externa del Señor. Las entidades vivientes que son residentes tanto de las expansiones materiales como de las espirituales, son Su energía marginal (taṭastha-śakti), y tienen la libertad de vivir en cualesquiera de las energías, externa o interna. Aquellos que viven en la expansión espiritual del Señor se denominan «almas liberadas», mientras que los residentes de la expansión externa de denominan «almas condicionadas». Si tan solo hacemos un cálculo aproximado del número de residentes de las expansiones internas, y lo comparamos con el número de residentes de la energía externa, podemos concluir fácilmente que las almas liberadas son muchísimo más numerosas que las almas condicionadas.