ВІРШ 39
ТЕКСТ 39
Текст
Текст
таполоках̣ стана-двайа̄т
мӯрдгабгіх̣ сатйалокас ту
брахмалоках̣ сана̄танах̣
таполоках̣ стана-двайа̄т
мӯрдхабхих̣ сатйалокас ту
брахмалоках̣ сана̄танах̣
Послівний переклад
Пословный перевод
ґріва̄йа̄м — до шиї; джаналоках̣ — планетна система Джаналока ; асйа — Його ; таполоках̣ — планетна система Таполока; стана-двайа̄т — починаючи від грудей; мӯрдгабгіх̣ — головою; сатйалоках̣ — планетна система Сат’ялока; ту — але; брахмалоках̣ — духовні планети; сана̄танах̣ — вічні.
грӣва̄йа̄м — до шеи; джаналоках̣ — планетная система Джаналока; асйа — Его; таполоках̣ — планетная система Таполока; стана- двайа̄т — начиная с груди; мӯрдхабхих̣ — головой; сатйалоках̣ — планетная система Сатьялока; ту — но; брахмалоках̣ — духовные планеты; сана̄танах̣ — вечны.
Переклад
Перевод
Від грудей до шиї всесвітньої форми Господа розміщені планетні системи Джаналока й Таполока, а Сат’ялока, найвища планетна система, міститься на голові всесвітньої форми. Однак духовні планети вічні.
Между грудью вселенской формы Господа и Его шеей располагаются планетные системы Джаналока и Таполока, а высшая планетная система, Сатьялока, находится на голове вселенской формы. Однако духовные планеты вечны.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: На цих сторінках ми неодноразово описували духовні планети, розміщені за межами матеріального неба, і даний вірш знову підтверджує сказане вище. Велику вагу тут має слово сана̄тана. Цю ідею вічности, як і тут, висловлено в «Бгаґавад-ґіті» (8.20), де сказано, що поза матеріальним творінням існує духовне небо і там усе вічне. Планету Сат’ялока, що на ній живе Брахма, іноді називають Брахмалокою. Однак Брахмалока, за яку йдеться в цьому вірші, не є планетна система Сат’ялока. Ця Брахмалока вічна, на відміну від планетної системи Сат’ялока. І щоб розрізнити їх, тут вжито прикметник сана̄тана. На думку Шріли Джіви Ґосвамі, Брахмалока, за яку згадано в цьому вірші, — це лока (обитель) Брахмана, Верховного Господа. У духовному небі всі планети невідмінні від Самого Господа. Господь повністю духовний, і Його ім’я, слава, діяння, якості, розваги тощо невідмінні від Нього, тому що Він абсолютний. Тож планети в Господньому царстві також невідмінні від Нього. На цих планетах немає різниці між тілом та душею, і час, що ми йому підвладні у матеріальному світі, не має там ніякого впливу. Крім того, що планети Брахмалоки непідвладні часу, вони, з огляду на їхню духовну природу, ніколи не підлягають знищенню. Усе розмаїття на духовних планетах також невідмінне від Господа. У цій вічній (сана̄тана) атмосфері духовного розмаїття сповна розкривається зміст ведичного афоризму екам ева̄двітійам. Матеріальний світ — це лише примарна тінь духовного царства Господа, і, як тінь, цей світ не може бути вічний. Розмаїття матеріального світу, світу двоїстости (духу й матерії), не йде в порівняння до розмаїтости духовного світу. За браком знання недалекі люди іноді помилково гадають, що умови життя в примарному світі не відрізняються від умов життя у духовному, і тому рівняють Господа та Його розваги в матеріальному світі до зумовлених душ з їхньою діяльністю. У «Бгаґавад- ґіті» (9.11) Господь засуджує таких бідних на розум людей:
На этих страницах мы уже неоднократно описывали духовные планеты, расположенные за пределами материального неба, и этот стих еще раз подтверждает сказанное ранее. Здесь особого внимания заслуживает слово сана̄тана. Эта идея вечности выражена в «Бхагавад-гите» (8.20), где говорится, что за пределами материального мира простирается духовное небо, где все вечно. Иногда Сатьялоку, планету, на которой обитает Брахма, тоже называют Брахмалокой, однако Брахмалока, упоминаемая в данном стихе, не имеет никакого отношения к планетной системе Сатьялока. В отличие от Сатьялоки эта Брахмалока вечна. И чтобы подчеркнуть разницу между ними, в данном стихе использовано прилагательное сана̄тана. По мнению Шрилы Дживы Госвами, Брахмалока, упоминаемая здесь, это лока (обитель) Брахмана, Верховного Господа. Все планеты духовного неба, по сути дела, неотличны от Самого Господа. Господь полностью духовен, и Его имя, слава, качества, игры и т. д. неотличны от Него, поскольку Он абсолютен. Поэтому планеты в царстве Бога также неотличны от Него. Там не существует разницы между телом и душой. Время, под властью которого мы находимся в материальном мире, не распространяет своего влияния на эти планеты. Неподверженные влиянию времени, планеты Брахмалоки, кроме того, духовны по своей природе и потому не подлежат уничтожению. Все многообразие форм на духовных планетах также неотлично от Господа, и потому ведическая истина экам эвадвитиям применима лишь к вечной (сана̄тана) атмосфере духовного многообразия. Материальный мир — это всего-навсего тень, призрачное отражение духовного царства Господа, и, как тень, этот мир не может быть вечным. Разнообразие материального мира, мира двойственности (духа и материи), не идет ни в какое сравнение с разнообразием духовного мира. По своему невежеству недалекие люди иногда ошибочно полагают, что в призрачном материальном мире такие же условия, как и в духовном, поэтому они принимают Господа за обусловленную душу, а Его игры в материальном мире кажутся им деятельностью обусловленной души. В «Бхагавад- гите» (9.11) Господь осуждает таких недалеких людей:
ма̄нушім̇ танум а̄ш́рітам
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама бгӯта-махеш́варам
ма̄нушӣм̇ танум а̄ш́ритам
парам̇ бха̄вам аджа̄нанто
мама бхӯта-махеш́варам
Щоразу, коли Господь приходить як втілення, Він з’являється у Своїй довершеній внутрішній енерґії (а̄тма-ма̄йа̄), але бідні розумом люди помилково приймають Його за одну з матеріальних істот.
Пояснюючи цей вірш, Шріла Шрідгара Свамі слушно зауважує, що Брахмалока, згадана тут, це Вайкунтга, царство Бога. Воно є сана̄тана, вічне, і тому відрізняється від описаних вище матеріальних творінь. Всесвітня форма Господа, вірат, — це уявна форма, призначена для людей матеріального світу. Вона не має нічого спільного з духовним світом, царством Бога.
Глупцы смеются надо Мной, когда Я прихожу в материальный мир в облике человека. Им неведома Моя духовная природа верховного повелителя всего сущего. Комментируя этот стих, Шрила Шридхара Свами справедливо замечает, что упомянутая в нем Брахмалока — это Вайкунтха, царство Бога. Оно — санатана (вечное) и потому отличается от описанных выше материальных творений. Вселенская форма Господа вират — это воображаемая форма, предназначенная для материального мира. Она не имеет ничего общего с духовным миром, царством Бога.