ВІРШ 37
Text 37
Текст
Text
кшатрам етасйа ба̄гавах̣
ӯрвор ваіш́йо бгаґаватах̣
падбгйа̄м̇ ш́ӯдро вйаджа̄йата
kṣatram etasya bāhavaḥ
ūrvor vaiśyo bhagavataḥ
padbhyāṁ śūdro vyajāyata
Послівний переклад
Synonyms
пурушасйа — Верховного Бога - Особи ; мукгам — рот ; брахма— це брахмани; кшатрам — царі; етасйа — Його; ба̄хавах̣ — руки; ӯрвох̣ — стегна; ваіш́йах̣ — це торговці; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; падбгйа̄м — з Його ніг; ш́ӯдрах̣ — робітничий клас; вйаджа̄йата — проявився.
puruṣasya — of the Supreme Personality of Godhead; mukham — mouth; brahma — is the brāhmaṇas; kṣatram — the royal order; etasya — of Him; bāhavaḥ — the arms; ūrvoḥ — the thighs; vaiśyaḥ — are the mercantile men; bhagavataḥ — of the Personality of Godhead; padbhyām — from His legs; śūdraḥ — the laborer class; vyajāyata — became manifested.
Переклад
Translation
Брахмани представляють Його рот, кшатрії — руки, вайш’ї — стегна, а шудри народжуються з Його ніг.
The brāhmaṇas represent His mouth, the kṣatriyas His arms, the vaiśyas His thighs, and the śūdras are born of His legs.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Усі живі істоти окреслено як невід’ємні частки Верховного Господа, а які саме, пояснено в даному вірші. Чотири стани людського суспільства, а саме інтелектуальний клас (брахмани), керівний клас (кшатрії), торговий клас (вайш’ї) та робітничий клас (шудри), належать до різних частин Господнього тіла. У цьому розумінні всі вони невідмінні від Господа. І рот, і ноги — частини одного тіла, однак рот або голова за своїми якостями важливіші за ноги. Але водночас всі разом — рот, ноги, руки й стегна — складають одне тіло. Члени Господнього тіла призначені служити єдиному цілому. Рот потрібний, щоб говорити та їсти, руки — щоб тіло захищати, ноги — щоб його носити, а черево — підтримувати в ньому життя. Тому представники інтелектуального суспільного стану повинні говорити від імені всього тіла, а також споживати їжу, щоб погамувати його голод. Голод Господа полягає у бажанні споживати плоди жертвопринесень, тому брахмани, що належать до класу розумних людей, повинні добре знатися на принесенні жертв, а представники підпорядкованих класів повинні прилучатися до цих жертвопринесень. Говорити задля Верховного Господа означає уславлювати Господа, поширюючи істинне знання про Нього, звістуючи Його справжню природу та справжнє становище частин цілого тіла. Тому брахмани мусять знати Веди, найвище джерело знання. Веда означає «знання», а анта — його вершина. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», Господь є джерело всього (ахам̇ сарвасйа прабгавах̣), а тому вершина всього знання (веданта) полягає в тому, щоб пізнати Господа, усвідомити наші стосунки з Ним і неухильно діяти відповідно до них. Частини тіла нерозривно зв’язані з тілом, тому й жива істота мусить знати свої стосунки з Господом. Людське життя насамперед призначене для цього: усвідомити справжні стосунки кожної живої істоти з Верховним Господом. Якщо людина не збагнула їх, її життя змарноване. Тому клас розумних людей (брахмани) передусім відповідає за те, щоб поширювати знання про наші стосунки з Господом і скеровувати загал на шлях істини.
Керівник покликаний захищати живі істоти, щоб вони мали змогу прийти до зазначеної мети людського життя. Торговий клас покликаний вирощувати збіжжя і розподіляти його по всьому суспільстві, щоб усі могли жити в добробуті і виконувати обов’язки, які накладає людське життя. Крім того, торговому класу покладено піклуватися про корів, щоб було доволі молока та молочних продуктів, що самі по собі можуть дати людям фізичні та розумові сили, потрібні для підтримання культури, цілковито присвяченої на усвідомлення вишньої істини. А представники робітничого класу, що не відзначаються ні інтелектом, ні силою, можуть своєю фізичною працею допомагати вищим класам і з цієї співпраці отримувати користь для себе. Отже всесвіт, що пов’язаний такими стосунками з Господом, являє собою довершене ціле, тоді як у суспільстві, де такі стосунки з Господом втрачено, панує безладдя і люди не знають ні миру, ні процвітання. Сказане тут спирається на Веди: бра̄хман̣о ’сйа мукгам а̄сід, ба̄хӯ ра̄джанйах̣ кр̣тах̣.
All living beings are stated to be the parts and parcels of the Supreme Lord, and how they are so is explained in this verse. The four divisions of human society, namely the intelligent class (the brāhmaṇas), the administrative class (the kṣatriyas), the mercantile class (the vaiśyas), and the laborer class (the śūdras), are all in different parts of the body of the Lord. As such, no one is different from the Lord. The mouth of the body and the legs of the body are nondifferent constitutionally, but the mouth or the head of the body is qualitatively more important than the legs. At the same time, the mouth, the legs, the arms and the thighs are all component parts of the body. These limbs of the body of the Lord are meant to serve the complete whole. The mouth is meant for speaking and eating, the arms are meant for the protection of the body, the legs are meant for carrying the body, and the waist of the body is meant for maintaining the body. The intelligent class in society, therefore, must speak on behalf of the body, as well as accept foodstuff to satisfy the hunger of the body. The hunger of the Lord is to accept the fruits of sacrifice. The brāhmaṇas, or the intelligent class, must be very expert in performing such sacrifices, and the subordinate classes must join in such sacrifices. To speak for the Supreme Lord means to glorify the Lord by means of propagating the knowledge of the Lord as it is, broadcasting the factual nature of the Lord and the factual position of all other parts of the whole body. The brāhmaṇas, therefore, are required to know the Vedas, or the ultimate source of knowledge. Veda means knowledge, and anta means the end of it. According to Bhagavad-gītā, the Lord is the source of everything (ahaṁ sarvasya prabhavaḥ), and thus the end of all knowledge (Vedānta) is to know the Lord, to know our relationship with Him and to act according to that relationship only. The parts of the body are related to the body; similarly, the living being must know his relationship with the Lord. The human life is especially meant for this purpose, namely to know the factual relationship of every living being with the Supreme Lord. Without knowing this relationship, the human life is spoiled. The intelligent class of men, the brāhmaṇas, are therefore especially responsible for broadcasting this knowledge of our relationship with the Lord and leading the general mass of people to the right path. The administrative class is meant for protecting the living beings so that they can serve this purpose. The mercantile class is meant for producing food grains and distributing them to the complete human society so that the whole population is given a chance to live comfortably and discharge the duties of human life. The mercantile class is also required to give protection to the cows in order to get sufficient milk and milk products, which alone can give the proper health and intelligence to maintain a civilization perfectly meant for knowledge of the ultimate truth. And the laborer class, who are neither intelligent nor powerful, can help by physical services to the other higher classes and thus be benefited by their cooperation. Therefore the universe is a complete unit in relationship with the Lord, and without this relationship with the Lord the whole human society is disturbed and is without any peace and prosperity. This is confirmed in the Vedas: brāhmaṇo ’sya mukham āsīd, bāhū rājanyaḥ kṛtaḥ.