ВІРШ 21
Sloka 21
Текст
Verš
ма̄йеш́о ма̄йайа̄ свайа̄
а̄тман йадр̣ччхайа̄ пра̄птам̇
выбубгӯшур упа̄даде
māyeśo māyayā svayā
ātman yadṛcchayā prāptaṁ
vibubhūṣur upādade
Послівний переклад
Synonyma
ка̄лам—вічний час; карма—доля живої істоти; свабга̄вам— природа; ча — також; ма̄йа̄ — енерґія; іш́ах̣ — повелитель; ма̄йайа̄ — енерґією; свайа̄ — Своєю; а̄тман (а̄тмані) — у Себе; йадр̣ччгайа̄ — незалежно; пра̄птам — зануривши; вібубгӯшух̣— виглядають по-різному; упа̄даде — використані.
Переклад
Překlad
Господь, повелитель усіх енерґій, створює Своєю енерґією вічний час, долю всіх живих істот та призначені для них індивідуальні характери, а тоді знову, незалежно ні від кого, поглинає їх.
Pán, který je vládcem všech energií, takto tvoří Svojí vlastní silou věčný čas, osud všech živých bytostí a jejich příslušné povahy, kvůli kterým byly stvořeny, a pak je opět pohlcuje, nezávisle na všem.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ, у якому зумовлені душі отримують змогу діяти за дозволом Верховного Господа, знову й знову проходить через знищення, а тоді творення. Матеріальне творіння подібне до хмари у безкрайому небі. Справжнє небо — це небо духовне, вічно осяяне промінням брахмаджйоті, і частину цього безмежного неба вкриває хмара махат-таттви — матеріального творіння. Тут зумовленим душам, що прагнуть владарювати над світом всупереч волі Господа, дозволено грати ролі, які вони бажають, залишаючись під наглядом зовнішньої енерґії Господа, що діє як Його представник. За словами «Бгаґавад- ґіти» (8.19), матеріальне творіння з Господньої волі знову й знову виникає і знищується, так само як рік у рік надходить і відходить сезон дощів. Отже, Господь періодично творить і знищує матеріальні світи, щоб дати можливість зумовленим душам грати обрані ролі і так творити власну долю. Ця доля змушує їх з’являтися знову, у новій формі, створеній відповідно до їхніх незалежних бажань на момент знищення всесвіту. Творіння починається певного моменту в історії (спираючись на свій крихітний досвід, ми звикли все аналізувати саме з погляду початку). Однак загалом цей ланцюг творення й знищення називають анаді: він не має початкової точки відліку в часі, тобто дати першого творення, адже навіть частковий цикл творення триває 8 640 000 000 років. У ведичних писаннях, щоправда, наведено закон безнастанного творення і знищення матеріального світу через певні проміжки часу відповідно до волі Господа.
Увесь матеріальний і навіть духовний світ являє собою прояв енерґії Господа, так само як світло та тепло — це різні прояви енерґії вогню. У поширенні Своєї енерґії Господь існує в безособистісній формі, і на цьому безособистісному аспекті Господа спочиває все творіння. Проте разом з тим Він, як пурнам (довершений), відмінний від Свого творіння, і тому не слід помилково вважати, що особистісний аспект Господа не перестає існувати, коли Він поширює Себе у формі безмежного безособистісного аспекту. Безособистісне поширення — це прояв Його енерґії, але Сам Він, незважаючи на існування у формі безособистісних енерґій Своїх безмежних поширень, завжди існує у Своєму особистісному аспекті (Б.-ґ. 9.5–7).
Людському інтелектові дуже важко осягнути, як усе творіння спочиває на поширенні Його енерґії, однак у «Бгаґавад-ґіті» Господь наводить хороший приклад: хоча в безмежних просторах неба, що подібне до вмістища всіх матеріальних утворів, перебуває безліч атомів повітря, саме небо не змішується з ними і не зазнає їхнього впливу. Так само, незважаючи на те, що Верховний Господь поширенням Своєї енерґії підтримує все створене, Він завжди залишається відокремленим від Свого творіння. Це визнає навіть Шанкарачар’я, ревний прибічник безособистісних уявлень про Абсолют. Він каже: на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т — Нараяна існує окремо, осторонь від безособистісної твірної енерґії. Під час знищення все творіння занурюється в тіло трансцендентного Нараяни, а потім знову виходить з Його тіла з тими самими незмінними категоріями долі та індивідуальних характерів. Індивідуальних живих істот, невід’ємні частки Господа, іноді називають атмами, вказуючи на їхню якісну єдність із духовною природою Господа. Але разом з тим живі істоти схильні принаджуватись до матеріального творіння, бажаючи діяти в ньому та насолоджуватись, і це відрізняє їх від Господа.
Ke stvoření hmotného světa, v němž Nejvyšší Pán umožňuje podmíněným duším podřízeně jednat, dochází znovu a znovu po každém jeho zničení. Hmotné stvoření je něco jako mrak na nekonečném nebi. Skutečné nebe je duchovní nebe, věčně naplněné paprsky brahmajyoti, a část tohoto nekonečného nebe je zakryta mrakem mahat-tattvy, hmotného stvoření, v němž si podmíněné duše, které chtějí vládnout světu proti vůli Pána, mohou hrát podle svých tužeb pod vládou Pánovy vnější energie. Stejně jako každý rok pravidelně začíná a končí období dešťů, tak i stvoření pravidelně vzniká a zaniká pod vládou Pána, jak potvrzuje Bhagavad-gītā (8.19). Pán tedy pravidelně tvoří a ničí hmotné světy, a tak dovoluje podmíněným duším hrát si jak si přejí a vytvářet si svůj vlastní osud, což pro ně znamená, že budou znovu stvořeny v souladu s tím, jaké byly jejich nezávislé touhy v době zničení. Stvoření tedy nastává v určitém daném čase (jak jsme zvyklí si myslet o všem, co známe z naší nicotné zkušenosti). Proces tvoření a ničení se nazývá anādi — nelze určit, kdy k těmto věcem došlo poprvé, neboť délka už jen částečného cyklu stvoření je 8 640 000 000 let. Zákon stvoření je ovšem podle védské literatury takový, že hmotný svět vzniká a je opět zničen vůlí Pána v určitých periodách. Celé hmotné nebo dokonce i duchovní stvoření je projevem energie Pána, stejně jako teplo a světlo ohně jsou různé projevy energie ohně. Svět jakožto expanze energie Pána je tedy Jeho neosobní podobou a celé stvoření spočívá na Jeho neosobním rysu. On však přesto zároveň zůstává nedotčen tímto stvořením jako pūrṇam (úplný) a nikdo by se tedy neměl mylně domnívat, že Pán existuje pouze ve Svých neomezených neosobních expanzích a že žádnou osobní podobu nemá. Neosobní expanze je projevem Jeho energie a On je vždy Osobou, nehledě na existenci nespočetně mnoha neomezených expanzí Jeho neosobních energií (Bg. 9.5-7). Pro lidskou inteligenci je velice obtížné pochopit, jak může celé stvoření spočívat na expanzi Jeho energie, ale Pán dává v Bhagavad-gītě velice dobrý příklad. Je řečeno, že i když vzduch a atomy spočívají v rozsáhlém nebi, které je prostředím, v němž spočívá vše hmotně stvořené, nebe přesto zůstává oddělené a nedotčené. Podobně i Nejvyšší Pán udržuje vše stvořené expanzí Své energie, ale vždy setrvává stranou nedotčen. To uznává i Śaṅkarācārya, velký obhájce neosobní podoby Absolutna. Říká: nārāyaṇaḥ paro 'vyaktāt neboli “Nārāyaṇa existuje odděleně od neosobní tvořivé energie”. Celé stvoření splývá v době zničení s tělem transcendentálního Nārāyaṇa a opět z Něho emanuje se stejnými kategoriemi individuálních povah a osudů nekonečně mnoha živých bytostí. Individuální živé bytosti jakožto nedílné části Pána jsou někdy popisovány jako ātmā, kvalitativně stejné duchovní povahy. Jelikož se však tyto živé bytosti někdy svévolně nechávají zlákat přitažlivostí hmotného stvoření, zároveň se od Pána liší.