ВІРШ 10
Text 10
Текст
Text
йатга̄ ма̄м̇ прабравіші бгох̣
авіджн̃а̄йа парам̇ матта
ета̄ват твам̇ йато хі ме
yathā māṁ prabravīṣi bhoḥ
avijñāya paraṁ matta
etāvat tvaṁ yato hi me
Послівний переклад
Synonyms
на — не ; анр̣там — хибне ; тава — твоє ; тат — що ; ча — також; апі — як ти сказав; йатга̄ — щодо; ма̄м — мене; прабравіші — як ти описуєш; бгох̣ — мій сину; авіджн̃а̄йа — не знаючи; парам — Всевишнього; маттах̣ — наді мною; ета̄ват — все, що ти сказав; твам — ти; йатах̣ — через це; хі — безперечно; ме — про мене.
na — not; anṛtam — false; tava — of yours; tat — that; ca — also; api — as you have stated; yathā — in the matter of; mām — of myself; prabravīṣi — as you describe; bhoḥ — O my son; avijñāya — without knowing; param — the Supreme; mattaḥ — beyond myself; etāvat — all that you have spoken; tvam — yourself; yataḥ — for the reason of; hi — certainly; me — about me.
Переклад
Translation
Все, що ти сказав про мене, справедливо, бо, не пізнавши Бога-Особу — найвищу істину, що перевершує мене, людина не зможе уникнути омани, споглядаючи мої надзвичайні діяння.
Whatever you have spoken about me is not false because unless and until one is aware of the Personality of Godhead, who is the ultimate truth beyond me, one is sure to be illusioned by observing my powerful activities.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Коли говорять про «логіку колодязної жаби», мають на увазі, що жаба, життєвий простір котрої обмежений стінками колодязя, не здолає уявити розміри та глибину велетенського океану. Якщо таку жабу повідомити про величезний обшир океану, вона спочатку не пойме віри у його існування; а якщо таки вдасться переконати її, що океан існує, жаба, силкуючись уявити його розміри, почне роздиматись, аж нарешті її крихітне черевце лусне і нещасне створіння сконає, так і не дізнавшись, який же океан насправді. Так само і вчені-матеріалісти хочуть заперечити існування незбагненної енерґії Господа, вимірюючи Його за допомогою своїх жаб’ячих мізків та наукових досягнень, але в кінці кінців вони, наче та жаба, просто помирають, так ні на що і не здобувшись.
“The frog in the well” logic illustrates that a frog residing in the atmosphere and boundary of a well cannot imagine the length and breadth of the gigantic ocean. Such a frog, when informed of the gigantic length and breadth of the ocean, first of all does not believe that there is such an ocean, and if someone assures him that factually there is such a thing, the frog then begins to measure it by imagination by means of pumping its belly as far as possible, with the result that the tiny abdomen of the frog bursts and the poor frog dies without any experience of the actual ocean. Similarly, the material scientists also want to challenge the inconceivable potency of the Lord by measuring Him with their froglike brains and their scientific achievements, but at the end they simply die unsuccessfully, like the frog.
Подеколи люди, що не знають, який Бог є насправді, визнають за Бога чи за Його втілення могутню з матеріального погляду людину. За такого матеріалістичного підходу пошук найвидатнішої істоти не зможе сягнути вище за Брахмаджі, найвищу живу істоту всесвіту, з такою великою тривалістю життя, що вчений-матеріаліст навіть не годен собі уявити. Як свідчить найдостовірніше джерело знання — «Бгаґавад- ґіта» (8.17), — одна доба Брахмаджі триває сотні тисяч років за літочисленням нашої планети. «Колодязна жаба», можливо, й не повірить, що хтось може стільки жити, однак люди, котрі усвідомили істини, викладені у «Бгаґавад-ґіті», визнають існування великої особистости, яка створює все розмаїття всесвіту. З явлених писань відомо, що Брахмаджі нашого всесвіту молодший від інших Брахм, які керують численними всесвітами поза межами нашого, проте жоден з них не є рівний Богові-Особі.
Sometimes a materially powerful man is accepted as God or the incarnation of God without any knowledge of the factual God. Such a material assessment may be gradually extended, and the attempt may reach to the highest limit of Brahmājī, who is the topmost living being within the universe and has a duration of life unimaginable to the material scientist. As we get information from the most authentic book of knowledge, the Bhagavad-gītā (8.17), Brahmājī’s one day and night is calculated to be some hundreds of thousands of years on our planet. This long duration of life may not be believed by “the frog in the well,” but persons who have a realization of the truths mentioned in the Bhagavad-gītā accept the existence of a great personality who creates the variegatedness of the complete universe. It is understood from the revealed scriptures that the Brahmājī of this universe is younger than all the other Brahmās in charge of the many, many universes beyond this, but none of them can be equal to the Personality of Godhead.
Нарададжі — одна із звільнених душ. Ім’я «Нарада» він отримав після того, як досяг звільнення. До того він був син простої служниці. Слушно запитати, чому Нарададжі не знав про існування Верховного Господа і чому помилково вважав за Всевишнього Брахмаджі, що Богом не є. Звільнена душа ніколи не може помилятися щодо цього. Чому ж Нарададжі поставив запитання, які пасують звичайній, бідній на знання людині? Так само помилявся і Арджуна, дарма що він вічний супутник Господа. І Арджуна, і Нарада були спантеличені з волі Господа, щоб дати нагоду усвідомити істину і набути справжнє знання про Бога іншим живим істотам, які ще не звільнені. Сумніви щодо всемогутности Брахмаджі, які постали в розумі Наради, повинні змусити замислитись «колодязних жаб». Не можна брати за Бога-Особу нікого іншого поза Ним Самим, навіть таку могутню особу, як Брахма, не кажучи за звичайних людей, що видають себе за Бога чи Боже втілення. Всевишній завжди лишається Всевишнім, і, як ми вже неодноразово зазначали у своїх поясненнях, жодна жива істота, навіть на рівні Брахми, не має права називати себе Богом. Якщо людський загал, схильний когось обожнювати, поклоняється якійсь великій людині після її смерти як Богу, це не повинно збивати нас з пантелику. Було багато царів, які не поступалися Господу Рамачандрі, царю Айодг’ї, проте жодного з них явлені писання не називають Богом. Щоб бути Рамачандрою, ще не досить бути добрим царем. Щоб називатись Богом-Особою, треба бути такою великою особистістю, як Крішна. Дослідивши вдачу всіх, хто брав участь у битві на Курукшетрі, ми помітимо, що Махараджа Юдгіштгіра як цар не поступався праведністю Господу Рамачандрі і був порядніший, ніж Господь Крішна. Коли Господь Крішна попрохав Махараджу Юдгіштгіру збрехати, той відмовився. Однак це не означає, що Махараджу Юдгіштгіру можна прирівняти до Господа Рамачандри чи Господа Крішни. Великі авторитети мають Махараджу Юдгіштгіру за доброчесну людину, однак Господа Раму або Крішну вони визнають за Бога-Особу. Отже, Господь за будь-яких обставин відмінний від живих істот, і тому ідея антропоморфізму до Нього незастосовна. Господь завжди Господь, і звичайній живій істоті з Ним ніколи не зрівнятись.
Nāradajī is one of the liberated souls, and after his liberation he was known as Nārada; otherwise, before his liberation, he was simply a son of a maidservant. The questions may be asked why Nāradajī was not aware of the Supreme Lord and why he misconceived Brahmājī to be the Supreme Lord, although factually he was not. A liberated soul is never bewildered by such a mistaken idea, so why did Nāradajī ask all those questions just like an ordinary man with a poor fund of knowledge? There was such bewilderment in Arjuna also, although he is eternally the associate of the Lord. Such bewilderment in Arjuna or in Nārada takes place by the will of the Lord so that other, nonliberated persons may realize the real truth and knowledge of the Lord. The doubt arising in the mind of Nārada about Brahmājī’s becoming all-powerful is a lesson for the frogs in the well, that they may not be bewildered in misconceiving the identity of the Personality of Godhead (even by comparison to a personality like Brahmā, so what to speak of ordinary men who falsely pose themselves as God or an incarnation of God). The Supreme Lord is always the Supreme, and as we have tried to establish many times in these purports, no living being, even up to the standard of Brahmā, can claim to be one with the Lord. One should not be misled when people worship a great man as God after his death as a matter of hero worship. There were many kings like Lord Rāmacandra, the King of Ayodhyā, but none of them are mentioned as God in the revealed scriptures. To be a good king is not necessarily the qualification for being Lord Rāma, but to be a great personality like Kṛṣṇa is the qualification for being the Personality of Godhead. If we scrutinize the characters who took part in the Battle of Kurukṣetra, we may find that Mahārāja Yudhiṣṭhira was no less a pious king than Lord Rāmacandra, and by character study Mahārāja Yudhiṣṭhira was a better moralist than Lord Kṛṣṇa. Lord Kṛṣṇa asked Mahārāja Yudhiṣṭhira to lie, but Mahārāja Yudhiṣṭhira protested. But that does not mean that Mahārāja Yudhiṣṭhira could be equal to Lord Rāmacandra or Lord Kṛṣṇa. The great authorities have estimated Mahārāja Yudhiṣṭhira to be a pious man, but they have accepted Lord Rāma or Kṛṣṇa as the Personality of Godhead. The Lord is therefore a different identity in all circumstances, and no idea of anthropomorphism can be applied to Him. The Lord is always the Lord, and a common living being can never be equal to Him.