Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.4.2

ПОЯСНЕННЯ: Звільнитись означає позбутися дехатма-буддгі, ілюзорної прив’язаности до своїх тілесних оболонок та всього, що посилює нашу залежність від тіла,    —    до дружини, дітей та ін. На догоду своєму тілу, чоловік бере собі дружину, і внаслідку їхнього союзу народжуються діти. Дружині та дітям потрібне житло, і тому чоловікові доводиться дбати про оселю. У господарстві потрібні домашні тварини    —    коні, слони, корови, собаки та ін., і домогосподар змушений дбати й про них. У сучасному суспільстві коней та слонів заступили машини та інші механічні засоби потужністю в багато кінських сил. Щоб підтримувати все господарство, людині доводиться турбуватись про нарощення банківського рахунку і пильнувати своєї скарбниці, а щоб було перед ким пишатися своїми матеріальними достатками, треба підтримувати добрі стосунки з друзями та родичами і також старатися зберігати своє становище в суспільстві. Назва цьому    —    матеріальна цивілізація, заснована на матеріальних прив’язаностях. Відданість Господу Крішні    —     це відмова від усіх матеріальних прив’язаностей, перелічених вище. З милости Господа Крішни Махараджа Парікшіт володів усіма матеріальними благами і нездоланним царством, у якому можна було насолоджуватись безжурним царюванням, однак з Господньої ласки він зміг порвати з усіма матеріальними прив’язаностями. Такий рівень чистого відданого. Наділений природною для відданого прив’язаністю до Господа Крішни, Махараджа Парікшіт виконував свої царські обов’язки тільки від імені Господа і, як гідний довіри правитель світу, піклувався про те, щоб у його царство не проник вплив Калі. Господній відданий ніколи не вважає своє домашнє майно за свою власність, він усе присвячує на служіння Господеві. Таким чином живі істоти під дбайливим керівництвом і опікою відданого отримують нагоду усвідомити Бога.

Прив’язаність до хазяйського статку несумісна з прив’язаністю до Господа Крішни: одна провадить у темряву, а друга веде до світла. Там, де є світло, немає темряви, а де є темрява, немає світла. Однак досвідчений відданий своїм прагненням служити Господу може все використати на шляху до світла. Найліпший приклад того    —    Пандави. Махараджа Юдгіштгіра та інші подібні до нього домогосподарі на силі спрямувати все до світла, використовуючи так звані матеріальні надбання на служіння Господеві. Однак той, кого не навчено цьому або хто не здатний застосовувати все на служіння Господеві (нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге), повинен спочатку розірвати всі матеріальні пута, щоб стати гідним слухати про славетні діяння Господа і оспівувати їх. Тобто, іншими словами, той, хто протягом хоча б одного дня серйозно слухав «Шрімад-Бгаґаватам» від гідної особистости, як Махараджа Парікшіт слухав від Шукадеви Ґосвамі, на силі порвати з усіма матеріальними прив’язаностями. Просто імітувати Махараджу Парікшіта і слухати «Бгаґаватам» від найманого читця немає сенсу, хоч би це тривало і сімсот років. Вважати «Шрімад-Бгаґаватам» за джерело прибутку для утримання сім’ї    —    найтяжча образа стіп Господа, намапарадга (сарва-ш́убга-крійа̄-са̄мйам апі прама̄дах̣).