ВІРШ 17
Text 17
Текст
Texto
манасвіно мантра-відах̣ суман̇ґала̄х̣
кшемам̇ на вінданті віна̄ йад-арпан̣ам̇
тасмаі субгадра-ш́равасе намо намах̣
manasvino mantra-vidaḥ sumaṅgalāḥ
kṣemaṁ na vindanti vinā yad-arpaṇaṁ
tasmai subhadra-śravase namo namaḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
тапасвінах̣ — великі мудреці; да̄на-пара̄х̣ — щедрі добродійники; йаш́асвінах̣ — хто вкриває себе великою славою; манасвінах̣ — великі філософи чи містики ; мантра - відах̣ — великі читці ведичних гімнів; су-ман̇ґала̄х̣ — ті, хто суворо дотримується ведичних засад; кшемам — помітного результату; на — ніколи; вінданті — досягають; віна̄ — без; йат-арпан̣ам — самопосвяти ; тасмаі — Йому ; субгадра — всесприятливому; ш́равасе — якщо про Нього слухати; намах̣ — мої поклони; намах̣ — знову і знову.
tapasvinaḥ — los grandes sabios eruditos; dāna-parāḥ — el gran ejecutor de caridades; yaśasvinaḥ — el gran trabajador distinguido; manasvinaḥ — los grandes filósofos o místicos; mantra-vidaḥ — el gran cantor de himnos védicos; su-maṅgalāḥ — estrictos seguidores de los principios védicos; kṣemam — resultado provechoso; na — jamás; vindanti — logran; vinā — sin; yat-arpaṇam — dedicación; tasmai — a Él; subhadra — auspicioso; śravase — oír hablar de Él; namaḥ — mis reverencias; namaḥ — una y otra vez.
Переклад
Traducción
Знову і знову я складаю шанобливі поклони всеблагому Господеві Шрі Крішні, адже навіть великі мудреці, щедрі добродійники, заслужені знаменитості, великі містики, вправні читці ведичних гімнів і ревні поборники ведичних засад не спроможні досягнути успіху у своїй діяльності, не застосовуючи свої видатні якості на служіння Господеві.
Permítaseme ofrecerle mis respetuosas reverencias al supremamente auspicioso Señor Śrī Kṛṣṇa una y otra vez, porque los grandes sabios eruditos, los grandes ejecutores de caridades, los grandes trabajadores distinguidos, los grandes filósofos y místicos, los grandes cantores de los himnos védicos y los grandes seguidores de los principios védicos no pueden conseguir ningún resultado provechoso, si no dedican esas grandes cualidades al servicio del Señor.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Блискуча освіта, схильність до добродійности, талант до політичної, соціальної чи релігійної діяльности, філософський розум, практика йоґи, майстерність у ведичних ритуалах та будь-які інші видатні якості в людині можуть привести її до досконалости тільки тоді, коли вона використовує їх у служінні Господеві. Якщо людина не використовує ці дарування задля Господа, то всі вони стають просто джерелом турбот для людей. Усе можна застосувати або на задоволення своїх власних чуттів, або на службу комусь іншому. Своєкорисливість теж може виявлятися двома способами: як егоїзм особистий та егоїзм розширений. Але за своєю суттю особистий егоїзм і розширений не відрізняються. І крадіжка для себе, і крадіжка для сім’ї за суттю такий самий злочин. Державний закон ще ніколи, в жодній країні не виправдовував злодіїв, які доводили свою невинність тим, що крали не для себе особисто, а для свого суспільства чи країни.
Люди назагал не знають, що найбільша користь для самої істоти полягає в тому, щоб дбати за користь Господа. Наприклад, яка користь від підтримання життя в тілі? Щоб підтримувати тіло (чи своє, чи суспільства), людина заробляє гроші, однак якщо в неї нема свідомости Бога, якщо добробут тіла вона підтримує не для того, щоб пізнати свій зв’язок з Богом, то всі її зусилля не відрізняються від зусиль тварини, що також підтримує життя в своєму тілі. Мета життя в людському тілі відрізняється від мети життя тварин. Аналогічно, поглиблювати знання, поліпшувати добробут, досліджувати філософію, вивчати ведичну літературу і навіть робити доброчесні дії (як то роздавати милостиню, відкривати лікарні чи годувати нужденних) треба теж у зв’язкові з Господом. Метою всієї цієї діяльности і всіх наших зусиль повинно бути задоволення Господа, а не задоволення кого-небудь іншого, іншої особи чи якоїсь громади (сам̇сіддгір харі-тошан̣ам). Той самий принцип обстоює «Бгаґавад-ґіта» (9.27), вказуючи, що всю милостиню, яку ми даємо, всі аскези, які ми виконуємо, треба присвячувати Господеві і робити тільки в Його ім’я. Без свідомости Бога спритним керівникам атеїстичної цивілізації не вдасться досягти бажаних результатів у своїх намаганнях піднести освіту чи економіку на вищий рівень. А щоб розвинути свідомість Бога, треба слухати оповіді про всеблагого Господа, що містяться у «Бгаґавад-ґіті», «Шрімад-Бгаґаватам» та інших священних писаннях.
El adelanto del conocimiento, una disposición caritativa, el liderazgo político, social o religioso de la sociedad humana, las especulaciones filosóficas, la práctica del sistema del yoga, el volverse experto en los rituales védicos, y todas las elevadas cualidades similares que tiene el hombre, solo le sirven a uno en el logro de la perfección, cuando se emplean en el servicio del Señor. Sin ese acoplamiento, todas esas cualidades se vuelven fuentes de problemas para la generalidad de la gente. Todo puede ser utilizado, o bien para la complacencia de nuestros propios sentidos, o bien en el servicio de alguien diferente de uno. Además, hay dos clases de intereses egoístas, es decir, el egoísmo personal y el egoísmo extendido. Pero no hay ninguna diferencia cualitativa entre el egoísmo personal y el extendido. El robo en aras del bien personal o del bien de la familia es de la misma calidad criminal. Un ladrón que alega que no es culpable debido a que no robó por su bien personal, sino por el de la sociedad o el país, nunca ha sido excusado por la ley establecida de ningún país. La generalidad de la gente no sabe que el interés personal de un ser viviente alcanza la perfección, solo cuando dicho interés coincide con el del Señor. Por ejemplo, ¿qué interés hay en mantener el cuerpo y el alma juntos? Uno gana dinero para mantener el cuerpo (personal o social), pero a menos que exista conciencia de Dios, a menos que el cuerpo se esté manteniendo debidamente para llegar a comprender a relación que uno tiene con Dios, todos los esfuerzos de mantener el cuerpo y el alma juntos son similares a los esfuerzos que hacen los animales para mantener el cuerpo y el alma juntos. El propósito de mantener el cuerpo humano es diferente del de los animales. De igual modo, el adelanto del conocimiento, el desarrollo económico, la investigación filosófica, el estudio de la literatura védica o incluso la ejecución de actividades piadosas (tales como la caridad, la fundación de hospitales y la distribución de granos alimenticios) deben llevarse a cabo en relación con el Señor. Todos esos actos y esfuerzos deben tener como objetivo el placer del Señor, y no la satisfacción de alguna otra entidad, individual o colectiva (saṁsiddhir hari–toṣaṇam). En el Bhagavad-gītā (9.27) se confirma el mismo principio, donde se dice que todo lo que uno dé como caridad y todo lo que observe a modo de austeridad, se le debe dar al Señor o se debe realizar únicamente para Él. Los expertos líderes de una civilización humana atea no pueden producir un resultado provechoso con todos sus diferentes esfuerzos en el adelanto educacional o el desarrollo económico, a menos que estén conscientes de Dios. Y para volverse consciente de Dios hay que oír hablar del supremamente auspicioso Señor, tal como se lo describe en obras literarias tales como el Bhagavad-gītā y el Śrīmad-Bhāgavatam.