Skip to main content

ВІРШ 19

ТЕКСТ 19

Текст

Текст

ш́ва-від̣-вара̄хошт̣ра-кхараіх̣
сам̇стутах̣ пурушах̣ паш́ух̣
на йат-карн̣а-патгопето
джа̄ту на̄ма ґада̄ґраджах̣
ш́ва-вид̣-вара̄хошт̣ра-кхараих̣
сам̇стутах̣ пурушах̣ паш́ух̣
на йат-карн̣а-патхопето
джа̄ту на̄ма гада̄граджах̣

Послівний переклад

Пословный перевод

ш́ва  —  собака; віт̣-вара̄ха  —  сільська свиня, що поїдає випорожнення; ушт̣ра  —  верблюд; кгараіх̣  —  і ослами; сам̇стутах̣  —  вкрита хвалою; пурушах̣  —  особа; паш́ух̣  —  тварина; на  —  ніколи; йат  —  його; карн̣а  —  вуха; патга  —  дорога; упетах̣  —  досягало; джа̄ту  —  хоч коли; на̄ма  —  святе ім’я; ґада̄ґраджах̣  —  Господа Крішни, спасителя від усіх бід.

ш́ва — собакой; вит̣-вара̄ха — деревенской свиньей, поедающей экскременты; ушт̣ра — верблюдом; кхараих̣ — ослом; сам̇стутах̣ — восхваляем; пурушах̣ — человек; паш́ух̣ — животное; на — никогда; йат — чьих; карн̣а — ушей; патха — путь; упетах̣ — достигало; джа̄ту — когда бы то ни было; на̄ма — святое имя; гада̄граджах̣ — Господа Кришны, защищающего от всех несчастий.

Переклад

Перевод

Люди, подібні до собак, свиней, верблюдів та ослів, здіймають хвалу тим, хто ніколи не слухав про трансцендентні ігри Господа Шрі Крішни, визволителя від нещасть.

Люди, подобные собакам, свиньям, верблюдам и ослам, превозносят тех, кто никогда не слушает повествования о трансцендентных играх Господа Шри Кришны, несущего избавление от всех бед.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Якщо в людях всебічно не виховувати вищої системи духовних цінностей, вони будуть нічим не ліпші від тварин. А цей вірш конкретно порівнює їх до собак, свиней, верблюдів та ослів. Сучасна університетська освіта, готуючи студентів до служіння могутнішому хазяїну, практично привчає людину мислити по-собачому. Завершивши свою так звану освіту, «освічені» люди, наче собаки, ходять від дверей до дверей і просяться на службу. Їх, здебільшого, проганяють, повідомивши про брак вакансій. Як собака, що до неї всі ставляться зневажливо, вірно служить своєму хазяїнові за якийсь шматок хліба, так і людина починає вірно служити хазяїнові, не отримуючи належної винагороди.

Если с детства не приучить людей строить свою жизнь на основе высших духовных ценностей, они мало чем будут отличаться от животных, поэтому в данном стихе таких людей сравнивают с собаками, свиньями, верблюдами и ослами. В современных университетах человеку, по сути дела, прививают собачью психологию, подготавливая к служению тем, кто сильнее его. Завершив свое «образование», так называемые образованные люди, словно собаки, бродят от двери к двери, выпрашивая хоть какую-нибудь работу, но чаще всего их гонят прочь, говоря, что вакансий нет. Как собаки — самые презренные из всех животных — верно служат своему хозяину за кусок хлеба, так и человек верно служит хозяину, не получая достойного вознаграждения.

Тих, хто їсть усе підряд і напихається всілякими покидьками, порівнюють до свиней. Свиням дуже до вподоби їсти випорожнення. Звісно, випорожнення    —    це теж їжа для певних тварин. Навіть камені становлять їжу для певних тварин чи птахів. Однак людині не пристає їсти все підряд. Їй годиться їсти зерно, овочі, фрукти, молоко, цукор і т. ін. Їсти плоть тварин людині не годиться. Для твердої їжі вона має зуби певного типу, призначені пережовувати фрукти та овочі. Два ікла, які теж дано людині,    —    це поступка тим, хто ладен на все, аби тільки їсти м’ясо. Усім відомо: що для одного їжа, для іншого отрута. Людина повинна харчуватись рештками їжі, запропонованої Господу Шрі Крішні, а Господь приймає як підношення листя, квіти, плоди і т. ін. (Б.-ґ. 9.26). За ведичними приписами, Господеві ніколи не пропонують плоть тварин. Отже, людині визначено цілком конкретний тип їжі, і не треба наслідувати тварин, женучись за так званими вітамінами. Якщо людина їсть все що завгодно, її прирівнюють до свині.

Тех, кто неразборчив в еде и питается чем попало, сравнивают со свиньями. Свиньи предпочитают питаться испражнениями. Таким образом, испражнения — это тоже пища для определенного вида животных. Для некоторых животных и птиц даже камни являются пищей. Но человек не должен есть что попало. Его пища — злаки, овощи, фрукты, молоко, сахар и т. д. Мясо не предназначено в пищу человеку. Зубы, которыми наделен человек, приспособлены для пережевывания фруктов и овощей. Два клыка, которые тоже есть у людей, — это своего рода уступка тем, кто во что бы то ни стало хочет питаться животной пищей. Всем известно, что пища одного может быть ядом для другого. По сути дела, человек должен питаться остатками пищи, предложенной Господу Шри Кришне, который принимает только листья, цветы, фрукты и т. п. (Б.-г., 9.26). В ведических писаниях сказано, что Господу нельзя предлагать животную пищу. Следовательно, человек должен питаться только определенными видами продуктов. Не стоит подражать животным и есть что попало, заботясь только о витаминной ценности пищи. Итак, неразборчивого в еде человека в данном стихе сравнивают со свиньей.

Верблюд    —    це така тварина, що для неї велика втіха їсти колючки. Тому людину, яка хоче насолоджуватись сімейним життям чи так званими земними втіхами, порівнюють до верблюда. Життя матеріаліста суцільно всіяне колючками, тому, щоб отримати з цієї поганої угоди максимум зиску, треба неухильно дотримуватись ведичних приписів. Щоб підтримувати в матеріальному світі життя, треба платити своєю кров’ю. Головна принада матеріальної насолоди    —    це секс. Насолоджуватись сексом    —    це все одно що ссати власну кров, і роз’яснювати тут багато нема чого. Верблюд теж п’є власну кров, пережовуючи колючки. Колючки ранять його язик, і пащу наповнює кров. Змішані з кров’ю колючки припадають дурному верблюду до смаку, і він насолоджується цією оманною втіхою. Так само великі промислові маґнати і бізнесмени, що в поті чола різними методами, часто сумнівними, заробляють гроші, поїдають колючі плоди своєї праці наполовину з власною кров’ю. Тому «Бгаґаватам» відводить таким хворим людям місце між верблюдами.

Верблюду, как известно, доставляет удовольствие есть колючки, поэтому человека, стремящегося наслаждаться семейной или мирской жизнью со всеми ее «удовольствиями», сравнивают с верблюдом. Жизнь материалиста состоит из одних колючек, и, чтобы извлечь максимальную пользу из невыгодной сделки, нужно жить, руководствуясь только предписаниями Вед. За жизнь в материальном мире люди расплачиваются собственной кровью. Самым привлекательным из всех материальных наслаждений является секс. Наслаждаться сексом — то же самое, что пить собственную кровь, — дальнейшие объяснения излишни. Пережевывая колючие ветки, верблюд тоже пьет собственную кровь. Колючки ранят его язык, и кровь заполняет рот. Вкус колючек, смешанных со свежей кровью, нравится глупому верблюду, и пережевывание колючек доставляет ему извращенное удовольствие. Крупные бизнесмены и промышленники, которые до седьмого пота трудятся, чтобы с помощью разных сомнительных средств заработать деньги, также поедают колючие плоды своих трудов пополам с собственной кровью. Поэтому «Шримад-Бхагаватам» сравнивает этих больных людей с верблюдами.

Осел знаменитий своєю незрівнянною глупотою навіть у світі тварин. Надсаджуючись, він носить найважчі тягарі без ніякісінької користи для себе.* Найчастіше ослів використовують пральники, не вельми шановний суспільний прошарок. Ще одне часте явище для осла, це те, що ослиця зазвичай хвицяє його по морді. Коли осел домагається статевих зносин з ослицею, представниця прекрасної статі відповідає ударом копита, але він все одно не відходить від неї в надії насолодитися сексом. Тому чоловіка, який сидить під каблуком дружини, порівнюють до осла. Більшість людей дуже тяжко працює, а надто ж за епохи Калі. За цієї епохи, насправді, людина нерідко працює замість осла: тягає на собі важкі тягарі, впрягається у тгели та рикші. Так званий проґрес людської цивілізації тільки змусив людину виконувати роботу віслюка. Робітники на великих заводах та фабриках змушені цілий день гарувати як осли, а після виснажливого робочого дня такі бідолахи дістають вічні принизливі стусани від прекрасної статі, навіть коли йдеться не про секс, а про звичайне сімейне життя.

Осел даже среди животных славится своей глупостью. Он выбивается из сил, таская тяжести, и ничего не получает за это.* Ослов чаще всего используют те, кто зарабатывает на жизнь стиркой белья, — люди, занимающие не слишком высокое положение в обществе. Кроме того, отличительной чертой осла является его привычка терпеливо сносить удары копыт ослицы. Когда осел домогается какой-нибудь представительницы прекрасного пола, та лягает его, но он все равно не отстает от нее в надежде насладиться сексом. Поэтому мужа, находящегося под каблуком у жены, обычно сравнивают с ослом. Большая часть людей, особенно в век Кали, трудится не покладая рук. В наше время человек, по сути дела, стал выполнять работу осла, таская тяжести, толкая тхелы и впрягаясь в повозки рикш. Так называемый прогресс человеческой цивилизации вынуждает людей заниматься ослиным трудом. Рабочие огромных фабрик и заводов целый день трудятся в поте лица, а после тяжелого трудового дня этим беднягам приходится сносить пинки представительниц прекрасного пола, и не только во время занятий сексом, но и вообще на каждом шагу их семейной жизни.

* Людське життя призначене для того, щоб набути чогось цінного. Людське життя називають артгадам    —    «те, що може дати щось цінне». А що найцінніше у житті? Найцінніше    —    це можливість повернутись додому, до Бога, як зазначено в «Бгаґавад-ґіті» (8.15). Свій егоїзм ми повинні проявити в старанні повернутись до Бога. Осел не розуміє свого інтересу, і тому просто гарує на інших. Якщо людина просто тяжко працює на інших, забуваючи про власний інтерес, який вона може вдовольнити у людській формі життя, її порівнюють до осла. У «Брахма-вайварта Пурані» сказано:

  аш́ітім̇ чатураш́ чаіва
  лакша̄м̇с та̄н̃ джіва-джа̄тішу
  бграмадбгіх̣ пурушаіх̣ пра̄пйам̇
  ма̄нушйам̇ джанма-парйайа̄т
 
  тад апй абгалата̄м̇ джа̄тах̣
  теша̄м а̄тма̄бгіма̄ніна̄м
  вара̄ка̄н̣а̄м ана̄ш́рітйа
  ґовінда-чаран̣а-двайам
 

Людське життя таке цінне, що навіть півбоги з вищих планет, буває, мріють про те, щоб дістати людське тіло на Землі, бо тільки в людському житті можна без ускладнень повернутися додому, до Бога. Той, хто, навіть одержавши таке цінне тіло, не намагається відновити свої колись втрачені вічні стосунки з Ґовіндою, Господом Крішною,    —    просто дурень, який забув, у чому полягають його власні інтереси. До людської форми матеріального тіла приходять після поступової еволюції через 8 400 000 різновидів життя. А коли істота досягає цієї форми, тут на своє горе вона втягується в найрізноманітнішу ілюзорну діяльність, забувши про найголовніше для неї і ставши в передові шереги боротьби за політичну незалежність чи економічний розвиток. Нічого поганого в політичній незалежності чи в економічному розвитку немає, однак за цим усім не можна забувати істинної цілі нашого життя. Уся така філантропічна діяльність повинна сприяти нашому поверненню до Бога. Того, хто цього не розуміє, порівнюють до осла, що просто працює на інших, не розуміючи ні своїх інтересів, ні інтересів інших.

* Смысл человеческого существования — зарабатывать ценности. Его называют артхадам — «то, что может принести нечто ценное». Что же является величайшей ценностью жизни? Возвращение домой, обратно к Богу, как о том сказано в «Бхагавад-гите» (8.15). Человек должен понять, что вернуться обратно к Богу в его интересах. Осел не знает, что является благом для него, и потому надрывается ради других. Человека, работающего в поте лица только на других и забывающего о собственных потребностях, которые можно удовлетворить только в человеческой форме жизни, сравнивают с ослом. В «Брахма-вайварта-пуране» сказано:

Отже, коли «Шрімад-Бгаґаватам» залічує звичайну людину, яка не має жодних духовних знань, до категорії собак, свиней, верблюдів та віслюків, це аж ніяк не перебільшення. Вожді таких темних людських мас можуть дуже пишатися з того, що їм поклоняється стільки собак та свиней, однак це не велика честь. «Бгаґаватам» відверто проголошує, що навіть великий лідер на чолі таких собак та свиней, перебраних за людей, є така сама тварина і нічого більше, якщо його не приваблює світло науки про Крішну. Його можна назвати сильною, могутньою твариною чи великою твариною, однак за оцінкою «Шрімад-Бгаґаватам», безбожний склад його розуму не дає права таку істоту залічувати до категорії людей. Інакше сказати, такі безбожники на чолі собако- й свинеподібних людей    —    це просто більші тварини, більшою мірою наділені тваринними якостями.

аш́ӣтим̇ чатураш́ чаива
лакша̄м̇с та̄н̃ джӣва-джа̄тишу
бхрамадбхих̣ пурушаих̣ пра̄пйам̇
ма̄нушйам̇ джанма-парйайа̄т


тад апй абхалата̄м̇ джа̄тах̣
теша̄м а̄тма̄бхима̄нина̄м
вара̄ка̄н̣а̄м ана̄ш́ритйа
говинда-чаран̣а-двайам


Человеческая жизнь столь ценна, что иногда даже полубоги с высших планет добиваются возможности родиться в человеческом теле на этой планете, потому что только в человеческом теле можно без особых усилий вернуться к Богу. Если же, получив такое ценное тело, человек не стремится возродить свои вечные отношения с Говиндой, Господом Кришной, он, несомненно, глупец, забывший о собственных интересах. Этот тип материального тела живое существо получает после долгой эволюции в цикле, состоящем из 8.400.000 видов жизни. Но, забывая о собственных интересах, несчастный человек с головой уходит в разнообразную бессмысленную деятельность, стараясь принести пользу другим и возглавив, например, движение за политическое освобождение или социально-экономический прогресс. В политическом движении за освобождение или экономическом прогрессе как таковом нет ничего плохого, но не следует забывать об истинной цели жизни — любая филантропическая деятельность должна способствовать нашему возвращению к Богу. Того, кто не знает этого, сравнивают с ослом, работающим только на других и не имеющим представления ни о собственном благе, ни о благе других людей.

Итак, обыкновенного человека, лишенного духовных знаний, «Шримад-Бхагаватам» причисляет к категории собак, свиней, верблюдов и ослов, и это отнюдь не преувеличение. Вожди таких невежественных людей очень гордятся тем, что ими восхищается такое количество собак и свиней, но на самом деле в этом нет ничего лестного для них. «Бхагаватам» открыто провозглашает, что тот, кто не проявляет желания постичь науку о Кришне — будь он даже великий лидер человекоподобных собак и свиней, — по сути дела, является животным. Он может быть могущественным, сильным или большим животным, но, с точки зрения «Шримад-Бхагаватам», в силу атеистического склада его ума такого лидера нельзя считать человеком. Иначе говоря, подобные собакам и свиньям лидеры-атеисты — всего-навсего более крупные животные, у которых лишь ярче выражены животные качества.