ВІРШ 16
ТЕКСТ 16
Текст
Текст
ва̄судева-пара̄йан̣ах̣
уруґа̄йа-ґун̣ода̄ра̄х̣
сата̄м̇ сйур хі сама̄ґаме
ва̄судева-пара̄йан̣ах̣
уруга̄йа-гун̣ода̄ра̄х̣
сата̄м̇ сйур хи сама̄гаме
Послівний переклад
Пословный перевод
ваійа̄сакіх̣ — син В’ясадеви; ча — також; бгаґава̄н — хто посідає повне трансцендентне знання ; ва̄судева — Господеві Крішні; пара̄йан̣ах̣—цілковито відданий ; уруґа̄йа—Бога-Особи Шрі Крішни, що Його уславлюють великі філософи; ґун̣а- уда̄ра̄х̣ — чесноти; сата̄м — відданих; сйух̣ — неодмінно мали бути; хі — само собою; сама̄ґаме — де присутні.
ваийа̄саких̣ — сын Вьясадевы; ча — также; бхагава̄н — исполнен трансцендентного знания; ва̄судева — к Господу Кришне; пара̄йан̣ах̣ — привязанный; уруга̄йа — Личности Бога Шри Кришне, которого прославляют великие философы; гун̣а-уда̄ра̄х̣ — замечательные качества; сата̄м — преданных; сйух̣ — должны были; хи — несомненно; сама̄гаме — в собрании.
Переклад
Перевод
Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, теж уповні посідав трансцендентне знання і був великий відданий Господа Крішни, сина Васудеви . Отже , між ними не могло не виникнути бесіди про Господа Крішну, що Його уславлюють великі філософи і що Йому підносять хвалу в зібранні великих відданих.
Шукадева Госвами, сын Вьясадевы, также обладал всем трансцендентным знанием и был великим преданным Господа Кришны, сына Васудевы. Поэтому он и Махараджа Парикшит должны были обсуждать темы, связанные с Господом Кришной, которого прославляют великие философы и воспевают, собираясь вместе, великие преданные.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші велику вагу має слово сата̄м. Сата̄м вказує на чистих відданих, які не мають бажання іншого, крім бажання служити Господеві. Тільки у зібранні таких відданих можна почути правдиве обговорення трансцендентної величі Господа Крішни. Господь Сам каже, що бесіди про Нього завжди насичені глибоким духовним змістом і той, кому пощастить хоча б раз почути істину про Господа у товаристві сата̄м,неодмінно відчує потужну силу цих розмов і само собою прийде до життя у відданості.
Як уже сказано, Махараджа Парікшіт від самого народження був великий відданий Господа. Те саме дасться сказати і про Шукадеву Ґосвамі. Вони обоє перебували на однаковому рівні, хоча зовні Махараджа Парікшіт скидався на великого царя, звиклого до царських розкошів, а Шукадева Ґосвамі уособлював таку зреченість від світу, що навіть не прикривав своє тіло ніяким одягом. Зовні Махараджа Парікшіт і Шукадева Ґосвамі могли видатися повною протилежністю один одному, проте за своєю суттю обидва були бездомісні чисті віддані Господа. Коли збираються такі віддані, розмова між ними не може точитись ні про що, як тільки про славу Господа, чи бгакті-йоґу. Те саме можна побачити і в «Бгаґавад-ґіті». У бесіді між Господом та Його відданим Арджуною не могло бути іншої теми, крім бгакті-йоґи, хоч би там як намагались перетлумачити все на свій копил вчені-матеріалісти.
Згідно із Шрілою Джівою Ґосвамі, слово ча після ваійа̄сакіх̣ вказує на те, що Шукадева Ґосвамі з Махараджею Парікшітом здавна належали до одної категорії, дарма що один грав роль вчителя , а другий — учня . Уся розмова Шукадеви Ґосвамі з Махараджею Парікшітом зосереджувалась навколо Господа Крішни, тому Шукадеву і названо ва̄судева-пара̄йан̣ах̣, « відданий Ва̄судеви » , тобто відданий Господа Крішни — спільної для обох мети. Хоча до місця, де Махараджа Парікшіт постився, зійшлося також багато інших людей, напрошується природний висновок, що бесіда там не мала іншої теми, крім слави Господа Крішни, адже головний оповідач був Шукадева Ґосвамі, а головний слухач — Махараджа Парікшіт. Отже, «Шрімад-Бгаґаватам» — що його розказав один великий відданий, а вислухав інший — призначений єдино уславити Верховного Господа, Бога-Особу, Шрі Крішну.
В данном стихе особое значение имеет слово сата̄м. Сата̄м — это чистый преданный, у которого нет иных желаний, кроме желания служить Господу. Только в обществе таких преданных можно по-настоящему говорить о трансцендентной славе Господа Кришны. Господь утверждает, что повествования о Нем исполнены глубочайшего духовного смысла, и тот, кто хоть однажды в смиренном состоянии духа услышит их в обществе сата̄м, получит огромный заряд энергии и с легкостью достигнет уровня преданного служения. Как уже говорилось, Махараджа Парикшит был великим преданным Господа с самого рождения. То же самое можно сказать и о Шукадеве Госвами. Они находились на одном уровне, хотя Махараджа Парикшит, казалось, был великим царем, привыкшим жить в роскоши, а Шукадева Госвами — типичным подвижником, который был таким отрешенным, что даже не прикрывал свое тело одеждой. На первый взгляд они были полной противоположностью друг другу, но в сущности оба являлись чистыми, беспримесными преданными Господа. Когда такие преданные собираются вместе, они говорят исключительно о величии Господа, или о бхакти-йоге. Так и в «Бхагавад-гите» беседа Господа с Его преданным, Арджуной, могла касаться только бхакти-йоги, несмотря на то что мирские ученые придерживаются на сей счет другого мнения и трактуют это каждый по-своему. Как утверждает Шрила Джива Госвами, слово ча, стоящее после ваийа̄саких̣, указывает на то, что Шукадева Госвами и Махараджа Парикшит уже давно находились на одном и том же уровне, хотя один из них играл роль учителя, а другой — ученика. Поскольку центром их беседы был Господь Кришна, то, говоря ва̄судева-пара̄йан̣ах̣, то есть «преданный Васудевы», подразумевают преданного Господа Кришны. Хотя в том месте, где постился Махараджа Парикшит, собралось много людей, ясно, что они не могли говорить ни о чем другом, кроме величия Господа Кришны, поскольку главным рассказчиком был Шукадева Госвами, а главным слушателем — Махараджа Парикшит. Таким образом, «Шримад-Бхагаватам» в том виде, в каком он был поведан и услышан двумя выдающимися преданными Господа, преследует единственную цель — прославить Верховного Господа, Личность Бога, Шри Кришну.