Skip to main content

ВІРШ 6

ТЕКСТ 6

Текст

Текст

евам̇ сва-чітте свата ева сіддга
а̄тма̄ прійо ’ртго бгаґава̄н анантах̣
там̇ нірвр̣то нійата̄ртго бгаджета
сам̇са̄ра-хетӯпарамаш́ ча йатра
эвам̇ сва-читте свата эва сиддха
а̄тма̄ прийо ’ртхо бхагава̄н анантах̣
там̇ нирвр̣то нийата̄ртхо бхаджета
сам̇са̄ра-хетӯпарамаш́ ча йатра

Послівний переклад

Пословный перевод

евам  —  таким чином; сва-чітте  —  у своєму серці; сватах̣  —   завдяки Своїй всемогутності; ева  —  безперечно; сіддгах̣  —   повністю представлений; а̄тма̄—Наддуша; прійах̣— дуже дорогий; артгах̣  —  дійсність; бгаґава̄н  —  Верховний Бог-Особа; анантах̣  —  вічний і безмежний; там  —  Йому; нірвр̣тах̣  —   без прив’язаности до світу; нійата  —  постійний; артгах̣   —   найвище досягнення; бгаджета  —  треба поклонятися; сам̇са̄ра-хету  —  причини зумовленого існування; упарамах̣  —  припинення; ча  —  безперечно; йатра  —  в кому.

эвам — так; сва-читте — в своем сердце; сватах̣ — благодаря Его всемогуществу; эва — несомненно; сиддхах̣ — полностью проявленная; а̄тма̄ — Сверхдуша; прийах̣ — очень дорогая; артхах̣ — действительность; бхагава̄н — Верховная Личность Бога; анантах̣ — вечный и безграничный; там — Ему; нирвр̣тах̣ — будучи непривязанным к миру; нийата — неотступно; артхах̣ — высшая цель; бхаджета — необходимо поклоняться; сам̇са̄ра-хету — причины обусловленного состояния бытия; упарамах̣ — прекращение; ча — несомненно; йатра — в котором.

Переклад

Перевод

Утвердившись у такій свідомості, людина повинна служити Наддуші, що силою Своєї всемогутности перебуває в кожному серці. Наддуша    —    це Всемогутній Бог-Особа, вічний і безмежний, а тому Він найвища мета життя. Поклоняючись Йому, можна усунути причину свого зумовленого існування.

Осознав это, человек должен служить всемогущей Сверхдуше, пребывающей в его сердце. Она — Всемогущая Личность Бога, вечная и безграничная, поэтому Она является высшей целью жизни, и, поклоняясь Ей, можно устранить причину обусловленности своего существования.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: «Бгаґавад-ґіта» (18.61) підтверджує, що Верховний Бог-Особа Шрі Крішна    —    це всепронизуюча всюдисуща Наддуша. Отже йоґ поклоняється тільки Йому, тому що Він    —    дійсність, а не ілюзія. Кожна жива істота комусь служить. Це її природне становище    —    служити; проте, потрапивши під вплив майі (ілюзії), тобто в зумовленому стані, вона бажає служити ілюзії. Зумовлена душа служить своєму тлінному тілу, родичам цього тіла    —    дружині та дітям, а також усьому, що потрібне для підтримання тіла й родичів: дому, землі, багатству, громаді та країні. Зумовлена душа не розуміє, що все її служіння    —    повна ілюзія. Як ми вже багато разів пояснювали, цей матеріальний світ являє собою ілюзію, подібну до міражу в пустелі. У пустелі іноді виникає ілюзія водойми, і дурні тварини, обмануті ілюзією, мчать до цієї водойми серед пустелі, хоча насправді там немає ніякої води. Однак брак води в пустелі ще не означає, що води не існує зовсім. Розумна людина прекрасно знає, що вода безперечно існує    —    в океанах, у морях,    —    одне що ці величезні водойми лежать дуже далеко від пустелі. Отже, води треба шукати у морях та океанах, а не в пустелі.

Всі ми шукаємо справжнього щастя, тобто вічного життя, вічного, або безмежного, знання та нескінченного блаженства. Але люди без розуму, які нічого не знають про істинну суть речей, шукають реальности в ілюзії. Матеріальне тіло приречене вмерти, і, коли ми змінюємо його, разом з ним ми змінюємо і все з ним пов’язане    —    дружину, дітей, громаду, країну. Це називається самсара, круговорот народжень та смертей, старости та хвороб. Нам хочеться знайти розв’язок на всі ці проблеми життя, але ми не знаємо як. Якраз це і пояснює даний вірш. Тут сказано, що, якщо людина хоче покласти край цим стражданням    —    вирватися з круговороту народжень, смертей, старости та хвороб,    —     вона повинна поклонятися Верховному Господеві і нікому іншому. Це саме радить один із заключних віршів «Бгаґавад- ґіти» (18.65). Якщо ми взагалі бажаємо усунути причину нашого зумовленого існування, ми повинні поклонятися Господеві Шрі Крішні, що з природної любови до всіх живих істот, Своїх невід’ємних часток, перебуває в кожному серці (Б.-ґ. 18.61). Поки немовля на руках у матері, воно відчуває природну прив’язаність до матері, а мати так само прив’язана до дитини. Однак коли дитина виростає, під тиском обставин вона поступово втрачає прив’язаність до матері, хоча мати завжди сподівається від своєї дорослої дитини допомоги і, незважаючи на її забутливість, так само любить її. Аналогічно, ми всі невід’ємні частки Господа, і тому Господь завжди нас любить і весь час старається повернути нас додому, до Бога. Однак ми, зумовлені душі, не звертаємо на Нього ніякої уваги і воліємо натомість з головою поринути в ілюзорні тілесні стосунки. Отож нам треба виплутатись із тенет усіх ілюзорних стосунків у цьому світі і намагатись відродити стосунки з Господом, стараючись служити Йому, найвищій істині. Насправді ми всі шукаємо Господа, як дитина шукає матері. Але щоб знайти Його, Верховного Бога- Особу, немає потреби нікуди йти, тому що Господь перебуває в нашому серці. Це, однак, не означає, що не треба відвідувати місць поклоніння, тобто храмів, церков чи мечетей. Господь перебуває і в цих святих місцях поклоніння, тому що Він всюдисущий. Для простої людини ці святі місця грають роль центрів науки про Бога. Однак коли храми бездіяльні і в них не вчать про Бога, люди втрачають до них цікавість, і внаслідку більшість людей поступово стає атеїстами. Так виникає безбожна цивілізація. Така пекельна цивілізація штучно роздмухує в людях матеріальні запити, і життя стає нестерпне для всіх. Безголові вожді безбожної цивілізації під фанфари матеріалізму розробляють найрізноманітніші плани досягнути миру та процвітання в атеїстичному суспільстві. Але всі ці старання ілюзорні і приречені на невдачу, отож люди знову й знову вибирають собі лідерів, однаково сліпих, безпорадних і нездатних розв’язати жодних проблем. Якщо ми бажаємо позбутися цієї спотвореної безбожної цивілізації, ми повинні виконувати настанови тих, кого не цікавлять матеріальні речі, як ось Шрі Шукадеви Ґосвамі.

В «Бхагавад-гите» (18.61) подтверждается, что Верховная Личность Бога, Шри Кришна — всепроникающая и пребывающая во всем Сверхдуша. Следовательно, йог должен поклоняться только Ему, поскольку Он — реальность, а не иллюзия. Все живые существа чему-то служат. Служение это — изначальное естественное состояние живого существа, но, находясь в майе (иллюзии), то есть в обусловленном состоянии, обусловленная душа предпочитает служить иллюзии. Обусловленные души трудятся, служа своему тленному телу, тем, кто связан с ним телесными родственными узами (жене и детям), и тому, что необходимо для поддержания тела и родственников: дому, земле, богатству, обществу и государству, не ведая при этом, что служат иллюзии. Как мы уже неоднократно говорили, весь материальный мир — иллюзия, подобная миражу в пустыне. В пустыне иногда возникают миражи (иллюзия воды), и глупые животные, обманутые этой иллюзией, устремляются к воде, которой не может быть в пустыне. Но отсутствие воды в пустыне еще не означает, что ее не существует вообще. Разумный человек отлично знает, что есть моря и океаны, но эти гигантские водоемы находятся далеко от пустыни. Вот почему воду нужно искать не в пустыне, а вблизи морей и океанов. Все люди ищут истинного счастья — бессмертия, вечного, безграничного знания и нескончаемого блаженства. Но глупцы, не знающие истины, ищут реальную основу жизни в иллюзии.

Наше материальное тело бренно, и, меняя его на другое, мы теряем все, что связано с нашим временным телом (жену, детей, общество и государство). Это называется самсарой — круговоротом рождений, смертей, старости и болезней. Мы хотим разрешить эти проблемы жизни, но не знаем как. В данном стихе говорится, что тот, кто хочет покончить с этими страданиями — вырваться из круговорота рождения, смерти, старости и болезней, — должен поклоняться только Верховному Господу и никому больше. Этот же совет дается в одном из заключительных стихов «Бхагавад-гиты» (18.65). Если мы действительно хотим устранить причину своей обусловленности, то должны поклоняться Господу Шри Кришне, который, питая естественную любовь ко всем живым существам, являющимся Его неотъемлемыми частицами, входит в сердце каждого (Б.-г., 18.61). Пока младенец находится на руках у матери, он испытывает к ней естественную привязанность, и мать тоже привязывается к нему. Однако когда ребенок вырастает, под влиянием обстоятельств его привязанность к ней постепенно ослабевает, хотя мать всегда ждет, когда же ее повзрослевшее дитя начнет как- то заботиться о ней и, несмотря на его забывчивость, продолжает любить его. Так и Господь всегда привязан к нам, потому что мы — Его неотъемлемые частицы, и Он всеми силами старается вернуть нас домой, в царство Бога. Но мы, обусловленные души, не обращаем на Него внимания и общению с Ним предпочитаем иллюзорные телесные отношения. Мы должны порвать все связи с этим призрачным миром и сделать все, чтобы воссоединиться с Господом, стараясь служить Ему, поскольку Он является высшей истиной. На самом деле мы тоскуем по Нему, как ребенок тоскует по матери. Чтобы найти Верховную Личность Бога, не нужно далеко ходить — Он находится у нас в сердце. Но это не значит, что не нужно посещать места, где поклоняются Господу: храмы, церкви, мечети. Являясь вездесущим, Господь присутствует и в этих святых местах. Для обыкновенного человека такие святые места служат центрами изучения науки о Боге. Когда служение и проповедь в храмах прекращается, люди утрачивают к ним всякий интерес, и большая часть людей постепенно превращается в атеистов. Так возникает атеистическое общество. В этом адском обществе потребности людей искусственно раздуваются, и жизнь в нем становится невыносимой для всех. Глупые лидеры атеистической цивилизации строят всевозможные планы, пытаясь под флагом материализма принести в атеистическое общество мир и процветание. Но поскольку все их старания заранее обречены на неудачу, люди одного за другим переизбирают слепых и невежественных лидеров, не способных разрешить ни одной проблемы. Если мы хотим покончить с этим аномальным атеистическим обществом, то должны следовать указаниям богооткровенных писаний, в частности «Шримад-Бхагаватам», и наставлениям таких личностей, как Шри Шукадева Госвами, которого не интересовала материальная выгода.