Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.2.3

Текст

атах̣ кавір на̄масу йа̄вад артгах̣
сйа̄д апраматто вйаваса̄йа-буддгіх̣
сіддхе ’нйатха̄ртхе на йатета татра
паріш́рамам̇ татра самікшама̄н̣ах̣

Послівний переклад

атах̣  —  тому; кавіх̣  —  просвітлена людина; на̄масу  —  в самих іменах; йа̄ват  —  мінімум; артгах̣  —  потреб; сйа̄т  —  повинно бути; апраматтах̣  —  не шаліючи за ними; вйаваса̄йа- буддгіх̣  —  із зосередженим інтелектом; сіддге  —  задля успіху; анйатга̄  —  інакше; артге  —  в інтересах; на  —  не повинен ніколи; йатета — намагатися; татра — туди; паріш́рамам  —   з великими зусиллями; татра  —  туди; самікшама̄н̣ах̣  —  той, хто дивиться на все тверезо.

Переклад

Тому просвітлена людина, живучи у цьому світі назв, повинна докладати зусилля для задоволення тільки своїх найголовніших потреб. Вона повинна втвердити свій інтелект і ніколи не намагатися здобути щось зайве, усвідомлюючи, що всі такі зусилля    —    це тільки важкий і безглуздий труд.

Коментар

 ПОЯСНЕННЯ:  Бгаґавата-дгарма, діяльність  , якої вчить «Шрімад-Бгаґаватам», цілковито відмінна від кармічної діяльности. Кармічну діяльність, тобто діяльність задля насолоди її плодами, віддані вважають просто марнуванням часу. Весь усесвіт, та й, зрештою, саме матеріальне існування,    —     це просто джаґат, світ, де кожна істота будує плани, як влаштуватися зручніше та безпечніше, але де, як для кожного очевидно, ні зручного, ні безпечного становища немає і не може бути на жодному рівні розвитку. Ілюзорний проґрес матеріальної цивілізації являє собою по суті погоню за міражем, і люди, зачаровані ним, поістині божевільні. Весь матеріальний світ    —    це просто гра назв. Насправді за оманливою зовнішністю речей цього світу немає нічого іншого поза сполученням матеріальних елементів: землі, води та вогню. Хмарочоси, меблі, машини, вілли, фабрики та заводи, промисловість, війна, мир і навіть найвищі досягнення матеріальної науки    —    атомна енерґетика та електроніка    —     це все просто оманливі назви тих самих матеріальних елементів та їхніх взаємодій у трьох ґунах. Відданий Господа досконало це усвідомлює і цілковито вільний від бажання створювати задля вигаданих цілей всілякий непотріб. Адже будь-яке становище в цьому світі    —    просто оманлива назва, що важить не більше, ніж плюскіт морських хвиль. Задля того щоб закарбувати свої імена на сторінках історії, великі царі, вожді та воїни стинаються між собою в боротьбі, однак з часом їхні імена забуваються і вони звільняють історичну арену для нової епохи. Проте відданий глибоко усвідомлює, що всі історичні події та особистості    —    це просто безглузді породження мінливого часу.

Кармі палко прагнуть досягти великого успіху у формі багатства, жінок і земної слави, але тих, хто знає істинну реальність, зовсім не цікавлять такі оманливі речі. Вони розцінюють це як марнування часу. Кожна мить людського життя має величезну цінність, а тому людина, яка володіє духовним знанням, повинна дуже дорожити своїм часом. Одної миті, згайнованої на марні плани знайти щастя в матеріальному світі, не повернути навіть за мільйони золотих монет. Тому цей вірш застерігає трансценденталіста, який прагне звільнитися з лабет майі, тобто життя в ілюзії, щоб він не приваблювався оманливими звершеннями кармі. Людське життя призначене аж ніяк не для задоволення чуттів, а для самоусвідомлення. Весь «Шрімад-Бгаґаватам», від самого початку до кінця, присвячений тільки самоусвідомленню. Єдина ціль людського життя    —    самоусвідомлення. Цивілізація, яка ставить собі за мету цю найвищу досконалість, не марнує енерґії на створення непотрібних речей. Таке досконале суспільство виховує людей, які вміють задовольнятись найпотрібнішим, тобто вміють жити за принципом «повернути погану угоду собі на користь». Наше матеріальне тіло і, відповідно, матеріальне життя в цьому тілі    —    це погана угода, тому що насправді жива істота є дух і їй конче потрібний духовний розвиток. Людське життя дане для того, щоб усвідомити цю важливу істину, і тому треба відповідно жити: задовольнятись найпотрібнішим для підтримання життя і загалом покладатись на те, що посилає нам Господь, а не марнувати людську енерґію на щось інше, як, наприклад, гонитву за матеріальною насолодою. Цивілізацію, яка ставить собі за мету матеріальний проґрес, називають демонічною. Така цивілізація зрештою приводить лише до воєн та нестатків.

Цей вірш застерігає трансценденталіста, щоб він не відвертав свій розум ні на йоту від поставленої мети і зберігав непохитну рішучість навіть за найскрутніших обставин, коли стає важко жити просто і мислити піднесено. Тісно спілкуватися з світськими людьми, зацікавленими в чуттєвій насолоді, для трансценденталіста рівнозначно самогубству, тому що таке спілкування не дозволить йому досягти найвищого життєвого успіху.

Шукадева Ґосвамі зустрівся Махараджі Парікшіту саме тоді, коли той потребував його товариства. Трансценденталіст зобов’язаний допомагати кожному, хто по-справжньому прагне спасіння, і підтримувати всіх на цьому шляху. Можна зауважити, що Шукадева Ґосвамі не зустрівся Махараджі Парікшіту, коли той правив своїм величезним царством. Наступна шлока пояснює, як повинен діяти трансценденталіст.