Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.2.26
Текст
дандахйама̄нам̇ са нірікшйа віш́вам
нірйа̄ті сіддгеш́вара-йушт̣а-дгішн̣йам̇
йад дваі-пара̄рдгйам̇ тад у па̄рамешт̣гйам
Послівний переклад
атго — тоді ; анантасйа — Ананти , втілення Господа , на якому Він спочиває; мукга-аналена — вогнем, що виривається з Його рота; дандахйама̄нам — спалює на попіл; сах̣ — він; нірікшйа — бачачи це; віш́вам — всесвіт; нірйа̄ті — залишають; сіддгеш́вара-йушт̣а-дгішн̣йам — літаки, що їх використовують великі очищені душі; йат — це місце; дваі-пара̄рдгйам — 311 040 000 000 000 земних років; тат — це; у — найвища; па̄рамешт̣гйам — Сат’ялока, обитель Брахми.
Переклад
Під час остаточного знищення всього всесвіту [в кінці життя Брахми] з рота Ананти [який лежить на дні всесвіту] виривається полум’я і спалює всі планети. Бачачи, як планети всесвіту згоряють дощенту, йоґ на одному з літаків з великими очищеними душами вирушає на Сат’ялоку. На Сат’ялоці життя триває 311 040 000 000 000 років.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша зрозуміло, що жителі Махарлоки — де тривалість життя півбогів, очищених живих істот, складає 4 320 000 000 сонячних років — мають свої літальні апарати, якими вони дістаються Сат’ялоки, найвищої планети у всесвіті. Таким чином «Шрімад-Бгаґаватам» дає нам багато відомостей про інші планети, віддалені від нас настільки, що ні сучасним літакам, ні космічним кораблям їх не досягнути навіть з найбільшою мислимою швидкістю . Істинність тверджень « Шрімад - Бгаґаватам » визнають такі великі ачар’ї, як ось Шрідгара Свамі, Рамануджачар’я, Валлабгачар’я. А Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу визнає «Шрімад-Бгаґаватам» за бездоганний ведичний авторитет. Отож, жодна людина при здоровому глузді не може нехтувати відомостей «Шрімад-Бгаґаватам», адже твердження «Шрімад-Бгаґаватам» зійшли з вуст великої душі, Шріли Шукадеви Ґосвамі, що усвідомив свою сутність і що ступає у слід свого великого батька Шріли В’ясадеви, укладача всіх Вед.
У Господньому творінні чимало дивовижних речей, які ми щодня і щоночі бачимо на свої очі, але до яких ми нездатні наблизитись засобами сучасної матеріалістичної науки. Отже, коли йдеться про явища поза компетенцією матеріальної науки, покладатися на її частковий авторитет безглуздо. І твердження сучасної науки, і мудрість ведичної літератури звичайна людина може приймати тільки на віру, тому що ні того, ні другого вона не на силі сама перевірити. В людини є тільки вибір: вірити сучасній науці чи вірити Ведам чи і тому, й тому одночасно. Однак ведичний шлях пізнання авторитетніший, тому що його визнали ачар’ї, що були не тільки віруючі люди і вчені, але разом з тим і звільнені душі, не заплямовані вадами зумовленої душі. Натомість сучасні вчені — це зумовлені душі, що мають схильність часто помилятися. Тому надійніше триматися авторитетної думки ведичних писань, як-от «Шрімад-Бгаґаватам», що його одностайно визнають великі ачар’ї.