Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.2.1

Текст

ш́рі-ш́ука ува̄ча
евам̇ пура̄ дга̄ран̣айа̄тма-йонір
нашт̣а̄м̇ смр̣тім̇ пратйаварудгйа тушт̣а̄т
татга̄ сасарджедам амоґга-др̣шт̣ір
йатга̄пйайа̄т пра̄г вйаваса̄йа-буддгіх̣

Послівний переклад

ш́рі-ш́уках̣ ува̄ча  —  Шрі Шукадева Ґосвамі сказав; евам  —  так само; пура̄  —  перед проявленням космосу; дга̄ран̣айа̄  —  через таке зосередження ; а̄тма - йоніх̣   —   Брахмаджі ; нашт̣а̄м   —   втрачену; смр̣тім  —  пам’ять; пратйаварудгйа  —  відновивши свідомість; тушт̣а̄т  —  задовольнивши Господа; татга̄  —  по тому ; сасарджа   —   створив ; ідам   —   цей матеріальний світ; амоґга-др̣шт̣іх̣  —  той, хто набув ясного бачення; йатга̄  —  як; апйайа̄т  —  створив; пра̄к  —  як раніше; вйаваса̄йа  —  утверджений; буддгіх̣  —  інтелект.

Переклад

Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Раніше, ще до проявлення цього космосу, Господь Брахма, медитуючи на вірат-рупу, задовольнив Господа і повернув собі втрачену пам’ять. Так він зміг відтворити матеріальний світ таким, яким він був раніше.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Згаданий випадок з Брахмаджі являє собою приклад забутливости живої істоти. Брахмаджі    —    це втілення одного з матеріальних атрибутів Господа. Господь вповноважив Брахмаджі    —    втілення ґуни страсти в матеріальній природі    —    творити це прекрасне матеріальне проявлення. Однак Брахма належить до числа незліченних живих істот і тому схильний забувати дароване йому вміння творити. Цієї забутливости, яка притаманна кожній живій істоті, починаючи від Брахми і закінчуючи найменшою мурахою, можна позбутися медитуючи на вірат-рупу Господа.

Людське життя дає живій істоті цю можливість, і якщо істота скористається з неї і буде медитувати на вірат-рупу, дотримуючись настанов «Шрімад-Бгаґаватам», то вона зможе відродити в собі свою чисту свідомість і водночас позбутися схильности забувати свої вічні стосунки з Господом. А позбувшись цієї забутливости , істота одразу здобуває вйаваса̄йа-буддгі, що його згадано тут і також у «Бгаґавад- ґіті» ( 2 . 41 ) . А цей утверджений інтелект , заснований на знанні, приводить живу істоту до любовного служіння Господеві    —    того, чого вона найбільше потребує. Царство Бога безмежне, а тому в Господа безліч рук-помічників. «Бгаґавад-ґіта» (13.14) запевняє, що Господь має руки, ноги, очі та роти в кожному куточку творіння. Це означає, що відокремлені невід’ємні частки Господа, джіви, живі істоти, що в них Він Себе поширює,    —    це Господні руки, Його помічники, і кожна з них покликана виконувати якесь своє служіння Господеві. Але під ілюзією матеріальної енерґії, яка постає з оманного его, зумовлена душа, навіть на рівні Господа Брахми, забуває про це. Позбутися цього оманного егоїзму можна пробудивши в собі свідомість Бога. Звільнитися означає прокинутись від цього сну забуття і втвердитись у реальному любовному служінні Господеві, як демонструє приклад Брахми. Служіння Брахми    —    це зразок звільненого стану служіння Господу. Воно докорінно відрізняється від так званого служіння суспільству , тому що альтруїстична діяльність     —     це та сама ілюзія і забуття . Звільнення аж ніяк не означає бездіяльність    —    це служіння, вільне від людських вад.