ВІРШ 6
Text 6
Текст
Texto
а̄тманах̣ саха ш́актібгіх̣
муктір хітва̄нйатха̄ рӯпам̇
сва-рӯпен̣а вйавастгітіх̣
ātmanaḥ saha śaktibhiḥ
muktir hitvānyathā rūpaṁ
sva-rūpeṇa vyavasthitiḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
ніродгах̣ — згортання космічного проявлення; асйа — Його; ануш́айанам — занурення втілення пуруші(Маха-Вішну) в містичний сон ; а̄тманах̣ — живих істот ; саха — разом із; ш́актібгіх̣ — енерґіями; муктіх̣ — звільнення; хітва̄ — покинувши ; анйатга̄ — інакше ; рӯпам — форма ; сва - рӯпен̣а — у відначальній формі; вйавастгітіх̣ — незмінне становище.
nirodhaḥ — la terminación de la manifestación cósmica; asya — de Su; anuśayanam — cuando la encarnación puruṣa, Mahā-Viṣṇu, se acuesta en un estado de sueño místico; ātmanaḥ — de las entidades vivientes; saha — juntamente con; śaktibhiḥ — con las energías; muktiḥ — liberación; hitvā — abandonando; anyathā — de lo contrario; rūpam — forma; sva-rūpeṇa — con forma constitucional; vyavasthitiḥ — situación permanente.
Переклад
Traducción
Коли живі істоти разом зі своєю схильністю до зумовленого життя занурюються в Маха-Вішну, що лежить у містичному сні, це називають згортанням космічного прояву. Звільнення для живої істоти полягає в тому, щоб непохитно втвердитись у своїй відначальній формі, покинувши всі грубі та тонкі змінні матеріальні тіла.
La fusión de la entidad viviente —juntamente con su tendencia viviente condicional— con la acostada mística de Mahā-Viṣṇu, se denomina la terminación de la manifestación cósmica. La liberación es la situación permanente de la forma de la entidad viviente, después de que esta abandona los cambiables cuerpos materiales toscos y sutiles.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Як ми вже пояснювали декілька разів, є два різновиди живих істот. Більшість із них — вічно звільнені, або ніт’я-мукти, а деякі — вічно зумовлені. Вічно зумовлені душі схильні уявляти себе владиками матеріальної природи, і тому виникає матеріальний космос, який дає вічно зумовленим душам дві можливості. Одна можливість полягає в тому, що зумовлена душа може проявити свою схильність панувати над космічним творінням, а друга можливість — це нагода повернутись до Бога.
Отже, після згортання космічного творіння більшість зумовлених душ зливаються з буттям Бога-Особи Маха-Вішну, що перебуває у Своєму містичному сні. За наступного творення вони отримують нові тіла. Проте деякі зумовлені душі, які йдуть шляхом, що його окреслює трансцендентний звук у формі ведичних писань, — і тому можуть повернутись до Бога, — залишивши грубі й тонкі зумовлені матеріальні тіла, отримують відначальні духовні тіла. Жива істота розвиває матеріальне тіло, яке її зумовлює, тоді, коли забуває свої взаємини із Богом. Протягом існування матеріального прояву зумовлені душі мають можливість відродити своє відначальне становище за допомогою явлених писань, що їх так милостиво уклав Господь у Своїх різних втіленнях. Якщо читати чи слухати такі трансцендентні писання, це допомагає звільнитись ще навіть за зумовленого життя в матеріальному світі. Усі священні писання мають на меті привести людину до відданого служіння Богові-Особі, і жива істота, яка утвердилась у відданому служінні, уже звільнилася від зумовленого життя. Грубі й тонкі матеріальні форми зумовлюють душу лише через її невігластво, а коли вона втвердилась у відданому служінні Господеві, вона гідна звільнитись від зумовленого стану. Віддане служіння — це трансцендентний потяг до Всевишнього. Істота приваблюється до Всевишнього, тому що Він джерело всіх смаків насолоди. Кожен прагне задовольнити свій смак до насолоди, але мало хто знає верховне джерело всіх принадних смаків (расо ваі сах̣ расам̇ хй ева̄йам̇ лабдгва̄нанді бгаваті). Ведичні гімни повідомляють усіх, що існує верховне джерело всієї насолоди. Невичерпне джерело всієї насолоди — це Бог-Особа, і той, кому пощастило дізнатись про це з трансцендентих писань, як-от «Шрімад-Бгаґаватам», назавжди звільнюється від матеріального буття і повертається на своє місце в царстві Бога.
As we have discussed several times, there are two types of living entities. Most of them are ever liberated, or nitya-muktas, while some of them are ever conditioned. The ever-conditioned souls are apt to develop a mentality of lording over the material nature, and therefore the material cosmic creation is manifested to give the ever-conditioned souls two kinds of facilities. One facility is that the conditioned soul can act according to his tendency to lord it over the cosmic manifestation, and the other facility gives the conditioned soul a chance to come back to Godhead. So after the winding up of the cosmic manifestation, most of the conditioned souls merge into the existence of the Mahā-Viṣṇu Personality of Godhead, lying in His mystic slumber, to be created again in the next creation. But some of the conditioned souls, who follow the transcendental sound in the form of Vedic literatures and are thus able to go back to Godhead, attain spiritual and original bodies after quitting the conditional gross and subtle material bodies. The material conditional bodies develop out of the living entities’ forgetfulness of their relationship with Godhead, and during the course of the cosmic manifestation, the conditioned souls are given a chance to revive their original status of life with the help of revealed scriptures, so mercifully compiled by the Lord in His different incarnations. Reading or hearing of such transcendental literatures helps one become liberated even in the conditional state of material existence. All the Vedic literatures aim at devotional service to the Personality of Godhead, and as soon as one is fixed upon this point, he at once becomes liberated from conditional life. The material gross and subtle forms are simply due to the conditioned soul’s ignorance and as soon as he is fixed in the devotional service of the Lord, he becomes eligible to be freed from the conditioned state. This devotional service is transcendental attraction for the Supreme on account of His being the source of all pleasing humors. Everyone is after some pleasure of humor for enjoyment, but does not know the supreme source of all attraction (raso vai saḥ rasaṁ hy evāyaṁ labdhvānandī bhavati). The Vedic hymns inform everyone about the supreme source of all pleasure: the unlimited fountainhead of all pleasure is the Personality of Godhead. And one who is fortunate enough to get this information through transcendental literatures like Śrīmad-Bhāgavatam becomes permanently liberated to occupy his proper place in the kingdom of God.