ВІРШ 43
Text 43
Текст
Texto
йат ср̣шт̣ам ідам а̄тманах̣
саннійаччгаті тат ка̄ле
ґгана̄нікам іва̄нілах̣
yat sṛṣṭam idam ātmanaḥ
sanniyacchati tat kāle
ghanānīkam ivānilaḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
татах̣ — тоді, наприкінці; ка̄ла — знищення; аґні — вогонь; рудра-а̄тма̄ — у формі Рудри; йат — все, що є; ср̣шт̣ам — створене; ідам — це все; а̄тманах̣ — Самого Себе; сам — повністю ; нійаччгаті — знищує ; тат ка̄ле — наприкінці епохи ; ґгана - анікам — скупчення хмар ; іва — наче; анілах̣ — повітря.
tataḥ — después de eso, el final; kāla — destrucción; agni — fuego; rudra-ātmā — en la forma de Rudra; yat — todo lo que; sṛṣṭam — creado; idam — todos estos; ātmanaḥ — de Sus propios; sam — completamente; niyacchati — aniquila; tat kāle — al final del milenio; ghana-anīkam — grupos de nubes; iva — como aquel de; anilaḥ — aire.
Переклад
Traducción
Згодом, наприкінці епохи, Господь у формі Рудри, руйнівника, Сам знищить усе творіння, як вітер розвіює хмари.
Después de eso, al final del milenio, el propio Señor, en la forma de Rudra, el destructor, aniquilará la creación completa, tal como el viento dispersa las nubes.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Порівняння з хмарами дуже влучно характеризує матеріальне творіння. Хмари утворюються в небі, в небі існують, а коли розвіюються, непроявлено залишаються в тому самому небі. Так само належного часу все творіння зводить Верховний Бог-Особа у Своїй формі Брахми, Він же підтримує його у формі Вішну, і Він руйнує у формі Рудри, або Шіви. Творення, підтримання і знищення всесвіту добре пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (8.19–20):
De esta creación se dice muy apropiadamente que es como las nubes. Las nubes son creadas o situadas en el cielo, y cuando se dispersan, permanecen en el mismo cielo sin manifestarse. En forma similar, toda la creación está hecha por la Suprema Personalidad de Dios en Su forma de Brahmā, es mantenida por Él en la forma de Viṣṇu, y es destruida por Él en la forma de Rudra, o Śiva, todo a su debido tiempo. Esta creación, manutención y destrucción, se explica bien en el Bhagavad-gītā (8.19-20) de la siguiente manera:
бгӯтва̄ бгӯтва̄ пралійате
ра̄трй-а̄ґаме ’ваш́ах̣ па̄ртга
прабгаватй ахар-а̄ґаме
bhūtvā bhūtvā pralīyate
rātry-āgame ’vaśaḥ pārtha
prabhavaty ahar-āgame
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бгӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті
’vyakto ’vyaktāt sanātanaḥ
yaḥ sa sarveṣu bhūteṣu
naśyatsu na vinaśyati
Спочатку матеріальний світ якнайліпше створюють, далі він якнайліпше розвивається і протягом багатьох років існує (так довго, що такого проміжку часу не обрахує і найвизначніший математик), але врешті-решт він невідворотно зазнає знищення, коли надходить ніч Брахми. Коли Брахмина ніч закінчується, цей світ знову створюють, і ним знову керують ті самі закони підтримання й знищення.
Es característico del mundo material que primero es muy bien creado, luego se desarrolla muy esplendorosamente y permanece durante muchísimos años (sobrepasando incluso los cálculos del matemático más grande de todos), pero después de eso es destruido de nuevo durante la noche de Brahmā, sin ninguna resistencia, y, al final de la noche de Brahmā, se manifiesta de nuevo como una creación que habrá de seguir los mismos principios de manutención y destrucción.
Така природа матеріального світу. Нетямуща зумовлена душа, що вирішила оселитись назавжди у минущому світі, повинна вдатись до інтелекту і з’ясувати, чому відбувається творення і знищення. Корисливі трудівники в матеріальному світі з великим запалом намагаються створювати великі підприємства, будинки, імперії, розвивати в широких масштабах промисловість і здійснювати багато інших величезних проектів, використовуючи на це енерґію і матеріали, які постачає матеріальний представник Верховного Господа. Використовуючи природні багатства і дорогоцінну енерґію, зумовлена душа втілює в життя свої забаганки, але проти свого бажання змушена покидати все, що створила, і вступати в новий період життя, щоб творити знову і знову. Подаючи надію таким нетямущим зумовленим душам, що марнують свою енерґію в минущому матеріальному світі, Господь повідомляє, що є інша природа, яка існує вічно, непідвладна періодичному творенню і знищенню. Господь запевняє, що зумовлена душа може зрозуміти, що їй робити і як використовувати свою цінну енерґію. Замість того, щоб марнувати свою енерґію на матеріальні речі, які з верховної волі належного часу будуть неодмінно знищені, зумовлена душа повинна використовувати її у відданому служінні Господу. Так вона зможе перейти до іншої, вічної, природи, де немає ні народження, ні смерти, ні творення, ні знищення, а тільки вічне життя, сповнене знання і безмежного блаженства. Отже, створення і знищення минущого світу покликане лише дечого навчити зумовлені душі, прив’язані до тимчасового. Цей світ створено для того, щоб дати їм можливість усвідомити себе, а не для того, щоб вони насолоджували чуття, як прагнуть усі корисливі трудівники.
La necia alma condicionada que ha tomado este mundo temporal por una situación permanente, tiene que aprender de un modo inteligente por qué ocurren esta creación y destrucción. Los trabajadores fruitivos del mundo material sienten mucho entusiasmo en crear grandes empresas, grandes casas, grandes imperios, grandes industrias y tantas cosas muy, muy grandes, con la energía e ingredientes suministrados por el agente material del Señor Supremo. Con esos recursos, y al precio de la valiosa energía, el alma condicionada crea, satisface sus caprichos, pero tiene que partir en contra de su voluntad, abandonando todas sus creaciones, y entrar en otra fase de la vida, para tener que crear una y otra vez. A fin de darles esperanzas a esas necias almas condicionadas que desperdician su energía en este temporal mundo material, el Señor proporciona información que indica que hay otra naturaleza que existe eternamente sin ser creada o destruida de tiempo en tiempo, y que el alma condicionada puede comprender qué debe hacer y cómo puede ser utilizada su valiosa energía. El alma condicionada, en vez de desperdiciar su energía en la materia, que con toda seguridad será destruida a su debido tiempo por la voluntad suprema, debe utilizar su energía en el servicio devocional del Señor, de manera de poder ser trasladada a la otra naturaleza, que es eterna, en la que no hay nacimiento, ni muerte, ni creación, ni destrucción alguna, sino más bien una vida permanente, llena de conocimiento y de ilimitada bienaventuranza. La creación temporal es, así pues, exhibida y destruida, tan solo para darle información al alma condicionada que está apegada a las cosas temporales. También es para darle una oportunidad de autorrealizarse, y no para que complazca sus sentidos, lo cual es el objetivo principal de todos los trabajadores fruitivos.