Skip to main content

ВІРШ 19

ТЕКСТ 19

Текст

Текст

вівакшор мукгато бгӯмно
вахнір ва̄ґ вйа̄хр̣там̇ тайох̣
джале чаітасйа сучірам̇
ніродгах̣ самаджа̄йата
вивакшор мукхато бхӯмно
вахнир вг вйхта тайо
джале чаитасйа сучира
ниродха самаджйата

Послівний переклад

Пословный перевод

вівакшох̣  —  коли виникло бажання говорити; мукгатах̣  —   з рота; бгӯмнах̣  —  Всевишнього; вахніх̣  —  вогонь чи панівне божество вогню; ва̄к  —  вібрація; вйа̄хр̣там  —  мова; тайох̣  —  обома; джале  —  у воді; ча  —  проте; етасйа  —  цих усіх; сучірам  —  вкрай довго; ніродгах̣  —  зупинка; самаджа̄йата  —   тривала.

вивакшо — когда возникла потребность говорить; мукхата — изо рта; бхӯмна — Всевышнего; вахни — огонь, или божество, управляющее огнем; вк — вибрация; вйхтам — речи; тайо — обеими; джале — в воде; ча — однако; этасйа — всех этих; сучирам — очень долгое время; ниродха — остановка; самаджйата — продолжалась.

Переклад

Перевод

Коли Всевишній забажав говорити, з Його рота залунала мова. Тоді з рота виникло панівне божество вогню. Але коли Він лежав на воді, вся ця діяльність залишалась непроявленою.

Когда Всевышний пожелал говорить, из Его рта вышел звук. Затем изо рта появилось божество, управляющее огнем. Однако, пока Он лежал на воде, все эти функции находились в бездействии.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Так поступово розвивається кожне чуття, і одночасно виникає його панівне божество, що керує розвитком і діяльністю цього окремого чуття. З цього можна зрозуміти, що діяльністю органів чуття керує воля Всевишнього. Чуття, так би мовити, відкривають широкі можливості перед зумовленими душами, що повинні належним чином використовувати їх під наглядом панівного божества, якого вповноважив Верховний Господь. Той, хто порушує реґулівні засади, зазнає кари і падає до нижчого рівня життя. Візьмімо, наприклад, язик та його панівне божество Варуну. Язик призначений для того, щоб їсти, і люди, звірі та птахи мають кожен свої смаки, відповідно до своїх різних можливостей. Смаки людини і смаки свині не однакові. Який смак істота розвинула під впливом тих чи інших ґун природи, таким тілом панівне божество її наділяє. Якщо людина стає нерозбірлива в своїх смаках і їсть усе підряд, як те робить свиня, то панівне божество отримує всі підстави на наступне життя дати їй тіло свині. Свиня вживає все підряд, навіть випорожнення, і людина, яка стала так само неперебірлива, повинна бути готова перейти в наступному житті до нижчої форми існування. Це також милість Бога, адже зумовлена душа бажала мати тіло, яке дозволяло б досконало насолоджуватись їжею певного ґатунку. Коли людина отримує тіло свині, це треба вважати милістю Господа, тому що Він задовольнив її потреби. Після смерти ми отримуємо наступне тіло під вищим наглядом, і аж ніяк не випадково. Тому людина повинна пильнуватись, щоб отримати наступного життя ліпше тіло. Безвідповідальне розпусне життя дуже небезпечне    —     це проголошено у всіх писаннях.

Постепенное развитие различных чувств сопровождается одновременным появлением управляющих ими божеств. Отсюда следует, что деятельность органов чувств подчинена воле Всевышнего. Чувства как бы предоставляют обусловленным душам относительную свободу наслаждений, но при этом обусловленные живые существа должны по назначению использовать свои чувства, подчиняясь власти управляющих божеств, которых назначает на этот пост Верховный Господь. Того, кто нарушает установленные правила, законы природы наказывают, обрекая на рождение в более низких формах жизни. Возьмем, к примеру, язык и управляющее им божество, Варуну. Язык предназначен для того, чтобы есть пищу, и люди, животные, птицы — одним словом, все — наделены индивидуальным вкусом. Скажем, вкус человека отличается от вкуса свиньи. Когда у живого существа развивается вкус, отвечающий определенному сочетанию гун природы, управляющее божество награждает его телом соответствующего типа. Если человек развивает в себе неразборчивый вкус свиньи, то управляющее божество позаботится о том, чтобы в следующей жизни он получил тело свиньи. Свинья питается чем попало, даже испражнениями, и человек, развивший в себе подобную неразборчивость, должен приготовиться к тому, что в следующей жизни он опустится на более низкий уровень. Такая форма жизни — это тоже проявление милости Бога: в конце концов, обусловленная душа сама хотела обладать телом, в совершенстве приспособленным для того, чтобы наслаждаться соответствующим видом пищи. Если человек в следующей жизни получает тело свиньи, это нужно воспринимать как милость Господа, поскольку Господь предоставил ему возможность осуществить свои желания. Тип тела, которое живое существо получает после смерти, определяется не волей слепого случая, а высшей властью. Поэтому человек должен быть очень осторожным в своих поступках, понимая, что от них зависит тип тела, которое он получит в следующей жизни. Жить безответственно, не задумываясь над последствиями своих поступков, опасно — таково заключение всех священных писаний.