ВІРШ 18

Text 18

Текст

Texto

мукгатас та̄лу нірбгіннам̇
джіхва̄ татропаджа̄йате
тато на̄на̄-расо джаджн̃е
джіхвайа̄ йо ’дгіґамйате

mukhatas tālu nirbhinnaṁ
jihvā tatropajāyate
tato nānā-raso jajñe
jihvayā yo ’dhigamyate

Послівний переклад

Palabra por palabra

мукгатах̣ — з рота; та̄лу — піднебіння; нірбгіннам — з’явився; джіхва̄ — язик; татра — тоді; упаджа̄йате — проявляється; татах̣ — тоді; на̄на̄-расах̣ — різні смаки; джаджн̃е — проявились; джіхвайа̄ — язиком; йах̣ — що; адгіґамйате — стали відчутні.

mukhataḥ — de la boca; tālu — el paladar; nirbhinnam — siendo generado; jihvā — la lengua; tatra — luego de eso; upajāyate — se manifiesta; tataḥ — después de eso; nānā-rasaḥ — diversos sabores; jajñe — se manifestaron; jihvayā — con la lengua; yaḥ — los cuales; adhigamyate — se saborean.

Переклад

Traducción

З Його рота проявляється піднебіння, а потім виникає язик. Тоді постають різні смаки, щоб язик міг ними насолоджуватись.

De la boca se manifestó el paladar, y luego se generó también la lengua. Después de esto aparecieron todos los diferentes sabores, para que la lengua pudiera saborearlos.

Коментар

Significado

ПОЯСНЕННЯ: Цей опис перебігу еволюції з’ясовує появу панівних божеств (адгідайва). Отак, панівне божество всіх смаків — це Варуна. В роті вірат-пуруші з’являється язик, що відчуває різні смаки, а панівне божество язика — Варуна. З цього можна зрозуміти, що з появою язика виник також Варуна. Язик і піднебіння, що являють собою знаряддя, або органи, чуття, — це адгібгута, тобто форма матерії, божество (жива істота), яке забезпечує діяльність цих чуттів, — це адгідайва, а той, кому належать задіяні чуття, — це адг’ятма. Отже, опис того, як вірат-пуруша відкрив рота, під ще одним кутом зору пояснює появу всіх трьох категорій. Чотири начала, згадані в даному вірші, допомагають зрозуміти три головні начала: адг’ятму, адгідайву і адгібгуту, що ми їх пояснювали раніше.

Este proceso gradual de evolución sugiere la explicación de la presencia de las deidades controladoras (adhidaiva), debido a que Varuṇa es la deidad controladora de todos los jugos sabrosos. Por lo tanto, la boca se vuelve el lugar de asiento de la lengua, que saborea todos los diferentes jugos, cuya deidad controladora es Varuṇa. Esto sugiere, entonces, que Varuṇa también se generó juntamente con el desarrollo de la lengua. La lengua y el paladar, siendo instrumentos, son adhibhūta, o formas de materia, pero la deidad actuando, que es una entidad viviente, es adhidaiva, mientras que la persona sometida a la función es adhyātma. Así pues, las tres categorías también se explican, en relación con su aparición después de la apertura de la boca del virāṭ-puruṣa. Los cuatro principios mencionados en este verso sirven para explicar los tres principios básicos, a saber, los adhyātma, adhidaiva y adhibhūta, tal como se explicó anteriormente.