ВІРШ 18

Text 18

Текст

Text

мукгатас та̄лу нірбгіннам̇
джіхва̄ татропаджа̄йате
тато на̄на̄-расо джаджн̃е
джіхвайа̄ йо ’дгіґамйате

mukhatas tālu nirbhinnaṁ
jihvā tatropajāyate
tato nānā-raso jajñe
jihvayā yo ’dhigamyate

Послівний переклад

Synonyms

мукгатах̣ — з рота; та̄лу — піднебіння; нірбгіннам — з’явився; джіхва̄ — язик; татра — тоді; упаджа̄йате — проявляється; татах̣ — тоді; на̄на̄-расах̣ — різні смаки; джаджн̃е — проявились; джіхвайа̄ — язиком; йах̣ — що; адгіґамйате — стали відчутні.

mukhataḥ — from the mouth; tālu — the palate; nirbhinnam — being generated; jihvā — the tongue; tatra — thereupon; upajāyate — becomes manifested; tataḥ — thereupon; nānā-rasaḥ — various tastes; jajñe — became manifested; jihvayā — by the tongue; yaḥ — which; adhigamyate — become relished.

Переклад

Translation

З Його рота проявляється піднебіння, а потім виникає язик. Тоді постають різні смаки, щоб язик міг ними насолоджуватись.

From the mouth the palate became manifested, and thereupon the tongue was also generated. After this all the different tastes came into existence so that the tongue can relish them.

Коментар

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Цей опис перебігу еволюції з’ясовує появу панівних божеств (адгідайва). Отак, панівне божество всіх смаків — це Варуна. В роті вірат-пуруші з’являється язик, що відчуває різні смаки, а панівне божество язика — Варуна. З цього можна зрозуміти, що з появою язика виник також Варуна. Язик і піднебіння, що являють собою знаряддя, або органи, чуття, — це адгібгута, тобто форма матерії, божество (жива істота), яке забезпечує діяльність цих чуттів, — це адгідайва, а той, кому належать задіяні чуття, — це адг’ятма. Отже, опис того, як вірат-пуруша відкрив рота, під ще одним кутом зору пояснює появу всіх трьох категорій. Чотири начала, згадані в даному вірші, допомагають зрозуміти три головні начала: адг’ятму, адгідайву і адгібгуту, що ми їх пояснювали раніше.

This gradual process of evolution suggests the explanation of the controlling deities (adhidaiva) because Varuṇa is the controlling deity for all relishable juices. Therefore the mouth becomes the resting place for the tongue, which tastes all the different juices, of which the controlling deity is Varuṇa. This suggests, therefore, that Varuṇa was also generated along with the development of the tongue. The tongue and the palate, being instrumental, are adhibhūtam, or forms of matter, but the functioning deity, who is a living entity, is adhidaiva, whereas the person undergoing the function is adhyātma. Thus the three categories are also explained as to their birth after the opening of the mouth of the virāṭ-puruṣa. The four principles mentioned in this verse serve to explain the three main principles, namely the adhyātma, adhidaiva and adhibhutam, as explained before.