Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.10.10
Текст
йада̄сау са вінірґатах̣
а̄тмано ’йанам анвіччганн
апо ’сра̄кшіч чхучіх̣ ш́учіх̣
Послівний переклад
пурушах̣ — Верховна Особа, Параматма; ан̣д̣ам — всесвіти; вінірбгідйа — розділивши між собою; йада̄ — коли; асау — цей самий; сах̣ — Він (Господь); вінірґатах̣ — вийшов; а̄тманах̣ — Свого; айанам — місце, де Він лежить; анвіччган — бажаючи; апах̣ — воду; асра̄кшіт — створив; ш́учіх̣ — найчистішу; ш́учіх̣ — трансцендентну.
Переклад
Розділивши різні всесвіти, велетенська всесвітня форма Господа [Маха-Вішну], вийшовши з причинового океану, де з’явився перший пуруша-аватара, увійшов у кожен окремий всесвіт, бажаючи лягти на створені трансцендентні води [Ґарбгодаку].
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Розглянувши становище живих істот і Верховного Господа , Параматми , незалежного джерела всіх інших істот, Шріла Шукадева Ґосвамі тепер пояснює доконечну потребу віддано служити Господеві — єдиний обов’язок усіх живих істот. Верховний Господь Шрі Крішна і всі Його довершені частки, а також Їхні поширення, невідмінні одне від одного, і тому кожен з них посідає найвищу незалежність. На доказ цього Шукадева Ґосвамі (як він обіцяв цареві Парікшіту) описує в даному вірші незалежність, яку посідає пуруша-аватара Бога-Особи навіть у матеріальному творінні. Такі діяння Господа також трансцендентні, і тому вони теж ліла, тобто розваги абсолютного Господа. Про ці Господні розваги дуже корисно слухати тим, хто хоче реалізувати себе у відданому служінні. Дехто може заперечити і запитати, чому б нам не насолоджуватись смаком трансцендентних ліл Господа, проявлених на землі Матгури та Вріндавани, що солодший за будь-який матеріальний смак? Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура відповідає на це, що смаком Господніх розваг у Вріндавані можуть насолоджуватись Господні віддані на високому рівні служіння. Віддані- неофіти зрозуміють ці піднесені трансцендентні дії Господа неправильно. Отже, матеріалістичні віддані (пракріта) по- справжньому можуть насолоджуватись тільки оповідями про Господні розваги в матеріальному світі, пов’язані з його творенням, підтриманням і знищенням. Як система йоґи, заснована головно на фізичних вправах, призначена для людей, надто прив’язаних до тілесного рівня життя, так само Господні розваги, пов’язані з творенням і знищенням матеріального світу, призначені для людей, надто прив’язаних до матеріального. Для того, щоб такі матеріалістичні істоти зрозуміли законодавця, Верховного Бога-Особу, додатково пояснено, як заснована на фізичних законах діяльність тіла і космосу залежить від Господа. Пояснюючи, як діє матеріальна природа, вчені використовують силу наукових термінів на позначення її законів, проте за своєю сліпотою забувають про законодавця. «Шрімад-Бгаґаватам» вказує на законодавця. Треба не стільки дивуватись зі складної механічної будови якого-небудь двигуна чи ґенератора струму, скільки віддати належну хвалу конструктору, що створив таку дивовижну машину. У цьому полягає відмінність між відданим та невідданим. Віддані завжди уславлюють Господа, який керує фізичними законами. У «Бгаґавад-ґіті» (9.10) Господь пояснює, як Він керує матеріальною природою:
сӯйате сачара̄чарам
хетуна̄нена каунтейа
джаґад віпарівартате
«Матеріальна природа з усіма її фізичними законами — це одна з Моїх численних енерґій, і тому її діяльність аж ніяк не самостійна й не сліпа. Я посідаю необмежену трансцендентну могутність, і тому одного Мого погляду на матеріальну природу досить для того, щоб розпочалась дивовижна діяльність її фізичних законів. Усі причинно-наслідкові зв’язки в природі спираються на Мою силу, і тільки завдяки Мені знову й знову виникає, існує і зазнає знищення матеріальний світ».
Проте бідні на розум люди, вражені відкритими фізичними законами життєдіяльности окремих тіл і проявленого космосу, за своїм невіглаством відкидають думку про існування Бога. Вони бездумно вважають фізичні закони незалежними і непідвладними жодній надприродній силі. «Бгаґавад-ґіта» спростовує цю нісенітницю такими словами:
ма̄нушім̇ танум а̄ш́рітам
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама бгӯта-махеш́варам
«Нетямущі люди [мӯд̣га̄х̣] не знають Бога-Особи в Його вічній формі, сповненій знання і блаженства». Нетямущі люди вважають трансцендентне тіло Господа схожим на своє і тому неспроможні зрозуміти безмежної влади Господа, невидимого в діяльності фізичних законів. Проте всі люди можуть побачити Господа неозброєним оком, коли Він Сам сходить силою Своєї енерґії. Господь Крішна прийшов на землю такий, який Він є, і явив дивовижні розваги, гідні Верховного Господа. «Бгаґавад-ґіта» пояснює природу цих дивовижних діянь й викладає науку про Господа. Та все одно нетямущі люди не визнають Господа Крішну за Верховного Господа. Загалом вони звертають увагу лише на безмежно малі й безмежно великі прояви Господа, тому що самі не здатні стати ні безмежно малими, ні безмежно великими. Проте слід зрозуміти, що безмежно великі й безмежно малі прояви Господа не становлять Його найбільшої слави. Найдивовижніший прояв Господньої могутности полягає в тому, що безмежний Господь постає перед нашими очима немов один із нас. Проте Його дії відрізняються від дій істот обмежених. Хлопчиком семи років Він підняв гору, а на світанку Своєї юности взяв шістнадцять тисяч дружин — ось лише декілька прикладів Його безмежної могутности, але мудги, побачивши їх або почувши про ці Господні розваги, глузливо називають їх легендами і вважають Господа за одного з-посеред себе. Їм несила зрозуміти, що Господь Шрі Крішна, дарма що Він силою Своєї енерґії перебуває в людській подобі, завжди залишається Верховний Господь, сповнений могутности верховного володаря.
Проте якщо мудги смиренно й уважно слухають послання Господа, записане в «Шрімад Бгаґавад-ґіті» чи «Шрімад-Бгаґаватам» і передане через учнівську послідовність, з ласки чистих відданих Господа вони також стають Його відданими. І тільки з цією метою, для добра бідних на розум людей, у «Бгаґавад-ґіті» і «Шрімад-Бгаґаватам» описано Господні розваги в матеріальному світі.