ВІРШ 18
Texto 18
Текст
Texto
манаса̄ буддгі-са̄ратгіх̣
манах̣ кармабгір а̄кшіптам̇
ш́убга̄ртхе дга̄райед дгійа̄
manasā buddhi-sārathiḥ
manaḥ karmabhir ākṣiptaṁ
śubhārthe dhārayed dhiyā
Послівний переклад
Palabra por palabra
нійаччгет — відвернути; вішайебгйах̣ — від об’єктів чуттів; акша̄н — чуття; манаса̄ — розумом; буддгі — інтелект; са̄ратгіх̣—візник; манах̣—розум; кармабгіх̣—діяльністю заради насолоди плодами; а̄кшіптам — поглинутий; ш́убга-артге — задля Господа; дга̄райет — слід тримати; дгійа̄ — у повній свідомості.
niyacchet — aparta; viṣayebhyaḥ — de las ocupaciones sensuales; akṣān — los sentidos; manasā — por medio de la mente; buddhi — inteligencia; sārathiḥ — conductor; manaḥ — la mente; karmabhiḥ — mediante el trabajo fruitivo; ākṣiptam — estando absorto en; śubha-arthe — por el bien del Señor; dhārayet — contén; dhiyā — con plena conciencia.
Переклад
Traducción
Поступово, в міру одухотворення розуму, його слід відвертати від чуттєвої діяльности, опановуючи чуття інтелектом. Поглинутий матеріальною діяльністю розум можна залучити до служіння Богові-Особі і втвердити у досконалій трансцендентній свідомості.
Gradualmente, mientras la mente se espiritualiza de un modo progresivo, apártala de las actividades de los sentidos, y, mediante la inteligencia, los sentidos quedarán controlados. La mente que está demasiado absorta en las actividades materiales puede ocuparse en el servicio de la Personalidad de Dios, y así quedar fija en el estado de plena conciencia trascendental.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Початкове одухотворення розуму через механічне повторення пранави (омкари) та впорядкування віддиху називають у спеціальній термінології містичним, чи йоґічним, методом пранаями, цілковитого опанування свого дихання . Найвищий рівень пранаями — це утвердитись у трансі, який позначають терміном самадгі. Однак досвід показує, що навіть самадгі не ґарантує влади над зануреним у матерію розумом. Наприклад, великий містик Вішвамітра Муні, навіть досягнувши рівня самадгі, пав жертвою чуттів і вступив у зв’язок із Менакою. Такі випадки записані в історичних хроніках. Розум може вже припинити обдумувати чуттєві об’єкти, однак з підсвідомости зринають спогади про чуттєву діяльність у минулому і заважають неподільно присвятити себе самоусвідомленню. Тому Шукадева Ґосвамі одразу радить зробити наступний крок на цьому випробуваному шляху: зосередити свій розум на служінні Верховному Богові-Особі. Господь Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, теж радить цей безпосередній метод у «Бгаґавад-ґіті» (6.47).
Отже, духовно очистивши розум, слід одразу ж взятися до трансцендентного любовного служіння Господу — слухати про Господа, оспівувати Його і т. д. Така практика під належним керівництвом — це найпевніший спосіб духовного розвитку, навіть для людини з неспокійним розумом.
El primer proceso para espiritualizar la mente, que se lleva a cabo mediante el canto mecánico del praṇava (oṁkāra) y mediante el control del sistema respiratorio, se denomina técnicamente el proceso místico o yóguico de prāṇāyāṁa, o del pleno control del aire de la respiración. El estado final de ese sistema prāṇāyāṁa es el de quedar fijo en un trance, técnicamente llamado samādhi. Pero la experiencia ha demostrado que ni siquiera la etapa de samādhi logra controlar la mente que está absorta en lo material. Por ejemplo, el gran místico Viśvāmitra Muni, incluso mientras se hallaba en la etapa de samādhi, fue víctima de los sentidos y se fue a vivir con Menakā. La historia ya lo ha apuntado. Aunque en la actualidad la mente deje de pensar en actividades sensuales, recuerda actividades sensuales pasadas que proceden del inconsciente, y con ello lo perturba a uno, impidiéndole ocuparse de la autorrealización en un cien por ciento. Por lo tanto, Śukadeva Gosvāmī recomienda el siguiente paso de una táctica segura, es decir, el fijar la mente en el servicio de la Personalidad de Dios. El Señor Śrī Kṛṣṇa, la Suprema Personalidad de Dios, también ha recomendado ese proceso directo en el Bhagavad-gītā (6.47). De ese modo, con la mente purificada en sentido espiritual, uno debe ocuparse de inmediato en el amoroso servicio trascendental del Señor, por medio de las diferentes actividades devocionales, tales como oír, cantar, etc. Si ello se realiza bajo la guía indicada, entonces, incluso para la mente perturbada, constituye la manera más segura de progresar.