ВІРШ 46
ТЕКСТ 46
Текст
Текст
сампаретасйа бга̄рґава
йудгішт̣гірах̣ ка̄райітва̄
мухӯртам̇ дух̣кгіто ’бгават
сампаретасйа бха̄ргава
йудхишт̣хирах̣ ка̄райитва̄
мухӯртам̇ дух̣кхито ’бхават
Послівний переклад
Пословный перевод
тасйа — його; нірхаран̣а - а̄діні — поховальний обряд; сампаретасйа — мертвого тіла; бга̄рґава — о нащадку Бгріґу; йудгішт̣гірах̣ — Махараджа Юдгіштгіра; ка̄райітва̄ — виконавши ; мухӯртам — на хвилину ; дух̣кгітах̣ — зажурений ; абгават — став.
тасйа — его; нирхаран̣а-а̄дӣни — погребальная церемония; сампаретасйа — усопшего; бха̄ргава — о потомок Бхригу; йудхишт̣хирах̣ — Махараджа Юдхиштхира; ка̄райитва̄ — совершив ее; мухӯртам — на мгновение; дух̣кхитах̣ — печален; абхават — стал.
Переклад
Перевод
О нащадку Бгріґу [Шаунака], Махараджа Юдгіштгіра, виконавши поховальний обряд над мертвим тілом Бгішмадеви, на хвилю піддався смутку.
О потомок Бхригу [Шаунака], совершив погребальные обряды над телом Бхишмадевы, Махараджа Юдхиштхира на мгновение поддался горю.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадева був не лише визначний старійшина роду Махараджі Юдгіштгіри, він водночас був великий філософ і друг Юдгіштгіри, його братів та матері. Відколи помер Махараджа Панду, батько п’яти Пандав, що їх очолював Махараджа Юдгіштгіра, Бгішмадева був люблячим дідом для них і дбайливим опікуном своєї невістки Кунтідеві. Хоча опікуватися Пандавами мав Дгрітараштра, старший дядько Юдгіштгіри, він був більше прив’язаний до ста своїх синів з Дурйодганою на чолі. Зрештою, щоб позбавити п’ятьох братів, які лишились без батька, законних прав на трон Хастінапури, була учинена підла змова. Зав’язалась величезна інтриґа, річ звичайна для імператорських дворів, і внаслідку п’ятеро братів були вислані до лісу. Але Бгішмадева завжди був щирим прихильником Махараджі Юдгіштгіри, і до останнього віддиху був його доброзичливцем, дідом, другом та мудрим порадником. Він помер з щасливим серцем, переконавшись, що Махараджа Юдгіштгіра зійшов на трон. Якби не це, він би давно пішов з цього матеріального тіла, замість мучитись через несправедливі страждання Пандав. Він просто чекав цього благословенного моменту, бо був цілковито певний перемоги синів Панду у битві на Курукшетрі, їх-бо захищав Сам Господь Шрі Крішна. Відданий Господа, Бгішмадева знав, що вірний Бога-Особи ніколи не зазнає поразки. Махараджа Юдгіштгіра прекрасно знав безмірну доброзичливість Бгішмадеви, і тому страждав через гостре почуття розлуки з ним. Він тужив за великою душею, а не за матеріальним тілом, яке Бгішмадева покинув. Хоча Бгішмадева і був звільнена душа, треба було виконати поховальний обряд, а що в нього не було дітей, виконати цю церемонію мав його старший онук Махараджа Юдгіштгіра. Те, що останній обряд над тілом великої людини виконав його так само великий нащадок, було для Бгішмадеви великим благом.
Бхишмадева был не только главой семьи Махараджи Юдхиштхиры, но и великим философом, его другом и другом его братьев и матери. С тех пор как Махараджа Панду, отец пятерых братьев во главе с Махараджей Юдхиштхирой, умер, Бхишмадева был для них любящим дедом и заботливым опекуном своей овдовевшей невестки Кунтидеви. Хотя о Махарадже Юдхиштхире и его братьях должен был заботиться Махараджа Дхритараштра, его старший дядя, он был более привязан к своим ста сыновьям с Дурьйодханой во главе. В конце концов, чтобы лишить пятерых братьев, оставшихся без отца, законных прав на царство Хастинапура, был организован грандиозный заговор. В результате запутанных интриг, обычных в императорских дворцах, пятеро братьев были изгнаны в лес. Но Бхишмадева всегда искренне сочувствовал Махарадже Юдхиштхире и до последнего мгновения своей жизни оставался для него доброжелателем, дедом, другом и философом. Он умер счастливым, видя, что Махараджа Юдхиштхира взошел на трон. Если бы не это, он бы уже давно оставил свое тело и не мучился от того, что Пандавы несправедливо страдали. Он просто ждал благоприятного момента, так как был уверен, что сыновья Панду победят в битве на Курукшетре, поскольку их защищал Сам Шри Кришна. Он сам был преданным Господа и знал, что преданный Господа никогда не погибнет. Махараджа Юдхиштхира хорошо знал о том, что Бхишмадева всегда желал ему блага, и, конечно, разлука с ним опечалила его. Он скорбел о разлуке с великой душой, а не о материальном теле, оставленном Бхишмадевой. Хотя Бхишмадева и был освобожденной душой, все же необходимо было провести погребальную церемонию над его телом, и, поскольку у него не было детей, церемонию должен был совершить его старший внук, то есть Махараджа Юдхиштхира. То, что последние обряды по великому человеку совершил столь же великий его потомок, было большим благом для Бхишмадевы.