ВІРШ 24
ТЕКСТ 24
Текст
Текст
калеварам̇ йа̄вад ідам̇ хіномй ахам
прасанна-ха̄са̄рун̣а-лочанолласан-
мукга̄мбуджо дгйа̄на-патгаш́ чатур-бгуджах̣
калеварам̇ йа̄вад идам̇ хиномй ахам
прасанна-ха̄са̄рун̣а-лочанолласан-
мукха̄мбуджо дхйа̄на-патхаш́ чатур-бхуджах̣
Послівний переклад
Пословный перевод
сах̣ — Він; дева-девах̣ — Верховний Господь між богами; бгаґава̄н — Бог-Особа; пратікшата̄м — нехай ласкаво зачекає; калеварам — тіло; йа̄ват — доки; ідам — це (матеріальне тіло); хіномі — коли піду; ахам — я; прасанна — веселе; ха̄са — усміхнене; арун̣а-лочана — очі червоні, наче вранішнє сонце; улласат — чудово прикрашений; мукга-амбуджах̣ — лотос Його обличчя; дгйа̄на-патгах̣ — у моїй медитації; чатур-бгуджах̣ — чотирирука форма Нараяни (Божество, якому поклоняється Бгішмадева).
сах̣ — Он; дева-девах̣ — Верховный Господь богов; бхагава̄н — Личность Бога; пратӣкшата̄м — пусть милостиво подождет; калеварам — тело; йа̄ват — пока; идам — это (материальное тело); хиноми — оставлю; ахам — я; прасанна — радостный; ха̄са — улыбаясь; арун̣а-лочана — глаза, красные, как восходящее солнце; улласат — замечательно украшенный; мукха-амбуджах̣ — лотос Его лица; дхйа̄на-патхах̣ — на пути моей медитации; чатур- бхуджах̣ — четырехрукая форма Нараяны (которой поклонялся Бхишмадева).
Переклад
Перевод
Нехай мій Господь, що має чотири руки і чиє чудово прикрашене, подібне до лотосу обличчя завжди усміхнене, а очі червоні, як сонце, яке підіймається з-за виднокраю, ласкаво пробуде зі мною до тої миті, коли я покину матеріальне тіло.
Пусть мой четырехрукий Господь, на чьем великолепно украшенном лотосоподобном лице, с красными, как восходящее солнце, глазами, светится улыбка, милостиво подождет того мгновения, когда я покину это материальное тело.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадева прекрасно знав , що Господь Крішна — це відначальний Нараяна. Форма Бога, котрій поклонявся Бгішма, був чотирирукий Нараяна, але він добре розумів при тому, що ця форма є повне поширення Господа Крішни. Бгішмадева посередньо висловлює бажання, щоб Господь проявив Себе у Своїй формі чотирирукого Нараяни. Вайшнава завжди смиренний. Не було жодного сумніву, що Бгішмадева, покинувши матеріальне тіло, досягне Вайкунтга-дгами; проте він, смиренний вайшнава, прохав можливости бачити прекрасне обличчя Господа; адже, покинувши матеріальне тіло, він може не дістати нагоди ще колись побачити Його. Вайшнава ніколи не пишається собою, хоча Господь твердо обіцяє, що чистий відданий обов’язково ввійде до Його обителі. Тут Бгішмадева каже: «аж поки я покину це матеріальне тіло». Це означає, що великий полководець збирався покинути тіло зі своєї волі — його не примушували закони природи. Бгішмадева був такий могутній, що міг залишатися в цьому тілі скільки бажав. Таке благословення дав йому батько. Отже, Бгішмадева хотів, щоб Господь став перед його очима у Своїй чотирирукій формі Нараяни, бо це дало б йому змогу зосередитися на Господеві і так увійти в медитативний транс. Думки про Господа освятили б його розум, і йому було б однаково, куди йти по смерті. Чистий відданий надміру не прагне навіть повернутися у царство Бога — він цілковито покладається на Його добру волю. Він буде так само задоволений, навіть якщо Господь захоче, щоб він ішов до пекла. Відданий бажає одного: незалежно від обставин, завжди з найвищою зосередженістю думати про лотосові стопи Господа. Бгішмадева прагнув того самого: піти з тіла, зануривши розум у роздуми про Господа. Таке є найвище устремління чистого відданого.
Бхишмадева прекрасно знал, что Господь Кришна — изначальный Нараяна. Формой Бога, которой он поклонялся, был четырехрукий Нараяна, но он знал, что четырехрукий Нараяна — полная экспансия Господа Кришны. Он косвенно выражает желание, чтобы Господь Шри Кришна явил Себя в Своем облике четырехрукого Нараяны. Вайшнавы всегда смиренны. То, что Бхишмадева, оставив свое материальное тело, должен был отправиться на Вайкунтха-дхаму, не подлежало сомнению. И все же, как смиренный вайшнав, он хотел видеть прекрасное лицо Господа, ибо, покинув нынешнее тело, он мог лишиться возможности видеть Его. Вайшнав не кичится тем, что Господь гарантирует Своему чистому преданному доступ в Свою обитель. В этом стихе Бхишмадева говорит: « . . . пока я не покинул это тело». Это означает, что великий полководец намеревался оставить свое тело сам. Его не принуждали к этому законы природы. Он был настолько могуществен, что мог оставаться в своем теле, сколько пожелает. Это благословение он получил от своего отца. Он хотел, чтобы Господь предстал перед ним в Своем облике четырехрукого Нараяны, чтобы он, сосредоточив на Нем свое внимание, мог погрузиться в медитационный транс. Тогда размышления о Господе очистили бы его ум и ему бы стало безразлично, куда он отправится. Чистый преданный никогда особенно не стремится вернуться в царство Бога. Он всецело полагается на добрую волю Господа. Он будет удовлетворен, даже если Господь захочет послать его в ад. Единственное желание, которое лелеет чистый преданный, — невзирая ни на что, всегда быть погруженным в размышления о лотосных стопах Господа. Бхишмадева хотел одного: погрузиться в размышления о Господе и покинуть мир именно в таком состоянии. Это высшая цель, к которой стремится чистый преданный.