ВІРШ 19
Text 19
Текст
Texto
веда ґухйатамам̇ ш́івах̣
деваршір на̄радах̣ са̄кша̄д
бгаґава̄н капіло нр̣па
veda guhyatamaṁ śivaḥ
devarṣir nāradaḥ sākṣād
bhagavān kapilo nṛpa
Послівний переклад
Palabra por palabra
асйа — Його; анубга̄вам — велич; бгаґава̄н — наймогутнішого; веда — знає; ґухйа-тамам — найпотаємніше знання; ш́івах̣ — Господь Ш і в а ; дева - р̣шіх̣ — великий мудрець між півбогами; на̄радах̣ — Нарада; са̄кша̄т — безпосередньо; бгаґава̄н — Бог-Особа; капілах̣ — Капіла; нр̣па — о царю.
Переклад
Traducción
О царю, Господь Шіва, мудрець між півбогів Нарада і Капіла, втілення Бога, безпосередньо зв’язані з Ним, — всі володіють потаємним знанням про Його велич.
¡Oh, rey!, el Señor Śiva, Nārada, quien es el sabio entre los semidioses, y Kapila, la encarnación de Dios, conocen todas las glorias de Él de un modo muy confidencial y a través del contacto directo.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Всі чисті віддані Господа є бгави, тобто ті, що осягнули велич Господа, занурившись у різного роду трансцендентне любовне служіння Йому. Є безліч поширень особистісної форми Господа, і відповідно є незліченні чисті віддані Господа, що обмінюються з Ним служінням у різних расах. Звичайно називають імена дванадцяти великих Його відданих: Брахма, Нарада, Шіва, Кумари, Капіла, Ману, Прахлада, Бгішма, Джанака, Шукадева Ґосвамі, Балі Махараджа та Ямараджа. Бгішмадева, попри те що й сам один з тих дванадцяти, кому відома слава Господа, наводить славні імена принаймні трьох із них. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, один з найвизначніших ачарій сучасности, пояснює, що анубгаву, тобто славу Господа, відданий спочатку пізнає в екстазі, виявами якого є поява поту, дрожі, сліз, висипів на тілі «гусячої шкіри» тощо, і що глибше відданий усвідомлює Господа, то сильніше виявляються ці ознаки екстазу. Бгаву відчувала Яшода, коли зв’язувала Господа мотузкою, інший вияв бгави Арджуна, у відповідь на любов якого Господь став його колісничим. Велич Господа виявляється в тому, що Він кориться Своїм відданим, і це ще один з аспектів Його слави. Шукадева Ґосвамі та Кумари, хоча й перебували вже на трансцендентному рівні, привабились одним із відтінків бгави і стали чистими відданими Господа. Випробовування, які падають на Його відданих, є ще одним різновидом обміну трансцендентною бгавою між Господом та Його відданими. Господь каже: «Я ставлю Свого відданого у складні умови і таким чином він досягає ще більшої чистоти в обміні трансцендентною бгавою зі Мною». Щоб звільнитися від ілюзорних матеріальних стосунків, відданий обов’язково має пройти крізь матеріальні труднощі. Матеріальні стосунки засновані на обміні матеріальною втіхою, яка залежить головно від матеріальних можливостей. Тому, коли Господь забирає у відданого його матеріальні багатства, відданого неподільно приваблює трансцендентне любовне служіння Господеві. Так Господь витягає падшу душу з трясовини матеріального існування. Випробовування, що їх посилає Своєму відданому Господь, відмінні від нещасть, що виникають внаслідок гріховних дій. Ці вияви Господньої величі особливо добре знають великі махаджани — Брахма, Шіва, Нарада, Капіла, Кумари та Бгішма, як сказано вище, і їхньою ласкою ми теж можемо осягнути її.
Todos los devotos puros del Señor son budhās, o personas que conocen las glorias del Señor en diferentes y trascendentales servicios amorosos. Así como el Señor tiene innumerables expansiones de Su forma plenaria, así mismo existen innumerables devotos puros del Señor, los cuales se dedican al intercambio de servicio de diferentes humores. En general, hay doce grandes devotos del Señor, es decir, Brahmā, Nārada, Śiva, Kumāra, Kapila, Manu, Prahlāda, Bhīṣma, Janaka, Śukadeva Gosvāmī, Bali Mahārāja y Yamarāja. Aunque Bhīṣmadeva es uno de ellos, ha mencionado únicamente a tres importantes autoridades de las doce que conocen las glorias del Señor. Śrīla Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura, uno de los grandes ācāryas de la era moderna, explica que anubhāva, o la gloria del Señor, la aprecia primero el devoto en estado de éxtasis que manifiesta los síntomas de transpiración, temblor, llanto, erupciones corporales, etc., síntomas que se intensifican aún más por medio de la comprensión constante de las glorias del Señor. Esas diferentes comprensiones de bhāvas se intercambian entre Yaśodā y el Señor (al atar con sogas al Señor), y en el acto de conducir la cuadriga, acto que el Señor lleva a cabo en el intercambio de amor con Arjuna. Estas glorias del Señor se exhiben en el hecho de Él actuar como un subordinado ante Sus devotos, y ese es otro aspecto de las glorias del Señor. Aunque Śukadeva Gosvāmī y los Kumāras estaban situados en la posición trascendental, se convirtieron por medio de otro aspecto de bhāva, y se volvieron devotos puros del Señor. Las tribulaciones que el Señor les impone a los devotos constituyen otro intercambio de bhāva trascendental entre Él y los devotos. El Señor dice: «Yo pongo a Mi devoto en dificultades, y así el devoto se purifica más al intercambiar conmigo bhāva trascendental». El poner al devoto en dificultades materiales implica liberarlo de las ilusorias relaciones materiales. Las relaciones materiales se basan en la correspondencia de disfrute material, lo cual depende principalmente de los recursos materiales. Por lo tanto, cuando el Señor retira los recursos materiales, el devoto se ve atraído en un cien por ciento al trascendental y amoroso servicio del Señor. Así pues, el Señor saca al alma caída del fango de la existencia material. Las tribulaciones que el Señor le ofrece a Su devoto son diferentes de las tribulaciones que resultan de la acción viciosa. Como se mencionó anteriormente, todas estas glorias del Señor les son especialmente conocidas a los grandes mahājanas tales como Brahmā, Śiva, Nārada, Kapila, Kumāra y Bhīṣma, y uno es capaz de captarlas por la gracia de ellos.