ВІРШ 51
Text 51
Текст
Text
дрохо йо ’са̄в іхоттгітах̣
кармабгір ґр̣хамедгійаир
на̄хам̇ калпо вйапохітум
droho yo ’sāv ihotthitaḥ
karmabhir gṛhamedhīyair
nāhaṁ kalpo vyapohitum
Послівний переклад
Synonyms
стрін̣а̄м — жінок; мат — я; хата-бандгӯна̄м — друзів убитих; дрохах̣ — вороже ставлення; йах̣ — що; асау — усі вони; іха — отже; уттгітах̣ — здобув; кармабгіх̣ — через свою діяльність; ґр̣хамедгійаіх̣ — людьми, які діють заради загального добра; на — ніколи; ахам — я; калпах̣ — можу сподіватися; вйапохітум — нейтралізувати.
strīṇām — of the women; mat — by me; hata-bandhūnām — of the friends who are killed; drohaḥ — enmity; yaḥ — that; asau — all those; iha — herewith; utthitaḥ — has accrued; karmabhiḥ — by dint of work; gṛhamedhīyaiḥ — by persons engaged in material welfare; na — never; aham — I; kalpaḥ — can expect; vyapohitum — undoing the same.
Переклад
Translation
Я вбив численних захисників жінок, і тепер ненависть людей до мене така велика, що її не вгамують ніякі доброчесні дії.
I have killed many friends of women, and I have thus caused enmity to such an extent that it is not possible to undo it by material welfare work.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Ґріхамедгами називають тих людей, які живуть, роблячи щось на спільне благо, і так забезпечують собі матеріальне процвітання. Подеколи такому процвітанню стають на заваді гріховні дії, бо матеріаліст, виконуючи свої обов’язки, не може уникнути гріховних учинків, хай і ненавмисних. І щоб звільнитися від наслідків гріховних дій, Веди приписують жертвопринесення кількох різновидів. У Ведах сказано, що ашвамедга-яґ’я (офірування у жертву коня) звільнює від наслідків навіть брахма-хат’ї (вбивства брахмани).
The gṛhamedhīs are those whose only business is to perform welfare work for the sake of material prosperity. Such material prosperity is sometimes hampered by sinful activities, for the materialist is sure to commit sins, even unintentionally, in the course of discharging material duties. To get relief from such sinful reactions, the Vedas prescribe several kinds of sacrifices. It is said in the Vedas that by performing the aśvamedha-yajña (horse sacrifice) one can get relief from even brahma-hatyā (killing of a brāhmaṇa).
Юдгіштгіра Махараджа виконав ашвамедга-яґ’ю, проте, вважав, що навіть такі яґ’ї не на силі нейтралізувати наслідків його тяжких гріхів. Під час війни битися ідуть чоловік або брат, або навіть батько чи сини. І якщо вони гинуть, між їхніми рідними постає нова ворожнеча, і від того кількість причинно-наслідкових взаємодій зростає такою мірою, що нейтралізувати їх не зможуть і тисячі ашвамедга-яґй.
Yudhiṣṭhira Mahārāja performed this aśvamedha-yajña, but he thinks that even by performing such yajñas it is not possible to get relief from the great sins committed. In war either the husband or the brother or even the father or sons go to fight. And when they are killed, a fresh enmity is created, and thus a chain of actions and reactions increases which is not possible to be counteracted even by thousands of aśvamedha-yajñas.
На шляху діяльности (карми) інакше не буває. Дія одразу породжує наслідки, а від того ланцюг матеріальної діяльности подовжується і цупко спутує її виконавця. В «Бгаґавад- ґіті» (9.27-28) запропоновано засіб, завдяки якому діяльність не спричиняється до наслідків для її виконавця. Це можливо, якщо її цілковито присвятити Верховному Господеві. Битва на Курукшетрі відбулася насправді з волі Верховного Господа Шрі Крішни — за це Він каже Сам — і Юдгіштгіра сів на трон Хастінапури теж лише з Його волі. Тому на Пандавах не було гріха — адже вони просто виконували наказ Господа. Проте якщо людина проголошує війну у власних інтересах, уся відповідальність лягає на неї.
The way of work (karma) is like that. It creates one action and another reaction simultaneously and thus increases the chain of material activities, binding the performer in material bondage. In the Bhagavad-gītā (9.27-28) the remedy is suggested that such actions and reactions of the path of work can be checked only when work is done on behalf of the Supreme Lord. The Battle of Kurukṣetra was actually fought by the will of the Supreme Lord Śrī Kṛṣṇa, as it is evident from His version, and only by His will was Yudhiṣṭhira placed on the throne of Hastināpura. Therefore, factually no sin whatsoever touched the Pāṇḍavas, who were only the order carriers of the Lord. For others, who declare war out of personal interest, the whole responsibility lies on them.