ВІРШ 22
Text 22
Текст
Text
намах панкаджа-маліне
намах панкаджа-нетрайа
намас те панкаджанґграйе
namaḥ paṅkaja-māline
namaḥ paṅkaja-netrāya
namas te paṅkajāṅghraye
Послівний переклад
Synonyms
намах̣ — найшанобливіші поклони; пан̇каджа-на̄бга̄йа — Господеві з особливою ямкою на животі, яка нагадує лотос; намах̣ — поклони; пан̇каджа-ма̄ліне — тому, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів; намах̣ — поклони; пан̇каджа- нетра̄йа — тому, чий погляд дарує прохолоду, наче від лотосової квітки; намах̣ те — шанобливі поклони Тобі; пан̇каджа-ан̇ґграйе — Тобі, в кого підошви стіп позначені лотосами (і про кого через те кажуть, що Він має лотосові стопи).
namaḥ — all respectful obeisances; paṅkaja-nābhāya — unto the Lord who has a specific depression resembling a lotus flower in the center of His abdomen; namaḥ — obeisances; paṅkaja-māline — one who is always decorated with a garland of lotus flowers; namaḥ — obeisances; paṅkaja-netrāya — one whose glance is as cooling as a lotus flower; namaḥ te — respectful obeisances unto You; paṅkaja-aṅghraye — unto You, the soles of whose feet are engraved with lotus flowers (and who are therefore said to possess lotus feet).
Переклад
Translation
Я шанобливо схиляюсь перед Тобою, Господи, що на Твоєму животі ямка, подібна до лотосу, перед Тобою, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів, Тобою, чий погляд дарує таку прохолоду, як лотоси, і чиї стопи відмічені знаками лотосів.
My respectful obeisances are unto You, O Lord, whose abdomen is marked with a depression like a lotus flower, who are always decorated with garlands of lotus flowers, whose glance is as cool as the lotus and whose feet are engraved with lotuses.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: На духовному тілі Бога-Особи є особливі знаки, що відрізняють Його тіло від тіл будь-яких інших істот. У цьому вірші вказані деякі з них — все це є особливі ознаки тіла Господа. Господь може виглядати як один із нас, проте особливі тілесні ознаки завжди вирізняють Його з-поміж усіх інших. Шріматі Кунті вважала, що вона, жінка, недостойна дивитись на Господа. У жінок, шудр(класу робітників) та двіджа-бандгу, занепалих нащадків трьох вищих соціальних станів, інтелект розвинутий недостатньо, і вони не можуть осягнути трансцендентної науки про духовне ім’я Верховної Абсолютної Істини, Його славу, якості, форми тощо. Такі люди, хоча духовні розваги Господа недосяжні для них, мають можливість бачити Його у формі арча-віґрахи; Господь сходить у матеріальний світ у цій формі, щоб дарувати ласку всім падшим душам включно із згаданими вище: жінками, шудрами й двіджа-бандгу. Такі падші душі не здатні сприйняти нічого поза межами матерії, і тому Господь, виявляючи Свою милість, входить як Ґарбгодакашаї Вішну в кожний з незліченних усесвітів; зі схожої на лотос ямки посередині Його трансцендентного живота виростає лотос, і на ньому народжується Брахма, перша жива істота всесвіту. Через це Господа називають Панкаджанабгі. Господь Панкаджанабгі приходить як арча-віґраха (трансцендентна форма), що проявлена в різних елементах: створена в розумі, зроблена з дерева, з металу, з коштовних каменів, намальована фарбами, зроблена з землі, намальована на піску і т. ін. Всі ці форми Господа завжди прикрашають ґірлянди з лотосів, а щоб привабити увагу невідданих, чий розпалений розум завше занурений у матеріальні суперечки, в храмі має панувати атмосфера миру і спокою. Ті, хто практикує медитацію, поклоняються формі Господа, що в розумі. Отже, Господь поширює Свою милість і на жінок, шудр та двіджа- бандгу — їм потрібно тільки відвідувати якийсь з Його храмів і поклонятися там Господній формі, що дана для них на поклоніння. Ці відвідувачі храму ні в якому разі не є ідолопоклонниками, як проголошують деякі бідні на знання люди. Всі великі ачар’ї повсюди встановлювали такі храми для поклоніння, так виявляючи свою ласку до менш розумних. Людині, що насправді належить до категорії шудр і жінок або й нижчої, не слід виставляти себе за таку, що перевершила рівень храмового поклоніння.
Споглядати Господа треба починаючи від Його лотосових стіп, і поступово піднімати погляд до стегон, стану, грудей і обличчя. Поки очі не навчені споглядати лотосові стопи Господа, дивитися на Його лице передчасно. Шріматі Кунті була Господеві тіткою, а тому не подивилася одразу на лотосові стопи — Господь міг почутися ніяково. Отож, щоб не ставити Господа в незручне становище, Кунтідеві спершу подивилася не на Його стопи, а вище, одразу на стан, тоді поступово перевела погляд на обличчя, і вже потім опустила очі до лотосових стіп Господа. Описавши коло, вона дотримала заведеного порядку.
Here are some of the specific symbolical marks on the spiritual body of the Personality of Godhead which distinguish His body from the bodies of all others. They are all special features of the body of the Lord. The Lord may appear as one of us, but He is always distinct by His specific bodily features. Śrīmatī Kuntī claims herself unfit to see the Lord because of her being a woman. This is claimed because women, śūdras (the laborer class) and the dvija-bandhus, or the wretched descendants of the higher three classes, are unfit by intelligence to understand transcendental subject matter concerning the spiritual name, fame, attributes, forms, etc., of the Supreme Absolute Truth. Such persons, although they are unfit to enter into the spiritual affairs of the Lord, can see Him as the arcā-vigraha, who descends to the material world just to distribute favors to the fallen souls, including the above-mentioned women, śūdras and dvija-bandhus. Because such fallen souls cannot see anything beyond matter, the Lord condescends to enter into each and every one of the innumerable universes as the Garbhodakaśāyī Viṣṇu, who grows a lotus stem from the lotuslike depression in the center of His transcendental abdomen, and thus Brahmā, the first living being in the universe, is born. Therefore, the Lord is known as the Paṅkajanābhi. The Paṅkajanābhi Lord accepts the arcā-vigraha (His transcendental form) in different elements, namely a form within the mind, a form made of wood, a form made of earth, a form made of metal, a form made of jewel, a form made of paint, a form drawn on sand, etc. All such forms of the Lord are always decorated with garlands of lotus flowers, and there should be a soothing atmosphere in the temple of worship to attract the burning attention of the nondevotees always engaged in material wranglings. The meditators worship a form within the mind. Therefore, the Lord is merciful even to the women, śūdras and dvija-bandhus, provided they agree to visit the temple of worship in different forms made for them. Such temple visitors are not idolaters, as alleged by some men with a poor fund of knowledge. All the great ācāryas established such temples of worship in all places just to favor the less intelligent, and one should not pose himself as transcending the stage of temple worship while one is actually in the category of the śūdras and the women or less. One should begin to see the Lord from His lotus feet, gradually rising to the thighs, waist, chest and face. One should not try to look at the face of the Lord without being accustomed to seeing the lotus feet of the Lord. Śrīmatī Kuntī, because of her being the aunt of the Lord, did not begin to see the Lord from the lotus feet because the Lord might feel ashamed, and thus Kuntīdevī, just to save a painful situation for the Lord, began to see the Lord just above His lotus feet, i.e., from the waist of the Lord, gradually rising to the face, and then down to the lotus feet. In the round, everything there is in order.