Skip to main content

ВІРШ 19

ТЕКСТ 19

Текст

Текст

майа-джаванікаччханнам
аджна(гйа)дхокшаджам авйайам
на лакшйасе мудха-дріша
нато натйадгаро йатга
мй-джаваникччханнам
адждхокшаджам авйайам
на лакшйасе мӯха-д
нао нйадхаро йатх

Послівний переклад

Пословный перевод

ма̄йа̄  —  яка вводить у оману; джаваніка̄  —  заслоною; а̄ччганнам  —  закритий; аджн̃а̄  —  занурений у невігластво; адгокшаджам  —  поза рамками матеріального сприйняття (трансцендентний); авйайам  —  бездоганний; на  —  не; лакшйасе  —  видимий; мӯд̣га-др̣ш́а̄  —  нерозумним спостерігачем; нат̣ах̣  —   актор; на̄т̣йа-дгарах̣  —  в акторському вбранні; йатга̄  —  як.

мй — вводящая в заблуждение; джаваник — завесой; ччханнам — скрытый; адж — невежественных; адхокшаджам — вне сферы материальных представлений (трансцендентный); авйайам — недоступный; на — не; лакшйасе — наблюдаемый; мӯха- д — глупым наблюдателем; наа — актер; нйа-дхара — одетый в костюм для роли; йатх — как.

Переклад

Перевод

Недосяжний для обмежених чуттів, Ти є вічна бездоганна сила, схована за заслоною оманної енерґії. Ти невидимий для малорозумного споглядача так само, як лишається невпізнаним перевдягнутий для ролі актор.

Недоступный ограниченному восприятию чувств, Ты — неизменная безупречная сила, скрытая завесой вводящей в заблуждение энергии. Ты невидим для глупых так же, как остается неузнанным актер, переодетый для роли.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Господь Шрі Крішна теж каже, що малорозумні хибно вважають Його за звичайну людину, таку, як ми, і тому кепкують з Нього. Цю саму думку висловлює і цариця Кунті. Малорозумні, ті, хто повстає проти Господньої влади, відомі як асури. Асура ніколи не визнає влади Господа. Коли Господь з’являється між нас, приходячи як Рама, Нрісімха, Вараха чи у Своїй відначальній подобі як Крішна, Він звершує незліченні дивовижні діяння, які не під силу людині. Як ми дізнаємось із Десятої пісні цього величного твору, Господь Шрі Крішна, ще немовлям, лежачи на руках у матері, являв діяння, непідсильні жодній людині. Він вбив відьму Путану, хоча вона, намастивши собі груди отрутою, намагалася вбити Господа. Господь, як звичайнісіньке маля, став ссати її груди    —    і виссав так саме її життя. А щоб захистити жителів Вріндавани, Господь, наче дитина гриб, підняв пагорб Ґовардгану, і протримав його сім днів поспіль. Це лише деякі з надлюдських вчинків Господа, що їх описують авторитетні ведичні писання, як то Пурани, Ітіхаси (історичні хроніки) та Упанішади. Ще Господь лишив людям чудесні настанови у формі «Бгаґавад-ґіти». Він проявляв дивовижні якості як звитяжний герой, як сім’янин, як вчитель і як зреченик. Його визнають за Верховного Бога- Особу такі авторитетні особистості, як В’яса, Девала, Асіта, Нарада, Мадгва, Шанкара, Рамануджа, Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Джіва Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті, Бгактісіддганта Сарасваті та численні інші авторитети з цього ряду. Те саме проголошує Він Сам по численних місцях достовірних писань. Проте існує категорія людей з демонічним складом розуму, які не бажають визнавати Господа за Верховну Абсолютну Істину. Причиною цьому є почасти вбогість їхнього знання, а ще їхня вперта затятість, що виникає із гріховних вчинків у минулому й тепер. Такі особи не могли впізнати Господа Шрі Крішну, навіть бачивши Його на живі очі. Трудність полягає в тому, що ті, хто занадто покладається на свої недосконалі чуття, неспроможні осягнути, що Він    —     Верховний Господь. Такі люди подібні до сучасних учених: вони хочуть все пізнати дослідним шляхом. Але недосконалим шляхом експериментального пізнання осягнути Верховну Особу неможливо. Господа тут названо адгокшаджа, що означає «недоступний для експериментального пізнання». Всі наші чуття недосконалі. Ми вимагаємо бачити все на власні очі, але не можемо не визнати, що здатні бачити лише за певних матеріальних умов, які так само не в нашій владі. Господь, втім, перебуває поза межами чуттєвого сприйняття. Цариця Кунті визнає цю недосконалість зумовленої душі, насамперед жінок, що мають менш розвинутий інтелект. Для таких менш розумних конче потрібні храми, мечеті чи церкви, щоб вони могли стати на шлях визнання Господньої влади і слухати про Бога від авторитетів у цих святих місцях. Для менш розумних людей ці перші ступені духовного життя надзвичайно важливі    —    тільки дурень може виступати проти створення таких святинь, конче потрібних на те, щоб піднести загальнолюдський рівень духовної свідомости. Схилятися, як заведено, перед усемогутнім Господом в храмі, мечеті чи церкві для таких людей є не менше благо, як для розвинутих відданих медитувати на Господа в активному служінні Йому.

В «Бхагавад-гите» Господь Шри Кришна говорит, что неразумные люди ошибаются, принимая Его за обыкновенного человека, подобного им, и насмехаются над Ним. Царица Кунти подтверждает это. Те, кто восстает против власти Господа, не имеют разума. Такие личности называются асурами. Асуры не признают власти Господа. Когда Он Сам появляется среди нас как Рама, Нрисимха, Вараха или в Своей изначальной форме Кришны, Он совершает множество удивительных дел, которые не под силу человеку. Из Десятой песни этого великого произведения мы узнаем, что Господь Шри Кришна с младенчества совершал сверхъестественные деяния. Он убил ведьму Путану, несмотря на то что она смазала свои груди ядом, рассчитывая отравить Его. Господь стал сосать ее грудь, как обыкновенный ребенок, и вместе с молоком высосал ее жизнь. Чтобы защитить жителей Вриндавана, Он поднял холм Говардхану с той же легкостью, с какой мальчик поднимает игрушечный зонтик, и простоял так несколько дней подряд. Это лишь некоторые из сверхъестественных деяний Господа, описанных в авторитетных ведических писаниях — Пуранах, Итихасах (летописях) и Упанишадах. Он дал замечательные наставления в форме «Бхагавад-гиты». Он проявил удивительные качества героя, домохозяина, учителя и отреченного мудреца. Такие авторитеты, как Вьяса, Девала, Асита, Нарада, Мадхва, Шанкара, Рамануджа, Шри Чайтанья Махапрабху, Джива Госвами, Вишванатха Чакраварти, Бхактисиддханта Сарасвати и другие в этом ряду признают Его Верховной Личностью Бога. Он Сам провозгласил это во многих текстах подлинных писаний. Однако люди с демоническим складом ума не желают признавать Господа Верховной Абсолютной Истиной отчасти из-за скудости их знаний, а отчасти — из-за тупого упрямства, причиной которого являются различные греховные действия в прошлом и настоящем. Такие люди не могли узнать Господа Шри Кришну даже тогда, когда сталкивались с Ним лицом к лицу. Другая трудность заключается в том, что те, кто доверяет, главным образом, своим несовершенным чувствам, тоже не могут увидеть в Нем Верховного Господа. Такие люди подобны современным ученым. Они хотят все познать с помощью экспериментов. Но познать Верховную Личность с помощью несовершенного экспериментального знания невозможно. Он описывается здесь как адхокшаджа — недоступный экспериментальному познанию. Наши чувства несовершенны. Мы хотим все увидеть сами, но должны признать, что способны видеть только при определенных материальных условиях, которые тоже не в нашей власти. Господь вне пределов чувственно воспринимаемого. Царица Кунти признает этот недостаток обусловленной души, особенно свойственный женщинам, которые не обладают развитым интеллектом. Для людей с низким интеллектом должны существовать храмы, мечети и церкви, чтобы они могли признать власть Господа и слушать в этих святых местах повествования о Нем от сведущих людей. Для них подобное начало духовной жизни очень важно, и только глупцы могут отрицать необходимость таких мест, предназначенных для поклонения, где обычные люди могут повысить свой духовный уровень. Склоняться перед властью Господа, как это делается в храмах, мечетях или церквях, для менее разумных людей такое же благо, как для продвинутых преданных медитировать на Господа в деятельном служении Ему.