ВІРШ 6
ТЕКСТ 6
Текст
Текст
кр̣шн̣а̄н̇ґгрі-рен̣в-абгйадгіка̄мбу-нетрі
пуна̄ті лока̄н убгайатра сеш́а̄н
кас та̄м̇ на севета марішйама̄н̣ах̣
кр̣шн̣а̄н̇гхри-рен̣в-абхйадхика̄мбу-нетрӣ
пуна̄ти лока̄н убхайатра сеш́а̄н
кас та̄м̇ на севета маришйама̄н̣ах̣
Послівний переклад
Пословный перевод
йа̄ — річка, що; ваі — завжди; ласат — плине з; ш́рі-туласі — листочками туласі; віміш́ра — змішана; кр̣шн̣а-ан̇ґгрі — з лотосових стіп Господа Шрі Крішни; рен̣у — з пилом; абгйадгіка — благословенні; амбу — води; нетрі — що несе; пуна̄ті — освячує; лока̄н — планети; убгайатра — нижчі й вищі чи зсередини і ззовні; са-іш́а̄н — разом з Господом Шівою; ках̣ — хто ще; та̄м — цій річці; на — не; севета — поклонятиметься; марішйама̄н̣ах̣ — з тих, хто може вмерти будь-якої хвилини.
йа̄ — река, которая; ваи — всегда; ласат — несет; ш́рӣ туласӣ — листья туласи; вимиш́ра — смешанные; кр̣шн̣а-ан̇гхри — лотосных стоп Господа Шри Кришны; рен̣у — пылью; абхйадхика — благоприятные; амбу — воды; нетрӣ — те, что несут; пуна̄ти — освящают; лока̄н — планеты; убхайатра — высшие и низшие, внутри и снаружи; са-ӣш́а̄н — вместе с Господом Шивой; ках̣ — кто еще; та̄м — этой реке; на — не; севета — поклоняется; маришйама̄н̣ах̣ — кто может умереть в любой момент.
Переклад
Перевод
Річка [Ґанґа, понад якою цар влаштувався тримати піст] несе найблагословенніші води, змішані з пилом з лотосових стіп Господа та листочками туласі. Тому ця вода освячує зсередини й ззовні всі три світи і навіть Господа Шіву та решту півбогів. Кожний, кому судилось померти, має прийняти притулок цієї річки.
Эта река [Ганга, у которой постился царь] несет самые благодатные воды, которые смешаны с пылью с лотосных стоп Господа и листьями туласи. Потому эти воды изнутри и снаружи освящают все три мира и даже Господа Шиву и других полубогов. Следовательно, каждый, кому суждено умереть, должен найти прибежище у этой реки.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт, отримавши звістку, що за сім днів помре, одразу покинув родинні справи і переселився на берег священної Ямуни. Зазвичай кажуть, що цар прийняв притулок Ґанґи, однак Шріла Джіва Ґосвамі каже, що цар прийняв притулок Ямуни. Якщо взяти до уваги географічні міркування, твердження Шріли Джіви Ґосвамі видається ближчим до істини. Махараджа Парікшіт жив у своїй столиці Хастінапурі, що поблизу нинішнього Делі, а повз це місто тече саме Ямуна. Тому цар, природно, прийняв притулок радше Ямуни, що текла повз браму царського палацу. А що стосується до святости, річка Ямуна пов’язана з Господом Крішною тісніше за Ґанґу. Господь освятив Ямуну ще від самого початку Своїх трансцендентних розваг у матеріальному світі. Коли Васудева, батько Господа Крішни, переходив Ямуну з новонародженим Господом Крішною на руках — а він ніс Господа у безпечне місце, до Ґокули, що на другому березі Ямуни, навпроти Матгури, — Господь впав у річку, і вона одразу освятилась пилом з Його лотосових стіп. У вірші окремо зазначено, що Махараджа Парікшіт прийняв притулок прекрасної річки з чудовими водами, які несуть пил з лотосових стіп Господа Крішни, змішаний з листочками туласі. Лотосові стопи Крішни завжди прикрашені листочкам туласі, і щойно Його лотосові стопи торкаються вод Ґанґи чи Ямуни, ці річки одразу освячуються. Господь, однак, частіше торкається вод Ямуни, ніж Ґанґи. Згідно з «Вараха Пураною», яку зацитував Шріла Джіва Ґосвамі, між водами Ґанґи та Ямуни немає різниці, одне що Ямуною називають Ґанґу, коли її води освячені стократно. Аналогічно в писаннях сказано, що тисяча імен «Вішну» мають таку могутність, як одне ім’я «Рама», а три імені «Рама» — як одне ім’я «Крішна».
Получив известие о своей смерти, которая должна была наступить через семь дней, Махараджа Парикшит немедленно оставил семейную жизнь и переселился на священный берег Ямуны. Обычно говорится, что царь нашел прибежище на берегу Ганги, но, по мнению Шрилы Дживы Госвами, он нашел прибежище на берегу Ямуны. Утверждение Шрилы Дживы Госвами представляется более обоснованным, потому что учитывает географическое положение. Махараджа Парикшит жил в своей столице, Хастинапуре, расположенном вблизи нынешнего Дели, а Ямуна протекает как раз возле этого города. Естественно, что царь нашел прибежище у Ямуны, потому что она протекала почти у ворот его дворца. Что же касается того, какая река более священна, то Ямуна по сравнению с Гангой теснее связана с Господом Кришной. Господь освятил Ямуну с самого начала Своих трансцендентных игр в этом мире. Когда Его отец Васудева пересекал Ямуну с младенцем Господом Кришной на руках, чтобы попасть в безопасное место в Гокуле на противоположном от Матхуры берегу, Господь упал в реку, и она мгновенно освятилась пылью с Его лотосных стоп. В этом стихе особо указывается на то, что Махараджа Парикшит нашел прибежище именно у той реки, которая несет свои прекрасные воды, освященные пылью с лотосных стоп Господа Кришны и смешанные с листьями туласи. Стопы Господа Кришны всегда украшены листьями туласи, поэтому, как только Его лотосные стопы касаются вод Ганги и Ямуны, эти реки немедленно освящаются. Но Господь соприкасался с Ямуной чаще, чем с Гангой. Согласно «Вараха-пуране», которую цитирует Шрила Джива Госвами, между водами Ганги и Ямуны нет разницы, но, когда воды Ганги освящаются сто раз, она зовется Ямуной. В писаниях также говорится, что тысяча имен Вишну равнозначны одному имени Рамы, а три имени Господа Рамы равнозначны одному имени Кришны.