ВІРШ 32
Text 32
Текст
Text
ахо адйа вайам̇ брахман
сат-севйа̄х̣ кшатра-бандгавах̣
кр̣пайа̄тітхі-рӯпен̣а
бгавадбгіс тіртгака̄х̣ кр̣та̄х̣
aho adya vayaṁ brahman
sat-sevyāḥ kṣatra-bandhavaḥ
kṛpayātithi-rūpeṇa
bhavadbhis tīrthakāḥ kṛtāḥ
Послівний переклад
Synonyms
парікшіт ува̄ча — щасливий Махараджа Парікшіт сказав ахо — о; адйа — нині; вайам — ми; брахман — брахмано; сат- севйа̄х̣ — гідний служити відданому ; кшатра — правителі ; бандгавах̣—друзі; кр̣пайа̄—твоєю ласкою; атітгі-рӯпен̣а — якість; бгавадбгіх̣ — вам; тіртгака̄х̣ — гідні бути місцем прощі; кр̣та̄х̣ — перетворені.
parīkṣit uvāca — the fortunate Mahārāja Parīkṣit said; aho — ah; adya — today; vayam — we; brahman — O brāhmaṇa; sat-sevyāḥ — eligible to serve the devotee; kṣatra — the ruling class; bandhavaḥ — friends; kṛpayā — by your mercy; atithi-rūpeṇa — in the manner of a guest; bhavadbhiḥ — by your good self; tīrthakāḥ — qualified for being places of pilgrimage; kṛtāḥ — done by you.
Переклад
Translation
Щасливий цар Парікшіт мовив: О брахмано! Лише зі своєї ласки, прийшовши просто як гість, ти освятив нас і перетворив кожного з нас майже на місце прощі. Твоєю милістю ми, просто негідний нащадок царського роду, отримали змогу служити відданому.
The fortunate King Parīkṣit said: O brāhmaṇa, by your mercy only, you have sanctified us, making us like unto places of pilgrimage, all by your presence here as my guest. By your mercy, we, who are but unworthy royalty, become eligible to serve the devotee.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Зазвичай святі віддані, як Шукадева Ґосвамі, не наближаються до тих, хто насолоджується світським життям, а до представників царського роду й поготів. Махараджа Пратапарудра був послідовник Господа Чайтан’ї, але попри це Господь, коли той висловив бажання побачитися з Господом, не дав на це згоди. Відданому, котрий прагне повернутися до Бога, суворо заборонено спілкуватися з жінками та з тими, хто занурений у земні насолоди. Тому віддані рівня Шукадеви Ґосвамі ніколи не мають і найменшого бажання бачитися з царями. Зрозуміло, проте, що у випадку з Махараджею Парікшітом все було не так, як звичайно. Махараджа Парікшіт, дарма що цар, був великий відданий, і тому Шукадева Ґосвамі прийшов зустрітися з ним на останньому відтинку його життя. Через смиренність, що притаманна кожному відданому, Махараджа Парікшіт вважав себе негідним нащадком своїх славетних предків, великих кшатрій, хоча насправді він ні на чому не поступався їм. Недостойних нащадків царських родів прийнято називати кшатра-бандгави, як оце недостойних нащадків брахман називають двіджа-бандгу чи брахма-бандгу. Присутність Шукадеви Ґосвамі сильно надихнула Махараджу Парікшіта. Він відчув, що присутність великого святого, чий прихід будь- яке місце перетворює на місце прощі, освятила його.
Saintly devotees like Śukadeva Gosvāmī generally do not approach worldly enjoyers, especially those in royal orders. Mahārāja Pratāparudra was a follower of Lord Caitanya, but when he wanted to see the Lord, the Lord refused to see him because he was a king. For a devotee who desires to go back to Godhead, two things are strictly prohibited: worldly enjoyers and women. Therefore, devotees of the standard of Śukadeva Gosvāmī are never interested in seeing kings. Mahārāja Parīkṣit was, of course, a different case. He was a great devotee, although a king, and therefore Śukadeva Gosvāmī came to see him in his last stage of life. Mahārāja Parīkṣit, out of his devotional humility, felt himself an unworthy descendant of his great kṣatriya forefathers, although he was as great as his predecessors. The unworthy sons of the royal orders are called kṣatra-bandhavas, as the unworthy sons of the brāhmaṇas are called dvija-bandhus or brahma-bandhus. Mahārāja Parīkṣit was greatly encouraged by the presence of Śukadeva Gosvāmī. He felt himself sanctified by the presence of the great saint whose presence turns any place into a place of pilgrimage.