ВІРШ 21
Text 21
Текст
Text
калеварам̇ йа̄вад асау віха̄йа
локам̇ парам̇ віраджаскам̇ віш́окам̇
йа̄сйатй айам̇ бга̄ґавата-прадга̄нах̣
kalevaraṁ yāvad asau vihāya
lokaṁ paraṁ virajaskaṁ viśokaṁ
yāsyaty ayaṁ bhāgavata-pradhānaḥ
Послівний переклад
Synonyms
сарве — всі; вайам — ми; та̄ват — доки; іха — на цьому місці; а̄смахе — будемо лишатися; атга — потім; калеварам — тіло; йа̄ват—доки; асау—цар; віха̄йа—покинувши; локам — планету; парам — верховну; віраджаскам — цілковито вільну від матеріальної скверни; віш́окам — цілковито вільну від скорбот; йа̄сйаті — повернеться; айам — цей; бга̄ґавата — відданий; прадга̄нах̣ — найліпший.
sarve — all; vayam — of us; tāvat — as long as; iha — at this place; āsmahe — shall stay; atha — hereafter; kalevaram — the body; yāvat — so long; asau — the King; vihāya — giving up; lokam — the planet; param — the supreme; virajaskam — completely free from mundane contamination; viśokam — completely freed from all kinds of lamentation; yāsyati — returns; ayam — this; bhāgavata — devotee; pradhānaḥ — the foremost.
Переклад
Translation
Ми всі чекатимем тут, аж поки найліпший відданий Господа, Махараджа Парікшіт, повернеться на верховну планету, на якій немає і сліду скорботи чи скверни матеріального світу.
We shall all wait here until the foremost devotee of the Lord, Mahārāja Parīkṣit, returns to the supreme planet, which is completely free from all mundane contamination and all kinds of lamentation.
Коментар
Purport
Поза межами матеріального творіння, що його порівнюють до хмари в небі, простягається паравйома, духовне небо з незліченними планетами, які називають Вайкунтгами. Планети Вайкунтги також є різні: Пурушоттамалока, Ач’юталока, Трівікрамалока, Хрішікешалока, Кешавалока, Аніруддгалока, Мадгавалока, Прад’юмналока, Санкаршаналока, Шрідгаралока, Ва̄судевалока, Айодг’ялока, Дваракалока та мільйони інших духовних лок, на кожній з яких панує Бог-Особа. Всі живі істоти там — звільнені душі з духовними тілами, що практично невідмінні від Господнього. Там немає матеріальної скверни — там усе духовне, а тому там немає причин для скорбот. Ці планети сповнені трансцендентного блаженства, народження, смерть, старість та хвороби на них невідомі. А найвищою з усіх вищезгаданих Вайкунтгалок є Ґолока Вріндавана, обитель Господа Шрі Крішни та Крішниних супутників. Махараджа Парікшіт мав досягти саме цієї локи, і великі ріші, що зібралися там, могли це передбачити. Вони обговорювали між собою славетний відхід великого царя і хотіли бачити цього великого відданого Господа до його останньої хвилини, бо це була остання нагода бачити його. Коли великий відданий Господа йде з цього світу, причин побиватися немає, бо він іде до царства Бога. Але сумно, що такі великі віддані йдуть з наших очей, і тому є всі підстави побиватись. Як і Господа, великих Його відданих не часто випадає бачити нашим очам. Великі ріші тому справедливо вирішили залишатися з Махараджею Парікшітом до його останньої миті.
Beyond the limitation of the material creation, which is compared to the cloud in the sky, there is the paravyoma, or the spiritual sky, full of planets called Vaikuṇṭhas. Such Vaikuṇṭha planets are also differently known as the Puruṣottamaloka, Acyutaloka, Trivikramaloka, Hṛṣīkeśaloka, Keśavaloka, Aniruddhaloka, Mādhavaloka, Pradyumnaloka, Saṅkarṣaṇaloka, Śrīdharaloka, Vāsudevaloka, Ayodhyāloka, Dvārakāloka and many other millions of spiritual lokas wherein the Personality of Godhead predominates; all the living entities there are liberated souls with spiritual bodies as good as that of the Lord. There is no material contamination; everything there is spiritual, and therefore there is nothing objectively lamentable. They are full of transcendental bliss, and are without birth, death, old age and disease. And amongst all the above-mentioned Vaikuṇṭhalokas, there is one supreme loka called Goloka Vṛndāvana, which is the abode of the Lord Śrī Kṛṣṇa and His specific associates. Mahārāja Parīkṣit was destined to achieve this particular loka, and the great ṛṣis assembled there could foresee this. All of them consulted among themselves about the great departure of the great King, and they wanted to see him up to the last moment because they would no more be able to see such a great devotee of the Lord. When a great devotee of the Lord passes away, there is nothing to be lamented because the devotee is destined to enter into the kingdom of God. But the sorry plight is that such great devotees leave our sight, and therefore there is every reason to be sorry. As the Lord is rarely to be seen by our present eyes, so also are the great devotees. The great ṛṣis, therefore, correctly decided to remain on the spot till the last moment.