ВІРШ 16
Text 16
Текст
Text
ратіх̣ прасан̇ґаш́ ча тад-а̄ш́райешу
махатсу йа̄м̇ йа̄м упайа̄мі ср̣шт̣ім̇
маітрй асту сарватра намо двіджебгйах̣
ratiḥ prasaṅgaś ca tad-āśrayeṣu
mahatsu yāṁ yām upayāmi sṛṣṭiṁ
maitry astu sarvatra namo dvijebhyaḥ
Послівний переклад
Synonyms
пунах̣ — знов; ча — і; бгӯйа̄т — нехай буде; бгаґаваті — Господеві Шрі Крішні; ананте — володареві безмежної могутности; ратіх̣—що приваблює; прасан̇ґах̣—спілкування; ча— також; тат — Його; а̄ш́райешу — з тими, хто віддався Йому; махатсу — в матеріальному творінні; йа̄м йа̄м — хоч би де; упайа̄мі — я можу отримати; ср̣шт̣ім — народження; маітрі— дружні стосунки; асту — нехай це буде; сарватра — всюди; намах̣ — мої поклони; двіджебгйах̣ — брахманам.
punaḥ — again; ca — and; bhūyāt — let it be; bhagavati — unto Lord Śrī Kṛṣṇa; anante — who has unlimited potency; ratiḥ — attracting; prasaṅgaḥ — association; ca — also; tat — His; āśrayeṣu — with those who are His devotees; mahatsu — within the material creation; yām yām — wherever; upayāmi — I may take; sṛṣṭim — my birth; maitrī — friendly relation; astu — let it be; sarvatra — everywhere; namaḥ — my obeisances; dvijebhyaḥ — unto the brāhmaṇas.
Переклад
Translation
Я знов складаю поклони вам усім, шановні брахмани, і благаю вас: якщо мені знов випаде народитися в матеріальному світі, нехай я матиму неподільну прив’язаність до безмежного Господа Крішни, товариство Його відданих і дружні стосунки з усіма живими істотами.
Again, offering obeisances unto all you brāhmaṇas, I pray that if I should again take my birth in the material world I will have complete attachment to the unlimited Lord Kṛṣṇa, association with His devotees and friendly relations with all living beings.
Коментар
Purport
Слова Махараджі Парікшіта з’ясовують, що відданий Господа — єдина досконала істота. Відданий Господа нікого не вважає за ворога, хоча до самого відданого багато хто може ставитись вороже. Відданий Господа не любить спілкуватися з невідданими, хоча й не чує до них ніякої ворожости. Відданий прагне товариства Господніх відданих. Це цілком природно: адже подібне вабиться до подібного. Для відданого найважливіше — це розвинути в собі неподільну прив’язаність до Господа Шрі Крішни, що є батьком усіх живих істот. Добрий син свого батька ставиться дружньо до всіх своїх братів, і так само відданий Господа, добрий син верховного батька, Господа Крішни, бачить усі інші живі істоти у їхньому зв’язку з верховним батьком. Він старається переконати непокірливих синів дослухатись голосу здорового глузду й робить усе можливе, щоб вони визнали Бога, свого верховного батька. Махараджа Парікшіт, поза сумнівом, мав повернутися до Бога, однак він молився до Господа про долю, яка мала б забезпечити йому найдосконаліше у матеріальному світі життя, якби йому не судилося повернутися до Нього. Чистий відданий не прагне товариства навіть таких великих особистостей, як оце Брахма, — йому любіше товариство незначної істоти, тільки б вона була відданою Господа.
That a devotee of the Lord is the only perfect living being is explained herein by Mahārāja Parīkṣit. A devotee of the Lord is no one’s enemy, although there may be many enemies of a devotee. A devotee of the Lord does not like to associate with nondevotees, although he has no enmity with them. He desires association with the devotees of the Lord. This is perfectly natural because birds of the same feather mix together. And the most important function of a devotee is to have complete attachment for Lord Śrī Kṛṣṇa, the father of all living beings. As a good son of the father behaves in a friendly way with all his other brothers, so also the devotee of the Lord, being a good son of the supreme father, Lord Kṛṣṇa, sees all other living beings in relation with the supreme father. He tries to bring back the upstart sons of the father to a saner stage and to get them to accept the supreme fatherhood of God. Mahārāja Parīkṣit was certainly going back to Godhead, but even if he were not to go back, he prayed for a pattern of life which is the most perfect way in the material world. A pure devotee does not desire the company of a personality as great as Brahmā, but he prefers the association of a petty living being, provided he is a devotee of the Lord.