ВІРШ 19
ТЕКСТ 19
Текст
Текст
а̄хур а̄тма̄нам а̄тманах̣
даівам анйе ’паре карма
свабга̄вам апаре прабгум
а̄хур а̄тма̄нам а̄тманах̣
даивам анйе ’паре карма
свабха̄вам апаре прабхум
Послівний переклад
Пословный перевод
кечіт — дехто з них; вікалпа-васана̄х̣ — котрі не визнають ніякої двоїстости; а̄хух̣ — проголошують; а̄тма̄нам — самих; а̄тманах̣ — себе; даівам — надприродні сили; анйе — інші; апаре — ще інші; карма — діяльність; свабга̄вам — матеріальна природа; апаре — численні інші; прабгум — авторитети.
кечит — некоторые из них; викалпа-васана̄х̣ — отрицающие все виды двойственности; а̄хух̣ — утверждают; а̄тма̄нам — сам; а̄тманах̣ — за себя; даивам — сверхчеловеческое; анйе — другие; апаре — еще кто-то; карма — действия; свабха̄вам — материальной природы; апаре — многие другие; прабхум — авторитеты.
Переклад
Перевод
Деякі філософи взагалі відкидають двоїстість і проголошують, що особа сама відповідальна за свої щастя і нещастя. Інші кажуть, що відповідальність за все лежить на надприродних силах. Ще інші твердять, що причина всього — в діяльності як такій, а грубі матеріалісти обстоюють, що першопричиною всього є природа.
Некоторые философы, отрицающие все виды двойственности, утверждают, что счастье и несчастье живого существа зависят от него самого. Другие говорят, что они зависят от высших сил, третьи утверждают, что они зависят от деятельности, а вульгарные материалисты полагают, что их первопричиной является природа.
Коментар
Комментарий
Філософи, як, наприклад, Джайміні та його послідовники, твердять, як вказано у вірші, що кармічна діяльність є корінною причиною і нещастя, і щастя, а вищий авторитет, певний надприродний Бог (чи боги), якщо Він таки існує, також кориться закону кармічної діяльности, тому що Бог (чи боги) винагороджує кожного відповідно до його дій. Ці філософи проголошують, що дії самої по собі не існує: дію неодмінно виконує хтось, а отже той, хто виконує дію, сам є причиною власних щастя та нещастя. У «Бгаґавад-ґіті» (6.5) також підтверджено, що звільнитись від матеріальних страждань та нещасть можна, якщо застосувати на це свій розум, очищений від прив’язаности до матеріального. Тож слід пильнувати, щоб прив’язаний до матеріального розум не був причиною нашого ув’язнення в матеріальному світі. Так, розум може бути або другом, або ворогом і причиною як щастя, так і нещастя.
Как упоминалось выше, философы, подобные Джаймини и его последователям, доказывают, что главная причина счастья и несчастья — кармическая деятельность, и даже если и существует высшая власть, какой-то сверхъестественно могущественный Бог или боги, то Он или они также находятся под влиянием кармической деятельности, так как награждают человека результатами в строгом соответствии с его действиями. Они говорят, что действие не независимо, так как совершается неким исполнителем, и следовательно, он сам является причиной своего счастья или несчастья. В «Бхагавад-гите» (6.5) также утверждается, что с помощью ума, свободного от материальных привязанностей, человек может избавиться от материальных мук. Поэтому не следует запутываться в сетях материи из-за материальных привязанностей своего ума. Итак, собственный ум является другом или врагом человека в его материальном счастье и несчастье.
Атеїстичні послідовники школи санкг’я (матеріалісти) роблять висновок, що причиною всіх причин є матеріальна природа. Якщо вірити їм, причиною матеріальних щастя та нещастя є різні поєднання матеріальних елементів, а розпад матеріальних сполук приводить до звільнення від матеріальних страждань. Ґаутама і Канада за причину всього вважають поєднання атомів, а школа імперсоналістів, яких очолює Аштавакра, певні, що причиною всіх причин є духовне сяйво, Брахман. Однак у «Бгаґавад-ґіті» Сам Господь проголошує, що Він — джерело безособистісного Брахмана, а отже саме Він, Бог-Особа, є найвища причина всіх причин. Це підтверджує і «Брахма-самхіта», вказуючи, що Господь Крішна — найвища причина всіх причин.
Атеистичные и материалистичные последователи санкхьи приходят к заключению, что причина всех причин — материальная природа. Согласно их утверждениям, причина материального счастья и несчастья кроется в соединении материальных элементов, поэтому распад материи на составные части приводит к избавлению от всех материальных страданий. Гаутама и Канада считают, что причина всего — соединение атомов, а имперсоналисты, в частности Аштавакра, говорят, что причина всех причин — духовное сияние Брахмана. Но в «Бхагавад-гите» Сам Господь провозглашает Себя источником безличного Брахмана, и потому Он, Личность Бога, есть конечная причина всех причин. В «Брахма-самхите» также подтверждается, что Господь Кришна — конечная причина всех причин.