ВІРШ 34
Text 34
Текст
Texto
та̄м̇ танум̇ віджаха̄в аджах̣
кан̣т̣акам̇ кан̣т̣акенева
двайам̇ ча̄піш́ітух̣ самам
tāṁ tanuṁ vijahāv ajaḥ
kaṇṭakaṁ kaṇṭakeneva
dvayaṁ cāpīśituḥ samam
Послівний переклад
Palabra por palabra
йайа̄—те, чим; ахарат—забрав; бгувах̣—зі світу; бга̄рам — тягар; та̄м—те; танум—тіло; віджахау — знищив; аджах̣ — нерожденний; кан̣т̣акам—шпичак; кан̣т̣акена—шпичаком; іва — наче; двайам — обидва; ча — також; апі — хоча; іш́ітух̣— пануючи; самам — однакові.
Переклад
Traducción
Господь Шрі Крішна, Верховна нерожденна істота, влаштував так, що усі Яду покинули свої тіла, і так поменшив тягар світу. Так шпичаком витягають іншого шпичака, хоча той, хто це робить, між ними не розрізняє.
El Innaciente Supremo, el Señor Śrī Kṛṣṇa, hizo que los miembros de la dinastía Yadu abandonasen sus cuerpos, y de ese modo quitó la carga del mundo. Esta acción fue como sacar una espina con otra, aunque ambas son iguales para el controlador.
Коментар
Significado
Шріла Вішванатга Тгакура висловлює думку, що ріші, як оце Шаунаку та інших мудреців, які слухали в Наймішаран’ї «Шрімад-Бгаґаватам» від Сути Ґосвамі, дуже засмутились, почувши, що члени роду Яду перебили одне одного у п’яній нестямі. Щоб розвіяти їхній душевний біль, Сута Ґосвамі запевнив, що загибель членів роду Яду влаштував Господь, щоб полегшити тягар світу. Господь та Його вічні супутники прийшли на Землю допомогти панівним півбогам поменшити світовий тягар. Тому Господь попрохав деяких найдовіреніших півбогів з’явитися в родині Яду і послужити Йому в Його великій місії. Коли місія була завершена, півбоги з Господньої волі покинули фізичні тіла, перебивши одне одного у нестямі сп’яніння. Півбоги звикли пити сома-расу, а отже вино і сп’яніння для них не новина. Часами через сп’яніння півбоги потрапляють у скрутне становище. Якось сини Кувери своєю п’яною поведінкою накликали на себе гнів Наради, але пізніше ласкою Господа Крішни повернули собі первинну подобу. Цю історію ми знайдемо в Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». І асури, і півбоги для Верховного Господа рівні, однак півбоги коряться Господеві, а асури ні. Отже, приклад зі шпичаком цілком слушний. Один шпичак заліз у п’яту Господеві і непокоїв Його, а інший шпичак, яким вийнято першого — причину прикрости, відслужив добру службу Господеві. Кожна жива істота є невід’ємною часткою Господа, однак той, хто для Нього як той шпичак, зветься асурою, а той, хто добровільно служить Господеві, зветься деватою, півбогом. У матеріальному світі між деватами та асурами завжди триває протиборство, і Господь завжди рятує деват від рук асурів. І ті, і ті підвладні Господу. Отак ці два типи живих істот населяють світ, і місія Господа — завжди, коли заходить потреба, захищати деват і знищувати асур на добро і тим, і тим.
Śrīla Viśvanātha Cakravartī Ṭhākura sugiere que ṛṣis como Śaunaka y otros, que estaban oyendo a Sūta Gosvāmī narrar el Śrīmad-Bhāgavatam en Naimiṣāraṇya, no se sintieron felices al oír que los Yadus habían muerto en medio de la locura de la embriaguez. Para liberarlos de esa agonía mental, Sūta Gosvāmī les aseguró que el Señor hizo que los miembros de la dinastía Yadu abandonaran sus cuerpos, con lo cual tenían que llevarse la carga del mundo. El Señor y Sus asociados eternos aparecen en la Tierra para ayudar a los semidioses administradores a erradicar la carga del mundo. Por consiguiente, Él mandó llamar a algunos de los semidioses confidentes, para que aparecieran en la familia Yadu y le prestaran servicio a Él en Su gran misión. Después de que la misión se hubo cumplido, los semidioses, por la voluntad del Señor, se deshicieron de sus cuerpos físicos, peleando entre sí en medio de la locura causada por la embriaguez. Los semidioses están acostumbrados a tomar la bebida soma-rasa, y, por lo tanto, el beber vino y embriagarse no son cosas desconocidas para ellos. En algunas ocasiones se vieron en dificultades por entregarse a la bebida. Una vez, los hijos de Kuvera fueron objeto de la ira de Nārada por estar ebrios, pero luego recobraron sus formas originales por la gracia del Señor Śrī Kṛṣṇa. Esta historia la encontraremos en el Décimo Canto. Para el Señor Supremo tanto los asuras como los semidioses son iguales, pero los semidioses obedecen al Señor, mientras que los asuras no lo hacen. Así pues, el ejemplo de sacar una espina con otra es muy idóneo. Una espina, que le causa al Señor molestias en la pierna, es sin duda una perturbación para Él, y la otra espina, que saca a los elementos perturbadores, sin duda que le presta servicio a Él. De modo que, aunque cada ser viviente es una parte integral del Señor, aun así aquel que es una molestia para el Señor recibe el nombre de asura, y aquel que es un servidor voluntario del Señor recibe el nombre de devatā, o semidiós. En el mundo material, los devatās y los asuras siempre se están enfrentando, y el Señor siempre salva a los devatās de las manos de los asuras. Ambos grupos se hallan bajo el control del Señor. El mundo está lleno de dos clases de seres vivientes, y la misión del Señor es siempre la de proteger a los devatās y destruir a los asuras —cuando quiera que haya esa necesidad en el mundo—, y hacerles bien a ambos grupos.