ВІРШ 30
Sloka 30
Текст
Verš
йат тат сан̇ґра̄ма-мӯрдгані
ка̄ла-карма-тамо-руддгам̇
пунар адгйаґамат прабгух̣
yat tat saṅgrāma-mūrdhani
kāla-karma-tamo-ruddhaṁ
punar adhyagamat prabhuḥ
Послівний переклад
Synonyma
ґітам — повідане; бгаґавата̄ — Богом-Особою; джн̃а̄нам — трансцендентне знання; йат — котре; тат — те; сан̇ґра̄ма- мӯрдгані — посеред битви; ка̄ла-карма — часу і діяльности; тамах̣-руддгам — огорнутий цією темрявою; пунах̣ адгйаґамат — оживив їх знову; прабгух̣ — пан над чуттями.
Переклад
Překlad
Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.
Zdálo se, že kvůli zábavám a činnostem Pána, a kvůli Jeho nepřítomnosti, Arjuna zapomněl na pokyny, které obdržel od Osobnosti Božství. Ve skutečnosti tomu tak ale nebylo a on se znovu stal pánem svých smyslů.
Коментар
Význam
Під нездоланним впливом вічного часу зумовлена душа опиняється у путах кармічної діяльности. Однак на Верховного Господа, коли Він приходить на Землю, вплив кали, тобто минулого, теперішнього й майбутнього, як їх розуміють у матеріальному світі, не поширюється. Діяння Господа вічні, вони — прояв Його атма-майі, внутрішньої енерґії. Всі розваги й діяння Господа духовні з природи, однак світській людині видається, що Господь діє, як діє і вона сама, на матеріальному рівні. Здавалося б, на Курукшетрі Арджуна й Господь билися так само, як їхні супротивники, але насправді Господь через ту битву виконував місію Свого втілення і виявляв Свої взаємини з Арджуною, Своїм вічним другом . Ось чому Арджуна , виконувавши матеріальну на позір діяльність, не тільки не впав з трансцендентного рівня, а навіть відновив у своїй свідомості Господню пісню, що проспівав Йому Сам Господь. Господь запевняє у «Бгаґавад-ґіті» (18.65) щодо такого пробудження свідомости:
Podmíněná duše je zahalená silou věčného času do svých plodonosných činností. Když ale Nejvyšší Pán sestupuje na Zemi, neovlivňuje ho kāla neboli hmotné pojetí minulosti, přítomnosti a budoucnosti. Činnosti Pána jsou věčné a jsou to projevy Jeho vnitřní síly ātma-māyi. Všechny zábavy nebo činnosti Pána jsou svojí podstatou duchovní, ale nezasvěcenému člověku se zdají být na stejné úrovni jako hmotné činnosti. Vypadalo to, jako že Arjuna a Pán bojují na Kurukṣetře stejně jako jejich protivníci, ale ve skutečnosti Pán plnil Své poslání inkarnace a sdružoval se se Svým věčným přítelem Arjunou. Takové zdánlivě hmotné činnosti proto nevyvedly Arjunu z jeho transcendentálního postavení, ale naopak oživily jeho vědomí o písních Pána, které Pán Osobně zpíval. Toto oživení vědomí zaručuje Pán v Bhagavad-gītě (18.65) následujícími slovy:
мад-йа̄джі ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі сатйам̇ те
пратіджа̄не прійо ’сі ме
mad-yājī māṁ namaskuru
mām evaiṣyasi satyaṁ te
pratijāne priyo 'si me
Слід завжди думати про Господа; ніколи не можна забувати про Нього. Слід стати відданим Господа і складати Йому поклони. Той, хто живе так, безсумнівно здобуває благословення Господа, досягаючи притулку Його лотосових стіп. Ця вічна істина безсумнівна. Таємницю відкрито саме Арджуні, бо він був близький друг Господа.
Člověk by měl neustále myslet na Pána a neměl by na Něj nikdy zapomenout. Měl by se stát Jeho oddaným a skládat Mu poklony. Žije-li tímto způsobem, dostane bezpochyby od Pána požehnání a získá útočiště u Jeho lotosových nohou. O této věčné pravdě není třeba pochybovat. Jelikož Arjuna byl důvěrným přítelem Pána, bylo mu vyjeveno toto tajemství.
Арджуна не мав бажання битися зі своїми родичами — він робив це, щоб виконати місію Господа. Він повсякчас був зосереджений на виконанні Його місії, а тому коли Господь пішов з цього світу, Арджуна і далі зберігав те саме трансцендентне становище, дарма що здавалося, ніби він геть забув повчання «Бгаґавад-ґіти». Отже, слід упогоджувати все, що ми робимо, з місією Господа. Якщо діяти так, нам забезпечене повернення додому, до Бога. Це — найвища досконалість життя.
Arjuna nikterak netoužil po boji proti svým příbuzným, ale bojoval v zájmu Pánova poslání. Byl vždy zaměstnaný pouze tím, že plnil Jeho misi, a proto po odchodu Pána zůstal v tomtéž transcendentálním postavení, přestože se zdálo, že zapomněl všechny pokyny Bhagavad-gīty. Měli bychom tedy sladit činnosti svého života s posláním Pána a když to učiníme, zaručí nám to, že se vrátíme zpátky domů, zpátky k Bohu. To je nejvyšší dokonalostí života.