ВІРШ 47
Text 47
Текст
Text
апада̄ні чатуш-пада̄м
пгалґӯні татра махата̄м̇
джіво джівасйа джіванам
apadāni catuṣ-padām
phalgūni tatra mahatāṁ
jīvo jīvasya jīvanam
Послівний переклад
Synonyms
ахаста̄ні — безрукі; са-хаста̄на̄м — тих, у кого руки є; апада̄ні — безногі; чатух̣-пада̄м — тих, у кого чотири ноги; пгалґӯні—слабкі; татра—там; махата̄м—сильніших; джівах̣ — жива істота; джівасйа — живої істоти; джіванам — пожива.
ahastāni — those who are devoid of hands; sa-hastānām — of those who are endowed with hands; apadāni — those who are devoid of legs; catuḥ-padām — of those who have four legs; phalgūni — those who are weak; tatra — there; mahatām — of the powerful; jīvaḥ — the living being; jīvasya — of the living being; jīvanam — subsistence.
Переклад
Translation
Безрукі істоти — здобич для істот, що мають руки, безногі стають здобиччю для чотириногих, слабкого з’їдає сильний. Закон такий: одна жива істота є поживою для іншої.
Those who are devoid of hands are prey for those who have hands; those devoid of legs are prey for the four-legged. The weak are the subsistence of the strong, and the general rule holds that one living being is food for another.
Коментар
Purport
Повсюди діє закон боротьби за виживання, встановлений найвищою волею, і його нікому не оминути попри будь-які заходи і старання. Живі істоти, прийшовши у матеріальний світ проти волі Верховної Істоти, підкорені владі верховної енерґії, майа-шакті, яка є уповноваженим представником Господа. Ця дайві-майа призначена дошкуляти зумовленим душам троїстими нещастями, і за одне з них ідеться у цьому вірші: слабкого з’їдає сильний. Хоч би яка сильна була істота, від сильнішої її не захистить ніхто, а Господньою волею істоти завжди поділені на слабких, сильніших і найсильніших. Якщо тигр з’їдає слабкішу тварину, а то й людину, підстав побиватися немає, бо це відповідає законові Верховного Господа. За цим самим законом людина теж має існувати коштом життя інших живих істот; однак для неї існує ще закон здорового глузду, який велить передусім коритися законам, писань. Іншим істотам, тваринам, це неприступно. Людина існує на те, щоб усвідомити власну сутність, а тому вона не має їсти того, що не запропоноване Господеві. Господь приймає від Свого відданого будь-які страви з овочів, фруктів, зелені та збіжжя. Господеві можна пропонувати найрізноманітніші плоди, зелень і молочні продукти, і коли Він прийме страву, відданий може поживитися прасадом, а від такої їжі нещастя боротьби за існування Н поступово зникають. За це сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (9.26). І навіть якщо людина звикла їсти тварин, вона теж може пропонувати ту їжу, однак не Самому Господеві, а комусь з Його представників, дотримуючись приписів певних релігійних обрядів. Ці приписи у писаннях призначені не заохочувати тих, хто їсть плоть тварин, а обмежити їх певними реґулівними засадами.
A systematic law of subsistence in the struggle for existence is there by the supreme will, and there is no escape for anyone by any amount of planning. The living beings who have come to the material world against the will of the Supreme Being are under the control of a supreme power called māyā-śakti, the deputed agent of the Lord, and this daivī māyā is meant to pinch the conditioned souls by threefold miseries, one of which is explained here in this verse: the weak are the subsistence of the strong. No one is strong enough to protect himself from the onslaught of a stronger, and by the will of the Lord there are systematic categories of the weak, the stronger and the strongest. There is nothing to be lamented if a tiger eats a weaker animal, including a man, because that is the law of the Supreme Lord. But although the law states that a human being must subsist on another living being, there is the law of good sense also, for the human being is meant to obey the laws of the scriptures. This is impossible for other animals. The human being is meant for self-realization, and for that purpose he is not to eat anything which is not first offered to the Lord. The Lord accepts from His devotee all kinds of food preparations made of vegetables, fruits, leaves and grains. Fruits, leaves and milk in different varieties can be offered to the Lord, and after the Lord accepts the foodstuff, the devotee can partake of the prasāda, by which all suffering in the struggle for existence will be gradually mitigated. This is confirmed in the Bhagavad-gītā (9.26). Even those who are accustomed to eat animals can offer foodstuff, not to the Lord directly, but to an agent of the Lord, under certain conditions of religious rites. Injunctions of the scriptures are meant not to encourage the eaters of animals, but to restrict them by regulative principles.
Кожна жива істота є поживою для іншої, сильнішої. Ні за яких умов не варто надміру турбуватися про споживок для себе: адже живі істоти існують скрізь, і ніде жодна жива істота не вмирає з голоду. Нарада порадив Махараджі Юдгіштгірі не турбуватися, що його дядьки страждатимуть через брак їжі, бо вони могли долати шлях до звільнення, підтримуючи життя плодами, що ростуть у джунґлях як прасад Верховного Господа.
The living being is the source of subsistence for other, stronger living beings. No one should be very anxious for his subsistence in any circumstances because there are living beings everywhere, and no living being starves for want of food at any place. Mahārāja Yudhiṣṭhira is advised by Nārada not to worry about his uncles’ suffering for want of food, for they could live on vegetables available in the jungles as prasāda of the Supreme Lord and thus realize the path of salvation.
Сильніша жива істота визискує слабкішу — такий природний закон існування; в кожнім царстві живих істот тривають спроби поглинути слабкішого. Припинити це якимись штучними засобами, доки ми живемо у матеріальному світі, неможливо; це вийде тільки якщо істота практикує за відповідними приписами духовне життя і так пробуджує в собі духовну свідомість. Реґулівні засади духовного життя, однак, не дозволяють людині забивати слабкіших тварин і разом з тим повчати інших мирно співіснувати. Якщо людина не хоче мирно співіснувати з тваринами, то якого миру можна сподіватися в людському суспільстві? Тому сліпі проводарі суспільства мусять насамперед осягнути Верховну Істоту, а вже тоді намагатися встановити на землі царство Бога. Якщо в розумі людей всього світу не пробудити свідомости Бога, царство Бога, чи Рама-радж’ю, створити не вийде.
Exploitation of the weaker living being by the stronger is the natural law of existence; there is always an attempt to devour the weak in different kingdoms of living beings. There is no possibility of checking this tendency by any artificial means under material conditions; it can be checked only by awakening the spiritual sense of the human being by practice of spiritual regulations. The spiritual regulative principles, however, do not allow a man to slaughter weaker animals on one side and teach others peaceful coexistence. If man does not allow the animals peaceful coexistence, how can he expect peaceful existence in human society? The blind leaders must therefore understand the Supreme Being and then try to implement the kingdom of God. The kingdom of God, or Rāma-rājya, is impossible without the awakening of God consciousness in the mass mind of the people of the world.