ВІРШ 19
ТЕКСТ 19
Текст
Текст
па̄ртга праджа̄віта̄ са̄кша̄д
ікшва̄кур іва ма̄навах̣
брахман̣йах̣ сатйа-сандгаш́ ча
ра̄мо да̄ш́аратгір йатха̄
па̄ртха праджа̄вита̄ са̄кша̄д
икшва̄кур ива ма̄навах̣
брахман̣йах̣ сатйа-сандхаш́ ча
ра̄мо да̄ш́аратхир йатха̄
Послівний переклад
Пословный перевод
бра̄хман̣а̄х̣ — праведні брахмани; ӯчух̣ — сказали; па̄ртга — сину Прітги (Кунті); праджа̄ — ті, що народжені; авіта̄ — той, хто підтримує; са̄кша̄т—безпосередньо; ікшва̄кух̣ іва— достоту як цар Ікшваку; ма̄навах̣ — син Ману; брахман̣йах̣ — ті, хто шанує брахман і кориться їм; сатйа-сандгах̣ — вірний своєму слову; ча — також; ра̄мах̣ — Бог-Особа Рама; да̄ш́аратгіх̣ — син Махараджі Дашаратги; йатга̄ — як Він.
бра̄хман̣а̄х̣ — добродетельные брахманы; ӯчух̣ — сказали; па̄ртха — о сын Притхи (Кунти); праджа̄ — те, кто рожден; авита̄ — благодетель; са̄кша̄т — непосредственно; икшва̄кух̣ ива — точно, как царь Икшваку; ма̄навах̣ — сын Ману; брахман̣йах̣ — те, кто следует наставлениям брахманов и почитает их; сатйа-сандхах̣ — верный обещанию; ча — и; ра̄мах̣ — Личность Бога (Рама); да̄ш́аратхих̣ — сын Махараджи Дашаратхи; йатха̄ — как Он.
Переклад
Перевод
Вчені брахмани відповідали: Сину Прітги, цій дитині судилося стати опікуном всіх істот, що народжуються на світ, і в цьому вона буде достоту як цар Ікшваку, син Ману. А що стосується до брахманічних засад, вона буде дотримуватись їх, і насамперед вірности своєму слову, як колись Рама — Бог-Особа, син Махараджі Дашаратги.
Ученые брахманы сказали: О сын Притхи, этот ребенок уподобится царю Икшваку, сыну Ману и, подобно ему, будет поддерживать всех появившихся на свет. Что же касается следования брахманическим принципам и особенно верности своему слову, в этом он будет подобен Раме — Личности Бога, сыну Махараджи Дашаратхи.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Праджа̄ означає «жива істота, що народилася в матеріальному світі». Насправді жива істота не народжується і не вмирає, але якщо вона покидає служити Господеві, бажаючи панувати над матеріальною природою, вона отримує тіло, в якому має змогу задовольняти свої матеріальні бажання. Задовольняючи свої бажання, істота стає зумовлена законами матеріальної природи, і відтак вона відповідно до своєї діяльности переходить з одного матеріального тіла до іншого. Жива істота мандрує з одного тіла в інше 8 400 000 видами життя. Але що вона є невід’ємна частка Господа, Господь не лише забезпечує її всім потрібним для життя, а й піклується про неї особисто через Своїх представників, праведних царів. Праведні царі піклуються про всіх праджа̄, живих істот, щоб ті мали змогу жити і відбути свій термін ув’язнення в даному тілі до кінця. Махараджа Парікшіт був справді взірцем праведного царя: коли, об’їжджаючи своє царство, він побачив нещасну корову, яку збирався вбити уособлений Калі, цар одразу схопив його і визначив йому покарання як убивці. Це показує, що праведні правителі захищали навіть тварин, причому вони робили це не з сентиментальности, а тому, що розуміли: кожний народжений в матеріальному світі має право на життя. Таке розуміння прищеплюють ведичні писання, і його мали всі праведні царі — від царя Сонця до царя нашої планети. Веди вивчають і на вищих планетах. У «Бгаґавад-ґіті» (4.1) є згадка про те, що Господь навчав духовної науки бога Сонця Вівасвана. Ці повчання передавали далі учнівською послідовністю: бог Сонця передав знання своєму синові Ману, Ману — Махараджі Ікшваку. Впродовж дня Брахми один одного змінюють чотирнадцять Ману, і в даному випадку йдеться за сьомого Ману, одного з праджапаті (тих, хто продовжують населення світу). Цього Ману, сина бога Сонця, звуть Вайвасвата Ману. Він мав десятеро синів, одним з яких був Махараджа Ікшваку. Махараджа Ікшваку навчився бгакті-йоґи, як її подано у «Бгаґавад-ґіті», від свого батька Ману, а той отримав знання від свого батька, бога Сонця. Від Махараджі Ікшваку «Бгаґавад-ґіту» передавали учнівською послідовністю далі, проте з плином часу через людську недбалість послідовність перервалася, і тому постала потреба знов дати це знання, цього разу Арджуні на полі битви Курукшетра. Отож Веди існують від створення матеріального світу, і тому ці писання називають апаурушея («те, що створила не людина»). Ведичне знання повідав Господь, і першим почув цю науку Брахма, першостворена жива істота всесвіту.
Праджа̄ означает «живое существо, родившееся в материальном мире». В действительности живое существо не рождается и не умирает, но, поскольку оно оставило служение Господу и хочет господствовать над материальной природой, ему дается соответствующее тело, дающее ему возможность удовлетворять свои материальные желания. Осуществляя их, живое существо оказывается обусловленным законами материальной природы, и его материальное тело меняется в соответствии с его деятельностью. Так живое существо переселяется из одного тела в другое из числа 8.400.000 видов жизни. Но поскольку оно является неотъемлемой частицей Господа, Господь не только дает ему все необходимое для жизни, но и опекает его лично и через Своих представителей, святых царей. Эти святые цари опекают всех прадж, то есть живых существ, чтобы они могли жить и полностью отбыть свои сроки заточения в этом мире. Махараджа Парикшит был поистине идеальным святым царем: однажды, объезжая свое царство, он увидел, что воплощение Кали намеревается убить несчастную корову. Царь тут же схватил его и обвинил в убийстве. Это означает, что святые правители защищали даже животных, но не из сентиментальности, а потому, что все родившиеся в материальном мире имеют право на жизнь. Все святые цари, начиная с царя Солнца и до царя Земли, под влиянием ведических писаний стремятся поступать таким образом. Ведические писания, как указывается в «Бхагавад-гите» (4.1), изучают и на высших планетах. Там сказано, что Господь наставлял бога Солнца (Вивасвана) и эти наставления передаются по цепи ученической преемственности: от бога Солнца к его сыну Ману, а от Ману к Махарадже Икшваку. В течение одного дня Брахмы приходит четырнадцать Ману, и тот, о котором говорится здесь, — это седьмой Ману, один из праджа̄пати (тех, кто производит потомство), сын бога Солнца. Он известен как Вайвасвата Ману. У него было десять сыновей, и Махараджа Икшваку — один из них. Махараджа Икшваку получил знания о бхакти-йоге, как она описывается в «Бхагавад-гите», от своего отца Ману, который, в свою очередь, получил их от своего отца, бога Солнца. Далее учение «Бхагавад-гиты» передавалось по цепи ученической преемственности, восходящей к Махарадже Икшваку, но с течением времени по вине беспринципных людей эта цепь оборвалась, и потому оно было вновь поведано Арджуне на поле битвы Курукшетра. Таким образом, все ведические писания существуют с самого начала творения материального мира и потому известны как апаурушейа («не созданные человеком»). Ведическое знание было поведано Господом, и первым его услышал Брахма — первое сотворенное живое существо во вселенной.
Махараджа Ікшваку. Один з синів Вайвасвати Ману. Він мав сто синів. Махараджа Ікшваку заборонив вживати в їжу м’ясо. По смерті Махараджі Ікшваку на трон сів Шашада, його син.
Махараджа Икшваку. Один из сыновей Вайвасваты Ману. У него было сто сыновей. Он запретил мясоедение. После его смерти царем стал его сын Шашада.
Ману. Той Ману, що за нього у вірші згадано як за батька Ікшваку, є сьомий Ману, ім’я його — Вайвасвата Ману. Він син бога Сонця Вівасвана, кому Господь Крішна виклав «Бгаґавад-ґіту» перше, ніж Арджуні. Всі люди є нащадками Ману. Вайвасвата Ману мав десятеро синів, що звалися Ікшваку, Набгаґа, Дгрішта, Шар’яті, Наріш’янта, На̄бга̄ґа, Дішта, Каруша, Прішадга й Васуман. Саме на початку царювання Вайвасвати Ману Господь приходив у втіленні Матс’я (велетенської риби). Вайвасвата Ману отримав від свого батька Вівасвана, бога Сонця, засади науки «Бгаґавад-ґіти» і потім передав те саме знання своєму синові, Махараджі Ікшваку. Бог Сонця навчив Ману науки відданого служіння на початку Трета-юґи, а Ману своєю чергою задля добра людства навчив цієї науки Ікшваку.
Ману. Упоминается в этом стихе как отец Икшваку. Это седьмой Ману, по имени Вайвасвата Ману. Он — сын бога Солнца Вивасвана, которому Господь Кришна поведал учение «Бхагавад-гиты» до того, как поведал его Арджуне. Все люди — это потомки Ману. У Вайвасваты Ману было десять сыновей, которых звали Икшваку, Набхага, Дхришта, Шарьяти, Наришьянта, Набхага, Дишта, Каруша, Пришадхра и Васуман. Воплощение Господа, Матсья (гигантская рыба) явилось в начале правления Вайвасваты Ману. Он узнал принципы «Бхагавад-гиты» от своего отца, бога Солнца Вивасвана, и передал их своему сыну Махарадже Икшваку. В начале Трета-юги бог Солнца поведал Ману о преданном служении, а Ману, в свою очередь, на благо всего человечества поведал о нем Икшваку.
Господь Рама. В одному зі Своїх втілень Верховний Бог- Особа прийшов як Шрі Рама, син Свого чистого відданого Махараджі Дашаратги, царя Айодг’ї. Господь Рама прийшов разом зі Своїми повними частками, що всі з’явилися як Його молодші брати. Господь прийшов у Трета-юґу, у місяці чайтра, на дев’ятий день прибутного місяця, щоб, як завжди, відновити засади релігії й знищити тих, хто порушує спокій. Ще хлопчиком Шрі Рама допоміг великому мудрецю Вішвамітрі, вбивши Субаху і провчивши відьму Марічу, що заважала мудрецям виконувати їхні щоденні обов’язки. Брахмани та кшатрії мають співпрацювати задля загального добра. Мудреці-брахмани стараються просвітлювати людей, даючи їм досконале знання, а кшатрії покликані їх захищати. Господь Рамачандра — це ідеальний цар, взірець того, як треба плекати й берегти найвищу культуру людства, брахман’я-дгарму. Господь насамперед піклується про корів і брахман, забезпечуючи цим процвітання світу. Через Вішвамітру Господь Рама дав панівним півбогам могутню зброю проти демонів. Він був на жертвопринесенні лука, що влаштував цар Джанака. Зламавши нездоланний лук Шіви, Господь здобув руку Сітадеві, дочки Махараджі Джанаки.
Господь Рама. Верховная Личность Бога, воплотившийся в облике Шри Рамы, стал сыном Своего чистого преданного, Махараджи Дашаратхи, царя Айодхьи. Господь Рама низошел вместе со Своими полными частями, и все они явились как Его младшие братья. В Трета-югу, в месяце Чайтра, на девятый день прибывающей луны Господь явился, как обычно, чтобы утвердить принципы религии и уничтожить тех, кто нарушает спокойствие. Уже в ранней юности Он помог великому мудрецу Вишвамитре, убив Субаху и победив Маричи, которые мешали мудрецам исполнять ежедневные обязанности. Брахманы и кшатрии должны сотрудничать друг с другом на благо всех людей. Мудрецы-брахманы стараются просветить людей, давая им совершенное знание, а кшатрии должны защищать их. Господь Рамачандра — идеальный царь, защищающий и хранящий высочайшую культуру человечества — брахманья-дхарму. Больше всего Господь заботится о коровах и брахманах, чем способствует процветанию мира. Через Вишвамитру Он одарил управляющих полубогов могучим оружием, способным побеждать демонов. Он присутствовал на жертвенной церемонии, устроенной царем Джанакой, где был выставлен непобедимый лук Шивы. Сломав этот лук, Он женился на Ситадеви, дочери Махараджи Джанаки.
За якийсь час по одруженні Він, підкорившись наказові свого батька, Махараджі Дашаратги, пішов на чотирнадцять років у вигнання в ліс. Щоб допомогти правителям-півбогам, Він вбив чотирнадцять тисяч демонів. Внаслідок підступів демонів Равана викрав Його дружину Сітадеві. Подружившись із Суґрівою, Господь допоміг йому вбити Валі, Суґрівиного брата. За допомогою Господа Рами Суґріва став царем Ванар (племені ґорил). Господь навів через Індійський океан міст з кам’яних брил, що плавали на поверхні води, і ним дістався Ланки, царства того самого Равани, що викрав Сіту. Господь вбив Равану і посадив на трон Ланки Вібгішану, Раваниного брата. Хоча Вібгішана був демоном, і братом Равани, Господь благословив його безсмертям. Коли минули чотирнадцять років, Господь, вирішивши справу з Ланкою, на зробленому з квітів літакові повернувся до Свого царства Айодг’ї. Він наказав Своєму братові Шатруґні напасти на Лаванасуру, що правив царством Матгура, і демон був вбитий. Господь Рама здійснив десять жертвопринесень ашвамедга. Він зникнув з-перед очей світу під час омовіння у річці Шараю. Історію діянь Господа Рамачандри в цьому світі містить великий епос «Рамаяна». Автор істинної «Рамаяни» — славетний поет Валмікі.
После свадьбы Он по приказу Своего отца, Махараджи Дашаратхи, отправился в ссылку в лес на четырнадцать лет. Чтобы помочь полубогам править миром, Он убил четырнадцать тысяч демонов, но Равана хитростью похитил Его жену Ситадеви. Господь подружился с Сугривой и помог ему убить брата, Вали. С помощью Господа Рамы Сугрива стал царем ванар (племени горилл). Господь построил из камней плавучий мост через Индийский океан и достиг Ланки, царства Раваны, похитившего Ситу. Он убил Равану, и возвел на трон Ланки брата Раваны, Вибхишану. Вибхишана был демоном, одним из братьев Раваны, но Своим благословением Господь Рама сделал его бессмертным. По прошествии четырнадцати лет, завершив дела на Ланке, Господь вернулся в Свое царство Айодхью на летательном аппарате из цветов. Он велел Своему брату Шатругхне напасть на Лаванасуру, царившего в Матхуре, и демон был убит. Совершив десять жертвоприношений ашвамедха, Он покинул этот мир, совершая омовение в реке Шараю. Великий эпос «Рамаяна» — историческое повествование о деяниях Господа Рамы в этом мире. Автор подлинной «Рамаяны» — великий поэт Валмики.