ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА
Capítulo 11
Господь Крішна вступає у Двараку
La entrada del Señor Kṛṣṇa en Dvārakā
- ВІРШ 1:
- Сута Ґосвамі сказав: Зрештою Господь дістався до Своєї процвітаючої метрополії, відомої як країна анартів [Дварака], і одразу на кордоні засурмив у Свою мушлю. Благословенна мушля оповістила жителів столиці про Його приїзд і одразу розвіяла їхню тугу.
- Text 1:
- Sūta Gosvāmī dijo: Al llegar a la frontera de Su muy próspera metrópoli, conocida como el país de los Ānartas [Dvārakā], el Señor hizo sonar Su auspiciosa caracola, anunciando Su arribo y aparentemente calmando el abatimiento de los habitantes.
- ВІРШ 2:
- Біла й опукла мушля в руці Господа Крішни, що Він в неї засурмив, від дотику Його трансцендентних вуст немов порожевіла. Видавалося, що то білий лебідь бавиться між стебел червоних лотосів.
- Text 2:
- La blanca y abultada caracola, empuñada por la mano del Señor Kṛṣṇa y sonada por Él, pareció enrojecer con el contacto de Sus labios trascendentales. Daba la impresión de que un cisne blanco estuviera jugando entre los tallos de unas flores de loto rojas.
- ВІРШ 3:
- Почувши звук, якого боїться саме уособлення страху у матеріальному світі, жителі Двараки побігли Господу назустріч, щоб побачити Його, захисника усіх відданих, кого так довго ждали.
- Text 3:
- Los ciudadanos de Dvārakā, al oír ese sonido que en el mundo material amenaza al temor personificado, comenzaron a correr hacia el Señor rápidamente, tan solo para tener una muy anhelada audiencia con Él, quien es el protector de todos los devotos.
- ВІРШІ 4-5:
- Жителі міста вийшли стрінути Господа кожен зі своїми дарами. Вони підносили їх тому, хто Сам є цілковито вдоволений та самодостатній і Своєю енерґією безнастанно забезпечує всім усіх істот. Вітати тими дарами Господа було все одно що пропонувати світильник сонцеві. Однак жителі в екстазі вітали Господа радісною мовою, як діти вітають свого опікуна і батька.
- Texts 4-5:
- Los ciudadanos llegaron ante el Señor con sus respectivos obsequios, y se los ofrecieron al plenamente satisfecho y autosuficiente, quien, incesantemente y mediante Su propia potencia, les provee de todo a los demás. Esos obsequios eran como ofrecerle una lámpara al sol. Aun así, para recibir al Señor los ciudadanos comenzaron a hablar con un lenguaje extático, tal como los pupilos le dan la bienvenida a su tutor y padre.
- ВІРШ 6:
- Жителі Двараки казали: Любий Господи! Тобі поклоняються всі півбоги, як-от Брахма, чотири Сани й навіть цар раю. Ти — кінцевий притулок для тих, хто справді хоче досягти у житті найвищого блага. Ти — верховний трансцендентний Господь, і навіть невідворотний час на Тебе не може вплинути.
- Text 6:
- Los ciudadanos dijeron: ¡Oh, Señor!, Tú eres adorado por todos los semidioses, tales como Brahmā, los cuatro Sanas e incluso el rey del cielo. Tú eres el reposo final de aquellos que verdaderamente están aspirando a alcanzar el máximo beneficio de la vida. Tú eres el trascendental Señor Supremo, y el ineludible factor tiempo no puede ejercer su influencia sobre Ti.
- ВІРШ 7:
- О творцю всесвіту, Ти для нас матір, доброзичливець, Господь, батько, духовний вчитель і Божество, якому ми поклоняємось. Ми завжди йшли Твоїми стопами і тому в усьому досягли успіху. Молимо Тебе, даруй нас і далі Своєю ласкою.
- Text 7:
- ¡Oh, creador del universo!, Tú eres nuestra madre, bienqueriente, Señor, padre, maestro espiritual y Deidad venerable. Por seguir Tus pasos hemos logrado el éxito en todos los aspectos. Así pues, rogamos que continúes bendiciéndonos con Tu misericordia.
- ВІРШ 8:
- Твоя Господня Милість не частий гість навіть на райських планетах, і тому ми розуміємо, яке то щастя, що Ти повернувся і знову захищаєш нас самою Своєю присутністю. Тепер ми маємо змогу бачити Твоє усміхнене лице та ласкаві очі і можемо споглядати Твій уславлений трансцендентний образ.
- Text 8:
- ¡Oh!, es nuestra buena suerte que hoy estemos de nuevo bajo Tu protección con Tu presencia, pues Tu Señoría rara vez visita ni siquiera a los ciudadanos del cielo. Ahora nos es posible mirar Tu cara sonriente, que está llena de miradas afectuosas. Ahora podemos ver Tu forma trascendental, llena de todo lo auspicioso.
- ВІРШ 9:
- Лотосоокий Господи! Коли Ти їдеш відвідати Своїх друзів та родичів у Матгурі, Вріндавані чи Хастінапурі, кожна хвиля без Тебе видається нам мільйоном років. О непохибний, наші очі тоді стають непотрібними, як непотрібні очі, коли немає сонця.
- Text 9:
- ¡Oh, Señor de los ojos de loto!, cuando quiera que te vas a Mathurā, Vṛndāvana o Hastināpura a reunirte con Tus amigos y parientes, cada instante de Tu ausencia parece ser un millón de años. ¡Oh, Tú, el infalible!, en esos momentos nuestros ojos se vuelven inútiles, como si estuvieran privados del sol.
- ВІРШ 10:
- О володарю, якщо Ти весь час будеш десь далеко від нас, ми не зможемо бачити Твого привабливого обличчя й усміху, що знищує всі наші страждання. Як нам жити, коли Тебе нема з нами? Вислухавши ці слова, Господь, завжди дуже ласкавий до Своїх підданих і вірних, на подяку за вітання обдарував їх Своїм трансцендентним поглядом. Так Господь вступив у Двараку.
- Text 10:
- ¡Oh, amo!, si vives todo el tiempo en el exterior, no podremos entonces mirar Tu atractiva cara, cuyas sonrisas vencen todos nuestros sufrimientos. ¿Cómo podremos existir sin Tu presencia? Al oír sus palabras, el Señor, quien es muy bondadoso con los ciudadanos y los devotos, entró en la ciudad de Dvārakā, y agradeció todos sus saludos lanzándoles Su trascendental mirada.
- ВІРШ 11:
- Як наґи захищають Бгоґаваті, столицю Наґалоки, так Двараку захищали нащадки Врішні — Бгоджа, Мадгу, Дашарха, Арха, Кукура, Андгака та інші, що на силі не поступалися Крішні.
- Text 11:
- Así como a Bhogavatī, la capital de Nāgaloka, la protegen los nāgas, así mismo a Dvārakā la protegían los descendientes de Vṛṣṇi —Bhoja, Madhu, Daśārha, Arha, Kukura, Andhaka, etc.—, que eran todos tan fuertes como el Señor Kṛṣṇa.
- ВІРШ 12:
- Дваракапурі будь-якої пори року було сповнене дарів. В місті були парки й сади з квітниками, альтанками й водоймами, в яких квітли незліченні лотоси.
- Text 12:
- La ciudad de Dvārakā Purī estaba repleta de las opulencias de todas las estaciones. Había ermitas, huertos, jardines de flores, parques, y estanques de agua en los que las flores de loto brotaban por todas partes.
- ВІРШ 13:
- На честь приїзду Господа міська брама, двері садиб і арки вздовж доріг були святково оздоблені стрічками та ґірляндами і прикрашені банановим і манґовим листям. Прапорів, ґірлянд, барвистих емблем і транспарантів було стільки, що в їхньому затінку можна було сховатися від сонця.
- Text 13:
- La entrada de la ciudad, las puertas de las casas y los arcos festoneados que había a lo largo de los caminos, estaban todos bellamente decorados con símbolos festivos, tales como matas de plátano y hojas de mango, todo para darle la bienvenida al Señor. Banderas, guirnaldas y letreros y lemas pintados, se combinaban todos para proteger de la luz del sol.
- ВІРШ 14:
- Всі биті шляхи, вулиці й провулки, базари й майдани були ретельно вичищені й зрошені духмяною водою. А на вітання Господу скрізь були розсипані фрукти, квіти й нерозщеплене зерно.
- Text 14:
- Las carreteras, vías subterráneas, callejuelas, mercados y lugares públicos de reunión se limpiaron todos a fondo, y luego se humedecieron con agua perfumada. Y para darle la bienvenida al Señor, por todas partes se esparcieron frutas, flores y semillas enteras.
- ВІРШ 15:
- Біля дверей кожної садиби були виставлені всілякі сприятливі речі — нерозрізані фрукти, кисле молоко, цукрова тростина, повні глеки води і предмети для ритуалу поклоніння, куріння та свічки.
- Text 15:
- En todas y cada una de las puertas de las residencias se exhibían cosas auspiciosas, tales como cuajada, frutas enteras, caña de azúcar y vasijas llenas de agua, junto con artículos para la adoración, incienso y velas.
- ВІРШІ 16-17:
- Дізнавшись, що до Дваракадгами під’їжджає їх найулюбленіший Крішна, шляхетний Васудева, Акрура, Уґрасена, Баларама, що посідає надлюдську силу, Прад’юмна, Чарудешна й Джамбаватін син Самба відчули невимовне щастя; хтось з них відпочивав, хтось сидів, хтось обідав, але всі одразу покинули свої заняття.
- Texts 16-17:
- Al oír que el muy querido Kṛṣṇa se estaba acercando a Dvārakā-dhāma, el magnánimo Vasudeva, Akrūra, Ugrasena, Balarāma (el sobrehumanamente poderoso), Pradyumna, Cārudeṣṇa y Sāmba, el hijo de Jāmbavatī, todos extremadamente felices, dejaron de descansar y de comer, y abandonaron sus asientos.
- ВІРШ 18:
- Разом з брахманами, що несли квіти, вони на колісницях поспішили Господеві назустріч. Перед ними йшли слони, символ добра і щастя. Звучали мушлі й сурми, лунали ведичні гімни. Так з великою любов’ю вони вшановували Господа.
- Text 18:
- Ellos se apresuraron hacia el Señor en cuadrigas en las que iban brāhmaṇas que llevaban flores. Precediéndolos había elefantes, símbolos de buena fortuna. Se hicieron sonar caracolas y cornetas, y se cantaron himnos védicos. De ese modo ofrecieron sus respetos, que estaban saturados de afecto.
- ВІРШ 19:
- Назустріч Господеві на різноманітних екіпажах вирушили і сотні славетних куртизанок; вони дуже прагнули побачити Господа. Їхні гарні обличчя прикрашали блискучі сережки, відтіняючи красиве чоло.
- Text 19:
- Al mismo tiempo, muchos cientos de prostitutas bien conocidas comenzaron a desplazarse en diversos vehículos. Todas estaban muy ansiosas de encontrarse con el Señor, y sus hermosas caras estaban adornadas con pendientes deslumbrantes, que realzaban la belleza de sus frentes.
- ВІРШ 20:
- Натхненні надлюдськими розвагами Господа, вмілі театральні актори, художники, танцюристи, співаки, історики, знавці родоводів і вчені промовці підносили Господеві свої дари відповідно до талантів, і цьому не було кінця.
- Text 20:
- Expertos dramaturgos, artistas, bailarines, cantantes, historiadores, genealogistas y eruditos oradores dieron todos sus respectivas contribuciones, inspirados por los pasatiempos sobrehumanos del Señor. De ese modo prosiguieron sin cesar.
- ВІРШ 21:
- Господь Крішна, Бог-Особа, підходив до Своїх друзів, родичів, підданих та інших людей, що прийшли зустріти й привітати Його, і кожного з них вшановував як належить.
- Text 21:
- El Señor Kṛṣṇa, la Personalidad de Dios, se acercó a ellos, y les ofreció el debido honor y respeto a todos y cada uno de los amigos, parientes y ciudadanos, y a todos los demás que fueron a recibirlo y darle la bienvenida.
- ВІРШ 22:
- Всемогутній Господь вітав кожного: перед кимось Він схиляв голову, з кимось обмінювався вітаннями, когось обнімав, іншим потискав руки, когось скидав оком і усміхався, когось підбадьорював; Він дарував благословення навіть найницішим людям.
- Text 22:
- El Todopoderoso Señor saludó a todos los presentes inclinando la cabeza, intercambiando saludos, abrazando, estrechando manos, mirando y sonriendo, dando garantías y otorgando bendiciones, incluso a los de más bajo rango.
- ВІРШ 23:
- Далі Господь Сам увійшов у місто в супроводі старших родичів та немічних брахман з дружинами; всі вони благословляли Господа й співали Йому хвалу. Решта жителів теж уславлювали Господа.
- Text 23:
- Luego, el Señor entró personalmente en la ciudad, acompañado por parientes mayores, brāhmaṇas inválidos y las esposas de estos, todos ellos ofreciendo bendiciones y cantando las glorias de Él. Otros también alababan las glorias del Señor.
- ВІРШ 24:
- Коли Господь йшов центральними вулицями, всі жінки шанованих родин Двараки сходили на дахи своїх палаців, щоб подивитися на Нього. Це було для них найбільше свято.
- Text 24:
- Cuando el Señor Kṛṣṇa pasó por los caminos públicos, todas las damas de las familias respetables de Dvārakā subieron a las azoteas de sus palacios, tan solo para poder mirar al Señor. Ellas consideraban que ese era el más grande de los festivales.
- ВІРШ 26:
- Груди Господа — обитель богині процвітання. Його обличчя, що наче місяць, — то чаша для очей, спраглих за прекрасним. Руки Його — опертя півбогів-управителів, а лотосові стопи Господа — притулок для чистих відданих, які завжди говорять і співають про Його Господню Милість.
- Text 26:
- El pecho del Señor es la morada de la diosa de la fortuna. Su cara cual luna es el recipiente del que beben los ojos que anhelan todo lo hermoso. Sus brazos son los lugares de reposo de los semidioses administradores. Y Sus pies de loto son el refugio de los devotos puros, que nunca hablan ni cantan acerca de nada más que no sea de Su Señoría.
- ВІРШ 27:
- Як Господь ішов головною вулицею Двараки, над Його головою, захищаючи від сонця, тримали білий парасоль. Віяла з білих пер окреслювали в повітрі півкола, а на дорогу спадав дощ з квіткових пелюсток. Вбраний у жовті шати і прикрашений квітковими ґірляндами, Господь здавався темною хмарою, навколо якої одночасно з’явилися сонце, місяць, блискавиці та веселка.
- Text 27:
- Mientras el Señor desfilaba por el camino público de Dvārakā, una sombrilla blanca le protegía la cabeza de los rayos del sol. Blancos abanicos cāmara se movían en semicírculos, y lluvias de flores caían sobre el camino. Su ropa amarilla y Sus guirnaldas de flores hacían ver como si una nube oscura estuviera rodeada simultáneamente por el sol, la luna, el relámpago y el arco iris.
- ВІРШ 28:
- Коли Господь увійшов у дім Свого батька, Його обійняли матері, які вийшли Йому назустріч, і Він віддав їм шану, припавши до їхніх стіп. Першою вийшла Йому назустріч Девакі [Його рідна мати].
- Text 28:
- Después de que el Señor entró en la casa de Su padre, las madres presentes lo abrazaron, y Él les ofreció Sus reverencias poniendo la cabeza a los pies de ellas. Las madres estaban encabezadas por Devakī [Su verdadera madre].
- ВІРШ 29:
- Обійнявши сина Крішну, кожна матір садовила Його собі на коліна, і від чистої любови до Нього їм з грудей текло молоко. Від щастя вони не пам’ятали себе і зрошували Господа сльозами, що котилися їм з очей.
- Text 29:
- Las madres, después de abrazar a su hijo, lo sentaron en sus regazos. Debido al afecto puro, comenzó a manar leche de sus pechos. Ellas estaban rebosantes de alegría, y las lágrimas de sus ojos mojaron al Señor.
- ВІРШ 30:
- Далі Господь вступив до Своїх палаців, що були сама вершина досконалости. У тих більш ніж шістнадцятьох тисячах палаців жили більш ніж шістнадцять тисяч Його дружин.
- Text 30:
- Después, el Señor entró en Sus palacios, que eran perfectos en grado sumo. Sus esposas vivían en ellos, y el número de ellas ascendía a más de dieciséis mil.
- ВІРШ 31:
- Коли цариці Шрі Крішни побачили свого чоловіка, що після довгої відсутности повернувся додому, серце їм радісно забилося. Відкинувши задуму й підхопившись з місця, вони, як наказує звичай, сором’язливо заслонили свої обличчя і тільки потай скидували на Нього очима.
- Text 31:
- Las reinas del Señor Śrī Kṛṣṇa se regocijaron internamente, al ver a su esposo en casa después de un largo período en el exterior. Las reinas se levantaron de inmediato, dejando sus asientos y meditaciones. Siguiendo la costumbre social, se cubrieron la cara con recato, y miraron tímidamente.
- ВІРШ 32:
- Сором’язливі цариці відчували такий необорний екстаз, що спочатку обійняли Господа в найпотаємнішому куточку свого серця, далі обійняли Його поглядом, а тоді послали обійняти Його своїх синів [а це все одно, що обійняти Його самим]. О найвидатніший з Бгріґу, вони намагалися стримати свої почуття, але сльози мимоволі котилися їм з очей.
- Text 32:
- El éxtasis era tan fuerte e insuperable, que, primero, las tímidas reinas abrazaron al Señor en lo más recóndito de sus corazones. Luego, lo abrazaron con la vista, y después enviaron a sus hijos a que lo abrazaran [lo cual es igual que un abrazo personal]. Pero, ¡oh, tú, el principal entre los Bhṛgus!, aunque trataron de reprimir sus sentimientos, derramaron lágrimas sin advertirlo.
- ВІРШ 33:
- Хоча Господь Шрі Крішна завжди був поруч із Своїми дружинами, залишаючись з ними й насамоті, Його стопи вабили їх щоразу з новою силою. Богиня процвітання з природи непосидюча й невгамовна, але й вона була нездатна піти від стіп Господа. То хіба існує жінка, яка, прийнявши притулок Його стіп, змогла б їх покинути?
- Text 33:
- Si bien el Señor Śrī Kṛṣṇa estaba constantemente a su lado, así como también exclusivamente a solas con ellas, los pies de Él les parecían cada vez más nuevos. La diosa de la fortuna, aunque siempre inquieta y en movimiento por naturaleza, no pudo abandonar los pies del Señor. ¿Qué mujer puede, entonces, desapegarse de esos pies, una vez que se ha refugiado en ellos?
- ВІРШ 34:
- Господь почувався вмиротворений. Він знищив царів, які, горді своєю збройною силою, кіннотою, слонами, колісницями, піхотою й таким іншим, стали для Землі надмірним тягарем. Сам Господь участи в битві не брав. Він просто посіяв ворожнечу між могутніми правителями, і вони стали самі між собою битися. Господь був наче вітер, що спричиняє тертя між стовбурами бамбука і так запалює пожежу.
- Text 34:
- El Señor se tranquilizó después de matar a esos reyes que eran una carga para la Tierra. Ellos estaban engreídos de su fuerza militar, sus caballos, elefantes, cuadrigas, infantería, etc. Él Mismo no participó en la lucha, sino que simplemente creó la hostilidad entre los poderosos administradores, y estos lucharon entre sí. Él fue como el viento, el cual causa la fricción entre los bambúes, y origina así un incendio.
- ВІРШ 35:
- Зі Своєї безпричинної милости Верховний Бог - Особа Шрі Крішна з’явився на цій планеті зі Своєю внутрішньою енерґією. Здавалося, що, насолоджуючись з достойними Його товариства жінками, Він віддався земним заняттям.
- Text 35:
- Esa Suprema Personalidad de Dios, Śrī Kṛṣṇa, por Su misericordia sin causa, apareció en este planeta mediante Su potencia interna, y disfrutó entre mujeres aptas, como si estuviera participando en asuntos mundanos.
- ВІРШ 36:
- Прекрасні усмішки цариць і погляди, що вони кидали крадькома, були чисті й збудливі і могли підкорити самого Купідона, примусивши його в розпачі відкинути свій лук; вони змогли б причарувати навіть стійкого Шіву. Проте ніякі їхні чари, ані їхня привабливість були не на силі збудити чуття Господа.
- Text 36:
- Aunque las hermosas sonrisas y miradas furtivas de las reinas eran todas inmaculadas y apasionantes, aunque ellas podían conquistar al propio Cupido y hacerlo abandonar su arco por la frustración, y aunque hasta el tolerante Śiva podía ser víctima de ellas, aun así, pese a todos sus atractivos y actos mágicos, no pudieron agitarle los sentidos al Señor.
- ВІРШ 37:
- Матеріалісти, звичайні зумовлені душі, гадають, що Господь — один з них. Через невігластво вони думають, що Господь влягає впливові матерії, тимчасом як Він від неї відчужений.
- Text 37:
- Las almas condicionadas comunes y los materialistas especulan que el Señor es una de ellas. Debido a la ignorancia, creen que al Señor lo afecta la materia, aunque Él está desapegado.
- ВІРШ 38:
- Бог-Особа не зазнає впливу якостей матеріальної природи, навіть стикаючись із ними — така Його божественна сутність. Так само не впливають матеріальні якості й на відданих, які прийняли притулок в Господа.
- Text 38:
- He aquí la divinidad de la Personalidad de Dios: a Él no lo afectan las cualidades de la naturaleza material, aun a pesar de que está en contacto con ellas. De igual manera, las cualidades materiales no llegan a influenciar a los devotos que se han refugiado en el Señor.
- ВІРШ 39:
- Ці простодушні й тендітні жінки справді вважали, що Господь Шрі Крішна, їхній коханий чоловік, завжди шукає їхнього товариства і у всьому кориться їм. Вони навіть не уявляли собі усієї величі свого чоловіка, так само як атеїсти не розуміють, що Він є верховний владика.
- Text 39:
- Las sencillas y delicadas mujeres creían verdaderamente que el Señor Śrī Kṛṣṇa, su amado esposo, las seguía y estaba dominado por ellas. Ellas ignoraban el alcance de las glorias de su esposo, de la misma manera en que los ateos ignoran que Él es el controlador supremo.