ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА
CHAPTER ELEVEN
Господь Крішна вступає у Двараку
Lord Kṛṣṇa’s Entrance into Dvārakā
- ВІРШ 1:
- Сута Ґосвамі сказав: Зрештою Господь дістався до Своєї процвітаючої метрополії, відомої як країна анартів [Дварака], і одразу на кордоні засурмив у Свою мушлю. Благословенна мушля оповістила жителів столиці про Його приїзд і одразу розвіяла їхню тугу.
- Text 1:
- Sūta Gosvāmī said: Upon reaching the border of His most prosperous metropolis, known as the country of the Ānartas [Dvārakā], the Lord sounded His auspicious conchshell, heralding His arrival and apparently pacifying the dejection of the inhabitants.
- ВІРШ 2:
- Біла й опукла мушля в руці Господа Крішни, що Він в неї засурмив, від дотику Його трансцендентних вуст немов порожевіла. Видавалося, що то білий лебідь бавиться між стебел червоних лотосів.
- Text 2:
- The white and fat-bowled conchshell, being gripped by the hand of Lord Kṛṣṇa and sounded by Him, appeared to be reddened by the touch of His transcendental lips. It seemed that a white swan was playing in the stems of red lotus flowers.
- ВІРШ 3:
- Почувши звук, якого боїться саме уособлення страху у матеріальному світі, жителі Двараки побігли Господу назустріч, щоб побачити Його, захисника усіх відданих, кого так довго ждали.
- Text 3:
- The citizens of Dvārakā, having heard that sound which threatens fear personified in the material world, began to run towards Him fast, just to have a long desired audience with the Lord, who is the protector of all devotees.
- ВІРШІ 4-5:
- Жителі міста вийшли стрінути Господа кожен зі своїми дарами. Вони підносили їх тому, хто Сам є цілковито вдоволений та самодостатній і Своєю енерґією безнастанно забезпечує всім усіх істот. Вітати тими дарами Господа було все одно що пропонувати світильник сонцеві. Однак жителі в екстазі вітали Господа радісною мовою, як діти вітають свого опікуна і батька.
- Texts 4-5:
- The citizens arrived before the Lord with their respective presentations, offering them to the fully satisfied and self-sufficient one, who, by His own potency, incessantly supplies others. These presentations were like the offering of a lamp to the sun. Yet the citizens began to speak in ecstatic language to receive the Lord, just as wards welcome their guardian and father.
- ВІРШ 6:
- Жителі Двараки казали: Любий Господи! Тобі поклоняються всі півбоги, як-от Брахма, чотири Сани й навіть цар раю. Ти — кінцевий притулок для тих, хто справді хоче досягти у житті найвищого блага. Ти — верховний трансцендентний Господь, і навіть невідворотний час на Тебе не може вплинути.
- Text 6:
- The citizens said: O Lord, You are worshiped by all demigods like Brahmā, the four Sanas and even the King of heaven. You are the ultimate rest for those who are really aspiring to achieve the highest benefit of life. You are the supreme transcendental Lord, and inevitable time cannot exert its influence upon You.
- ВІРШ 7:
- О творцю всесвіту, Ти для нас матір, доброзичливець, Господь, батько, духовний вчитель і Божество, якому ми поклоняємось. Ми завжди йшли Твоїми стопами і тому в усьому досягли успіху. Молимо Тебе, даруй нас і далі Своєю ласкою.
- Text 7:
- O creator of the universe, You are our mother, well-wisher, Lord, father, spiritual master and worshipable Deity. By following in Your footsteps we have become successful in every respect. We pray, therefore, that You continue to bless us with Your mercy.
- ВІРШ 8:
- Твоя Господня Милість не частий гість навіть на райських планетах, і тому ми розуміємо, яке то щастя, що Ти повернувся і знову захищаєш нас самою Своєю присутністю. Тепер ми маємо змогу бачити Твоє усміхнене лице та ласкаві очі і можемо споглядати Твій уславлений трансцендентний образ.
- Text 8:
- Oh, it is our good luck that we have come again today under Your protection by Your presence, for Your Lordship rarely visits even the denizens of heaven. Now it is possible for us to look into Your smiling face, which is full of affectionate glances. We can now see Your transcendental form, full of all auspiciousness.
- ВІРШ 9:
- Лотосоокий Господи! Коли Ти їдеш відвідати Своїх друзів та родичів у Матгурі, Вріндавані чи Хастінапурі, кожна хвиля без Тебе видається нам мільйоном років. О непохибний, наші очі тоді стають непотрібними, як непотрібні очі, коли немає сонця.
- Text 9:
- O lotus-eyed Lord, whenever You go away to Mathurā-Vṛndāvana or Hastināpura to meet Your friends and relatives, every moment of Your absence seems like millions of years. O infallible one, at that time our eyes become useless, as if bereft of sun.
- ВІРШ 10:
- О володарю, якщо Ти весь час будеш десь далеко від нас, ми не зможемо бачити Твого привабливого обличчя й усміху, що знищує всі наші страждання. Як нам жити, коли Тебе нема з нами? Вислухавши ці слова, Господь, завжди дуже ласкавий до Своїх підданих і вірних, на подяку за вітання обдарував їх Своїм трансцендентним поглядом. Так Господь вступив у Двараку.
- Text 10:
- O master, if You live abroad all the time, then we cannot look at Your attractive face, whose smiles vanquish all our sufferings. How can we exist without Your presence? Upon hearing their speeches, the Lord, who is very kind to the citizens and the devotees, entered the city of Dvārakā and acknowledged all their greetings by casting His transcendental glance over them.
- ВІРШ 11:
- Як наґи захищають Бгоґаваті, столицю Наґалоки, так Двараку захищали нащадки Врішні — Бгоджа, Мадгу, Дашарха, Арха, Кукура, Андгака та інші, що на силі не поступалися Крішні.
- Text 11:
- As Bhogavatī, the capital of Nāgaloka, is protected by the Nāgas, so was Dvārakā protected by the descendants of Vṛṣṇi — Bhoja, Madhu, Daśārha, Arha, Kukura, Andhaka, etc. — who were as strong as Lord Kṛṣṇa.
- ВІРШ 12:
- Дваракапурі будь-якої пори року було сповнене дарів. В місті були парки й сади з квітниками, альтанками й водоймами, в яких квітли незліченні лотоси.
- Text 12:
- The city of Dvārakāpurī was filled with the opulences of all seasons. There were hermitages, orchards, flower gardens, parks and reservoirs of water breeding lotus flowers all over.
- ВІРШ 13:
- На честь приїзду Господа міська брама, двері садиб і арки вздовж доріг були святково оздоблені стрічками та ґірляндами і прикрашені банановим і манґовим листям. Прапорів, ґірлянд, барвистих емблем і транспарантів було стільки, що в їхньому затінку можна було сховатися від сонця.
- Text 13:
- The city gateway, the household doors and festooned arches along the roads were all nicely decorated with festive signs like plantain trees and mango leaves, all to welcome the Lord. Flags, garlands and painted signs and slogans all combined to shade the sunshine.
- ВІРШ 14:
- Всі биті шляхи, вулиці й провулки, базари й майдани були ретельно вичищені й зрошені духмяною водою. А на вітання Господу скрізь були розсипані фрукти, квіти й нерозщеплене зерно.
- Text 14:
- The highways, subways, lanes, markets and public meeting places were all thoroughly cleansed and then moistened with scented water. And to welcome the Lord, fruits, flowers and unbroken seeds were strewn everywhere.
- ВІРШ 15:
- Біля дверей кожної садиби були виставлені всілякі сприятливі речі — нерозрізані фрукти, кисле молоко, цукрова тростина, повні глеки води і предмети для ритуалу поклоніння, куріння та свічки.
- Text 15:
- In each and every door of the residential houses, auspicious things like curd, unbroken fruits, sugarcane and full waterpots with articles for worship, incense and candles were all displayed.
- ВІРШІ 16-17:
- Дізнавшись, що до Дваракадгами під’їжджає їх найулюбленіший Крішна, шляхетний Васудева, Акрура, Уґрасена, Баларама, що посідає надлюдську силу, Прад’юмна, Чарудешна й Джамбаватін син Самба відчули невимовне щастя; хтось з них відпочивав, хтось сидів, хтось обідав, але всі одразу покинули свої заняття.
- Texts 16-17:
- On hearing that the most dear Kṛṣṇa was approaching Dvārakā-dhāma, magnanimous Vasudeva, Akrūra, Ugrasena, Balarāma (the superhumanly powerful), Pradyumna, Cārudeṣṇa and Sāmba the son of Jāmbavatī, all extremely happy, abandoned resting, sitting and dining.
- ВІРШ 18:
- Разом з брахманами, що несли квіти, вони на колісницях поспішили Господеві назустріч. Перед ними йшли слони, символ добра і щастя. Звучали мушлі й сурми, лунали ведичні гімни. Так з великою любов’ю вони вшановували Господа.
- Text 18:
- They hastened toward the Lord on chariots with brāhmaṇas bearing flowers. Before them were elephants, emblems of good fortune. Conchshells and bugles were sounded, and Vedic hymns were chanted. Thus they offered their respects, which were saturated with affection.
- ВІРШ 19:
- Назустріч Господеві на різноманітних екіпажах вирушили і сотні славетних куртизанок; вони дуже прагнули побачити Господа. Їхні гарні обличчя прикрашали блискучі сережки, відтіняючи красиве чоло.
- Text 19:
- At the same time, many hundreds of well-known prostitutes began to proceed on various vehicles. They were all very eager to meet the Lord, and their beautiful faces were decorated with dazzling earrings, which enhanced the beauty of their foreheads.
- ВІРШ 20:
- Натхненні надлюдськими розвагами Господа, вмілі театральні актори, художники, танцюристи, співаки, історики, знавці родоводів і вчені промовці підносили Господеві свої дари відповідно до талантів, і цьому не було кінця.
- Text 20:
- Expert dramatists, artists, dancers, singers, historians, genealogists and learned speakers all gave their respective contributions, being inspired by the superhuman pastimes of the Lord. Thus they proceeded on and on.
- ВІРШ 21:
- Господь Крішна, Бог-Особа, підходив до Своїх друзів, родичів, підданих та інших людей, що прийшли зустріти й привітати Його, і кожного з них вшановував як належить.
- Text 21:
- Lord Kṛṣṇa, the Personality of Godhead, approached them and offered due honor and respect to each and every one of the friends, relatives, citizens and all others who came to receive and welcome Him.
- ВІРШ 22:
- Всемогутній Господь вітав кожного: перед кимось Він схиляв голову, з кимось обмінювався вітаннями, когось обнімав, іншим потискав руки, когось скидав оком і усміхався, когось підбадьорював; Він дарував благословення навіть найницішим людям.
- Text 22:
- The almighty Lord greeted everyone present by bowing His head, exchanging greetings, embracing, shaking hands, looking and smiling, giving assurances and awarding benedictions, even to the lowest in rank.
- ВІРШ 23:
- Далі Господь Сам увійшов у місто в супроводі старших родичів та немічних брахман з дружинами; всі вони благословляли Господа й співали Йому хвалу. Решта жителів теж уславлювали Господа.
- Text 23:
- Then the Lord personally entered the city accompanied by elderly relatives and invalid brāhmaṇas with their wives, all offering benedictions and singing the glories of the Lord. Others also praised the glories of the Lord.
- ВІРШ 24:
- Коли Господь йшов центральними вулицями, всі жінки шанованих родин Двараки сходили на дахи своїх палаців, щоб подивитися на Нього. Це було для них найбільше свято.
- Text 24:
- When Lord Kṛṣṇa passed over the public roads, all the ladies from the respectable families of Dvārakā went up to the roofs of their palaces just to have a look at the Lord. They considered this to be the greatest festival.
- ВІРШ 26:
- Груди Господа — обитель богині процвітання. Його обличчя, що наче місяць, — то чаша для очей, спраглих за прекрасним. Руки Його — опертя півбогів-управителів, а лотосові стопи Господа — притулок для чистих відданих, які завжди говорять і співають про Його Господню Милість.
- Text 26:
- The Lord’s chest is the abode of the goddess of fortune. His moonlike face is the drinking vessel for eyes which hanker after all that is beautiful. His arms are the resting places for the administrative demigods. And His lotus feet are the refuge of pure devotees who never talk or sing of any subject except His Lordship.
- ВІРШ 27:
- Як Господь ішов головною вулицею Двараки, над Його головою, захищаючи від сонця, тримали білий парасоль. Віяла з білих пер окреслювали в повітрі півкола, а на дорогу спадав дощ з квіткових пелюсток. Вбраний у жовті шати і прикрашений квітковими ґірляндами, Господь здавався темною хмарою, навколо якої одночасно з’явилися сонце, місяць, блискавиці та веселка.
- Text 27:
- As the Lord passed along the public road of Dvārakā, His head was protected from the sunshine by a white umbrella. White feathered fans moved in semicircles, and showers of flowers fell upon the road. His yellow garments and garlands of flowers made it appear as if a dark cloud were surrounded simultaneously by sun, moon, lightning and rainbows.
- ВІРШ 28:
- Коли Господь увійшов у дім Свого батька, Його обійняли матері, які вийшли Йому назустріч, і Він віддав їм шану, припавши до їхніх стіп. Першою вийшла Йому назустріч Девакі [Його рідна мати].
- Text 28:
- After entering the house of His father, He was embraced by the mothers present, and the Lord offered His obeisances unto them by placing His head at their feet. The mothers were headed by Devakī [His real mother].
- ВІРШ 29:
- Обійнявши сина Крішну, кожна матір садовила Його собі на коліна, і від чистої любови до Нього їм з грудей текло молоко. Від щастя вони не пам’ятали себе і зрошували Господа сльозами, що котилися їм з очей.
- Text 29:
- The mothers, after embracing their son, sat Him on their laps. Due to pure affection, milk sprang from their breasts. They were overwhelmed with delight, and the tears from their eyes wetted the Lord.
- ВІРШ 30:
- Далі Господь вступив до Своїх палаців, що були сама вершина досконалости. У тих більш ніж шістнадцятьох тисячах палаців жили більш ніж шістнадцять тисяч Його дружин.
- Text 30:
- Thereafter, the Lord entered His palaces, which were perfect to the fullest extent. His wives lived in them, and they numbered over sixteen thousand.
- ВІРШ 31:
- Коли цариці Шрі Крішни побачили свого чоловіка, що після довгої відсутности повернувся додому, серце їм радісно забилося. Відкинувши задуму й підхопившись з місця, вони, як наказує звичай, сором’язливо заслонили свої обличчя і тільки потай скидували на Нього очима.
- Text 31:
- The queens of Lord Śrī Kṛṣṇa rejoiced within their minds to see their husband home after a long period abroad. The queens got up at once from their seats and meditations. As was socially customary, they covered their faces shyly and looked about coyly.
- ВІРШ 32:
- Сором’язливі цариці відчували такий необорний екстаз, що спочатку обійняли Господа в найпотаємнішому куточку свого серця, далі обійняли Його поглядом, а тоді послали обійняти Його своїх синів [а це все одно, що обійняти Його самим]. О найвидатніший з Бгріґу, вони намагалися стримати свої почуття, але сльози мимоволі котилися їм з очей.
- Text 32:
- The insuperable ecstasy was so strong that the queens, who were shy, first embraced the Lord in the innermost recesses of their hearts. Then they embraced Him visually, and then they sent their sons to embrace Him [which is equal to personal embracing]. But, O chief amongst the Bhṛgus, though they tried to restrain their feelings, they inadvertently shed tears.
- ВІРШ 33:
- Хоча Господь Шрі Крішна завжди був поруч із Своїми дружинами, залишаючись з ними й насамоті, Його стопи вабили їх щоразу з новою силою. Богиня процвітання з природи непосидюча й невгамовна, але й вона була нездатна піти від стіп Господа. То хіба існує жінка, яка, прийнявши притулок Його стіп, змогла б їх покинути?
- Text 33:
- Although Lord Śrī Kṛṣṇa was constantly by their sides, as well as exclusively alone, His feet appeared to them to be newer and newer. The goddess of fortune, although by nature always restless and moving, could not quit the Lord’s feet. So what woman can be detached from those feet, having once taken shelter of them?
- ВІРШ 34:
- Господь почувався вмиротворений. Він знищив царів, які, горді своєю збройною силою, кіннотою, слонами, колісницями, піхотою й таким іншим, стали для Землі надмірним тягарем. Сам Господь участи в битві не брав. Він просто посіяв ворожнечу між могутніми правителями, і вони стали самі між собою битися. Господь був наче вітер, що спричиняє тертя між стовбурами бамбука і так запалює пожежу.
- Text 34:
- The Lord was pacified after killing those kings who were burdensome to the earth. They were puffed up with their military strength, their horses, elephants, chariots, infantry, etc. He Himself was not a party in the fight. He simply created hostility between the powerful administrators, and they fought amongst themselves. He was like the wind which causes friction between bamboos and so sparks a fire.
- ВІРШ 35:
- Зі Своєї безпричинної милости Верховний Бог - Особа Шрі Крішна з’явився на цій планеті зі Своєю внутрішньою енерґією. Здавалося, що, насолоджуючись з достойними Його товариства жінками, Він віддався земним заняттям.
- Text 35:
- That Supreme Personality of Godhead, Śrī Kṛṣṇa, out of His causeless mercy, appeared on this planet by His internal potency and enjoyed Himself amongst competent women as if He were engaging in mundane affairs.
- ВІРШ 36:
- Прекрасні усмішки цариць і погляди, що вони кидали крадькома, були чисті й збудливі і могли підкорити самого Купідона, примусивши його в розпачі відкинути свій лук; вони змогли б причарувати навіть стійкого Шіву. Проте ніякі їхні чари, ані їхня привабливість були не на силі збудити чуття Господа.
- Text 36:
- Although the queens’ beautiful smiles and furtive glances were all spotless and exciting, and although they could conquer Cupid himself by making him give up his bow in frustration, and although even the tolerant Śiva could fall victim to them, still, despite all their magical feats and attractions, they could not agitate the senses of the Lord.
- ВІРШ 37:
- Матеріалісти, звичайні зумовлені душі, гадають, що Господь — один з них. Через невігластво вони думають, що Господь влягає впливові матерії, тимчасом як Він від неї відчужений.
- Text 37:
- The common materialistic conditioned souls speculate that the Lord is one of them. Out of their ignorance they think that the Lord is affected by matter, although He is unattached.
- ВІРШ 38:
- Бог-Особа не зазнає впливу якостей матеріальної природи, навіть стикаючись із ними — така Його божественна сутність. Так само не впливають матеріальні якості й на відданих, які прийняли притулок в Господа.
- Text 38:
- This is the divinity of the Personality of Godhead: He is not affected by the qualities of material nature, even though He is in contact with them. Similarly, the devotees who have taken shelter of the Lord do not become influenced by the material qualities.
- ВІРШ 39:
- Ці простодушні й тендітні жінки справді вважали, що Господь Шрі Крішна, їхній коханий чоловік, завжди шукає їхнього товариства і у всьому кориться їм. Вони навіть не уявляли собі усієї величі свого чоловіка, так само як атеїсти не розуміють, що Він є верховний владика.
- Text 39:
- The simple and delicate women truly thought that Lord Śrī Kṛṣṇa, their beloved husband, followed them and was dominated by them. They were unaware of the extent of the glories of their husband, as the atheists are unaware of Him as the supreme controller.