ГЛАВА ДЕСЯТА
CHAPTER TEN
Господь Крішна вирушає до Двараки
Departure of Lord Kṛṣṇa for Dvārakā
- ВІРШ 1:
- Шаунака Муні спитав: Як царював разом зі своїми братами найпобожніший серед побожних, Махараджа Юдгіштгіра, коли були вбиті всі, хто хотів загарбати його законну спадщину? Я певний, що він не міг вільно й безтурботно втішатися царством.
- Text 1:
- Śaunaka Muni asked: After killing his enemies who desired to usurp his rightful inheritance, how did the greatest of all religious men, Mahārāja Yudhiṣṭhira, assisted by his brothers, rule his subjects? Surely he could not freely enjoy his kingdom with unrestricted consciousness.
- ВІРШ 2:
- Сута Ґосвамі сказав: повернувши Махараджі Юдгіштгірі його царство і не давши загинути роду Куру, який майже геть зникнув в полум’ї власного гніву, що спалахнув, наче пожежа в бамбукових хащах, Господь Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, що підтримує цілий світ, був задоволений.
- Text 2:
- Sūta Gosvāmī said: Lord Śrī Kṛṣṇa, the Supreme Personality of Godhead, who is the maintainer of the world, became pleased after reestablishing Mahārāja Yudhiṣṭhira in his own kingdom and after restoring the Kuru dynasty, which had been exhausted by the bamboo fire of anger.
- ВІРШ 3:
- Просвітлений словами Бгішмадеви й непохибного Господа Шрі Крішни, Махараджа Юдгіштгіра, всі сумніви якого розвіялися, став діяти згідно із засадами досконалого знання. Так він царював над землею і морями, а молодші брати йому допомагали.
- Text 3:
- Mahārāja Yudhiṣṭhira, after being enlightened by what was spoken by Bhīṣmadeva and Lord Śrī Kṛṣṇa, the infallible, engaged himself in matters of perfect knowledge because all his misgivings were eradicated. Thus he ruled over the earth and seas and was followed by his younger brothers.
- ВІРШ 4:
- За правління Махараджі Юдгіштгіри хмари проливали саме стільки дощу, скільки потрібно було людям, а земля щедро постачала усіх всім потрібним. Корови, щасливі, мали такі повні вим’я, що пасовища завжди були зрошені їхнім молоком.
- Text 4:
- During the reign of Mahārāja Yudhiṣṭhira, the clouds showered all the water that people needed, and the earth produced all the necessities of man in profusion. Due to its fatty milk bag and cheerful attitude, the cow used to moisten the grazing ground with milk.
- ВІРШ 8:
- За якийсь час Господь спитався в Махараджі Юдгіштгіри дозволу їхати і, отримавши дозвіл, шанобливо вклонився цареві до стіп, а той обійняв Господа. Далі підійшли всі інші — хто обійняти Господа, а хто вклонитись Йому, після чого Він зійшов на Свою колісницю.
- Text 8:
- Afterwards, when the Lord asked permission to depart and the King gave it, the Lord offered His respects to Mahārāja Yudhiṣṭhira by bowing down at his feet, and the King embraced Him. After this the Lord, being embraced by others and receiving their obeisances, got into His chariot.
- ВІРШІ 9-10:
- Субгадра, Драупаді, Кунті, Уттара, Ґандгарі, Дгрітараштра , Юютсу , Кріпачар ’ я , Накула , Сахадева , Бгімасена , Дгаум’я і Сат’яваті мало не знепритомніли, бо думка про розлуку з Господом Крішною була для них нестерпна.
- Texts 9-10:
- At that time Subhadrā, Draupadī, Kuntī, Uttarā, Gāndhārī, Dhṛtarāṣṭra, Yuyutsu, Kṛpācārya, Nakula, Sahadeva, Bhīmasena, Dhaumya and Satyavatī all nearly fainted because it was impossible for them to bear separation from Lord Kṛṣṇa.
- ВІРШІ 11-12:
- Розумна людина, яка усвідомила Господа у товаристві чистих відданих і звільнилася від несприятливого спілкування з матеріалістами, вже не може жити не слухаючи оповідей про славетні діяння Господа, навіть якщо вона чула про них хоча б один раз. Тож як було терпіти розлуку з Господом Пандавам, що так довго спілкувалися з Ним, бачили Його віч-на-віч, торкалися Його, розмовляли з Ним, разом спали, сиділи й обідали?
- Texts 11-12:
- The intelligent, who have understood the Supreme Lord in association with pure devotees and have become freed from bad materialistic association, can never avoid hearing the glories of the Lord, even though they have heard them only once. How then could the Pāṇḍavas tolerate His separation, for they had been intimately associated with His person, seeing Him face to face, touching Him, conversing with Him, and sleeping, sitting and dining with Him?
- ВІРШ 13:
- Їхні серця розтанули на вогні прив’язаности до Господа. Вони, не зморгуючи, дивилися на Нього і від збентеження не могли знайти собі місця.
- Text 13:
- All their hearts were melting for Him on the pot of attraction. They looked at Him without blinking their eyes, and they moved hither and thither in perplexity.
- ВІРШ 14:
- Родички дуже переживали за Крішну, і від того в їхніх очах стояли сльози. Вони, повиходивши з палацу, лише насилу стримували їх, та й то через те, що боялись, що сльози під час від’їзду накличуть нещастя.
- Text 14:
- The female relatives, whose eyes were flooded with tears out of anxiety for Kṛṣṇa, came out of the palace. They could stop their tears only with great difficulty. They feared that tears would cause misfortune at the time of departure.
- ВІРШ 15:
- На від’їзд Господа з хастінапурського палацу били в різні барабани — мріданґи, дголи, наґри, дгундгурі й дундубгі — і грали на віни, ґомукги, бгері та різноманітні флейти. Інструменти звучали всі разом, уславлюючи Господа.
- Text 15:
- While the Lord was departing from the palace of Hastināpura, different types of drums — like the mṛdaṅga, dhola, nagra, dhundhurī and dundubhi — and flutes of different types, the vīṇā, gomukha and bherī, all sounded together to show Him honor.
- ВІРШ 16:
- Жінки царського роду Куру дуже любили Господа і, сильно прагнувши Його бачити, посходили на дах палацу і звідти, лагідно і сором’язливо усміхаючись, осипали Господа квітами.
- Text 16:
- Out of a loving desire to see the Lord, the royal ladies of the Kurus got up on top of the palace, and smiling with affection and shyness, they showered flowers upon the Lord.
- ВІРШ 17:
- У той час Арджуна, великий воїн, той, що подолав сон, найближчий друг найукоханішого Верховного Господа, взяв розшитий мереживом і перлами парасоль з держалном із самоцвітів.
- Text 17:
- At that time Arjuna, the great warrior and conqueror of sleep, who is the intimate friend of the most beloved Supreme Lord, took up an umbrella which had a handle of jewels and was embroidered with lace and pearls.
- ВІРШ 18:
- Уддгава і Сат’які почали обмахувати Господа розкішними віялами, і Господь, повелитель Мадгу, сидячи на розсипаних пелюстках квітів, наказав рушати в дорогу.
- Text 18:
- Uddhava and Sātyaki began to fan the Lord with decorated fans, and the Lord, as the master of Madhu, seated on scattered flowers, commanded them along the road.
- ВІРШ 19:
- Повсюди лунали благословення Крішні, і ті благословення водночас відповідали і не відповідали Його становищу, адже стосувалися до Абсолюту, що нині грав роль людини.
- Text 19:
- It was being heard here and there that the benedictions being paid to Kṛṣṇa were neither befitting nor unbefitting because they were all for the Absolute, who was now playing the part of a human being.
- ВІРШ 20:
- Поринувши в думки про трансцендентні якості Господа, що Його оспівують у вишуканих віршах, жінки на дахах будинків Хастінапури стали говорити про Нього, і ті розмови були привабливіші за гімни з Вед.
- Text 20:
- Absorbed in the thought of the transcendental qualities of the Lord, who is sung in select poetry, the ladies on the roofs of all the houses of Hastināpura began to talk of Him. This talk was more attractive than the hymns of the Vedas.
- ВІРШ 21:
- Вони казали: Ось Він, Господь, відначальний Бог-Особа, що прийшов таким, яким ми Його пам’ятаємо. Лише Він існував ще перед тим, як проявилось творіння ґун природи, і це в Нього, Верховного Господа, входять, наче засинають уночі, всі живі істоти, а їхня енерґія тимчасово припиняє діяти.
- Text 21:
- They said: Here He is, the original Personality of Godhead as we definitely remember Him. He alone existed before the manifested creation of the modes of nature, and in Him only, because He is the Supreme Lord, all living beings merge, as if sleeping at night, their energy suspended.
- ВІРШ 22:
- Коли Бог-Особа бажає знову наділити живі істоти, Свої невід’ємні частки, іменами й формами, Він віддає їх під владу матеріальної природи і вкладає в неї Свою енерґію для нового творення.
- Text 22:
- The Personality of Godhead, again desiring to give names and forms to His parts and parcels, the living entities, placed them under the guidance of material nature. By His own potency, material nature is empowered to re-create.
- ВІРШ 23:
- Це той самий Верховний Бог-Особа, що Його трансцендентну форму бачать великі віддані, які завдяки непохитному відданому служінню і цілковитому пануванню над собою і своїми чуттями змогли повністю звільнитися від матеріальної свідомости. Тільки так можна очистити своє існування.
- Text 23:
- Here is the same Supreme Personality of Godhead whose transcendental form is experienced by the great devotees who are completely cleansed of material consciousness by dint of rigid devotional service and full control of life and the senses. And that is the only way to purify existence.
- ВІРШ 24:
- Любі подруги, це той самий Бог-Особа, чиї принадні й таємничі розваги змальовують Його великі віддані у потаємних частинах ведичних писань. Він єдиний, хто творить, підтримує і знищує матеріальний світ, а проте на Нього це ніяк не впливає.
- Text 24:
- O dear friends, here is that very Personality of Godhead whose attractive and confidential pastimes are described in the confidential parts of Vedic literature by His great devotees. It is He only who creates, maintains and annihilates the material world and yet remains unaffected.
- ВІРШ 25:
- Коли царі й правителі опускаються у нижчі ґуни природи і живуть наче тварини, Господь сходить у Своєму трансцендентному тілі і проявляє Свою вищу силу, Дійсну Істину. Він дарує особливу ласку Своїм вірним і здійснює надзвичайні подвиги, згідно з потребою являючи Свої різноманітні трансцендентні форми в різні часи й епохи.
- Text 25:
- Whenever there are kings and administrators living like animals in the lowest modes of existence, the Lord in His transcendental form manifests His supreme power, the Truth Positive, shows special mercy to the faithful, performs wonderful activities and manifests various transcendental forms as is necessary in different periods and ages.
- ВІРШ 26:
- Який славетний рід Яду, що в ньому з’явився найвищий володар всіх живих істот і чоловік богині процвітання! А яка доброчесна земля Матгури, що нею Він ступав у дитинстві!
- Text 26:
- Oh, how supremely glorified is the dynasty of King Yadu, and how virtuous is the land of Mathurā, where the supreme leader of all living beings, the husband of the goddess of fortune, has taken His birth and wandered in His childhood.
- ВІРШ 27:
- Ця Дварака, що своєю славою затьмарила райські планети і піднесла велич Землі, — справжнє чудо. Жителі Двараки завжди бачать Крішну, душу всіх живих істот, в Його ласкавому образі. Він милостиво поглядає на них і обдаровує їх лагідною усмішкою.
- Text 27:
- Undoubtedly it is wonderful that Dvārakā has defeated the glories of the heavenly planets and has enhanced the celebrity of the earth. The inhabitants of Dvārakā are always seeing the soul of all living beings [Kṛṣṇa] in His loving feature. He glances at them and favors them with sweet smiles.
- ВІРШ 28:
- Любі подруги, лише подумайте про тих, кого Він узяв за дружин! Яких то обітниць вони мали дотримуватись, які омовіння робити, які вогняні жертвопринесення виконувати і як бездоганно поклонятися Господеві всесвіту, щоб тепер мати змогу повсякчас насолоджуватися нектаром Його вуст [у поцілунку]. Дівчата Враджабгумі часто непритомніли, просто мріючи про таку ласку.
- Text 28:
- O friends, just think of His wives, whose hands He has accepted. How they must have undergone vows, baths, fire sacrifices and perfect worship of the Lord of the universe to constantly relish now the nectar from His lips [by kissing]. The damsels of Vrajabhūmi would often faint just by expecting such favors.
- ВІРШ 29:
- Дружини Крішни мають дітей Прад’юмну, Самбу, Амбу та інших. Деяких жінок, як-от Рукміні, Сат’ябгаму і Джамбаваті, Він забрав силою під час їхніх сваямвар, перемігши багатьох могутніх царів з Шішупалою на чолі. Інших дружин Він забрав силою в Бгаумасури, вбивши його разом з тисячами його слуг. Хвала, хвала усім цим жінкам.
- Text 29:
- The children of these ladies are Pradyumna, Sāmba, Amba, etc. Ladies like Rukmiṇī, Satyabhāmā and Jāmbavatī were forcibly taken away by Him from their svayaṁvara ceremonies after He defeated many powerful kings, headed by Śiśupāla. And other ladies were also forcibly taken away by Him after He killed Bhaumāsura and thousands of his assistants. All of these ladies are glorious.
- ВІРШ 30:
- Ці жінки не були якісь обдаровані особистости і в очах інших виглядали падшими, але вони увінчали своє благословенне життя славою. Їхній чоловік, лотосоокий Бог-Особа, ніколи не покидав їх удома насамоті. Він завжди підносив їм цінні дарунки і так повсякчас догоджав їм.
- Text 30:
- All these women auspiciously glorified their lives despite their being without individuality and without purity. Their husband, the lotus-eyed Personality of Godhead, never left them alone at home. He always pleased their hearts by making valuable presentations.
- ВІРШ 31:
- Так вітали Господа жінки столиці Хастінапури, розмовляючи між собою, а Господь, усміхаючись, приймав їхні чудові вітання. Наостанку скинувши на них ласкавим оком, Він покинув місто.
- Text 31:
- While the ladies of the capital [Hastināpura] were greeting Him and talking in this way, the Lord, smiling, accepted their good greetings, and casting the grace of His glance over them, He departed from the city.
- ВІРШ 32:
- Махараджа Юдгіштгіра, хоча й не був ні для кого ворогом, послав бойові з’єднання чотирьох різновидів [кінноту, слонів, колісниці й піхоту] обороняти дорогою Господа Крішну, ворога асурів [демонів]. Махараджа Юдгіштгіра зробив це, остерігаючись нападу, а також з великої любови до Господа.
- Text 32:
- Mahārāja Yudhiṣṭhira, although no one’s enemy, engaged four divisions of defense [horse, elephant, chariot and army] to accompany Lord Kṛṣṇa, the enemy of the asuras [demons]. The Mahārāja did this because of the enemy, and also out of affection for the Lord.
- ВІРШ 33:
- З великої любови до Господа Крішни Пандави, що належали до династії Куру, провели Його на чималу відстань. Їх переповнювали думки про майбутню розлуку. Однак зрештою Господь переконав їх повернутися додому, а Сам зі Своїми укоханими супутниками попрямував до Двараки.
- Text 33:
- Out of profound affection for Lord Kṛṣṇa, the Pāṇḍavas, who were of the Kuru dynasty, accompanied Him a considerable distance to see Him off. They were overwhelmed with the thought of future separation. The Lord, however, persuaded them to return home, and He proceeded towards Dvārakā with His dear companions.
- ВІРШІ 34-35:
- О Шаунако, Господь їхав далі через Куруджанґалу, Панчалу, Шурасену, землю на березі Ямуни, Брахмаварту, Курукшетру, Матс’ю, провінцію Сарасвату, країну пустель і землі, де майже немає води. Перетнувши ті провінції, Він поступово досяг провінцій Саувіри і Абгіри і, їдучи далі на захід, нарешті дістався Двараки.
- Texts 34-35:
- O Śaunaka, the Lord then proceeded towards Kurujāṅgala, Pāñcālā, Śūrasenā, the land on the bank of the river Yamunā, Brahmāvarta, Kurukṣetra, Matsya, Sārasvata, the province of the desert and the land of scanty water. After crossing these provinces He gradually reached the Sauvīra and Ābhīra provinces, then, west of these, reached Dvārakā at last.
- ВІРШ 36:
- Скрізь, де проїжджав Господь, Його вітали, виконували ритуал поклоніння і підносили різноманітні дари. Коли западав вечір, Господь зупинявся і виконував вечірні обряди. Він щодня робив це одразу після заходу сонця.
- Text 36:
- On His journey through these provinces He was welcomed, worshiped and given various presentations. In the evening, in all places, the Lord suspended His journey to perform evening rites. This was regularly observed after sunset.