Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.1.3

ПОЯСНЕННЯ: В двох попередніх шлоках чітко доведено, що «Шрімад-Бгаґаватам»    —    це піднесене писання, яке своїми трансцендентними якостями перевершує всі інші ведичні писання. Він трансцендентний щодо будь-якої мирської діяльности та матеріального знання. В цій шлоці сказано, що «Шрімад-Бгаґаватам» не лише піднесене писання, але й зрілий плід ведичної літератури. Іншими словами, це вершки всього ведичного знання. Саме тому так важливо терпляче та смиренно слухати його. Послання «Шрімад-Бгаґаватам» і науку, що він дає, належить прийняти з великою шаною
і увагою.

Веди порівнюють до дерева бажань, тому що вони обіймають все, що приступно пізнати людині. В них приділено увагу і її матеріальним потребам, і питанням духовного усвідомлення. Веди містять систематизоване знання з соціології, політики, релігії, економіки, військової справи, медицини, хімії, фізики, метафізики і всі решту відомостей, які потрібні на те, щоб підтримувати життя в тілі. Поза і понад тим знанням    —    конкретні вказівки щодо духовного усвідомлення. Система пізнання, пропонована у Ведах, поступово підіймає живу істоту на духовний рівень, а вершиною духовного осягнення є усвідомлення того, що Бог-Особа є вмістилище всіх духовних смаків, чи рас.

Усе живе    —    від Брахми, першонародженої живої істоти матеріального світу, і до крихітної мурашки    —    прагне насолоджуватись якимось смаком, що його дають чуття. Цю чуттєву насолоду позначають терміном раса, і є багато різних рас. Явлені писання вирізняють такі дванадцять відмін рас: 1) раудра (гнів), 2) адбгута (подив), 3) шрінґара (кохання), 4) хас’я (забава), 5) віра (лицарство), 6) дая (милосердя), 7) дас’я (слугування), 8) сакг’я (братерськість), 9) бгаянака (жах), 10) бібгатса (приголомшення), 11) шанта (нейтральність), 12) ватсал’я (батьківство).

Сукупним вираженням всіх цих рас є любов. Ця любов проявляється в обожнюванні, слугуванні, приязності, батьківській любові та коханні    —    це найголовніші її прояви. Якщо любов не проявляється у ці п’ять способів, вона проявляється непрямо: через гнів, подив, сміх, лицарськість, страх, відразу і т. ін. Візьмемо для прикладу стосунки закоханих, це називають расою кохання. Коли в любовних взаєминах виникає якесь непорозуміння, внаслідок того постають подив, гнів, відраза і навіть жах. Подеколи кульмінацією любовної історії стає страхітлива сцена вбивства. Всі ці раси існують між людьми або між тваринами. Проте ніякого обміну расою між людиною й твариною або між людиною та істотою з якогось іншого виду життя в матеріальному світі бути не може. Взаємообмін расою відбувається між істотами одного й того самого виду. Але якщо виходити з того, що всі є духовні душі, то всі є якісно єдині з Верховним Господом. Отже, відначально обмін расами відбувався між кожною окремою духовною істотою і духовним цілим, Верховним Богом-Особою. Духовний взаємообмін, раса, між живими істотами й Верховним Господом вповні розкривається в духовному бутті.

Саме тому ведичні гімни , шруті - мантри, змальовують Верховного Бога-Особу як «першоджерело усіх рас». Жива істота поістині щаслива лише тоді, коли вона перебуває в товаристві Верховного Господа і обмінюється з Ним расою, яка відповідає її природному становищу.

У шруті-мантрах також вказано: кожна жива істота має своє відначально притаманне їй становище з властивим для цього становища певним типом раси, якою вона обмінюється з Богом-Особою. Повністю пізнати свою відначальну расу можуть тільки звільнені істоти. В матеріальному світі расу досвідчують в спотвореній, тимчасовій формі, і тому в матеріальному світі раси проявляються у матеріальній формі раудри (гніву) тощо.

Отже той, хто цілковито оволодів знанням про різні раси (а рушійна сила усієї діяльности саме вони), може зрозуміти, як ті відначальні раси віддзеркалені в матеріальному світі оманними відбитками. Той, хто мудрий і вчений, шукає смаку істинної раси в її духовній формі. Такі люди починають з того, що прагнуть стати єдиним з Усевишнім. Не володіючи знанням за різні раси, менш розумні трансценденталісти так ніколи і не спромагаються піднятися над концепцією злиття з духовним цілим.

У цій шлоці певно сказано, що смаку духовної раси, яким втішаються навіть звільнені душі, можна скуштувати, слухаючи «Шрімад-Бгаґаватам», бо він є зрілий плід усього ведичного знання. Той, хто буде смиренно слухати цей трансцендентний твір, зможе повністю задоволити бажання свого серця. Але треба бути обачним, адже слухати це послання потрібно з достовірного джерела. «Шрімад-Бгаґаватам» отримано саме так. Нарада Муні приніс його з духовного світу і передав своєму учневі Шрі В’ясадеві. Той передав це послання своєму синові Шрілі Шукадеві Ґосвамі, а Шріла Шукадева Ґосвамі переказав його Махараджі Парікшітові за сім днів до царевої смерти. Шріла Шукадева Ґосвамі був звільнена душа від самого народження. Він був звільнений навіть коли перебував у лоні матері, а з’явившись на світ, не вчився духовного знання. Щойно народившись, людина не здатна ні до чого: як у мирському, так і в духовному розумінні. Проте Шрі Шукадева Ґосвамі був досконала звільнена душа, і тому для духовного усвідомлення йому не треба було іти шляхом поступового розвитку. Однак, хоча він, цілковито звільнена особа, був втверджений у своєму трансцендентному становищі, що поза впливом трьох матеріальних ґун, його привабила трансцендентна раса Верховного Бога-Особи, що Його з великою шаною вихваляють ведичними гімнами звільнені душі. Розваги Верховного Господа сильніше притягають звільнені душі, аніж мирян. Господь ні в якому разі не може бути безособистісним, бо трансцендентну расу можна мати тільки з особою.

« Шрімад - Бгаґаватам »    —    це оповідь про трансцендентні розваги Господа, і Шріла Шукадева Ґосвамі послідовно описує їх. Це писання промовляє до всіх людей, в тому числі і до тих, які шукають звільнення чи прагнуть стати єдиним з верховним цілим.

Санскритське слово шука означає також «папуга». Коли папуги надкльовують своїми червоними дзьобами стиглий плід, він робиться ще солодший. Цей самий плід Вед, зрілий та налитий знанням, зійшов з вуст Шріли Шукадеви Ґосвамі, якого порівнюють з папугою не через те, що він міг переказати «Бгаґаватам» слово в слово так, як почув був від свого вченого батька, а через те, що він зумів подати твір так, що він промовляє до людей всіх класів.

З вуст Шріли Шукадеви Ґосвамі оповідь плине так, що кожен, хто слухає її щиро і смиренно, неодмінно відчує насолоду трансцендентних смаків, що геть відмінні від спотворених смаків матеріального світу. Цей зрілий плід з Крішналоки, найвищої планети, не впав раптом    —    його дбайливо передано ланцюгом учнівської послідовности, без жодних пошкоджень чи змін. Нерозумні люди, які не перебувають в трансцендентній учнівській послідовності, силкуються пізнати найвищу трансцендентну расу, відому як танець раса, не ступаючи в слід Шукадеви Ґосвамі, і це величезна помилка. Шукадева Ґосвамі якнайдбайливіше передає плід «Бгаґаватам», ведучи поступово зі ступеня на ступінь в трансцендентному усвідомленні. Треба застосувати інтелект і усвідомити велич «Шрімад-Бгаґаватам», взявши до уваги, як обережно ставляться до нього такі особистості, як Шукадева Ґосвамі. Метод учнівської послідовности у школі «бгаґавати» передбачає, що осягати «Шрімад-Бгаґаватам» і далі слід тільки від того, хто є істинний представник Шукадеви Ґосвамі. Певно ж, професійний декламатор, що наживається на «Шрімад- Бгаґаватам», не дбаючи ні про які засади, не є представником Шукадеви Ґосвамі. В нього один клопіт: заробити собі на прожиток. Отож, лекції таких рецитувальників відвідувати не варто. Зазвичай такі люди приступаються одразу до найпотаємнішого в творі, не переймаючись тим, щоби щабель за щаблем осягати цей дуже серйозний предмет. Вони, як вже повелося, з ходу беруться розповідати про танець раса, і нерозумні люди сприймають його перекручено й хибно. Хтось вважає його за щось розпусне, а інші затемнюють його суть власними недолугими тлумаченнями. Ніхто з них не має охоти ступати в слід Шріли Шукадеви Ґосвамі.

Підсумок сказаного в тому, що серйозний дослідник раси повинен отримати послання «Бгаґаватам» через учнівську послідовність, яка йде від Шукадеви Ґосвамі, бо він оповідає «Шрімад-Бгаґаватам» послідовно від початку, не стараючись догодити примхливим смакам матеріалістів, що мало розуміють у трансцендентній науці. «Шрімад-Бгаґаватам» подано настільки дбайливо, що щира й серйозна людина може одразу насолодитися стиглим плодом ведичного знання. Для цього їй треба просто пити нектарний сік, що сходить з вуст Шукадеви Ґосвамі чи його істинного представника.