Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.1.20

До Шрі Крішни, Бога-Особи, не прикласти теорій антропо- чи зооморфізму. Нині, особливо в Індії, дуже поширився погляд, що за покутами й аскезами людина робиться Богом. Посилаючись на те, що мудреці й святі на основі явлених писань, розпізнали Особу Бога в Господі Рамі, Господі Крішні та Господі Чайтан’ї Махапрабгу, багато безпринципних людей навигадували свої «втілення». Фабрикувати «втілення» Бога стало, особливо у Бенґалії, вже звичним ділом. Будь-якого улюбленця загалу, який володіє дещицею містичних сил і здатний продемонструвати якийсь хитрий фокус, загальним голосуванням залегке проголошують втіленням Бога. Господь Шрі Крішна не був втіленням такого роду. Він насправді був Бог-Особа від самого Свого явлення в цей світ. Перед Своєю так званою матір’ю Він з’явився як чотирирукий Вішну. Потім на її прохання Він перемінився на звичайне немовля і після цього перебрався до іншої Своєї відданої в Ґокулу, де Його мали за сина Нанди Махараджі і Яшоди Мати. Так само і Шрі Баладеву, невідлучного супутника Господа Шрі Крішни, вважали за звичайну дитину, що народилася від іншої дружини Шрі Васудеви. В «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що Його народження та діяння трансцендентні, і кожен, кому пощастило зрозуміти їхню трансцендентну природу, миттєво звільнюється і стає гідний повернутися до Божого царства. Отже, досить пізнати трансцендентну природу народження та діянь Господа Шрі Крішни, щоб досягнути звільнення. Трансцендентна природа Господа описана в дев’яти піснях «Бгаґаватам», а Десята пісня присвячена виключно описові Його розваг. Людині, що поступово читає цей твір, пісня за піснею, все це відкривається. Але слід одразу зазначити, що Свою божественність Господь виявляв ще відтоді, як немовлям лежав на руках у матері, що всі Його діяння були надлюдські (семирічним Він підняв пагорб Ґовардгану); і що всі такі Його дії незаперечно доводять, що Він поістині Верховний Бог-Особа. Проте завдяки містичному покрову, що приховував Господа, Його так звані батько, мати й інші родичі завжди дивились на Нього як на звичайну дитину. Хоч які надприродні вчинки Він здійснював, Його батьки щоразу пояснювали їх у свій спосіб. Вони були щасливі просто своєю незмінною батьківською любов’ю до сина. Тому мудреці в Наймішаран’ї, описуючи Його, кажуть, що зовні Він нагадує людську істоту, але насправді Він    —    верховний всемогутній Бог-Особа.