Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.1.19

Текст

вайам̇ ту на вітр̣пйа̄ма
уттама-ш́лока-вікраме
йач-чгр̣н̣вата̄м̇ раса-джн̃а̄на̄м̇
сва̄ду сва̄ду паде паде

Послівний переклад

вайам—ми; ту—але; на— не; вітр̣пйа̄мах̣— наситимось; уттама-ш́лока —  Бог-Особа, що Його прославляють трансцендентними молитвами ; вікраме   —   пригоди ; йат   —  які; ш́р̣н̣вата̄м—слухаючи без упину; раса—настрій; джн̃а̄на̄м—  обізнані на; сва̄ду—насолода; сва̄ду—смаковиті; паде паде —   щокроку.

Переклад

Ми не знаємо втоми, слухаючи про трансцендентні розваги Бога-Особи, що Йому здіймають хвалу молитви й гімни. Хто розвинув у собі смак до трансцендентних стосунків із Ним, безнастанно черпає насолоду з оповідей про Його розваги.

Коментар

Між літературою світською, художньою та історичною, і описами трансцендентних розваг Господа є величезна різниця. Історія всесвіту повна згадок за ігри Господніх втілень. «Рамаяна», «Махабгарата» і Пурани    —    хроніки минулих епох    —    оповідають про події, пов’язані з іграми втілень Господа, а тому, навіть після багаторазового читання, вони й дрібку не тратять зі своєї свіжости. Так можна впродовж усього життя перечитувати «Бгаґавад-ґіту» чи «Шрімад-Бгаґаватам» і однак щоразу віднаходити в них все нові й нові аспекти інформації. Дух повен дії, а матерія застигла, через те й новини світські застиглі, тоді як трансцендентні вісті сповнені життя. Тому, хто розвинув смак до пізнання трансцендентних предметів, ніколи не набридає за них слухати. Світська діяльність швидко пересичує, але ніколи не пересичує діяльність трансцендентна, тобто діяльність у відданості Богу. Словом уттама-шлока позначають літературу, яка стоїть над незнанням. Світська література належить до ґуни темряви, тобто невігластва, література ж трансцендентна докорінно од неї відмінна. Трансцендентна література стоїть над ґуною темряви, і чим далі читати її і усвідомлювати її трансцендентні предмети, її світло яскравішає. Деякі так звані «звільнені» особистості повторюють ахам̇ брахма̄смі, однак це зовсім не вдовольняє їх. Таке штучне усвідомлення Брахмана приїдається, і, щоб відчути справжню насолоду, вони звертаються до оповідань зі «Шрімад-Бгаґаватам». Ті ж, кому поталанило менше, вдаються до світського альтруїзму та філантропії. Це показує, що філософія майавади мирська, тоді як філософія «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам»    —    трансцендентна.