Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.1.1

ПОЯСНЕННЯ: Поклони Богові-Особі, Ва̄судеві, є прямим виразом шани Господу Шрі Крішні, божественному синові Васудеви та Девакі. Далі в цій праці це буде з’ясовано докладніше. В цьому самому вірші Шрі В’ясадева стверджує, що Шрі Крішна    —    це відначальний Бог-Особа, а всі інші є Його безпосередні та непрямі повні частки і частки часток. Глибше цей предмет роз’яснено у «Крішна-сандарбзі» Шріли Джіви Ґосвамі. Брахма, першостворена жива істота, теж докладно пояснив усе, що стосується Крішни, у трактаті за назвою «Брахма-самхіта». В «Сама-веда Упанішаді» також сказано, що Господь Шрі Крішна    —    це божественний син Девакі. Отже, перше твердження поданої вище молитви таке: Господь Шрі Крішна є відначальний Господь, і якщо можна прикласти до Абсолютного Бога-Особи якесь трансцендентне визначення, то це має бути ім’я «Крішна», що означає «всепривабливий». В «Бгаґавад-ґіті» Господь багаторазово стверджує, що Він є відначальний Бог-Особа, і це підтверджують Арджуна і великі мудреці: Нарада, В’яса та багато інших. «Падма Пурана» містить чітке твердження: з-поміж незліченних імен Господа ім’я «Крішна» є найголовніше. Ім’я «Ва̄судева» позначає повну частку Бога-Особи, а що всі різні форми Господа тотожні Ва̄судеві, вони теж вказані в цьому вірші. Ім’я «Ва̄судева» вказує конкретно на божественного сина Васудеви та Девакі. Шрі Крішна    —    постійний об’єкт медитації парамахамс, тобто тих особистостей, які в зреченому стані життя сягнули досконалости.

Ва̄судева, чи Господь Шрі Крішна, є причина всіх причин. Усе суще виходить із Господа. Як саме це відбувається, з’ясовано в подальших главах цього твору. Твір цей Махапрабгу Шрі Чайтан’я охарактеризував як бездоганну Пурану, тому що вона є трансцендентною оповіддю про Бога-Особу Шрі Крішну. Славетна також історія виникнення «Шрімад- Бгаґаватам». «Бгаґаватам» уклав Шрі В’ясадева, коли досяг зрілости в трансцендентному знанні. Він написав його за настановами Шрі Нарададжі, свого духовного вчителя. На той час В’ясадева вже записав усю ведичну літературу: чотири підрозділи Вед, «Веданта-сутри» (чи «Брахма-сутри»), Пурани, «Махабгарату» і т.    ін., проте не був задоволений. Незадоволення В’ясадеви постеріг його духовний вчитель, Нарада, і порадив йому описати трансцендентні діяння Господа Шрі Крішни. Ці трансцендентні діяння є осереддям уваги в Десятій пісні твору. Однак, аби збагнути першооснову, слід просуватися послідовно, осягаючи знання про категорії.

Цілком природно, що філософський розум прагне пізнати джерело творіння. Дивлячись увечері на зорі в небі, людина з таким складом розуму природно загадується про те, хто їх населяє. Ця допитливість природна для людини, з її розвиненішою проти тварин свідомістю. Автор «Шрімад-Бгаґаватам» дає пряму відповідь на такі запитання. Він каже, що Господь Шрі Крішна    —    це джерело усього створеного. Він не лише творець усесвіту, а і його руйнівник. Коли настає час, з волі Господа космічна природа виникає, якийсь час існує і по тому знищується, теж з Його волі. Так, за всім, що відбувається в космосі, стоїть верховна воля. Звичайно, є й атеїсти різних ґатунків, що не мають віри в творця, але причина тому єдина    —    брак знання. Сучасні вчені створили, наприклад, супутники і тим чи іншим способом запускають їх у космічний простір. Супутники перебувають у космосі якийсь час, і вчені, що створили їх, з великої відстані керують ними. Так само всіма всесвітами з їхніми незліченними зірками та планетами керує інтелект Бога-Особи.

У ведичних писаннях сказано: Абсолютна Істина, Бог-Особа, є найголовніша з живих істот. Усі живі істоти    —    від найпершої створеної істоти, Брахми, і до найменшого мурашки    —    є осібні живі істоти. Є й інші вищі проти Брахми живі істоти, що теж мають якості індивідуальности. До числа цих істот належить і Бог-Особа. Він    —    особистість так само, як і інші істоти. Але Верховний Господь, найвища жива істота, має найвищий інтелект і володіє надзвичайними незбагненними енерґіями всіх можливих різновидів. Якщо мозок людини здатний створити космічний супутник, то неважко уявити, що мозок, вищий проти людського, може створювати речі куди дивовижніші. Мисляча людина легко визнає слушність такого доказу, проте є затяті атеїсти, які ніколи з цим не погодяться. Шріла В’ясадева, однак, зразу ж починає з того, що визнає верховний інтелект за парамешвару. Він складає шанобливі поклони найвищому інтелектові, звертаючись до нього: пара, парамешвара чи «Верховний Бог-Особа». Парамешвара    —    це Шрі Крішна, як то визнає «Бгаґавад-ґіта» та інші писання від Шрі В’ясадеви, і передусім «Шрімад-Бгаґаватам». У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що немає іншої пара-таттви (суммум бонум) крім Нього. Тому В’ясадева починає з того, що вшановує пара-таттву, Шрі Крішну, чиї трансцендентні дії описано в Десятій пісні.

Безпринципні люди вдаються відразу до Десятої пісні, а надто до п’яти глав, котрі змальовують Господній танець раса. Ця частина « Шрімад - Бгаґаватам »    —    найпотаємніша частина величного твору. Той, хто не опанував зусебічно трансцендентної науки про Господа, запевно хибно сприйматиме гідні поклоніння трансцендентні розваги Господа    —    танець раса та Його любовні взаємини з ґопі. Це найвищою мірою духовний предмет, і тому зрозуміти трансцендентну насолоду цього танцю раса можуть тільки звільнені особи, що поступом піднеслись на рівень парамахамс. Тому Шріла В’ясадева дає читачеві змогу плекати в собі духовне усвідомлення, щоб зрештою поступом прийти до рівня, де можна насолоджуватися найпіднесенішими з Господніх розваг. Отже, він промовляє мантру ґаятрі, дгімахі, з певною метою. Мантра ґаятрі призначена для людей, які високо линуть у духовному. Той, хто досяг досконалости у повторенні мантри ґаятрі, може осягнути трансцендентне становище Господа. Тому, щоб сягнути досконалости в повторенні мантри ґаятрі, слід розвинути в собі брахманічні якості, тобто втвердитись у якості добра, і так прийти до рівня трансцендентного усвідомлення Господа, Його імені, слави, Його якостей тощо.

«Шрімад-Бгаґаватам» оповідає про сварупу Господа, що проявлена Його внутрішньою енерґією. Ця енерґія відмінна од зовнішньої, яка проявила доступний нашому досвіду космічний світ. Шріла В’ясадева у даній шлоці виразно розмежовує згадані дві енерґії, стверджуючи, що проявлена внутрішня енерґія є реальна, а зовнішня проявлена енерґія у формі матеріального буття є тимчасова та оманна, як міраж у пустелі. Коли в пустелі виникає міраж, здається, що в ньому є вода, але насправді води там немає,    —    справжня вода деінде. Проявлене космічне творіння видається реальним. Але сама реальність, якої воно є лише тьмяне віддзеркалення,    —     це духовний світ. Абсолютна Істина перебуває в духовному, а не в матеріальному небі. Все, що існує в матеріальному небі, є істина відносна. Це означає, що кожна істина тут обов’язково від чогось залежить. Космічне творіння виникає із взаємодії трьох ґун матеріальної природи, і всі тимчасові проявлення створені так, щоб являти ілюзію реальности запамороченому розуму зумовленої душі, що з’являється в якомусь із численних видів життя, до яких входять і вищі півбоги, як-от Брахма, Індра, Чандра та ін. Насправді ж нічого реального у проявленому світі немає. Проте він видається реальним, тому що істинна реальність існує-таки в духовному світі, де з усім Своїм трансцендентним оточенням вічно перебуває Бог-Особа.

Начальник великого будівництва сам безпосередньо нічого не будує, але він знає найменші деталі всього, що відбувається, тому що все робиться під його наглядом. Про хід робіт він    —    і прямо, і непрямо    —    знає все. Так само і Верховний Бог-Особа є верховний будівничий творіння і тому досконало знає найменші деталі космічного творіння, хоча всі роботи виконують півбоги. У матеріальному творінні ніхто не є незалежною істотою, починаючи від Брахми і закінчуючи найнезначнішою мурашкою. У всьому видно руку Господа. І всі матеріальні елементи, і всі духовні іскри виходять з Нього одного. І все, що постає в матеріальному світі, є просто взаємодією двох енерґій, матеріальної і духовної, які виходять з Абсолютної Істини, Бога-Особи, Шрі Крішни. Хімік, сполучивши кисень з воднем, може виготовити в своїй лабораторії воду, але насправді живу істоту, що працює в лабораторії, скеровує Господь, і так само матеріали, що з ними вона працює, теж постачає Господь. Прямо чи непрямо Господь знає все, Йому відомі й найменші дрібниці, і Він цілковито незалежний. Його порівнюють до золотої копальні, а космічне проявлення у всьому його розмаїтті форм    —    до золотих виробів, як-от золоті каблучки, намиста тощо. З погляду якости золота каблучка чи золоте намисто тотожні золоту у копальні, проте з погляду кількісного вмісту золота між ними існує різниця. Отак Абсолютна Істина водночас і тотожна усьому, і відмінна від усього. Немає нічого, що було б абсолютно тотожне Абсолютній Істині, і рівночасно немає нічого, що було б від Неї незалежне.

Зумовлені душі, від Брахми, що конструює цілий усесвіт, і до крихітного мурашки,    —    всі щось творять, але ніхто з них не є незалежний від Верховного Господа. Матеріаліст помилково вважає, що іншого творця, крім нього самого, немає. Це називається майа, ілюзія. Посідаючи надзвичайно обмежене знання, матеріаліст бачить лише те, що може сприйняти своїми недосконалими чуттями, а тому гадає, що матерія набуває форми сама собою, без допомоги вищого інтелекту. Шрі В’ясадева спростовує це у шлоці: «Довершене ціле, чи Абсолютна Істина, є джерело усього, і тому ніщо не може бути незалежне од тіла Абсолютної Істини». Про все, що трапляється з тілом, негайно дізнається той, хто в ньому втілений. Так само і творіння є тілом абсолютного цілого. Отож, Абсолют прямо й непрямо знає все, що відбувається у творінні.

Шруті-мантра теж проголошує, що абсолютне ціле, чи Брахман, є найвище джерело усього. З Нього все виходить, підтримує все теж Він, а накінці все знову входить у Нього. Такий закон природи. В смріті-мантрі маємо потвердження тому. Сказано, що джерело, з якого все виходить на початку віку Брахми, і вмістище, до якого все остаточно входить,    —     це Абсолютна Істина, Брахман. Матеріалістичні вчені вважають за очевидну істину, що сонце є в кінцевому підсумку джерелом, з якого виникла планетна система, однак пояснити, звідки виникає саме сонце, вони не на силі. Але цей вірш дає пояснення про джерело всього сущого. Брахма, що його можна порівняти до сонця, за ведичними писаннями не є найвищий творець. У цій шлоці сказано, що ведичного знання Брахму навчив Бог-Особа. Можна заперечити, що оскільки Брахма є первісною живою істотою, його не було кому надихнути, бо інших істот ще не було. Але тут сказано ясно, що Верховний Господь наділив вторинного творця, Брахму, здатністю творити, щоб той зміг виконати покладений на нього обов’язок. Отже, верховний інтелект, який стоїть за всім створеним, є Абсолютний Бог, Шрі Крішна. В «Бгаґавад-ґіті» Господь Шрі Крішна стверджує, що Він і тільки Він здійснює верховний нагляд за творчою енерґією, пракріті, яка є сукупністю матерії. Тому Шрі В’ясадева поклоняється не Брахмі    —    він вшановує Верховного Господа, що скеровує Брахму у всій його творчій діяльності. В цій шлоці слова абгіджн̃ах̣ і свара̄т̣ мають особливу вагу. Цими двома словами встановлено межу між Верховним Господом і рештою живих істот. Ніяка інша жива істота не є ані абгіджн̃ах̣, ані свара̄т̣, тобто ніхто не має ні повного знання, ні повної незалежности. Навіть Брахма, щоб мати змогу творити, мусить медитувати на Верховного Господа, за великих вчених, Айнштайна, приміром, годі й казати. Мозок такого вченого запевно не є витвір людських рук. Такого мозку не виробити і вченим, а за малорозвинених атеїстів, що повстають на Господню владу, дарма і згадувати. Навіть майаваді-імперсоналісти, що тішать своє самолюбство гадкою, ніби можуть стати єдиними із Господом, не є ні абгіджн̃ах̣, ні свара̄т̣. Такі імперсоналісти, прагнучи надбати знання, яке дало б змогу стати одним з Господом, вдаються до суворих аскез; але закінчується все, зазвичай, тим, що вони потрапляють в залежність від якогось із своїх багатих учнів, котрий постачає їм гроші на будівництво монастирів та храмів. Перш як кинути виклик владі Бога, атеїсти, як-от, прикладом, Равана чи Хіран’якашіпу, мали пройти через суворі аскези. Проте зрештою виявилось, що вони геть безпорадні. Вони не могли навіть врятувати себе, коли Господь з’явився перед ними в подобі жорстокої смерти. Те саме буде і з сучасними атеїстами, яким стає зухвалости заперечувати владу Бога. З ними станеться те саме, бо історія повторює себе. Природа з її законами завжди напоготові покарати тих, хто зневажає Господню владу. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта» у відомому вірші йада̄ йада̄ хі дгармасйа ґла̄ніх̣. «Коли дгарма занепадає і росте адгарма, о Арджуна, Я втілююсь» (Б.-ґ. 4.7).

Те, що Верховний Господь є досконалий з будь-якого погляду, свідчать усі шруті-мантри. В шруті-мантрах сказано, що вседосконалий Господь кинув погляд на матерію і так створив усі живі істоти. Живі істоти є невід’ємні частки Господа. Господь запліднює неозоре матеріальне творіння насінинами духовних іскор. Так приходять до руху твірні енерґії, даючи початок численним дивовижним творінням. Атеїст скаже на це, що Господь не вправніший за годинникаря, але вищість Господа безсумнівна: Він може створити пару машин    —    тіла чоловічої і жіночої статі. А вже далі ці чоловічі та жіночі механізми виробляють інші, подібні до них самих, машини без ліку, і цей процес вже не вимагає уваги Бога. Наблизитись інтелектом до Бога людина могла б лише в тому випадку, якби їй вдалося виготовити набір машин, які були б здатні виробляти далі інші машини без її втручання. Однак це неможливо, бо кожна машина зокрема потребує осібної обслуги. Отже, ніхто не здужає творити так, як Бог. Ще одне ім’я Бога    —    асамаурдгва    —    означає, що немає рівного Йому чи більшого за Нього. Парам сат’ям, або Верховна Істина,    —    це Той, хто не має Собі рівного і проти кого немає вищого. Підтвердження цьому містять і шруті-мантри, де мовиться, що перед творенням матеріального усесвіту існував тільки Господь, володар над усіма. Саме Він навчив Брахму ведичного знання, і це Йому, Господеві, слід коритися в усьому. Кожен, хто хоче звільнитися з пут матерії, мусить віддатися Господу. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті».

Доки людина не віддасть себе лотосовим стопам Верховного Господа, вона неодмінно перебуватиме в омані. Як запевняє «Бгаґавад-ґіта», тільки коли мудра людина пізнає, що Крішна є причина всіх причин, і віддається Його лотосовим стопам, вона може стати махатмою, великою душею. Але таку велику душу подибуємо дуже рідко. Тільки махатмам до снаги зрозуміти, що Верховний Господь є первісна причина всіх причин. Він є парама, найвища істина, тому що всі інші істини є відносні щодо Нього. Він всезнаючий. Ілюзії для Нього не існує.

Деякі вчені-майаваді обстоюють погляд, що «Шрімад-Бгаґаватам» створив не Шріла В’ясадева. Дехто з них вважає, ніби це сучасний твір, автором якого є певний Вопадева. Аби спростувати подібні безпідставні твердження, Шрі Шрідгара Свамі вказує, що згадка за «Бгаґаватам» є у багатьох найдавніших Пуранах. Перша шлока «Бгаґаватам» починається мантрою ґаятрі, і про це сказано у найдавнішій з Пуран, «Матс’я Пурані». В цій Пурані, із вказівкою на мантру ґаятрі в «Бгаґаватам», сказано, що є твір, який відкривається мантрою ґаятрі і містить багато оповідей з духовним змістом і де наведено історію про Врітрасуру. Сказано ще, що кожен, хто в день повного місяця приносить цей величний твір у дар, осягає найвищу досконалість життя: повертається до Бога. Посилання на «Шрімад-Бгаґаватам» містять і інші Пурани. Там конкретно зазначено, що твір складають дванадцять пісень, які містять вісімнадцять тисяч шлок. Згадують за «Шрімад-Бгаґаватам» у бесіді між собою Ґаутама і Махараджа Амбаріша («Падма Пурана»). Махараджа Амбаріша дістав пораду реґулярно читати «Шрімад-Бгаґаватам», якщо бажає звільнитися від матеріальних пут. Ці свідчення не лишають жодних сумнівів щодо достовірности «Шрімад-Бгаґаватам». Упродовж останніх п’ятисот років численні блискучі вчені та ачар’ї, як ось Джіва Ґосвамі, Санатана Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті, Валлабгачар’я і багато інших видатних учених, які жили вже після часів Господа Чайтан’ї, склали до «Бгаґаватам» докладні пояснення. Серйозному учневі варто було б спробувати ознайомитися з ними, це допоможе йому повніше відчути смак трансцендентного послання.

Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура в своїх працях розглядає безпосередньо первинну чисту психологію сексу (аді- расу), що цілковито вільна від матеріальної скверни. Усе матеріальне творіння обертається навколо статевого життя. В сучасному людському суспільстві секс є осереддям усієї діяльности. Скрізь, куди не глянь, секс відіграє головну роль. Отже, статеве життя не є щось нереальне. В реальній подобі він існує в духовному світі, а статеві стосунки в матеріальному світі є спотвореним відбитком первісного явища. Це відначальне статеве життя міститься в Абсолютній Істині, і це свідоцтво того, що Абсолютна Істина не може бути безособистісна. Неможливо бути безособистісним і водночас містити в собі чисте статеве життя. Отже, філософи-імперсоналісти, найбільше наголошуючи на безособистісности найвищої істини, непрямо штовхають до огидних матеріальних статевих стосунків. Внаслідку людство, не маючи інформації про істинну духовну форму статевих стосунків, взяло спотворене матеріальне статеве життя за вершину всього. Проте секс у матеріальному житті, яке є хворобливим станом істоти, і секс у духовному бутті геть відмінні.

«Шрімад-Бгаґаватам» поступово підійме неупередженого читача на найвищий рівень досконалости в трансцендентному. Він дасть змогу стати понад матеріальною діяльністю у трьох якостях, на яку вказують вірші Вед: діяльністю задля плодів, умоглядною філософією та поклонінням чинним божествам.