Skip to main content

РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ

Kapitola čtyřicátá třetí

Батьківські почуття

Rodičovství

Коли екстатична любов розвивається у батьківські почуття і відданий втверджується на цьому рівні, такі любовні почуття називаються ватсал’я-раса. Віддане служіння на рівні ватсал’я- раси виявлене в стосунках між Крішною та Його відданими, які мають себе за старших Крішни, як-от Його батько, матір та вчитель.

Když se extatická láska vyvine do vztahu rodičovství a pevně se ustálí, vztahu se říká vātsalya-rasa. Projevy oddané služby na úrovni vātsalya-rasa můžeme najít v jednání Kršny s Jeho oddanými, kteří vystupují jako nadřízené osobnosti — například jako Jeho otec, matka nebo učitel.

Спонуки батьківської любови до Крішни, що її мають до Крішни Його старші родичі, обізнані вчені описують так: «Верховний Бог-Особа, чиє тіло дуже делікатне і кольором нагадує блакитний лотос, який щойно розкрився, чиї лотосові очі, ніби взяті в рамця чорних, як чорні бджоли, непокірливих кучерів, походжав вулицями Вріндавани, і тоді Його побачила матір Яшода, кохана дружина Нанди Махараджі. Тієї ж миті молоко побігло їй з грудей, зволожуючи її тіло». Чинниками, що збуджують батьківську любов до Крішни, є темний колір Його тіла, що вабить і радує око, сприятливі знаки на різних частинах Його тіла, Його лагідність, Його мила мова, Його простота, Його сором’язливість, Його скромність, Його постійна готовність виявляти шану старшим та Його добродійність. Усі ці якості вважають за спонуки, що збуджують екстатичні почуття батьківської любови.

Učenci popsali podněty k rodičovské lásce ke Kršnovi, kterou k němu chovají starší osobnosti, následovně: „Nejvyšší Pán, Osobnost Božství, jehož tělesná barva je jako právě rozkvetlý modravý květ lotosu, jehož tělo je velice jemné a jehož lotosové oči obklopují rozevláté vlasy černé jako včely, se procházel po ulicích Vrndávany, a když Ho zahlédla matka Jašódá, milovaná žena Nandy Mahárádži, z ňader jí okamžitě začalo téci mléko a kapalo na její tělo.“ Zvláštní podněty k rodičovské lásce ke Kršnovi jsou: Jeho načernalá tělesná barva, která je velice přitažlivá a příjemná na pohled, Jeho příznivé tělesné rysy, Jeho laskavost, Jeho sladká slova, Jeho jednoduchost, Jeho stydlivost, Jeho pokora, Jeho neustálá ochota prokazovat úctu starším a Jeho dobročinnost. Všechny tyto vlastnosti se považují za extatické podněty k rodičovské lásce.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (8.45) Шукадева Ґосвамі каже, що матір Яшода ставилась до Господа Крішни як до свого сина, дарма що Веди визнають Його за царя райських планет, Упанішади — за безособистісний Брахман, філософи — за верховне чоловіче начало світобудови, йоґи — за Наддушу, а віддані — за Верховного Бога-Особу.
Якось мати Яшода сказала своїй подрузі: «Ми з Нандою Махараджею, царем пастухів, разом поклонялися Господеві Вішну, і то завдяки цьому Крішну врятовано з лап Путани та інших демонів. А ці двійко дерев арджуна повалив, зрозуміло, сильний вітер, а вже що стосується Ґовардгани, то, дарма що усім здалося, ніби то його підняли Крішна з Баларамою, я думаю, що насправді тримав цей пагорб Нанда Махараджа. Хіба під силу маленькому хлопчикові підняти таку величезну гору?» Це — ще один приклад екстазу на рівні батьківської любови. Батьківська любов зринає у відданому, який зі своєї любови певен, що він є старшим, а Крішна — це просто дитина і не зможе прожити без його опіки. Тому один відданий підносить до батьків Господа Крішни таку молитву: «Я хочу прийняти притулок відданих Господа Крішни, що належать до старшого, батьківського покоління. Вони стараються усіляко дбати про Крішну, й у своєму служінні Йому вони завжди дуже ласкаві до Нього. Тож шанобливо вклонімося їм за їхню ласку до Верховного Бога-Особи, що є батьком усього всесвіту!»

V desátém zpěvu, osmé kapitole, 45. verši Šrímad Bhágavatamu říká Šukadéva Gósvámí, že matka Jašódá přijala Kršnu jako svého syna, ačkoliv Ho Védy přijímají jako krále nebes, Upanišady jako neosobní Brahman, filozofie jako nejvyššího muže, jógíni jako Nadduši a oddaní jako Nejvyšší Osobnost Božství. Matka Jašódá oslovila jednu ze svých přítelkyň následovně: „Nanda Mahárádža, vůdce pastevců, se mnou uctíval Višnua a výsledkem tohoto uctívání bylo, že Kršna byl zachráněn ze spárů Pútany a jiných démonů. Dva ardžunové stromy samozřejmě zlomil silný vítr, a i když se zdálo, že kopec Góvardhana zvedl Kršna spolu s Balarámou, myslím si, že horu ve skutečnosti držel Nanda Mahárádža. Jak by jinak bylo možné, aby tak malý chlapec zvedl tak velký kopec?“ To je další příklad extáze v rodičovské lásce. Tento druh rodičovské lásky se vytváří v oddaném, který je z lásky přesvědčen, že je Kršnovi nadřízený, a že bez jeho péče by Kršna nemohl žít. Jeden oddaný se proto modlil k rodičům Pána Kršny následovně: „Odevzdávám se starším oddaným-rodičům Pána Kršny. Neustále dychtí sloužit Kršnovi a živit Ho a vždy jsou k Němu velice laskaví. Hluboce se před nimi klaním, pro jejich laskavost k Nejvyššímu Pánu, Osobnosti Božství, který je rodičem celého vesmíru!“

Певний брахмана теж здіймає подібну молитву : « Нехай люди, які бояться матеріального існування і хочуть звільнитися з нього, поклоняються Ведам й Упанішадам, хтось інший нехай вшановує «Махабгарату». Що стосується до мене, я хочу поклонятися тільки Нанді Махараджі, тому що верховний абсолютний Бог-Особа, Крішна, як його дитина повзає тепер в нього по подвір’ї».

Podobně se modlí bráhman, který říká: „Ať ostatní uctívají Védy a Upanišady, ať uctívají Mahábháratu, když se bojí hmotného bytí a chtějí se z něho vysvobodit, avšak co se mě týče, přeji si jen uctívat Mahárádžu Nandu, protože Kršna, nejvyšší absolutní Osobnost Božství, leze po jeho dvoře jako jeho dítě.“

Нижче перелічено шанованих осіб, які втішаються почуттями батьківської любови до Крішни: 1)матір Яшода, цариця Враджі, 2)Махараджа Нанда, цар Враджі, 3)Рохіні, мати Баларами, 4)усі старші ґопі, чиїх синів забрав Господь Брахма, 5)Девакі, дружина Васудеви, 6)решта п’ятнадцять дружин Васудеви , 7)Кунті , мати Арджуни , 8)Васудева , рідний батько Крішни, та 9)Сандіпані Муні, вчитель Крішни. Усіх їх вважають за шанованих старших осіб, які мають почуття батьківської любови до Крішни. Цей список складено за порядком чільности осіб у стосунках з Крішною, і з нього ми бачимо, що матір Яшоду і Махараджу Нанду вважають за найвищих з усіх старших осіб.

Následuje seznam úctyhodných osobností, které se těší rodičovské náklonnosti ke Kršnovi: (1) matka Jašódá, královna Vradži, (2) Mahárádža Nanda, král Vradži, (3) matka Róhiní, matka Balarámy, (4) všechny starší gópí, jejichž syny unesl Brahmá, (5) Dévakí, manželka Vasudévy, (6) ostatních patnáct Vasudévových manželek, (7) Kuntí, matka Ardžuny, (8) Vasudéva, skutečný otec Kršny a (9) Sándípani Muni, Kršnův učitel. Všichni jsou považováni za úctyhodné starší osobnosti s rodičovskou láskou ke Kršnovi. Jsou uvedeni v pořadí důležitosti a můžeme vidět, že matka Jašódá a Mahárádža Nanda jsou považováni za nejvznešenější ze všech starších osobností.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (9.3) Шукадева Ґосвамі описує Махараджеві Парікшіту зовнішність та красу матері Яшоди. Він каже: «Любий царю! Пишні стегна матері Яшоди вкриті лляною білизною та шовковим сарі, з її грудей від любови до Крішни точиться молоко. Коли вона, міцно тримаючи мотузку, збиває масло, браслети на її руках рухаються, сережки розгойдуються, а квіти, якими вона позаквітчувала волосся, падають долі. Вона вкладає у збивання стільки сили, що на її обличчі виросився піт».

V desátém zpěvu, deváté kapitole, 3. verši Šrímad Bhágavatamu popisuje Šukadéva Gósvámí Mahárádžovi Paríkšitovi podobu a krásu matky Jašódy: „Můj drahý králi, široké boky matky Jašódy obepínají hedvábné a lněné šaty a ňadra jí díky její lásce přetékají mlékem. Když stloukala máslo a pevně držela provaz, přívěšky na rukách a náušnice na uších se pohybovaly a z pěkně ozdobených vlasů se jí uvolňovaly květiny a padaly dolů. Na tvářích měla z namáhavé práce kapky potu.“

У молитві іншого відданого знаходимо ще один опис матері Яшоди: «Я шукаю заступництва матері Яшоди, чиї кучері стягує стрічка, чий проділ прикрашає яскраво-червона кіновар і чиї форми тіла своєю довершеністю затьмарюють красу усіх її оздоб. Очі її весь час заводить до Крішни, і тому в них завжди стоять сльози. Її тіло має чудовий колір блакитного лотосу, а барвисті шати ще відтіняють її красу. Нехай її ласкавий погляд торкнеться усіх нас, і хай він провадить нас шляхом відданого служіння, не даючи потрапити до лабетів майі!»

Další popis matky Jašódy najdeme v modlitbě oddaného: „Kéž se mi dostane ochrany od matky Jašódy, jejíž kadeřavé vlasy jsou svázány provazem a velice jasně zkrášlené rumělkou uprostřed a jejíž stavba těla je krásnější než všechny její ozdoby. Její oči se neustále dívají na Kršnovu tvář, a jsou proto vždy plné slz. Barva její pleti, která připomíná namodralý lotosový květ, získá na kráse tím, že si obléká mnoho barevných šatů. Kéž její milostivý pohled padne na nás na všechny, abychom mohli být ochráněni před sevřením máji a hladce dělali pokroky ve své oddané službě!“

Нижче наведений опис того, як виявляється материнська любов Яшоди до Крішни. Прокинувшись рано вранці, матір Яшода перво-наперво дає Крішні поссати груди, а потім проказує різні захисні мантри, що мають оберігати її дитя. Далі вона прикрашає Його чоло чудовою тілакою, надягає Йому на руки захисні талісмани. Усі ці дії безсумнівно свідчать про те, що вона — наче уособлення усіх взятих разом почуттів материнської любови до Крішни.

Následuje popis náklonnosti matky Jašódy ke Kršnovi: Když matka Jašódá brzy ráno vstala, ze všeho nejdříve nabídla své mateřské mléko Kršnovi a pak začala recitovat různé mantry na Jeho ochranu. Pak Mu pěkně ozdobila čelo a ovázala Mu ruce ochrannými talismany. Ze všech těchto činností jasně chápeme, že je symbolem veškeré mateřské náklonnosti ke Kršnovi.

Далі поданий опис зовнішности Нанди Махараджі. Його чорне волосся злегка присипане сивизною, його зелене вбрання за кольором подібне до молодих листочків баньянового дерева. Сам він опасистий, з круглим черевом, шкіра його кольору місяця уповні, а його обличчя прикрашають гарні вуса. Якось Крішна, ще немовля, ухопився за палець Свого тата і так ходив по подвір’ї. Він ще не вмів добре триматися на ніжках, і все здавалося, що Він ось-ось впаде. Нанда Махараджа дбайливо допомагав своєму трансцендентному синові ходити, пильнуючи, щоби той не впав, аж зненацька відчув, що йому на очах виступили сльози, а його ціле єство затопила радість. То вклонімося з великою шаною до лотосових стіп царя Нанди!

Popis tělesných rysů Nandy Mahárádži je následující. Vlasy na hlavě má většinou černé, avšak některé jsou šedé. Jeho šaty mají zelenavou barvu jako čerstvě vyrostlé lístky banyánovníku. Břicho má silnější, barva jeho pleti je přesně taková, jakou má měsíc v úplňku, a má pěkný knír. Když byl Kršna dítě, chodil po dvoře a držel se prstu svého otce, a protože neuměl plynule chodit, vypadalo to, že téměř padá. Když Nanda Mahárádža tímto způsobem ochraňoval svého transcendentálního syna, znenadání měl v očích slzy a přemohla ho radost. Uctivě se klaníme lotosovým nohám krále Nandy!

Те, що Крішна — мала дитина, а також дитяче вбрання Крішни, Його дитячі рухи, солодке лопотання, чарівна усмішка й різноманітні дитячі забави вважають за чинники, які збуджують почуття батьківської любови до Крішни. У дитячому віці Крішни вирізняють три періоди: початок віку каумара, середина віку каумара й кінець віку каумара. Протягом початку й середини віку каумара ніжки в Крішни пухкенькі, а білки очей білі. В Нього вже починають прорізуватися зубки, і Він є напрочуд м’який і лагідний. Його описують так: «На той час, коли з ясен Крішни прорізалося три чи чотири зубики, ніжки Він мав пухкі і Сам був справжній коротун. Кожним рухом Свого дитячого тіла Він чимдалі посилював батьківську любов Махараджі Нанди і матері Яшоди. Іноді Крішна намагався ходити, переступаючи Своїми ніжками, часами починав плакати, часами усміхався, а ще, бувало, смоктав Свій великий палець чи й просто лежав долічерева. Дитячі зайняття Крішни були різноманітними, і ми назвали лише деякі з них. Іноді, лежачи на спині, Крішна смоктав великі пальці на ногах чи скидав ніжками, часом плакав, а часом сміявся. Матір Яшода, спостерігаючи за забавами свого сина, старалася не завадити Йому жодним рухом і в ній чимдалі росло бажання дивитися далі на своє дитя і втішатися Його дитячими забавами». На початку віку каумара на шиї Крішна носить оправлені в золото тигрові кігті. На чолі Він має захисну тілаку, очі підмальовані чорною тушшю, а навколо животика обв’язано шовковий шнур. Так описують вбрання Крішни на початку віку каумара.

Za podněty ke zvětšení rodičovské lásky ke Kršnovi se považuje dětský věk, dětské šaty, dětské pohyby, sladká slova, která dítě říká, pěkné úsměvy a různé druhy dětských her. Kršnův dětský věk se rozděluje na tři období: začátek věku kaumāra, střed věku kaumāra a konec věku kaumāra. Během počátku a středu věku kaumāra jsou Kršnova stehna silnější a vnitřní část Jeho očí je bělavá. Má známky vyrůstajících zubů a je velice jemný a laskavý. Je popisován následovně: „Když Kršnovi vyrostly z dásní tři nebo čtyři zuby, měl tlustší stehna, velice malé tělo a svými činnostmi začal zvětšovat rodičovskou lásku Nandy Mahárádži a matky Jašódy. Někdy opakovaně dupal nohama, někdy plakal, někdy se smál, někdy si cucal palec a někdy ležel na zemi na zádech. To jsou některé z různých činností Kršny v dětství. Když Kršna ležel na zádech; někdy si cucal palce na nohou, někdy kopal nohama do vzduchu, někdy naříkal a někdy se smál; matka Jašódá se na svého syna při takových zábavách dívala a nedělala nic, čím by Ho omezovala — raději začala své dítě dychtivě pozorovat a užívat si těchto dětských zábav.“ Na začátku věku kaumāra měl Kršna ve zlatém náhrdelníku kolem krku tygří drápy. Na čele měl ochranný tilak, černou maskaru kolem očí a hedvábnou šňůru kolem pasu. To je popis Kršnových šatů na počátku věku kaumāra.

Коли Нанда Махараджа споглядав дитячу вроду Крішни— а тіло Крішни кольором нагадувало молоде дерево тамала, на грудях Він мав намисто з тигровими кігтями, глина, якою була нанесена красива тілака, була замішана на коров’ячій сечі, ручки Його прикрашав тонкий шовковий шнур й шовкова тканина завита навколо Його талії, — отож коли Нанда Махараджа дивився на свого малого сина, він не міг натішитися Його вродою.

Když Nanda Mahárádža viděl krásu malého Kršny s tygřími drápy na hrudi, s barvou pleti jako čerstvě vyrostlý strom tamāla, pěkně ozdobeného tilakem z kravské moče, s pěknou hedvábnou šňůrou zdobící paže a hedvábnými šaty kolem pasu — když viděl své dítě v této podobě, nikdy se Jeho krásou nenasytil.

У середині віку каумара на очі Крішни спадає чуб. Іноді нижня частина Його тіла повита тканиною, а інколи Він голий-голісінький. Він робить спроби ходити — робить крок і ще крок — і часами ніжно белькоче щось. Ось такі прикмети має Крішна, коли переступає на половину віку каумара. Колись у цьому віці матір Яшода побачила Крішну таким: скуйовджене волосся спадало Йому на брови, очі безнастанно рухалися, і, дарма що Він не міг висловити Своїх почуттів зрозуміло, Його мова була співуча й приємна вухові. Коли матір Яшода подивилася на Його крихітні вушка, коли вона побачила, як Він, голенький, силкується на Своїх коротеньких ніжках бігти щомога швидше, вона ніби занурилась в океан нектару. Оздоби Крішна в цьому віці має такі: перлину, яку причеплюють до носової перетинки, масло, що Він тримає у Своїх лотосоподібних долоньках, і декілька маленьких підвішених до талії дзвіночків. Сказано, що коли матір Яшода дивилася, як ходить її дитя, видзвонюючи дзвіночками на талії, з перлиною в носі і маслом у долонях, і всміхається їй, її затоплювало невимовне блаженство.

Uprostřed věku kaumāra má Kršna vlasy podél očí. Někdy je zakrytý látkou kolem spodní části těla a někdy je zcela nahý. Někdy se snaží chodit, krok za krokem, a někdy velice sladce mluví lámanou řečí. To jsou některé příznaky prostředního věku kaumāra. Matka Jašódá Ho v tomto věku popisuje následovně: Rozcuchané vlasy se Mu dotýkaly obočí a Jeho oči byly velice neposedné, ale nemohl své pocity vyjádřit patřičnými slovy. Jeho řeči byly ale přesto tak pěkné a sladké na poslech. Když se matka Jašódá podívala na Jeho malé uši a viděla Ho nahého, jak se snaží rychle běhat po svých malých nohách, nořila se do oceánu nektaru. Kršna má v tomto věku jako ozdoby perlu zavěšenou z přepážky nosu, máslo na lotosových dlaních a několik malých zvonků zavěšených u pasu. Říká se, že když matka Jašódá viděla, jak se dítě pohybuje a zvoní zvonky v pase, směje se na ni s perlou mezi nosními dírkami a s máslem v rukách, měla z pohledu na své malé dítě nesmírnou radost.

Проминувши половину віку каумара, Крішна тоншав у талії, груди Його ширшали, голову вкривали кучері, що спадали долі, наче ворон опускає крила. Мати не могла натішитися чудовою вродою Крішни. Наприкінці віку каумара Крішна носить у руках коротеньку палку, шати Його трохи довші, а шнур навколо Його талії зав’язаний вузлом, нагадуючи зміїний каптур. Отак убраний, Він водив пастися неподалік від дому телят, а часом бавився з пастушками-однолітками. Він мав тоненьку флейту і маленький ріжок з буйволячого рогу і також часом грав на флейту, вироблену з листя дерев. Цими розвагами відзначається кінець віку каумара.

V době, kdy byl Kršna uprostřed věku kaumāra, se Jeho pas začal ztenčovat, Jeho hruď rozšiřovat a Jeho hlavu zdobily kadeřavé vlasy, připomínající vraní křídla. Tyto úžasné rysy Kršnova těla udivovaly matku Jašódu znovu a znovu. Na konci věku kaumāra Kršna nosil v ruce malou tyčku, Jeho šaty byly poněkud delší a měl uzel kolem pasu, připomínající hadí kápi. V těchto šatech se starával o telata blízko domu a někdy si hrál s pasáčky stejného věku. Měl tenkou flétnu a trubku z buvolího rohu a někdy hrál na flétnu zhotovenou z listí stromů. To jsou některé příznaky konce Kršnova věku kaumāra.

Коли Крішна дещо підріс і вже доглядав маленькі телята, Він часто ходив пасти їх до ближнього лісу. І якщо Він припізнювався проти звичайного, Нанда Махараджа піднімався на чандра-шаліку (це така споруда на даху для огляду місцевости) виглядати сина. Стурбований тим, що його маленький син загаявся в лісі, Нанда Махараджа, бувало, лишався на чандра- шаліці аж доки вже міг заспокоїти свою дружину, що, мовляв, Крішна разом з маленькими пастушками та телятами повертається додому. Нанда Махараджа звичайно показував своїй укоханій дружині на павичеве перо на голівці їхнього сина і в захваті казав їй, що їхній син — справжнє свято для очей.

Když Kršna trochu povyrostl a staral se o malá telata, často chodíval blízko k lesu, a když se vracel domů pozdě, Nanda Mahárádža okamžitě vstával a vyhlížel Ho ze svého sedátka zvaného candra-śālikā (což je malý přístřešek postavený na střeše k pozorování okolí z ptačí perspektivy). Měl starost, proč se jeho malý syn tak dlouho nevrací, a čekal vpřístřešku do té doby, dokud nemohl své ženě pokynout, že Kršna, obklopen svými malými přáteli pasáčky, jde s telaty zpátky. Nanda Mahárádža okamžitě rozpoznal paví pero na Jeho hlavě a oznámil své milované choti, jakou radost to dítě přináší jeho očím.

Мати Яшода казала тоді Нанді Махараджі на відповідь: «А подивись-но на мого любого хлопчика! Білки очей Його сяють, на голові в Нього тюрбан, на плечах накидка, а на Його стопах ніжно видзвонюють ножні дзвіночки. Він вже близько, разом з Ним — телята корів сурабгі. Дивись же на Нього, як Він ступає святою Вріндаваною!»

Matka Jašódá pak oslovila Nandu Mahárádžu: „Podívej se na mého drahého syna, jehož oči jsou bílé, který má turban na hlavě, přehoz na těle a zvonky na nohách, které velice sladce cinkají. Blíží se s telaty surabhi a podívej, jak putuje po posvátné zemi Vrndávany!“

Тоді Нанда Махараджа знову казав дружині: «Люба Яшодо, подивись-но на свій паросток, Крішну! Бачиш, як виблискує Його темне тіло, бачиш, як рожевіють кутики Його очей, бачиш, які в Нього широкі груди і на них чудове золоте намисто? Який Він чудовий, і, коли я дивлюся на Нього, моє трансцендентне блаженство чимдалі більшає!»

Nanda Mahárádža zase oslovil svou ženu takto: „Má drahá Jašódo podívej na svého syna Kršnu! Podívej se na Jeho načernalý tělesný lesk, Jeho oči s červeným nádechem, Jeho širokou hruď a Jeho pěkný zlatý náhrdelník! Jak pěkně vypadá a jak stále více zvětšuje mou transcendentální blaženost!“

Коли Крішна, улюблений син Нанди Махараджі, вступає у вік кайшора (це вік від десяти до п’ятнадцяти років), Його врода зростає ще більше, однак батьки і далі ставляться до Нього так, наче Він лишається хлопчиком віку пауґанда. Водночас дехто зі слуг Крішни, коли Він перебуває у віці пауґанда, ставиться до Нього як до юнака віку кайшора. Звичайні дитячі розваги Крішни — розбивати глечики з молоком та юґуртом, розливати юґурт по подвір’ї і красти вершки з молока. Буває, Він ламає кий для збивання, а інколи жбурляє масло у вогонь. Такі Його забави ще посилюють трансцендентне блаженство Його матері.

Když Kršna, milovaný syn Nandy Mahárádži, dospěje do věku kaiśora a ještě více zkrásní, Jeho rodiče si stále myslí, že je ve věku paugaṇḍa — i přesto, že je již ve věku mezi desíti a patnácti lety. Když je Kršna ve věku paugaṇḍa, někteří Jeho služebníci Ho také přijímají, jako by byl ve věku kaiśora. Když se Kršna věnuje dětským zábavám, Jeho obyčejným zvykem je rozbíjet mléčné a jogurtové nádoby, házet jogurt po dvoře a krást smetanu z mléka. Někdy zlomí tyč na stloukání másla a někdy háže máslo na oheň. Takto zvětšuje transcendentální radost své matky Jašódy.

Щодо цього матір Яшода якось сказала своїй служниці Мукгарі: «Поглянь лишень на цього Крішну: Він, роззираючись довкола, поволеньки виступає з-поза кущів. Здається, Він саме йде красти масло. Причаїмося, аби Він не помітив, що ми спостерігаємо за Ним. Я хочу бачити, як Він хитро-прехитро пряде Своїми бровенятами, і ще я хочу побачити Його перелякані очі і гарне личко».

Matka Jašódá v této souvislosti jednou řekla své služebnici Mukhaře: „Jen se podívej, jak se Kršna pokradmu dívá na všechny strany a pomalu vystupuje z křoví. Vypadá to, že přichází krást máslo. Neukazuj se, nebo pozná, že se na Něj díváme. Chci se těšit z pohledu na Jeho obočí, které se hýbe tak roztomile, a chci vidět Jeho bojácné oči a krásnou tvář.“

Насолоджуючись звичкою Крішни нишком красти масло, матір Яшода відчувала екстаз материнської любови — вона вдихала аромат Його волосся, легенько поплескувала Його по тілі, благословляла, а часом карала або ще докірливо дивилася на Нього, траплялося, підтримувала Його, а то ще ласкаво повчала, кажучи, що красти недобре. Такого роду дії викликані материнською екстатичною любов’ю до Крішни. Тут варто звернути увагу на те, що схильність красти, яка притаманна усім дітям, має навіть Верховний Бог-Особа, а отже ця схильність не є штучною. Однак у духовних стосунках, на відміну від стосунків матеріального світу, ця схильність красти вільна від скверни і не занечищує.

Matka Jašódá měla radost z toho, jak Kršna kradl máslo velice potajmu, dostala extázi mateřské lásky, když čichala k Jeho hlavě, hladila Ho rukou po těle, žehnala Mu, nařizovala Mu, upřeně Ho pozorovala, staral se o Něj a dobře Mu radila, aby se z Něj nestával zloděj. To jsou činnosti v mateřské extatické lásce. Je důležité si v této souvislosti povšimnout, že dětský sklon krást má dokonce i Nejvyšší Osobnost Božství, a že proto není nepřirozený. V duchovním vztahu však sklon ke kradení není nepatřičný, jak je tomu v hmotném světě.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.33) Шрі Шукадева Ґосвамі каже Махараджі Парікшіту: «Любий царю! Щойно старші ґопі побачили своїх синів, що наближалися до них, їх заполонила незрівнянна батьківська любов, і всі вони наче занурилися в океан любови. Спочатку вони намірялися покарати своїх синів за те, що ті крали масло, але варто їм було побачити їх, як їхній сердитий настрій одразу минувся — натомість їх затопила любов до своїх дітей. Вони заходилися обнімати синів і вдихати аромат їхнього волосся. Через любов до дітей вони мало не втратили розум». Усі ці пастушки завжди ходили разом з Крішною красти масло — це була одна з їхніх дитячих розваг. Але матір Яшода замість того, щоб гніватися, відчувала, що в неї з грудей тече молоко, зволожуючи її тіло. З любови до Крішни, вона знову й знову притулялась обличчям до Його голови і вдихала запах Його волосся.

V desátém zpěvu, třinácté kapitole, 33. verši Šrímad Bhágavatamu říká Šukadéva Gósvámí králi Paríkšitovi: „Můj drahý králi, jakmile starší gópí uviděly přicházet své syny, objevily se nepopsatelné známky mateřské lásky a všechny pocítily velkou náklonnost. Nejprve plánovaly potrestat své syny za kradení másla, ale jakmile před ně synové přišli, úplně se přestaly hněvat a pocítily náklonnost. Začaly své syny objímat a čichat k jejich hlavám. Když tak činily, začaly ze svých dětí téměř šílet.“ Ve svých dětských zábavách se všichni tito pasáčci připojili ke Kršnovi při kradení másla. Místo aby se matka Jašódá hněvala, začala vlhnout mlékem, proudícím z jejích ňader. Ve své náklonnosti ke Kršnovi začala opakovaně čichat k Jeho hlavě.

Головними зайняттями усіх матерів хлопчиків-пастушків було цілувати синів, обнімати їх, гукати їх на імена і ще подеколи м’яко картати їх за звичку красти. Такі вирази батьківської любови називають екстазом саттвіка, і в такому екстазі екстатичні ознаки восьми різновидів виявляються в усій повноті. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.22) Шукадева Ґосвамі каже цареві Парікшіту: «Усі матері пастушків перебували під впливом ілюзії, якою їх покривала внутрішня енерґія Бога- Особи, йоґамайа, і, щойно чули флейти своїх синів, вони схоплювались з місць, обнімаючи їх у своєму серці. Ці хлопчики були створені безпосередньо внутрішньою енерґією Крішни, і, приймаючи їх за рідних синів, матері брали їх на руки, обнімали і міцно пригортали до себе. Почуття, якими супроводжувалися ці зворушливі зустрічі, були п’янкішими за брагу з нектару, а діти одразу бралися пити молоко, що текло з грудей їхніх матерів».

Obvyklými činnostmi všech matek pasáčků bylo líbat je, objímat, volat na ně jmény, a někdy je laskavě trestaly za jejich zlodějské návyky. Těmto projevům rodičovské lásky se říká extáze sāttvika, přičemž je plně vidět osm druhů extatických příznaků. V desátém zpěvu, třinácté kapitole, 22. verši Šrímad Bhágavatamu říká Šukadéva Gósvámí králi Paríkšitovi: „Všechny matky pasáčků byly oklamány vlivem jógamáji, energie Osobnosti Božství, a jakmile zaslechly hru svých chlapců na flétnu, okamžitě se postavily a v mysli objaly své syny, kteří byli stvořeni přímou vnitřní energií Kršny. Přijaly je jako své vlastní syny, zvedly je na rukou a začaly je objímat a nechaly si je v náruči. Pocity, které vzešly z této události, byly sladší než nektar přeměněný v chutnou omamnou látku, a děti okamžitě pily mléko proudící z jejich ňader.“

У книзі «Лаліта-мадгава» Рупи Ґосвамі є такі, звернені до Крішни, слова: «Любий Крішно! Коли Ти випасаєш череду, курява, що її збивають копитами телята й корови, обпадає Твоє вродливе обличчя й красиву тілаку, і від того здається, що Ти весь брудний. Але коли Ти повертаєшся додому, молоко, яке струмує з грудей Твоєї матері, змиває куряву з Твого виду, і Ти, очищений цим молоком, стоїш, наче Божество, якого омивають молоком під час церемонії абгішека». У храмах з Божествами заведено, що у разі якогось осквернення храму Божества омивають молоком. Крішна — Верховний Бог-Особа, і Його омивало молоко з грудей матері Яшоди, очищаючи Його від куряви, що покривала Його тіло.

V Lalita-mádhavě, kterou napsal Rúpa Gósvámí, je Kršna osloven následovně: „Můj drahý Kršno, když jsi zaměstnán péčí o zvířata, prach zvířený kopyty telat a krav pokrývá Tvojí pěknou tvář i umělecký tilak a jsi navenek velice zaprášený. Když se však vrátíš domů, mléko proudící z ňader Tvé matky umyje Tvůj obličej od prachu a vypadá to, že jsi tímto mlékem očištěn, jako když Božstvo se omývá během provádění obřadu abhiṣeka.“ V chrámech je zvykem, že došlo-li k nějakým nečistým činnostem, Božstvo musí být umyto mlékem. Kršna je Nejvyšší Osobnost Božství a byl umyt mlékem z ňader matky Jašódy, které Ho očistilo od nánosu prachu.

Іноді можна було бачити, як матір Яшода ціпеніє в екстазі. Таке трапилося, наприклад, коли її син підняв пагорб Ґовардгану. Крішна стояв і тримав пагорб, а тимчасом матір Яшода вагалася, чи можна їй підійти обійняти Його, і від того заціпеніла. Вона думала про те, що яка то небезпечна річ — підняти й тримати пагорб, і її очі застували сльози. Сльози не давали їй бачити Крішну, від тривоги за сина їй аж дух перехопило, і вона не була здатна здобутись на жодне слово, що мало б підказати синові, що Йому слід робити в такому становищі. Це заціпеніння є ознакою екстатичної любови.

V některých případech matka Jašódá ustrnula v extázi. Projevilo se to, když uviděla svého syna zvednout kopec Góvardhana. Když Kršna stál a držel kopec, Matka Jašódá se zdráhala Ho obejmout a ustrnula. Nebezpečí, které Kršna zvednutím kopce podstoupil, vlilo do jejích očí slzy. S očima plnýma slz přestala Kršnu vidět, a protože se jí hrdlo zalklo úzkostí, nemohla ani Kršnu poučit, co by měl dělat. To je příznak ustrnutí v extatické lásce.

Ще часами матір Яшода відчувала інше щастя, трансцендентний екстаз — коли її дитя вирятовувалося з небезпечних ситуацій, скажімо, коли на Крішну нападали демони, як оце Путана. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (17.19) Шукадева Ґосвамі каже: коли Крішна повернувся додому неушкоджений — а матір Яшода вже не сподівалася побачити Його живим, — вона відчула безмірне щастя. Одразу посадовивши Його на коліна, вона обнімала Його ще і ще. Тимчасом як вона обнімала свого сина, з її очей плинули потоки сліз, і вона була неспроможна виразити свою трансцендентну радість. У книзі «Відаґдга-мадгава» Шріли Рупи Ґосвамі сказано: «Любий Крішно, дотик Твоєї матері такий приємний і освіжаючий, що він прохолоджує ліпше від сандалової пасти та ясного місячного сяйва, разом із пастою з коріння ушіра». (Ушіра — це різновид коріння, яке, якщо зробити з нього пасту на воді, дає відчуття сильної прохолоди. Його спеціально використовують для захисту від палючої сонячної спеки.)

Matka Jašódá se někdy těšila transcendentální extázi štěstí, když bylo její dítě zachráněno z nebezpečné situace, jako bylo napadení Pútanou či nějakým jiným démonem. V desátém zpěvu, sedmnácté kapitole, 19. verši Šrímad Bhágavatamu Šukadéva Gósvámí říká, že matka Jašódá se cítila velice šťastná, když dostala své ztracené dítě zpátky. Okamžitě si Ho dala na klín a začala Ho znovu a znovu objímat. Zatímco objímala svého syna, tekly jí z očí proudy slz a nebyla schopna vyjádřit svou transcendentální radost. Ve Vidagdha-mádhavě Šríly Rúpy Gósvámího stojí: „Můj drahý Kršno, dotyk Tvé matky tak těší a chladí, že předčí chladivé účinky santalové pasty a jasného měsíčního svitu smíseného s pastou z kořene uśīra.“ (Uśīra je druh kořene, který má velice chladivý účinek, je-li nasáklý vodou. Zvláště se používá, když pálí slunce.)

Материнська любов Яшоди до Крішни постійно зростає, й іноді її любов та екстаз описують як палку сердечну прив’язаність, а інколи — як необорний потяг. Приклад потягу до Крішни з необорною батьківською любов’ю наведений у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (6.43). Там Шукадева Ґосвамі каже Махараджеві Парікшіту: «Любий царю! Коли великодушний Нанда Махараджа, повернувшись додому з Матгури, вдихнув аромат волосся на голові сина, його затопив екстаз батьківської любови». Інший подібний приклад пов’язаний з матір’ю Яшодою. Матір Яшода, ждучи Крішну з пасовища, потерпала, дослухаючись, чи, бува, не долине до неї голос Його флейти. До цього додалася думка про те, що Крішна забарився, і тому її нетерпіння і бажання почути Крішнину флейту подвоїлося, а з грудей їй потекло молоко. Вона то заходила в дім, то йшла на вулицю, постійно визирала надвір подивитись, чи, бува, не повертається Ґовінда.Коли численні великі мудреці підносили молитви до Господа Крішни, прославляючи Його діяння, на поле битви Курукшетра ступила цариця Ґокули, матір Яшода, і края її сарі були просякнуті молоком, що точилося з її грудей. Цей приїзд матері Яшоди на Курукшетру трапився не під час битви. Іншим разом Крішна приїздив до Курукшетри з дому Свого рідного батька (з Двараки) під час сонячного затемнення, і в той самий час туди, щоб побачитися з Ним, прибули жителі Вріндавани.

Mateřská láska matky Jašódy ke Kršnovi trvale vzrůstá a její láska a extáze se někdy popisuje jako silná náklonnost a někdy jako zaplavující přitažlivost. Příklad pouta ke Kršnovi se zaplavující náklonností podává desátý zpěv, šestá kapitola, 43. verš Šrímad Bhágavatamu, kde Šukadéva Gósvámí oslovuje Maharádžu Paríkšita: „Můj drahý králi, když se velkorysý Nanda Mahárádža vrátil z Mathury, začal čichat k hlavě svého syna a byl ponořený v extázi rodičovské lásky.“ Podobně se zde mluví o matce Jašódě, když příliš toužila slyšet zvuk Kršnovy flétny, při očekávání Jeho návratu z pastvin. Myslela si, že začíná být velice pozdě, její dychtivost zaslechnout zvuk Kršnovy flétny se zdvojnásobila a z ňader jí začalo kapat mléko. V tomto stavu někdy chodila po domě a někdy vycházela z domu. Neustále se dívala, jestli se Góvinda po cestě nevrací. Když mnoho velkých světců skládalo své modlitby Pánu Kršnovi a oslavovalo tak Jeho činnosti, přišla na Kuruovské bitevní pole královna Gókuly matka Jašódá a smáčela dolní část svého sárí mlékem proudícím z jejích ňader. Toto se neudálo během bitvy na Kuruovském bitevním poli, ale jindy. Kršna odešel na Kurukšétru ze svého domu (ve Dvárace) během zatmění slunce, a tehdy se tam vypravili také obyvatelé Vrndávany, aby Ho znovu viděli.

Коли Крішна прибув до святого місця прощі Курукшетра, звістка про це облетіла усіх, хто зібрався там; усі казали, що прибув Крішна, син Девакі. Тої хвилі Девакі, любляча мати, почала пестити Його лице. І коли люди знову загукали, мовляв, приїхав Крішна, син Васудеви, цар Нанда та матір Яшода, кого затопила любов, всіляко виявляли ознаки безмірного блаженства.

Když Kršna dorazil na Kurukšétru, všichni shromáždění lidé začali říkat, že přijel Kršna, syn Dévakí. Dévakí tehdy začala hladit Kršnův obličej právě tak, jak to dělá milující matka. Když lidé volali, že přijel Kršna, syn Vasudévy, král Nanda i matka Jašódá cítili nesmírnou náklonnost a vyjádřili svou velikou radost.

Коли матір Яшода, цариця Ґокули, збиралася на Курукшетру, щоб побачити свого сина, одна з її подруг сказала їй: «Люба царице, молоко, що збігає з твоїх грудей-гір, вже забілило води Ґанґи, а твої сльози, змішані з чорною тушшю, зачорнили води Ямуни. А що ти вже стоїш якраз між цих двох річок, гадаю, тобі нема потреби так сильно прагнути побачитися зі своїм сином. Подивившись на води цих річок, Він і так зрозуміє, як сильно любить Його мати».

Když se matka Jašódá, královna Gókuly, šla podívat na svého syna Kršnu na Kurukšétru, jedna z jejích přítelkyň ji oslovila: „Má drahá královno, mléko tekoucí z hor tvých ňader již obílilo řeku Gangu a slzy z tvých očí smíšené s černou maskarou již začernily barvu Jamuny. Když stojíš mezi oběma řekami, myslím, že není třeba, abys tak úzkostlivě toužila spatřit tvář svého syna. Svou mateřskou lásku jsi Mu již ukázala těmito dvěma řekami!“

Ця ж подруга матері Яшоди казала Крішні: «Любий Мукундо, якщо матір Яшоду, царицю Ґокули, примусять стояти у вогні, але при тому їй дозволять дивитися на Твоє лотосове лице, вогонь той для неї буде як Гімалаї з їхніми снігами. А якщо їй дадуть бути в океані нектару, але позбавлять змоги дивитися на лотосове лице Твоєї Господньої Милости, то цей океан нектару видаватиметься їй океаном пекучої отрути». То хай уславиться на весь світ це палке бажання матері Яшоди з Враджі, що живе надією бачити лотосове лице Крішни!

Stejná přítelkyně matky Jašódy oslovila Kršnu následovně: „Můj drahý Mukundo, kdyby matka Jašódá, královna Gókuly, byla nucena stát v ohni, ale mohla vidět Tvůj lotosový obličej, pak se jí tento oheň bude zdát jako pohoří Himaláje — plný ledu. Stejně tak, kdyby mohla stát v oceánu nektaru, ale nemohla by vidět Tvůj lotosový obličej, pak jí ten oceán nektaru bude připadat jako oceán arzénového jedu.“ Ať je úzkost vradžské matky Jašódy, která neustále očekává, kdy spatří Kršnovu lotosovou tvář, oslavována po celém vesmíru!

З подібними словами звернулась Кунтідеві до Акрури: «Любий брате! Мого племінника Мукунди вже немає з нами досить довго. Чи не будеш ти такий ласкавий повідомити Його, що Його тітка Кунті, перебуваючи зараз поміж ворогами, хотіла б знати, чи зможе вона ще колись побачити Його лотосове лице?»

Podobně mluvila Kuntídéví k Akrúrovi: „Můj drahý bratře Akrúro, můj synovec Mukunda je od nás dlouho pryč. Řekneš Mu laskavě, že Jeho teta Kuntí sedí mezi nepřáteli a ráda by věděla, kdy bude opět moci spatřit Jeho lotosový obličej?“

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (46.28) сказано: «Коли Уддгава, бувши у Вріндавані, оповідав про Крішнине життя у Двараці, матір Яшода, слухаючи його, заплакала, а з її грудей почало точитися молоко». Інший випадок, що яскраво виявив несказанну любов Яшоди до Крішни, трапився, коли Крішна відбув до Матгури, царства Камси. Матір Яшода відчувала таку тугу в розлуці з Крішною, що, коли вона побачила тілаку та туш Крішни, заточилася і, голосно зойкнувши, майже непритомна опукою впала на землю. Вона качалась по землі, на її тілі з’являлися численні подряпини, і ось у такому жалюгідному стані вона знову і знову вигукувала «Сину! Мій любий сину!» і била себе у груди обома руками. Ці почуття матері Яшоди, пояснюють знаючі віддані, властиві станові екстатичної любови в розлуці. Іноді в подібних випадках можуть бути виявлені численні інші ознаки — сильне занепокоєння, туга, відчай, приголомшення, заціпеніння, покірливість, невгамовність, безумство й галюцинації.

V desátém zpěvu, čtyřicáté šesté kapitole, 28. verši Šrímad Bhágavatamu stojí: „Když byl Uddhava přítomen ve Vrndávaně a líčil činnosti Kršny ve Dvárace, matka Jašódá poslouchala vyprávění a začalo jí z ňader téci mléko a z očí se jí začaly ronit slzy.“ K další události, ukazující nejvyšší lásku matky Jašódy ke Kršnovi, došlo, když Kršna odejel do Mathury, Kansova království. V odloučení od Kršny se matka Jašódá začala dívat na Kršnovy kosmetické potřeby a s velkým hlukem spadla na zem téměř v bezvědomí. Když se převalovala po zemi, měla na těle mnoho škrábanců a v tomto žalostném stavu začala volat: „Ó můj drahý synu! Můj drahý synu!“ a oběma rukama se pleskla do ňader. Toto jednání matky Jašódy zkušení oddaní vysvětlují jako extatickou lásku v odloučení. Někdy se dostaví mnoho jiných příznaků, jako silná úzkost, nářek, zklamání, ustrnutí, pokora, neposednost, šílenství a iluze.

Що стосується тривоги матері Яшоди, то якось, як Крішни не було вдома (Він тоді випасав корови), один відданий сказав їй: «Яшодо, я думаю, що рухи твої тепер уповільнились через те, що ти сильно занепокоєна. Здається, ніби погляд твій застиг, твій віддих став гарячий, і від того жару молоко в твоїх грудях закипає. Всі ті ознаки свідчать за те, що через розлуку з сином тобі сильно болить голова». Це — деякі з ознак, які показують, як сильно мати Яшода вболіває за Крішну.

Co se týče úzkostí matky Jašódy; uveďme, že když Kršna byl pryč z domu na pastvinách, oddaný jí jednou řekl: „Jašódo, myslím, že tvé pohyby zmalátněly a vidím, že jsi celá úzkostlivá. Zdá se, že tvé oči se ani trochu nehýbou, a cítím, že máš horký dech, což přivádí tvé mateřské mléko do varu. Všechny tyto stavy dokazují, že z odloučení od svého syna máš prudké bolesti hlavy.“ To jsou některé příznaky strachu matky Jašódy o Kršnu.

Коли Акрура приїхав до Вріндавани і оповідав про життя Крішни у Двараці, матір Яшода дізналася, що Крішна одружився з багатьма царицями і тепер дуже заклопотаний Своїми домашніми справами. Почувши це, Яшода почала гірко нарікати на свою нещасливу долю: вона побивалася, що не змогла влаштувати так, щоб її син одружився одразу по тому, як вийшов з віку кайшора, через що вона нині позбавлена втіхи мати сина з невістками у своєму домі. Вона вигукнула: «Любий Акруро, ти наче сиплеш блискавиці на мою голову!» У таких наріканнях виражалася туга матері Яшоди в розлуці з Крішною.

Když byl Akrúra ve Vrndávaně a vyprávěl o Kršnových činnostech ve Dvárace, matka Jašódá se dověděla, že Kršna se oženil s mnoha královnami zároveň a že je velice zaměstnaný svými rodinnými záležitostmi. Matka Jašódá to poslouchala a naříkala, jak je nešťastná, že nemohla oženit svého syna, když završil věk kaiśora, a nemohla tak uvítat syna a snachu ve svém domově. Proto řekla: „Můj drahý Akrúro, ty jen spouštíš hromy na mou hlavu!“ To jsou příznaky nářku matky Jašódy v odloučení od Kršny.

Матір Яшоду охоплював відчай і тоді, коли вона думала про себе так: «Хоча у мене мільйони корів, молоко їхнє не може вдовольнити Крішну. Тож хай прокляте буде це молоко! Нехай буду проклята і я, тому що нині попри всі матеріальні розкоші й статки я не маю змоги вдихати запах волосся на голові мого сина і годувати Його молоком з моїх грудей, як я робила, коли Він був тут, у Вріндавані». Так виявлявся відчай матері Яшоди у розлуці з Крішною.

Matka Jašódá cítila také zklamání, když si myslela: „Třebaže mám milióny krav, jejich mléko nemůže Kršnu uspokojit. Budiž tedy prokleto! Já jsem také zavržena, protože ačkoliv mám tolik hmotného bohatství, nemohu přičichnout k hlavě svého dítěte a nakojit ho svým mateřským mlékem, jak jsem dělávala, když byl zde ve Vrndávaně.“ To jsou známky zklamání matky Jašódy v odloučení od Kršny.

Один друг Крішни сказав Йому: «Лотосоокий друже! Коли Ти жив у Ґокулі, Ти завжди носив у Своїй руці палицю, яка тепер лежить без діла у домі матері Яшоди, і вона, щойно та палиця впаде їй в око, застигає нерухома, сама наче та палиця». Це — приклад стану заціпеніння у розлуці з Крішною. У розлуці з Крішною матір Яшода стала надзвичайно покірливою і зі сльозами на очах молилася до творця цього всесвіту, Господа Брахми, так: «Любий творцю всесвіту, чи не можеш ти ласкаво повернути мені мого милого синочка Крішну, щоби я могла побачити Його хоча б на мить?» Іноді, не мігши прибрати собі місця від тривоги, наче божевільна, матір Яшода бралася звинувачувати Нанду Махараджу: «Що ти робиш у цьому палаці? Чи Тобі не відомі ні стид, ні сором! Чому люди називають тебе царем Враджі? Мене вкрай дивує, що ти, дарма що нашого коханого сина Крішни з нами немає, і досі живеш у Вріндавані, наче ти не батько, а камінний бовван без серця!»

Jeden Kršnův přítel Ho oslovil: „Můj drahý příteli s lotosovýma očima, když jsi žil v Gókule, neustále jsi nosil v ruce tyč. Ta tyč nyní leží bez užitku v domě matky Jašódy a kdykoliv ji matka Jašódá vidí, znehybní jako ona.“ To je příznak ustrnutí v odloučení od Kršny. Matka Jašódá v odloučení od Kršny začala být tak pokorná, že se modlila ke stvořiteli vesmíru, Brahmovi, se slzami v očích: „Můj drahý stvořiteli, nemohl bys laskavě přivést mého syna Kršnu zpátky ke mně, abych Ho mohla alespoň na okamžik vidět?“ V roztržitosti jako šílená někdy nařkla Nandu Mahárádžu: „Co děláš v paláci? Nestoudníku! Proč ti lidé říkají král Vradži? Zaráží mě, jak v odloučení od svého drahého syna Kršny dokážeš žít ve Vrndávaně jako necitelný otec!“

Певного часу Крішну повідомили про безумство матері Яшоди. Йому сказали: «У своєму безумстві матір Яшода зверталась до дерев кадамба, запитуючи в них: «Де мій синочок?» Ще вона зверталася до птахів й джмелів з питанням, чи не траплявся їм на очі Крішна, і прохала їх розповісти про Тебе. Так матір Яшода з потьмареним розумом блукала Вріндаваною, розпитуючись про Тебе у всіх і кожного». Це — стан безумства у розлуці з Крішною.

Někdo Kršnovi řekl o šílenství matky Jašódy následující: „Matka Jašódá v šílenství oslovovala stromy kadamba a ptala se jich: ,Kde je můj syn?̀ Podobně oslovovala ptáky a trubce a ptala se jich, zda před nimi neprošel Kršna a jestli by jí o Tobě mohli něco říci. V iluzi se tímto způsobem všech ptala na Tebe a toulala se po celé Vrndávaně.“ To je šílenství v odloučení od Kršny.

Коли мати Яшода звинуватила Нанду Махараджу в тому, що в нього кам’яне серце, він відповів: «Люба Яшодо, чого ти так розхвилювалася? Подивись-но уважніше: твій син Крішна стоїть просто перед тобою! Дивись не страться глузду. Я хочу, щоб у моєму домі панували мир і спокій». Отож хтось із друзів повідомив Крішну, що Його батько, Нанда Махараджа, через розлуку з Ним мав галюцинації.

Když byl Nanda Mahárádža nařčen matkou Jašódou, že je „necitelný“, odpověděl: „Má drahá Jašódo, proč ses tak rozčílila? Podívej se laskavě pečlivěji. Jen se podívej, Tvůj syn Kršna stojí před Tebou! Neblázni jako šílená. Zachovej prosím můj domov v klidu a míru.“ Kršna se tak od svého přítele dověděl, že Jeho otec Nanda byl takto omámený v odloučení od Něho.

Коли усі дружини Васудеви, які були присутніми коло жертовної арени Камси, побачили неперевершно прекрасного Крішну, їх затопила материнська ніжність до Нього, і з їхніх грудей потекло молоко, змочуючи края їхніх сарі. Така ознака екстатичної любови свідчить про здійснення бажань.

Když všechny Vasudévovy manželky byly v Kansově obětní aréně, spatřily nejpůvabnější tělesné rysy Kršny a z mateřské náklonnosti jim okamžitě začalo téci z ňader mléko a dolní části sárí jim zvlhly. Tento příznak extatické lásky je výsledkem splněné touhy.

У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.29) сказано: «Коли Крішна після битви на Курукшетрі повернувся до Двараки, Він передусім прийшов побачити Свою матір й усіх Своїх мачух. Він шанобливо вклонився їм до стіп, а матері садовили Крішну собі на коліна, і від ніжної материнської любови до Нього з їхніх грудей починало точитися молоко. Отож першим підношенням Крішні стало їхнє грудне молоко, змішане зі сльозами». Це — один з прикладів задоволення після тривалої розлуки.

V prvním zpěvu, jedenácté kapitole, 29. verši Šrímad Bhágavatamu se říká: „Když Kršna po skončení bitvy na Kuruovském bitevním poli vstoupil do Dváraky, ze všeho nejdříve uviděl svou matku a všechny různé nevlastní matky a hluboce se poklonil jejich nohám. Matky okamžitě vzaly Kršnu do náruče a z mateřské náklonnosti jim teklo z ňader mléko. Jejich mateřské mléko smíšené se slzami v očích bylo to první, co bylo Kršnovi nabídnuto.“ To je jeden z příkladů spokojenosti po dlouhém odloučení.

У «Лаліта-мадгаві» є подібне свідчення: «То справжнє чудо, що Яшода, дружина царя Нанди, від палкої материнської любови до Крішни змішала свої сльози з молоком зі своїх грудей і омила в цій суміші свого укоханого сина Крішну». У «Відаґдга- мадгаві» один відданий звертається до Крішни з такою мовою: «Любий Мукундо! Подивившись на Твоє духмяне, наче лотос, лице, матір Яшода, приваблена Його місячним сяйвом, занурилась у почуття любовного екстазу, і одразу із сосців її подібних до великих дзбанів грудей потекло молоко». Отак вона була завжди готова нагодувати Крішну своїм молоком, яке точилося з її грудей-дзбанів і зволожувало їй одяг, що прикривав ті груди.

Podobně je psáno v Lalita-mádhavě: „Jak úžasné — Jašódá, manželka krále Nandy, z mateřské náklonnosti ke Kršnovi mísila slzy s mlékem ze svých ňader a tak umývala svého drahého syna Kršnu.“ Ve Vidagdha-mádhavě oddaný oslovil Pána Kršnu následovně: „Můj drahý Mukundo, jakmile matka Jašódá spatřila Tvůj obličej, který voněl jako lotosový květ, přitahována měsíčním svitem Tvé tváře byla ve své lásce tak přeplněna radostí, že z bradavek jejích ňader, připomínajících nádoby na vodu, začalo ihned téci mléko.“ A tak vždy dávala Kršnovi mléko, když před tím promáčela látku pokrývající tyto „nádoby“.

Такі є деякі з виявів батьківської любови до Крішни Його матері, батька та інших старших людей. Ознаки екстатичної любови у батьківських почуттях проявляють ті віддані, які приймають Крішну за свого сина. Незмінні трансцендентні почуття до Крішни такого роду називають усталеним екстазом у почуттях батьківської любови.

To jsou příznaky rodičovské lásky ke Kršnovi Jeho matky, Jeho otce a starších osob. Příznaky extatické lásky ke Kršnovi s rodičovskou náklonností se projeví, když je Kršna přijímán jako syn. Tyto neustálé transcendentální pocity ke Kršnovi se nazývají stálá extáze v rodičovské lásce.

Шріла Рупа Ґосвамі, складаючись на авторитетних знавців науки відданого служіння, каже, що трансцендентні взаємини, або раси, вже описаних трьох різновидів, а саме стосунків слугування, братерських та батьківських почуттів, часами бувають змішані між собою. Скажімо, в Баларами братерські почуття змішані з бажанням слугувати Крішні й батьківською ніжністю до Нього. Любовна прив’язаність царя Юдгіштгіри до Крішни теж змішана з батьківською любов’ю і бажанням слугувати Крішні. Так само трансцендентна раса Уґрасени, діда Крішни, змішана з бажанням слугувати Йому й батьківськими почуттями. Ніжна прив’язаність усіх старших ґопі Вріндавани являє собою поєднання батьківської любови, бажання служити й дружніх почуттів. Прив’язаність до Крішни синів Мадрі — Накули й Сахадеви, і так само почуття до Крішни мудреця Наради є поєднанням дружніх почуттів та бажання слугувати Крішні. Прив’язаність до Крішни Господа Шіви, Ґаруди й Уддгави — теж поєднання стосунків служіння й дружби.

Šríla Rúpa Gósvámí uvedl, že podle některých vzdělaných učenců se tři druhy transcendentálních nálad, které jsem dosud popsali — totiž služebnictví, přátelství a rodičovská náklonnost — někdy smísí. Bratrské pocity Balarámovy jsou například smíšeny se služebnictvím a rodičovskou náklonností. Podobně pouto ke Kršnovi Mahárádži Judhišthiry je směsí rodičovské náklonnosti a služebnictví. Transcendentální nálada Ugrasény, Kršnova děda, je směsí služebnictví a rodičovské náklonnosti. Pouto všech starších gópí ve Vrndávaně je směsí rodičovské lásky, služebnictví a přátelství. Náklonnost synů Mádrí — Nakuly a Sahadévy — jakož i náklonnost světce Nárady je směs přátelství a služebnictví. Náklonnost Šivy, Garudy a Uddhavy je směs služebnictví a přátelství.