Коли відданий постійно заглиблений у віддане служіння і з різних ознак екстазу, які він виявляє, можна висновити, що він насолоджується розвинутим і зрілим смаком (расою) братерських взаємин з Богом-Особою, його почуття називають братерською любов’ю до Бога.

Спонукою до такої братерської любови до Бога є Сам Бог. Коли індивідуум перебуває у звільненому стані і віднаходить свої вічні стосунки з Верховним Господом, Господь Сам стає спонукою до зростання братерської любови. Вічні супутники Господа у Вріндавані описують це так: «Харі, Господь, чиє тіло кольором нагадує самоцвіт індраніла, чия усмішка прекрасна, наче квітка кунда, чиї шовкові шати жовтаві, як золоте осіннє листя, чиї груди прикрашають ґірлянди і хто завжди грає на Своїй флейті — до Нього, ворога демона Аґги, що блукає околицями Вріндавани, вічно вабить наші серця».

Є свідчення інших відданих, що, живучи поза Вріндаваною, також мають братерську любов до Бога. Коли на полі битви Курукшетра сини Панду на чолі з Махараджею Юдгіштгірою побачили Крішну в Його чотирирукій формі, тримавши мушлю, диск, булаву й лотос, вони геть забули себе і занурилися в океан нектарного щастя. Цей випадок є прикладом того, як синів Панду — царя Юдгіштгіру, Бгіму, Арджуну, Накулу й Сахадеву — заполонило почуття братерської любови до Крішни.

Інколи приплив почуттів братерської любови викликають різні імена, образи, атрибути й трансцендентні якості Господа. Наприклад, чудові шати Крішни, Його міцної статури тіло, сприятливі знаки на Його тілі, те, що Він знає різні мови, Його мудрі повчання у «Бгаґавад-ґіті», Його надзвичайний хист до будь-чого, обдарованість у всіх сферах діяльности, Його усебічні знання, Його милостивість, лицарська поведінка, Його дії у ролі коханого, Його розум, Його вибачливість, Його привабливість для усіх типів людей, Його багатство та Його щастя — усі такі й подібні чинники викликають приплив почуттів братерської любови.

Цілком природно викликати приплив почуттів братерської любови до Господа може вигляд супутників Крішни у Вріндавані, тому що вони схожі з Крішною на зовнішність, мають ті самі якості, що в Нього, і так само вдягаються. Ці Його товариші завжди щасливі у своєму служінні Крішні, і загалом вони відомі як ваяс’ї, друзі-однолітки. Ваяс’ї цілковито впевнені у заступництві Крішни. Віддані моляться: «Склонімося в шані перед ваяс’ями Крішни, які твердо переконані у дружбі й заступництві Крішни і чия відданість Крішні завжди непохитна. Вони не знають страху і в своєму трансцендентному любовному служінні мають себе за рівних з Ним». Таких вічних друзів Крішни, ваясій, можна подибати і за межами Вріндавани, зокрема в Двараці й Хастінапурі. За винятком Вріндавани усі місця розваг Крішни називають пури (міста). Матгура й Хастінапура, столиця Куру, є пурами. Серед жителів пур до числа відданих Крішни, що перебувають з Ним у стосунках братерської любови, зараховують Арджуну, Бгіму, Драупаді й Судаму Брахману.

Є дальший опис того, як сини Панду, Пандави, втішалися товариством Крішни: «Коли Шрі Крішна прибув до Індрапрастги, столиці Куру, Махараджа Юдгіштгіра негайно поквапився назустріч Йому, щоб вдихнути аромат волосся на голові Крішни». За ведичним звичаєм старший вдихає запах волосся на голові молодших, тимчасом як ті вшановують його, торкаючись йому до стіп. Арджуна й Бгіма з великою радістю обняли Крішну, а двійко молодших братів, Накула й Сахадева, зі сльозами в очах торкнулися лотосових стіп Крішни, так складаючи Йому шану. Так усі п’ятеро братів Пандав насолоджувалися братерською дружбою з Крішною у цій трансцендентній расі. З п’ятьох Пандав найтісніше зв’язаний з Крішною Арджуна. Він тримає в руці чудовий лук Ґандіву. Стегна його порівнюють зі слоновими хоботами, а очі в Арджуни завжди червонуваті. Коли Крішна й Арджуна сидять разом на колісниці, на їхню божественну красу радіє око кожного. Описують таку сцену: якось Арджуна лежав на своєму ложі, поклавши голову на коліна Крішні і, цілковито розслабившись, усміхнений і повністю задоволений, вільно розмовляв та жартував з Ним — так він насолоджувався товариством Крішни.

Якщо казати за ваясій (друзів) Крішни у Вріндавані, то навіть миттєва розлука з Крішною завдає їм великого болю.

Нижче наведено молитву одного відданого до вріндаванських ваясій: «Хвала, хвала ваяс’ям, одноліткам Крішни, чиї якості, розваги, вбрання та врода практично невідмінні від Крішниних. Усі вони мають звичай грати на флейтах з пальмового листя, і кожен з них має буйволячий ріжок, що, так само як у Крішни, оздоблений самоцвітами індраніла, золотом й коралами. Вони завжди сповнені радощів, як Крішна. Хай ці славетні товариші Крішни завжди охороняють нас!»

Ваясій у Вріндавані пов’язує з Крішною настільки задушевна дружба, що ті іноді гадають, буцім ні на чому не поступаються Крішні. Далі наведений приклад таких дружніх почуттів: «Коли Крішна тримав пагорб Ґовардгану Своєю лівицею, ваяс’ї казали: «Любий друже, Ти стоїш без ніякого спочинку вже сім днів і ночей. Ми стривожені, бо розуміємо, яке то важке діло. Гадаємо, Тобі не варто далі тримати цей пагорб Самому. Передай його Судамі. Нам боляче дивитися, як Ти надриваєшся. Але якщо Ти вважаєш, що Судама неспроможний утримати Ґовардгану, тоді принаймні переклади той пагорб на іншу руку. Замість тримати його лівою рукою переклади його на праву, і тоді ми зможемо розтерти Твою лівицю». Це — приклад надзвичайно близьких стосунків, і він свідчить, що ваяс’ї вважають, що вони рівня Крішні.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (12.11) Шрі Шукадева Ґосвамі каже Махараджі Парікшіту: «Любий царю! Для вченого-трансценденталіста Крішна є Верховним Богом-Особою, для імперсоналіста Він — найвище щастя, для відданого — верховне шановане Божество, а для того, хто перебуває під чаром майі, ілюзії, — звичайне собі хлоп’я. Лише уяви собі: ці хлопчики-пастушки зараз бавляться з Верховною Особою, наче вони рівня Йому! З цього знати, що вони мусили накопичити безліч плодів доброчесної діяльности і тепер завдяки цьому мають змогу спілкуватися з Верховним Богом-Особою як Його найближчі друзі».

Є опис почуттів Крішни до Своїх ваясій у Вріндавані. Якось Крішна сказав Баларамі: «Любий брате! Коли Я побачив, що Аґгасура поглинає Моїх товаришів, гарячі сльози заструмували Мені з очей. Коли ті сльози обмивали Мої щоки, любий старший брате, Я, принаймні на якусь мить, цілковито забувся».

У межах Ґокули ваяс’ї Крішни загалом поділяються на чотири категорії: 1)доброзичливці, 2)друзі, 3)близькі друзі й 4)наперсники. Друзі-доброзичливці Крішни трохи старші від Нього, і в їхніх стосунках з Ним є певна частка почуття батьківської ніжности. Бувши старші від Крішни, вони повсякчас намагаються вберегти Його від усякого лиха. Тому вони іноді мають коло себе зброю, готові покарати будь-якого негідника, який наважиться зробити Крішні щось недобре. До друзів- доброзичливців зараховують Субгадру*, Мандалібгадру, Бгадравардгану, Ґобгату, Якшу, Індрабгату, Бгадранґу, Вірабгадру, Махаґуну, Віджаю та Балабгадру. Вони старші від Крішни за віком і завжди думають про Його добро.

Один зі старших друзів Крішни якось сказав: «Мій любий Мандалібгадро! Нащо ти заніс свою блискучу шаблю, наче йдеш на Аріштасуру вбити його? Любий Баладево, чого Ти без потреби вхопив Свого важкого плуга? Любий Віджайо, не хвилюйся зайве. Любий Бгадравардгано, зараз тобі нема потреби робити такі погрозливі рухи. Якщо ви усі придивитеся уважніше, то побачите, що то ніякий не Аріштасура у подобі бика, як вам уявляється — то просто грозова хмара стала над пагорбом Ґовардгана». Ці старші друзі-доброзичливці Крішни прийняли величезну хмару за демона Аріштасуру, що прибрав подоби бика-велетня. Усі вони були дуже збуджені, аж один з них розпізнав, що насправді то просто хмара над пагорбом Ґовардгана, і тоді повідомив інших, що непокоїтися за Крішну нема чого, бо на разі Аріштасура Крішні не загрожує.

Серед друзів-доброзичливців Мандалібгадра й Балабгадра є найзначнішими. Зовнішність Мандалібгадри змальовують так. Шкіру він має золотаву і вбирається дуже привабливо. У руці він завжди тримає строкато розмальований ціпок. У волосся він застромлює павичеве перо і завжди виглядає дуже привабливим. Ставлення Мандалібгадри до Крішни з’ясовує таке твердження: «Любі друзі! Наш укоханий Крішна, ходячи за коровами на пасовищах і мандруючи лісами, надзвичайно втомився. Тому, заким Він спочиває вдома, я зроблю Йому легкий масаж голови, а ти, Субало, розітри Йому стегна — але ні пари з вуст!»

Один відданий так описав особисту вроду Баладеви: «Хай моїм єдиним притулком стануть лотосові стопи Баладеви, чию красу підкреслюють сережки, що торкаються Його щік. Лице Його оздоблює тілака з кастурі (мускусу), а широкі груди прикрашені ґірляндою ґунджа [невеличких мушель]. Його тіло біле, що осіння хмара, шати на Ньому сині, голос Його дуже глибокий. Руки в Нього напрочуд довгі, і коли Він стоїть, вони торкаються Йому стегон. Свою велику силу Він виявив, вбивши демона Праламбу. Хай доблесний Баларама* завжди захищає мене!»

Любов Баладеви до Крішни виявляється у Його зверненні до Субали: «Любий друже, прошу, скажи Крішні, щоб не ходив сьогодні до озера Калії. Сьогодні Його день народження, і Я хотів би разом з мамою Яшодою викупати Його. Скажи Йому, щоб Він лишився сьогодні вдома». З того, як старший брат Крішни, Баларама, піклується про Нього, зрозуміло, що братерська любовна прихильність Баларами має відтінок батьківської любови.

Друзів, молодших за Крішну, що чують ніжну прив’язаність до Нього і завжди шукають способів прислужитися Йому, називають звичайними друзями, або просто друзями. Їх звуть сакгами. Назвемо імена деяких сакг: Вішала, Врішабга, Оджасві, Девапрастга, Варутгапа, Маранда, Кусумапіда, Манібандга й Карандгама. Усі ці сакги (друзі) Крішни повсякчас шукають нагоди якось послужити Йому. Деякі з них піднімаються рано- вранці й одразу йдуть до дому Крішни — вони чатують біля дверей, щоб побачити Крішну першим і йти на пасовища разом з Ним. Буває, мама Яшода, вдягаючи Крішну, помічає хлопчика, що чекає на Нього на ґанку, і тоді гукає його: «Вішало, чого ти стоїш там? Заходь!» Тоді з дозволу матері Яшоди хлопчик не гаючись заходить до світлиці. І поки матір Яшода прибирає Крішну, він старається допомогти їй — надягає дзвіночки на щиколодки Крішни, а Крішна згори жартівливо постукує його Своєю флейтою. Тоді матір Яшода каже: «Крішно, що Ти робиш? Навіщо Ти дратуєш Свого друга?» На цю мову Крішна зі Своїм другом сміються. Такі і деякі інші зайняття сакг Крішни. Іноді вони зганяють до гурту корів, що пасуться, де їм заманеться. Друзі кажуть Крішні: «Твої корови порозбрелися на всі боки, а ми зібрали їх до гурту», і Крішна радо дякує їм.

Часами, коли Крішна зі Своїми сакгами йде на пасовища, Камса посилає якогось чергового демона вбити Крішну. Отож, майже щодня відбувається битва з якимось демоном. Після такого бою Крішна відчуває втому, волосся у Нього на голові розкуйовджується, і тоді сакги збігаються і роблять усе, щоб Крішні добре відпочивалось. Вони перемовляються між собою так: «Любий Вішало, будь ласка, візьми це лотосове листя і, наче віялом, обмахуй Крішну, щоб Йому було приємно. А ти, Варутгапо, прибери з обличчя Крішни волосся і зачеши його як слід. Врішабго, не балакай зайве! Берись мерщій розтирати Крішні тіло. Його руки втомилися після битви з демоном. Подивись лишень, як змучився наш друг Крішна!» Це — лиш деякі приклади того, як сакги служать Крішні.

Одного сакгу на ім’я Девапрастга описують так: «Він має велику силу, добре знає різні науки, чудово грає в м’яча. Він вдягається в біле, а волосся зв’язане у вузол мотузкою. Коли відбувається поєдинок між Крішною та кимось із демонів, Девапрастга першим кидається на допомогу Крішні, і б’ється він, що той слон».

Одна з ґопі якось сказала своїй подрузі: «Моя люба подруго- вродливице! Коли Крішна, син Махараджі Нанди, ліг відпочити у гірській печері, Він поклав голову на руки Шрідами, а Свою лівицю — на груди Дами. Скориставшись зі сприятливої нагоди, Девапрастга, що чує велику ніжну прив’язаність до Крішни, негайно взявся розтирати Йому ноги». Так бавлять час друзі Крішни на пасовищах.

Більш довірених друзів Крішни називають прія-сакги, і вони майже одного віку з Крішною. Їхні дружні стосунки з Крішною настільки довірчі, що їхня поведінка заснована виключно на дружніх почуттях. Поведінка інших друзів має в собі відтінок або батьківської любови, або бажання слугувати, натомість в основі поведінки близьких друзів лежать почуття дружби між рівними. Перелічимо імена деяких довірених друзів: Шрідама, Судама, Дама, Васудама, Кінкіні, Стока-крішна, Амшу, Бгадрасена, Віласі, Пундаріка, Вітанка та Калавінка. Своєю різноманітною діяльністю у різних розвагах усі вони дарують Крішні трансцендентне блаженство.

Поведінку цих довірених друзів описує подруга Радгарані. Якось вона сказала Радгарані: «Люба моя тендітна Радгарані! Твоєму сердечному другові Крішні служать також Його близькі друзі-пастушки. Деякі з них — а голоси в них дуже ніжні — жартують з Крішною, і це надзвичайно тішить Його». Наприклад, у Крішни є один друг-брахмана на ім’я Мадгуманґала. Він часто удає з себе пожадливого брахману. Хоч би коли друзі сідали їсти, Мадгуманґала їсть більше за всіх, і насамперед своїх улюблених ладду. З’ївши ладду більше за будь-кого, Мадгуманґала однак не задоволений, він каже Крішні: «Якщо Ти даси мені ще одне ладду, я втішуся і благословлю Тебе, щоб Ти зумів догодити Своїй подрузі Радгарані». Брахмани мають давати благословення вайш’ям (землеробам і торговцям) — а Крішна був ніби син Махараджі Нанди, вайш’ї. Отож цей хлопчик- брахмана мав повне право благословляти Крішну. Крішна, дуже задоволений благословеннями Свого друга, давав йому ще і ще ладду.

Бувало, хтось із довірених друзів підходив до Крішни та обнімав Його з великою ніжністю та любов’ю. В той самий час інший друг підходив ззаду і затуляв Крішні очі долонями. Такі розваги зі Своїми довіреними друзями завжди виповнювали Крішну великим щастям.

З усіх цих довірених друзів Шрідаму вважають за головного. Шрідаму звичайно можна було бачити у жовтих шатах. З ним завжди його нерозлучний буйволячий ріжок, на голові в нього тюрбан кольору червоної міді. Його тіло чорнувате, на шиї він носить красиву ґірлянду. Він любить жартома кидати Крішні виклик. Тож піднесімо молитву до Шрідами, щоб він дарував нам свою милість!

Іноді Шрідама звертався до Крішни так: «Крішно, Ти такий жорстокий! Ти покинув нас самих на березі Ямуни, і від того, що ми не бачили Тебе, наш розум потьмарився від горя. Тепер, на превелике щастя, Ти нарешті знову з нами. Якщо хочеш, щоб ми заспокоїлись, мусиш обійняти кожного з нас осібно. Але повір, любий друже, навіть миттєва розлука з Тобою завдає великого горя не тільки нам, а й коровам теж. Руки нам опускаються, і без Тебе ми робимося наче безумні».

Нарешті, є друзі, які пов’язані з Крішною ще тісніше. Їх називано прія-нарми, або наперсники. До прія-нарма друзів належать Субала, Арджуна*, Ґандгарва, Васанта й Уджджвала. Якось подруги Радгарані розмовляли між собою про цих найдовіреніших друзів Крішни. Одна з ґопі , звертаючись до Радгарані, сказала: «Люба Крішанґі [тендітна], подивись-но, як Субала нашіптує Крішні на вухо, передаючи Твоє послання, як він без жодного слова, з рук у руки передає Крішні секретного листа від Ш’ямадасі, як він вкладає Крішні прямо до рота горіхи бетеля, що приготувала Паліка, і як він надягає на Крішну ґірлянду, що сплела Тарака. Чи відомо Тобі, люба подруго, що усі ці найближчі друзі Крішни повсякчас виконують таке інтимне служіння Йому?» З численних друзів-наперсників Крішни за найзначніших вважають прія-нарм Субалу й Уджджвалу.
* Також див. с. 354 (прим. пер.).

Субалу описано так. Тіло його кольором нагадує розплавлене золото. Він дуже, дуже любий Крішні. На шиї його завжди закладена ґірлянда, вбирається він у жовте. Очі його — що пелюстки лотоса, а розум такий глибокий, що він своїми промовами та моральними повчаннями дає усім друзям Крішни найвище задоволення. То складімо шанобливі поклони Субалі, другові Крішни!

Міру довірености у стосунках між Крішною та Субалою можна зрозуміти з того, що розмови між ними були такі потаємні, що ніхто крім цих двох був нездатний зрозуміти, за що йдеться.

Уджджвалу , іншого наперсника , описано так . Шати на Уджджвалі завжди жовтогарячі, а очі він має дуже жваві. Йому подобається заквітчуватися усілякими квітами, колір його тіла майже такий, як у Крішни, на шиї він завжди носить перлове намисто. Крішні він надзвичайно любий. То схилімося в шані перед Уджджвалою, найближчим другом Крішни!

Щодо інтимного служіння Уджджвали Радгарані якось сказала одній зі Своїх подруг: «Люба подруго, хіба можливо Мені зберегти Свою добру славу? Я вирішила взагалі не говорити більше до Крішни — і що? До Мене знову приходить той Його друг Уджджвала зі своїм солодким язиком. В його благаннях криється якась невідома сила, бо, почувши їх, жодна ґопі не здатна опиратися своїм почуттям: любов до Крішни неминуче затоплює її, хоч би яка сором’язлива, віддана своїм сімейним обов’язкам, цнотлива й вірна своєму чоловікові вона була».

Далі читаємо твердження самого Уджджвали, яке розкриває його радісну натуру: «Любий Крішно, що вбив Аґгасуру! Твої любовні справи безкраї, наче великий океан, якому немає меж. А юні дівчата усього світу, які прагнуть знайти досконалого коханого, подібні до річок, що плинуть до цього океану. За таких обставин хоч би скільки усі ті річки-дівчата силкувалися спрямувати свої води кудись іще, вони врешті-решт змушені влитися в Тебе».

Про деяких друзів Крішни дізнаємось з різних священних писань, інших описують народні перекази. Серед друзів Крішни виділяють три такі категорії: вічні Його друзі, піднесені півбоги, а також віддані, що досягнули рівня досконалости. У кожній з цих груп є друзі найрізноманітнішої вдачі. Крішна має друзів, які за своєю природою схильні слугувати Господу і давати Йому поради; іншим до серця жартувати, і коли Крішна чує їхні дотепи, Він не може стримати усмішки; деякі з них, щиросерді й простодушні з природи, тішать Господа Крішну своєю простотою; дехто з Його друзів своїми вчинками, нібито скерованими проти Крішни, створює дивовижні ситуації; ще є дуже балакучі друзі, вони все сперечаються з Крішною, створюючи своєрідну атмосферу; також є м’які, лагідні друзі, і їхня люба мова дуже мила Крішні. Усі вони мають з Крішною близькі стосунки, виявляючи у своїх різноманітних діях неабиякий хист, і намагаються робити все так, щоб задовольняти Крішну.