Skip to main content

РОЗДІЛ СОРОКОВИЙ

Kapitola čtyřicátá

Благоговійна відданість синів та інших підлеглих осіб

Uctivá oddanost synů a ostatních podřízených

Справжню благоговійну відданість Крішні виявляють ті, хто має себе за залежного від Крішни, а також ті, хто має себе за сина Крішни. Взірцями осіб, що відчувають свою залежність від Господа, є Сарана, Ґада й Субгадра*. Усі вони, бувши члени роду Яду, думають про Крішну як про свого захисника. Такі самі почуття мали й сини Крішни Прад’юмна, Чарудешна й Самба. У Крішни в Двараці було багато синів. З кожною зі Своїх 16108 цариць Він мав по десятеро синів, й усі ці сини на чолі з Прад’юмною, Чарудешною й Самбою також думали про Крішну як про свого захисника. Обідаючи разом з Крішною, вони відкривали рота, і Крішна годував їх. Коли Крішна пестив когось із синів, той залазив Йому на коліна, й, тимчасом як Крішна вдихав запах волосся на голові сина, що було надзвичайним благословенням, усі, хто був присутній при тому, плакали, думавши про те, яку силу доброчесних вчинків мала звершити ця особа за попередніх життів, щоб зараз бути сином Крішні. З численних синів Крішни Прад’юмну, якого народила Крішні Рукміні, Його перша цариця, вважають за найзначнішого. Прад’юмна весь удався в батька. Чисті віддані Крішни уславлюють щасливого Прад’юмну: який батько, такий син.
* Син Крішни. Не плутати з другом-доброзичливцем Крішни, Субгадрою, за якого йдеться далі (прим. пер.).

Skutečnou uctivou oddanost projevují lidé, kteří si myslí, že jsou Kršnovi podřízení nebo Jeho synové. Nejlepšími příklady podřízených jsou Sárana, Gada a Subhadrá. Všichni to jsou členové jaduovské dynastie a vždy považovali Kršnu za svého ochránce. Kršnovi synové jako Pradjumna, Čárudéšna a Sámba měli podobné pocity. Kršna měl ve Dvárace mnoho synů. S každou ze 16 108 královen jich měl deset a všichni v čele s Pradjumnou, Čárudéšnou a Sámbou měli Kršnu vždy za svého ochránce. Když s Ním Jeho synové obědvali, otevírali někdy ústa, aby je Kršna nakrmil. Když Kršna hladil jednoho ze svých synů, který Mu seděl na klíně, a žehnal mu přičichnutím k hlavě, ostatní synové plakali a přemýšleli, kolik zbožných činností musel tento syn vykonat ve svém předešlém životě. Pradjumna, syn Kršny s hlavní královnou Rukminí, je mezi Jeho syny považován za vůdce. Pradjumnovy tělesné rysy připomínají přesně rysy Kršny. Čistí oddaní Kršny Pradjumnu oslavují, protože se mu dostalo velikého štěstí: jaký otec, takový syn.

У книзі «Харі-вамша» описано, як Прад’юмна викрадав Прабгаваті. Прад’юмна, звертаючись до Прабгаваті, сказав: «Люба Прабгаваті, подумай-но про того, хто є чільником нашої родини. Він — Шрі Крішна. Сам Вішну, Верховний Господь, якого носить на своїй спині Ґаруда, є нашим верховним володарем. Через те, що Він завжди захищає нас, ми стали горді і певні себе, аж іноді беремо думати, що нам не страшний герць з самим Тріпурарі [Господом Шівою]».

V Hari-vanše je popis Pradjumnových činů když unesl Prabhávatí. Pradjumna ji tehdy oslovil: „Má drahá Prabhávatí, jen se podívej na hlavu naší rodiny, Šrí Kršnu. On je samotný Višnu, který létá na Garudovi, a náš nejvyšší pán. Protože jsme zpyšněli a máme naprostou důvěru v Jeho ochranu, nestaráme se někdy ani o boj s Tripurárim (Šivou).“

Відданих, що виконують віддане служіння Господу у почуттях великої шаноби та благоговіння, є два різновиди — підлеглі Господа та Його сини. Слуги Крішни у Двараці завжди поклоняються Йому як найбільш шанованому й обожнюваному Богові-Особі. Крішна полоняє їх розум Своїми неперевершними щедротами. Члени родини Крішни, знавши, що Крішна завжди захищає їх, були готові продемонструвати цю свою переконаність будь-коли: часами Крішна та Баларама брали під захист синів Крішни навіть тоді, коли ті, що траплялось не раз, переступали дозволені законами межі.

Existují dva druhy oddaných, kteří oddaně slouží s úctou a respektem — Pánovi podřízení a Jeho synové. Služebníci ve Dvárace neustále uctívají Kršnu jako nejctihodnější a nejváženější Osobnost Božství. Kršna je okouzluje svými mimořádnými vlastnostmi. Ti, kteří považovali Kršnu vždy za svého ochránce, si mohli své přesvědčení snadno ověřit v praxi, neboť Kršnovi synové jednali mnohokrát zcela nezákonně, ale přesto se jim od Kršny a Balarámy dostalo naprosté ochrany.

Навіть Баларама, старший брат Крішни, іноді складав Йому шану, Сам того не усвідомлюючи. Якось Крішна, прийшовши до Господа Баларами, поквапився скласти шану Своєму старшому брату, але за мить до того булава Баларами схилилася до лотосових стіп Крішни — тобто булава, що її тримав в руці Баларама, сама вклонилася Крішні. Ці почуття підлеглости, як пояснювалося вище, іноді виявляються в стані анубгави.

I Kršnův starší bratr Balaráma Mu někdy nevědomky vzdal úctu. Kršna jednou stál před Balarámou a chtěl se svému staršímu bratrovi poklonit, avšak Balarámův kyj poklesl ke Kršnovým lotosovým nohám. Jinými slovy, kyj v Balarámových rukách složil Kršnovi své poklony. Výše popsané pocity podřízenosti se někdy projevují jako anubhāva.

Коли півбоги з райських планет вдалися до Шрі Крішни, усі сини Крішни пішли за ними, а Господь Брахма бризкав на всіх водою зі свого камандалу. Коли нарешті півбоги стали перед Крішною, Його сини замість усістися на золотих стільцях посідали на підлозі, застеленій оленячими шкурами.

Když za Šrí Kršnou přišli polobozi z nebeských planet, všichni Kršnovi synové je následovali a Brahmá je pokropil vodou ze svého kamaṇḍalu. Když polobozi předstoupili před Kršnu, synové místo aby si sedli na zlaté židle, se posadili na podlahu, která byla pokryta jelení kůží.

Інколи поведінка синів Крішни нагадує поведінку Його особистих слуг. Наприклад, сини Крішни мали звичай кланятися Йому, старалися не порушувати тиші, були слухняні й лагідні і завжди напоготові виконати накази Крішни, навіть якби їм довелося б задля Нього накласти головою. З’являючись перед Крішною, вони простирались на землі у поклоні. Вони були дуже тихими і спокійними дітьми, коли були з Господом, мали звичку стримувати сміх і кашель. Також вони ніколи не обговорювали любовних розваг Крішни. Отож відданим, які перебувають на рівні благоговійного відданого служіння, не слід обговорювати любовних справ Крішни. Ніхто не має права претендувати на вічні стосунки з Крішною доти, доки стане звільненою душею. Віддані в зумовленому стані свого існування мають виконувати визначені їм обов’язки згідно з правилами відданого служіння. А коли людина досягає зрілости у відданому служінні і стає свідомою себе душею, отоді тільки вона стає здатна усвідомити свої вічні стосунки з Крішною. Не слід намагатися встановити якихось стосунків штучно. Інколи можна бачити, що якась зумовлена, повна хіті людина передчасно й штучно намагається встановити якісь взаємини з Крішною у стосунках кохання. Така людина стає пракріта- сахаджією, тим, хто усе сприймає поверхово. Подібні особи, хоч і усіляко розпалюють у собі бажання встановити з Крішною стосунки кохання, лишаються зумовленими душами цього матеріального світу і спосіб їхнього життя часто гідний найсуворішого осуду. Людина, яка дійсно встановила стосунки з Крішною, вже не діятиме на матеріальному рівні і стає людиною бездоганної вдачі.

Chování Kršnových synů se někdy podobá chování Jeho osobních služebníků. Synové se například klaněli, byli tiší, pokorní a vlídní a vždy připraveni splnit Kršnova nařízení i za cenu života. Když byli před Ním, vždy se poklonili až k zemi. Byli velice tiší a vyrovnaní a vždy se snažili zadržovat před Pánem kašel a smích. Také nikdy nemluvili o Kršnových zábavách v milostné lásce. To znamená, že oddaní, věnující se uctivé oddané službě, by neměli hovořit o Kršnově milostné lásce. Nikdo by neměl prohlašovat, že má věčný vztah ke Kršnovi, není-li osvobozený. V podmíněném životním stavu musí oddaní plnit předepsané povinnosti podle pravidel oddané služby. Když je člověk vyspělý v oddané službě a je realizovanou duší, může znát svůj vztah ke Kršnovi. Neměl by se uměle snažit nějaký vztah navodit. Na nedozrálé úrovni se někdy stává, že chtivý podmíněný člověk se snaží uměle navodit vztah s Kršnou v milostné lásce. Výsledkem toho je, že se z něj stane prākṛta-sahajiyā neboli ten, kdo bere vše velice levně. Třebaže tito lidé velice touží navodit vztah s Kršnou v milostné lásce, jejich podmíněný život v hmotném světě je i nadále nanejvýš odporný. Člověk, který má s Kršnou skutečný vztah, už nemůže jednat na hmotné úrovni a jeho osobní povahu nelze kritizovat.

Коли Купідон з якоїсь нагоди завітав до Господа Крішни, певний відданий звернувся до нього з такою молитвою: «Любий Купідоне! Тобі пощастило зупинити свої очі на лотосових стопах Крішни, через що краплини поту на твоєму тілі замерзли і тепер нагадують плоди кантакі [різновид невеликих ягід, що ростуть на колючих кущах]». Ці ознаки свідчать, що відданий у присутності Верховного Бога-Особи відчуває благоговійний екстаз. Коли царевичі Ядави чули голос Крішниної мушлі Панчаджан’ї, від екстазу та радости волосся на їхньому тілі негайно настовбурчувалося. У такі хвилини здавалося, ніби кожна волосинка на тілі царевичей танцює в екстазі.

Když Amor při jedné příležitosti přišel navštívit Pána Kršnu, jeden oddaný Ho oslovil: „Můj drahý Amore, protože se ti dostalo takového štěstí, že tvůj pohled spočinul na lotosových nohách Kršny, kapky potu na tvém těle zamrzly a připomínají plody kaṇṭakī (malé ovoce rostoucí na trnitých keřích).“ To jsou znaky extáze a úcty k Nejvyšší Osobnosti Božství. Když princové jaduovské dynastie slyšeli zvuk Kršnovy lastury Paňčadžanja, okamžitě jim v extatické radosti vstaly vlasy na hlavě. Vypadalo to tehdy, jako by všechny vlasy na hlavách princů tančily v extázi.

Іноді радощі супроводжуються відчаєм. Певного разу Прад’юмна звернувся до Самби з такими словами: «Любий Самбо, ти поістині зажив великої слави! Якось я бачив, як наш батько, Господь Крішна, взяв тебе на Свої коліна, дарма що твоє тіло було вкрите порохом, бо якраз перед тим ти бавився на подвір’ї. Мені ж ніколи не щастило дізнати такого вияву любови від нашого батька!» Це висловлювання є виявом почуття відчаю в любовних стосунках.

K radosti se někdy připojují příznaky zklamání. Pradjumna jednou oslovil Sámbu slovy: „Můj drahý Sámbo, ty jsi tak slavná osobnost! Viděl jsem jednou, jak sis hrál na zemi a tvé tělo bylo celé zaprášené, ale tvůj otec, Pán Kršna, si tě přesto vzal na klín. Já jsem zato úplný nešťastník; mně se od našeho otce nikdy takové lásky nedostalo!“ Tento citát je příkladem zklamání v extatické lásce.

Якщо відданий ставиться до Крішни як до вищого за себе, кажуть, що він благоговіє перед Ним, а коли до того ж відданий бачить у Крішні свого заступника, його трансцендентна любов до Крішни ще зростає, і поєднання цих почуттів називають благоговійною відданістю. Коли ця устійнена шаноблива відданість зростає далі, це називають любов’ю до Бога у шанобливій відданості. Визначальних ознак цього рівня є дві — потяг і ніжна прихильність. Прад’юмна, перебувавши саме в такому настрої благоговійної відданости, ніколи не промовляв до свого батька голосно. Власне, він не дозволяв собі навіть розтулити рота, і не бувало такого, щоб його обличчя було мокре від сліз у присутності батька. Він ніколи не дивився просто на батька, а тільки на батькові лотосові стопи.

Když někdo pohlíží na Kršnu jako na svého nadřízeného, říká se tomu pocit úcty, a když oddaný navíc cítí, že Kršna je jeho ochránce, jeho transcendentální láska ke Kršnovi vzroste a jeho sloučeným pocitům se pak říká uctivá oddanost. Když tato stálá uctivá oddanost vzroste dále, říká se jí láska k Bohu, která vychází z uctivé oddanosti. Připoutanost a náklonnost jsou dvěma předními příznaky tohoto stavu. Pradjumna s tímto uctivým oddaným přístupem nikdy nemluvil se svým otcem příliš hlasitě. Ve skutečnosti ani neotvíral ústa, a nikdy se neukázal s obličejem plným slz. Hleděl vždy jen na lotosové nohy svého otce.

Є й інший приклад непохитної й міцної любови до Крішни — коли Арджуна повідомив Його про смерть свого сина Абгіман’ю, який доводився Крішні племінником. Абгіман’ю був сином Субгадри, молодшої сестри Крішни. Його вбито на полі битви Курукшетра об’єднаними зусиллями усіх воєначальників армії царя Дурйодгани — Карни, Ашваттгами, Джаядратги, Бгішми та Дроначар’ї. Прагнувши запевнити Крішну, що любов Субгадри до Нього лишилася незмінною, Арджуна повідомив Його: «Хоча Абгіман’ю вбили майже в Тебе перед очима, любов Субгадри до Тебе лишилася такою самою, як і колись — в ній ні на йоту нічого не змінилось».

Dalším příkladem vyrovnané a stálé lásky ke Kršnovi je epizoda, kdy Mu Ardžuna sdělil, že zemřel jeho syn Abhimanju, jenž byl Kršnovým synovcem. Abhimanju byl synem Subhadry, Kršnovy mladší sestry. Byl zabit v bitvě na Kurukšétře společným úsilím všech velitelů v armádě krále Durjódhany — Karny, Ašvatthámy, Džajadrathy, Bhíšmy, Krpáčárji a Drónáčárji. Na ujištění, že láska ze strany Subhadry se nemění, Ardžuna Kršnovi řekl: „Ačkoliv byl Abhimanju zabit téměř v Tvé přítomnosti, Subhadřinu lásku k Tobě to ani trochu neoslabilo a ani v nejmenším to nezměnilo její původní barvu.“

Прихильність до Своїх відданих Крішна якось виявив, коли попрохав Прад’юмну не бути таким сором’язливим, сказавши йому: «Любий хлопчику, забудь про свою підлеглість. Прохаю, не опускай голови, не ковтай слів і не плач. Дивись Мені прямо у вічі і не вагайся обійняти Мене. Нема ніякої потреби виказувати надмір шанобливости до рідного батька!»

Svou náklonnost ke svým oddaným Kršna vyjádřil, když žádal Pradjumnu, aby se před Ním nestyděl. Oslovil ho následovně: „Můj drahý chlapče, zbav se svých pocitů podřazenosti a nesvěšuj hlavu. Mluv se mnou jasným hlasem a neplač. Můžeš se na Mě podívat zpříma a bez okolků si můžeš položit ruce na Mé tělo. Není třeba, abys před svým otcem projevoval tolik úcty.“

Прихильність Прад’юмни до Крішни виявлялась у всьому, хоч би що він робив. Коли батько загадував йому зробити щось, він негайно виконував наказ, приймаючи завдання як нектар, навіть якщо то було для нього мов отрута. Так само, бачивши, що батько не схвалює чогось, він негайно відкидав ту річ як отруту, навіть якщо для нього то видавалося справжнім нектаром.

Pradjumna své pouto ke Kršnovi vždy projevoval činy. Kdykoliv ho otec požádal, aby něco udělal, okamžitě příkaz splnil. Přijímal každý úkol jako nektar, i kdyby to byl jed. Podobně kdykoliv shledal, že jeho otec s něčím nesouhlasí, okamžitě to zamítl jako jed, i kdyby to byl nektar.

Палку прихильність до Крішни, змішану з тривогою, Прад’юмна виразив у словах, звернених до його дружини Раті: «Ворога Шамбару вже вбито. Тепер я хотів би побачити батька, хто є моїм духовним вчителем і завжди має коло себе мушлю Панчаджан’ю». Коли Крішна відбув із Двараки на поле битви Курукшетра, Прад’юмна гостро переживав розлуку з Ним. Він сказав: «Відколи батько покинув Двараку, я не маю втіхи ні від спортивних розваг, ані від бойових вправ. Та ж хіба є потреба взагалі згадувати про ці речі тепер? Зараз, коли у Двараці батька немає, я навіть не хочу лишатися тут».

Pradjumnovo pouto ve strachu o Kršnu se projevilo, když řekl své ženě Rati: „Nepřátelský Šambara je již zabit. Nyní velice toužím spatřit svého otce, který je mým duchovním mistrem, a který vždy nosí lasturu, známou jako Páňčadžanja.“ Pradjumna cítil od Kršny velké odloučení, když Kršna nebyl během bitvy na Kurukšétře přítomen ve Dvárace. Řekl: „Od té doby, co můj otec opustil Dváraku, mě netěší cvičit se v boji ani se nezajímám o žádné sportovní zábavy. A proč je o těchto věcech třeba vůbec mluvit? V nepřítomnosti mého otce nechci ve Dvárace ani zůstat.“

Коли Прад’юмна після того, як вбив Шамбарасуру, повернувся додому і побачив перед собою свого батька Крішну, його затопила така невимовна радість, що він сам не міг зрозуміти, що з ним коїться. Це — приклад досягнення успіху в розлуці. Подібне вдоволення можна було спостерігати, коли Крішна повернувся з поля битви Курукшетра додому, у Двараку. Усі Його сини невимовно зраділи, і через те, що вони були в екстазі, вони робили все не як годиться. Така плутаність у їхніх діях свідчила про те, що вони задоволені найвищою мірою.

Když se Pradjumna vrátil domů po zabití Šambarásury a spatřil svého otce, Kršnu, před sebou, byl tak přešťastný, že sám nemohl své radosti porozumět. To je příklad úspěchu v odloučení. Podobné uspokojení bylo vidět, když se Kršna vrátil z Kuruovského bitevního pole do svého domova ve Dvárace. Všichni Jeho synové byli tak šťastní, že z extáze dělali opakovaně mnoho chyb. Jejich chyby byly příznaky úplné spokojenosti.

Щодня очі Прад’юмни, звернені на лотосові стопи Крішни, були зволожені сльозами. Ці ознаки благоговійної відданости з боку Прад’юмни можуть бути описані так само, як їх описано у випадках з іншими відданими.

Pradjumna se každý den díval na Kršnovy lotosové nohy se slzami v očích. Jeho projevy uctivé oddanosti mohou být popsány stejným způsobem, kterým byly popsány v případech ostatních oddaných.